Визначення та розрахунок чистого доходу. 2 страница

37. Методи ціноутворення.

На практиці підприємствами можуть бути застосовані такі методи ціноутворення:

1. Витратний метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди завищена і в конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця. Однак є й позитивні оцінки цієї моделі: якщо в рамках однієї галузі всі виробники використовують витратний метод ціноутворення, цінова конкуренція мінімальна, а ціни більш реальні й виключають наживу за рахунок покупців. Згідно даного методу ціна визначається за залежністю:

Ц=С+П,

де Ц – ціна одиниці товару, грн; С – собівартість одиниці товару, грн; П – величина прибутку, яку бажає отримати підприємство від реалізації одиниці товару, грн.

2. Метод на основі цільової норми прибутку. Ціна встановлюється таким чином, щоб можна було досягти бажаної норми прибутку на вкладений капітал. Необхідно взяти до уваги, що розрахунки ціни в цьому випадку залежать від обсягу виробництва та реалізації, у зв'язку з чим необхідно визначити критичну точку обсягу виробництва. Критичний обсяг виробництва зменшується внаслідок зниження постійних і змінних витрат, які необхідно враховувати у виробничій фірмі. Крім того, на розраховані ціни впливатимуть ще й ринкові фактори (характер попиту й конкуренція). Ціна встановлюється за допомогою використання формули (за умов випуску одного виду продукції)

Ц=ЗВ+((ПВ+П_∑) /К)

де ЗВ – змінні витрати на одиницю продукції, грн/шт; ПВ – постійні витрати за певний період часу, грн; П_? – загальна сума прибутку, яку можна отримати від продажу продукції за той самий період, грн; К – обсяг продажу продукції, шт.

3. Метод встановлення ціни на основі відчутної цінності товару обумовлений специфічними підходами до роботи на ринку. Розрахунок робиться на певну категорію покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за комплекс інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою, обслуговування тощо. Рівень послуг, що надаються, визначити безумовно важко. Тут доречно вести мову про престижні товари, про особливі послуги, за які за різних обставин і різних умов покупець погоджується платити будь-які гроші. Ось чому для фірми важливо бути надзвичайно чутливою до змін попиту на товар.

4. Вибір ціни на основі рівня поточних цін орієнтує діяльність фірм щодо ціноутворення передусім не на власні витрати, а на ситуацію на ринку, на цінову політику фірм-конкурентів. Поведінка фірм адекватна їхньому становищу на ринку. Фірма-лідер, як правило, диктує свої умови. Дрібніші фірми можуть собі дозволити орієнтуватися на лідера, змінювати ціну після того, як це зробив він. Метод ціноутворення, що орієнтується на рівень поточних цін, досить поширений. Він створює атмосферу справедливого підходу до встановлення ціни в цілому по галузі. А це дає змогу підприємствам отримувати певну норму в прибутку.

5. Установлення ціни на основі торгів. У процесі торгів кожна фірма конкурсант призначає ціну пропозиції, стежачи за тим, щоб вона була дещо нижчою, ніж у конкурентів, але й не опускалася нижче рівня собівартості. Остаточна ціна на товар встановлюється з урахуванням таких факторів: цінова політика фірми, психологія ціносприйняття, вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

38. Виручка від реалізації продукції, її розрахунок.

Виручка від реалізації продукції - це сума грошей, що надійшла на рахунок підприємства, чи в касу за реалізовану продукцію(виконані роботи, надані послуги).

В Україні застосовуються два методи визначення надходжень від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій:

- касовий метод, відповідно до якого дохід (виручку) від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій визначають за коштами, що надійшли на рахунки у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги, оприбуткованих матеріальних цінностей, а також від виконання інших операцій та фінансової діяльності;

- метод нарахування, відповідно до якого дохід (виручку) від продажу

продукції (товарів, робіт, послуг) та інших матеріальних цінностей визначають за вартістю відвантажених (переданих)товарів (підписання документа про виконані роботи, надані послуги) на відповідну дату. Застосування методів визначення доходу (виручки) від виконання господарських операцій та фінансової діяльності тісно пов'язане з чинним податковим законодавством, яке передбачає відповідальність будь-якої юридичної особи з моменту юридичного визнання дійсності проведених операцій.

Основною частиною грошових надходжень підприємства є виручка від реалізації продукції. Враховуючи те, що в Україні для визначення фінансових результатів та під час податкового обліку використовуються два методи роз-рахування надходжень від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а саме: касовий метод та метод нарахувань, - є доцільною мінімізація часу між відвантаженням продукції й отриманою сумою грошових коштів, що може досягатись із допомогою планування виручки різними методами.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

39. До інших операційних доходів підприємства належить...,

До складу інших операційних доходів відносяться:

 дохід від реалізації іноземної валюти;

 дохід від реалізації виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

 дохід від операційної оренди, якщо така діяльність не є метою створення підприємства;

 дохід від операційної курсової різниці, що виникає за активами та зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства;

 одержані штрафи, пені, неустойки за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду про їх стягнення, а також суми відшкодування зазнаних збитків;

 відшкодування раніше списаних активів;

 дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу;

 одержані гранти та субсидії;

 доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

40. Поняття лізингу.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб’єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

41. Оперативний та фінансовий лізинг.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації. Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або повною виплатою. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об’єкт лізингу за залишковою вартістю, або повернути його лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об’єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

Валю́тний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

43. Дохід від діяльності на фондовому ринку.

Основні цілі суб'єктів (учасників) фондового ринку

Суб'єкти ринку	Основні цілі суб'єктів ринку
Емітенти	отримання доходу від емісії цінних паперів
Інвестори в цінні папери	отримання доходу від вкладених коштів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів
Саморегулівні організації	здійснення професійної діяльності, розвиток інфраструктури фінансового ринку, підтримка високих професійних стандартів
Споживачі	отримання додаткового джерела фінансування
Постачальники: - домогосподарства - портфельні інвестори - стратегічні інвестори - інституційні інвестори	збереження і нагромадження заощаджень; збільшення капіталу; збільшення вартості портфеля цінних паперів (банки, інвестиційні фонди, страхові компанії); контроль над підприємством з метою отримання прибутку від його діяльності отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів
Торгівці	отримання прибутку від діяльності з цінними паперами
Організації, що обслуговують ринок	одержання прибутку від надання платних послуг споживачам, постачальникам і торгівцям
Органи, що регулюють діяльність учасників	цілі некомерційного характеру, пов'язані зі встановленням "правил гри" та наглядом за їх виконанням

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

44. Інвестиційна стратегія — це...

Інвестиційна стратегія — це формування системи довготермінових завдань інвестиційної діяльності підприємства і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

45. Суть та види інвестицій.

Інвести́ція, капіта́льні вкла́дення (від лат. invest, вкладення коштів) — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками:

За об'єктами вкладень розрізняють реальні та фінансові інвестиції. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи: як матеріальні, так і нематеріальні (інноваційні інвестиції). Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найзначнішу частку посідають вкладення у цінні папери.

За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

За регіональною ознакою розрізняють внутрішньодержавні та закордонні інвестиції. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

47. Дохід від фінансових операцій включає.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

— придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— цільові грошові вклади;

— валютні операції;

— пайові внески, частковá участь у діяльності інших підприємств;

— надання позик;

— лізингові операції.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки — це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

46. Розрахунок дивідендів за акції.

Політика стабільного розміру дивідендних виплат припускає виплату їх незмінної суми протягом тривалого періоду (за високих темпів інфляції сума дивідендних виплат коригується на індекс інфляції). Перевагою цієї політики є її надійність, що створює почуття впевненості в акціонерів у незмінності розміру поточного доходу незалежно від різних обставин на фондовому ринку. Недоліком цієї політики є її слабкий зв'язок із фінансовими результатами діяльності підприємства, у зв'язку з чим у періоди несприятливої кон'юнктури і низького прибутку інвестиційна діяльність може бути зведена до нуля. Для того, щоб уникнути цих негативних наслідків, стабільний розмір дивідендних виплат установлюється звичайно на досить низькому рівні, що й відносить цей тип дивідендної політики до категорії консервативної.

Політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди являє собою найбільш зважений тип. Її перевагою є стабільна гарантована виплата дивідендів у мінімально передбаченому розмірі за високого зв'язку з фінансовими результатами діяльності підприємства, що дозволяє збільшувати розмір дивідендів у періоди сприятливої господарської кон'юнктури, не знижуючи при цьому рівня інвестиційної активності. Така дивідендна політика дає найбільший ефект на підприємствах із нестабільним у динаміці розміром формування прибутку. Основний недолік цієї політики полягає в тому, що за тривалої виплати мінімальних розмірів дивідендів інвестиційна привабливість акцій компанії знижується і відповідно падає їхня ринкова вартість.

Політика стабільного рівня дивідендів передбачає встановлення довгострокового нормативного коефіцієнта дивідендних виплат стосовно суми прибутку. Перевагою цієї політики є простота її формування і тісний зв'язок із розміром прибутку. У той же час основним її недоліком є нестабільність розмірів дивідендних виплат на акцію. Ця нестабільність викликає різкі перепади в ринковій вартості акцій в окремих періодах, що перешкоджає максимізації ринкової вартості підприємства у процесі здійснення такої політики (вона "сигналізує" про високий рівень ризику господарської діяльності цього підприємства). Навіть за високого рівня дивідендних виплат така політика не залучає звичайно інвесторів (акціонерів), що уникають ризику.

Політика постійного зростання розміру дивідендів передбачає стабільне зростання рівня дивідендних виплат у розрахунку на одну акцію. Зростання дивідендів за такої політики відбувається, як правило, у твердо встановленому відсотку приросту до їх розміру в попередньому періоді. Перевагою такої політики є забезпечення високої ринкової вартості акцій компанії і формування позитивного її іміджу в потенційних інвесторів під час додаткових емісій. Недоліком же цієї політики є брак гнучкості в її проведенні і постійне зростання фінансової напруженості - якщо темп росту коефіцієнта дивідендних виплат зростає. Тому здійснення такої дивідендної політики можуть дозволити собі лише реально успішні акціонерні компанії - якщо ж ця політика не підкріплена постійним зростанням прибутку компанії, то вона стає вірним шляхом до її банкрутства^*8.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

48. Дохід від участі в капіталі - це...

Дохід від участі в капіталі – це дохід від фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі – це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

49. До інших фінансових доходів підприємства включають...

До інших фінансових доходів відносяться доходи, одержані від фінансових інвестицій (крім доходів, які відображаються за методом участі в капіталі), дивіденди,відсотки, амортизація дисконту за інвестиціями в боргові цінні папери.

До фінансових витрат відносяться витрати підприємства, що пов'язані із залученням позикового капіталу:

Відсотки за кредитами,облігаціями,амортизація дисконту за випущеними облігаціями,витрати на фінансову оренду тощо.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

50. Дохід від надзвичайної діяльності підприємства

До надзвичайних доходів зараховують доходи, що отримує підприємство в надзвичайних умовах. Це можуть бути такі доходи: відшкодування, одержані від страхових організацій з метою покриття надзвичайних витрат; суми, перераховані підприємству на фінансування втрат з інших джерел (державних органів, юридичних та фізичних осіб, іноземних суб'єктів фінансової діяльності та ін.).

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

51. Валовий дохід - це...

Валовий дохід – загальна сума доходів під-ва від усіх видів діяльності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій матеріальній або не матеріальній формах. Включає: загальні доходи від продажу продукції і цінних паперів(крім емісії); доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів,%, здійснення операцій лізінгу, роялті

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

Чистий дохід підприємства — це різниця між повною собівартістю продукції та реалізаційною ціною. Він є основним джерелом доходів державного бюджету та грошового балансу підприємства. Чистий дохід входить до складу валового доходу організації, що залишається після виплати заробітної плати. Формула розрахунку чистого прибутку виглядає наступним чином:
Чистий прибуток = фінансовий прибуток + валовий прибуток + інша операційний прибуток — податки.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

53. Формування прибутку підприємства.

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:
* продаж (реалізація) продукції
* продаж іншого майна
* позареалізаційні операції.
1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства 2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб. 3) прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

54. Прибуток від реалізації продукції та його формування.

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом (Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг)

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

55. Поняття вартості та собівартості продукції.

Собівáртість продýкції – сума грошових витрат підприємства (фірми), на виробництво і збут одиниці продукції, виконання робіт та надання послуг.

Собівáртість продýкції – це сумарні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені у вартісній формі.

Собівáртість продýкції – являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці (обладнання), та витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці та витрати на заробітну плату працівників підприємства.

Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств — прибутковість.

Собівартість визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати на одиницю продукції.

Ціна́ — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.

У випадку, коли одиниця даного товару обмінюється на певну кількість іншого товару, кількість стає товарною ціною даного товару.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

57. До виробничої собівартості продукції включають...

До виробничої собівартості входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати;

змінні загально виробничі та постійні загально виробничі витрати.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

56. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Повна собівартість одиниці продукції.

3. Оптова ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі ви­трати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток — це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

58. До виробничої собівартості продукції не включають такі витрати...

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, що не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Всі вони тією чи іншою мірою включаються в ціну продукції.

Адміністративні витрати - це витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управління ним у масштабі всього підприємства.

До інших операційних витрат включаються:

витрати на дослідження та розробку нематеріальних активів;

собівартість реалізованої іноземної валюти;собівартість реалізованих виробничих запасів;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці;

втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки;

витрати на виплати матеріальної допомоги, утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

59. Розрахунок прибутку на підставі витрат на 1 гривню продукції.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі ви­трати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

Приклад.

Витрати на 1 грн. продукції, що реалізується в звітному періоді, — 82 коп. (розраховується діленням повної собівартості продукції на обсяг реалізації в оптових цінах). Планується зниження витрат на 1 грн. продукції, що буде реалізована, на 2 коп. Обсяг реалізації продукції в періоді, що планується, в оптових цінах — 1100 тис. грн.

Дата добавления: 2015-05-26