Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Соціально-економічні та духовні джерела християнства




 

В одній з книг Нового Завіту — Посланні до Галатів — про історичну епоху перед пришестям Христа на землю говориться так: «Та коли здійснилась повнота часу, Бог послав Сина Свого» (Гал. 4:4). Щоб зрозуміти суть наведе­ного твердження, слід звернути увагу на передумови цього доленосного явища. Адже для того, щоб з'явилася і поши­рилася нова релігія, потрібна наявність сприятливого культурного середовища, зокрема в духовній сфері. Християн­ство на час свого виникнення мало таке середовище.

Римська імперія, в якій виникло християнство, на час його появи вже «дозріла» до нового світогляду і нової ві­ри. Особливістю імперії була її політична єдність. Римське право, що надавало великого значення гідності конкретної особи, її праву на юридичний захист та на римське грома­дянство, а також тенденція до об'єднання людей різних на­ціональностей в єдину політичну організацію випередили Євангеліє, яке проголосило рівність усіх як перед покаран­ням за гріх, так і перед звільненням від гріха.

Значною є також роль римської армії. В імперії наби­рали до війська людей із далеких провінцій, які прилуча­лися завдяки цьому до римської культури і поширювали її по всьому античному світу. Деякі воїни ставали хрис­тиянами і приносили свою віру на батьківщину.

Успішна загарбницька політика Риму зумовлювала те, що багато завойованих народів втрачали віру у своїх бо­гів, що були не здатні захистити їх від поневолення. Такі народи опинялись у духовному вакуумі, який не в змозі були заповнити існуючі тоді релігії, в тому числі й релігія Вічного міста.

Римляни створили чудову систему доріг, які почина­лися від центрального каменя на римському Форумі й роз­ходилися у різні куточки імперії. Головні дороги були брукованими і служили сторіччями. Римська система до­ріг з'єднувала всі провінції з центром та між собою і зго­дом посприяла апостолам у їхній місії розповсюдження християнства.

Ці та деякі інші фактори дають підстави для висновку, що Римська імперія була зручним політичним та соціа­льно-економічним середовищем для розповсюдження хри­стиянства.

Але яким би великим не був вне­сок Риму, незрівнянно важливішою стала праця грецьких мислителів. Якщо в Римі створювалася політична атмос­фера для поширення християнства, то в Афінах розвива­лася філософська душа.

Старогрецька філософія підготувала прихід християн­ства шляхом критики старих вірувань. Мислителі Елла­ди допомогли вкоріненню нової релігії й тим, що зосере­джували увагу людей на реальності, яка переважала той тимчасовий і відносний світ, у якому вони жили. Так, фі­лософи Сократ і Платон у V—IV ст. до н. є. вчили, що мінливий світ, який ми відчуваємо, є лише тінню істинно­го світу, в якому існують вічні вищі духовні ідеали — добро, краса й істина. Християнство запропонувало тим, хто приймав філософію Сократа і Платона, історичне відкриття про добро, красу і істину в особі Боголюдини — Христа. Греки дотримувалися погляду, що душа безсмер­тна, проте ще не вірили у фізичне воскресіння тіла. Хрис­тиянство ж вказало індивіду на можливість установлення особистих стосунків із Богом і втамувало ту духовну спрагу, яку викликала грецька культура у багатьох людських се­рцях.

Поряд із римлянами і греками свій внесок у «повноту часу» зробили іудеї, які, на відміну від греків, не шукали Бога засобами мислення. Вони визнавали його існування, з готовністю поклонялися йому і приймали його як нале­жне.

Найголовніша заслуга іудеїв полягає у тому, що саме вони дали новій релігії її основу — Старий Завіт (Біблію). Навіть поверхове ознайомлення з Новим Завітом підтверджує, наскільки глибоко Христос і апостоли шану­вали Старий Завіт як відкриття Бога людству. Чимало язичників також читали його і були знайомі з основами іудейського віросповідання. Поява синагог, які стали ор­ганічною частиною іудейського життя і принесли багато користі у період виникнення, розвитку і проповіді христи­янства, також має непересічне значення.

Отже, грецька і римська культура, а також іудаїзм стали благодатним підґрунтям для зародження і поширення християнства. Тому християнство з'явилося у сприятли­вому місці і у сприятливий час.

 

17. Особливості основних напрямів християнства.

 

Згідно Святого Писання, а також інших джерел того часу, перші спільноти християн (коло віруючих, християнська Церква) виникли в 1 столітті у східних провінціях Римської імперії в Палестині, місці народження Христа, Святій Землі унаслідок проповіді учнів Христа, святих апостолів та їх послідовників.

Як фактично єдина географічно-адміністративна спільнота проіснувала приблизно до 484 року. Хоча вже з кінця I століття в ній виникали різні секти, протистояння. Остаточний розкол Християнської Церкви на Східну (Православ'я) та Західну (Католицизм) відбувся 1054 року. У 1517 виник Протестантизм. Це три основні розгалуження в християнстві.

На чолі Католицької Церкви стоїть римський єпископ — Папа Римський.

Православ'я спершу мало 5 патріархів: римського, константинопольського, єрусалимського, антіохійського, александрійського. Згодом відбувся розкол з римською церквою, а також виділились нові патріархати (грузинський, київський (московський), сербський, румунський та болгарський) та інші помісні церкви, що очолюються митрополитами або архієпископами (кіпрська, елладська, албанська, польська тощо). Усі помісні православні церкви, що утворюють Вселенську православну церкву, є рівними між собою, відрізняються лише за честю. На даний момент першим серед рівних вважається Константинопольський патріархат. Окрім канонічного Православ'я, існує ряд невизнаних православних церков, наприклад Українська Православна Церква Київського Патріархату, Македонська Православна Церква, старообрядці, Істинно-Руська Православна Церква (катакомбники)тощо.

Від Православ'я потрібно відрізняти дохалкідонські церкви (Коптська, Вірменська, Ефіопська тощо), які не визнали рішень Халкідонського собору. Хоч у перекладі їх назв і використовується слово «Православна», але вони не належать до Вселенської Православної Церкви. Ці церкви довгий час вважалися монофізитськими (тобто єретичними стосовно Православ'я), але на сьогоднішній день вони практично повністю відійшли від монофізитства. Дохалкідонські церкви іноді звуть «східним християнством».

Як єдиної Протестантської Церкви не існує. Ця течія представлена сотнями, тисячами Церков, з чисельністю від сотні членів до багатомільйонних спільнот. В цьому напрямі є безліч течій, зокрема: П'ятидесятники та Харизмати близько 400—500 млн. чол, Баптисти близько 120 млн. чол., Англікани, Кальвіністи різних напрямів, Лютерани, Адвентисти та багато інших.

Деякі релігійні течії, які вийшли з протестантизму і ідентифікують себе як християнські — Мормони, Муністи, Свідки Єгови, не визнаються за такі конфесіями християнського світу через розбіжність у розумінні основоположних християнських доктрин (догмат Трійці, іншу христологію).

Серед різних протестантських спільнот існують доктринальні розбіжності по ряду питань, наприклад щодо догмату приречення існують протилежні теологічні системи: кальвінізм і армініанство.

18. Основні положення християнського віровчення (12 догматів та 7 таїнств).

Джерелами християнського віровчення вважаються священне писання, тобто Біблія і священний переказ, що включає в себе постанови вселенських і помісних соборів (з'їздів), твори отців церкви, традиції богослужбової практики. Основу християнського віровчення. Яке в тій або іншій мірі визнають більшість християнських церков, особливо православних і католицьких, становить символ віри - короткий виклад догматів релігії, в які віруючий зобов'язаний вірити без доказів. Під час богослужінь символ віри читається як молитва чи виконується хором присутніх у храмі. Християнський символ віри не створений богом, а вироблявся батьками церкви в гострій боротьбі різних течій. Спочатку він був прийнятий в 325 р. (майже через 300 років після «смерті» Ісуса Христа) на Нікейському вселенському соборі, доповнений у 381 р. на Константинопольському соборі, а в католицизмі він уточнювався і Тридентським собором (1545 - 1563 рр..) Замість переказу його змісту, тобто Основних положень, догматів, в які зобов'язаний вірити християнин, краще відтворити текст повністю, в сучасній редакції. Символ віри складається з 12 членів. (1) «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. (2) І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця перед усіма віками, світло від світла, Бога істинного від Бога, народженого, не створеного, однієї істоти з Отцем, через якого все сталося. (3) Для нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес, прийняв плоть від Духа Святого і Марії Діви і став людиною. (4) був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав. (5) І воскрес на третій день, згідно з писаннями. (6) І вознісся на небеса і сидить праворуч Отця. (7) І знову має прийти зі славою судити живих і мертвих, царству, якого не буде кінця. (8) І в Духа Святого, Господа, що подає життя, що виходить від Отця (католики тут доповнюють словами «і Сина», і рівнославимий одно з Отцем і Сином, що говорив через пророків. (9) в єдину, святу, вселенську, апостольську Церква. (10) Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. (11) Очікую Воскресіння мертвих. (12) І життя майбутнього віку. Амінь». Такі основні положення християнського віровчення. У їх істинності християнин не повинен сумніватися. До культу в християнстві ставляться поклоніння іконі, хреста, мощам святих, «святий» воді. Все це пережитки фетишизму. У християнському культі широко використовуються пережитки магії (молитва і таїнства). Таїнства є культові дії, нібито сприяють занепаду на віруючих «божественної благодаті». Їх у християнстві сім: хрещення, в результаті якого людина (найчастіше немовля) не тільки позбувається від т. зв. первородного гріха, стає правовірним християнином; миропомазання - Відбувається після хрещення (у правовірних - відразу ж за хрещенням, а у католиків - через певний час) і полягає в освяченні людини як християнина шляхом змазування йому окремих частин тіла особливим ароматичною олією (миро), що містить нібито «божественну благодать», «дари святого духа»; покаяння (Сповідь), в результаті якого віруючий зізнається священика в скоєних ним гріхах, кається і отримує відпущення; причащання (Євхаристія, суть якого полягає в залученні до бога шляхом поїдання уявних «тіла і крові Христа» у вигляді хліба і вина; шлюб, освячує вступ в подружнє життя; священство - посвячення в сан священнослужителя; елеосвящение (Соборування, що являє, як правило, останньою сповіддю важко хворого або вмираючого, в ході якої священнослужитель прощає гріхи і «наділяє» необхідної святістю для потойбічного життя.

 

Велике місце в християнській релігії займають свята, які присвячуються Ісусу Христу, богородиці, святим, чудотворним іконам. Найголовнішим з них, який служителі християнської релігії називають «святом свят і торжеством із торжеств», є Великдень. Присвячена вона міфічному події - воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Відзначати паску стали не одразу. Тільки в 325 р. на Нікейському (1 Вселенському) соборі було офіційно вирішено відзначати Пасху в першу неділю після повного місяця, що настав після весняного рівнодення (21 березня). При цьому католики день весняного рівнодення вважають за новим стилем, а православні за старим. До того ж, якщо паска збігається з юдейським, то православні відзначають її обов'язково після закінчення не менше тижня після іудейської.

 

Крім паски, церква відзначає ще 12 головних свят, які називають по їх числа «двунадесятих». Вісім з них присвячені культу Ісуса Христа: Різдво Христове, встановлене на честь народження Ісуса Христа; трійця, або п'ятидесятниця, - на згадку про нібито сталося сходження духа святого на 50 - ий день після Воскресіння Ісуса Христа (паски); стрітення Господнє, присвячене зустрічі «праведником» Симеоном «месії» - дитину-Христа, якого батьки (Марія і Йосип), як оповідає Євангеліє, несли в храм для посвячення Богу (відзначається через 40 днів після народження Христового); хрещення (богоявлення), встановлене, за твердженням християнських богословів, в пам'ять хрещення Ісуса Христа в річці Йордан (католики відзначають 6, а православні - 19 січня); перетворення, пов'язане з фантастичним розповіддю про «перетворенні» (зміну вигляду) Ісуса Христа у присутності вірних його учнів під час однієї з молитов, відзначається він 6 серпня католиками, а 19 - православними; вербну неділю або вхід Господній в Єрусалим, - на честь в'їзду Ісуса Христа в Єрусалим в якості месії напередодні страти і воскресіння (відзначається за тиждень до паски); піднесення, встановлене на честь Вознесіння Ісуса Христа на небо (відзначається на сороковий день після паски); Воздвиження, присвячене культу хреста, на якому нібито був розіп'ятий Ісус Христос і який нібито був знайдений матір'ю імператора Костянтина Оленою. Інші чотири свята з т. зв. двунадесятих присвячені культу богородиці: різдво богородиці, благовіщення, введення в храм богородиці і, нарешті, успіння. Крім того, важливу роль у християнській релігії відіграють пости, під час яких віруючі повинні посилено молитися, каятися в гріхах, скоєних ними, обмежувати себе у всіх земних задоволеннях. Церква пропонує християнину поститися близько 200 днів у році.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 1297; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.02 сек.