Джерела адміністративного права

Джерела адміністративного права — це акти державних орга­нів, що містять адміністративно-правові норми і регулюють вико­навчо-розпорядчу діяльність.

За своїм змістом адміністративно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права тим, що регулюють відносини управ­лінського характеру. Нормами адміністративного права визначаються межі належної поведінки органів виконавчої влади, їх службовців, окремих громадян та об'єднань громадян у сфері виконавчо-розпо­рядчої діяльності держави. За допомогою адміністративно-право­вих норм органи управління, державні службовці, громадяни та їх об'єднання наділяються певними правами та обов 'язками. У цих нормах встановлюються також гарантії реалізації прав і додержан­ня обов 'язків.

Різноманітність адміністративно-правових норм передбачає і ве­лику кількість джерел адміністративного права, які можна розділи­ти на такі види:

Конституція України. В Основному Законі України містяться норми, які закріплюють права, свободи та обов'язки громадян у сфері державного управління, а також визначають основи діяль­ності Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої вла­ди, встановлюють найважливіші способи зміцнення законності в державному управлінні.

Законодавчі акти України. До них відносяться кодекси і зако­ни. Серед кодексів необхідно виділити Кодекс України про адміні­стративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства, а серед законів — Закони України «Про державну службу», «Про звернення громадян», «Про об'єднання громадян», «Про місцеві державні адміністрації», «Про міліцію» та інші.

250 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Постанови Верховної Ради України, які містять адміністрати­вно-правові норми (наприклад, постанова, якою затверджено Поло­ження про паспорт громадянина України).

Укази і розпорядження Президента України. Перш за все це стосується тих указів, які регламентують організацію та діяльність центральних органів виконавчої влади.

Нормативні акти органів виконавчої влади. До цієї групи на­лежать постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, різні положення, статути, накази та інструкції керівників централь­них органів виконавчої влади.

Нормативні акти державних підприємств, об'єднань, установ.

Нормативні акти місцевих рад та їх виконавчих органів (напри­клад, рішення, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність). Розпорядження голів місцевих державних адмі­ністрацій.

Акти Конституційного Суду України (наприклад, рішення щодо законності інституту прописки).

Міжурядові угоди України з іншими державами та міжнародно-правові акти, визнанні нашою державою.

Особливе місце в системі джерел адміністративного права за­ймає Кодекс України про адміністративні правопорушення, який введено в дію з 1 червня 1985 року. Кодекс складається з п'яти розділів, які поділяються на 33 глави.

Розділ І присвячено загальним положенням щодо завдань коде­ксу, запобігання адміністративним правопорушенням, дії в часі за­кону про адміністративну відповідальність.

Розділ II є найбільшим за обсягом і складається із Загальної та Особливої частин. У Загальній частині дається визначення адміні­стративного правопорушення; встановлюється вік, після досягнен­ня якого настає адміністративна відповідальність; закріплюються особливості відповідальності неповнолітніх, військовослужбовців, посадових осіб та іноземців; узаконюються обставини, що виклю­чають адміністративну відповідальність, та дається характеристика адміністративним стягненням і правилам їх накладення. В Особли­вій частині II розділу згруповано окремими главами склади адміні­стративних правопорушень. Всього ця частина містить 11 глав, ко­жна з яких присвячена правопорушенням або в конкретній галузі суспільної діяльності (наприклад, в галузі охорони природи; в про-

Основи правознавства України _______________________________251

мисловості та будівництві; у сільському господарстві; на транс­порті; в галузі шляхового господарства та зв'язку; в галузі торгівлі, фінансів, підприємницької діяльності), або в конкретній сфері сус­пільних відносин (наприклад, власність; охорона здоров'я; громад­ський порядок; громадська безпека; встановлений порядок управ­ління).

Розділ III дає перелік органів, які уповноважені розглядати спра­ви про адміністративні правопорушення та розмежовує компетен­цію між цими органами, тобто закріплює за кожним з них право розглядати ті чи інші справи.

Розділ IV називається «Провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення». У ньому розкриваються цілі та принципи провадження, повноваження його учасників. Тут же містяться поло­ження про порядок складання протоколу про адміністративні пра­вопорушення, а також про порядок здійснення адміністративного розслідування, розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.

Розділ V закріплює порядок виконання постанов про накладен­ня адміністративних стягнень. Тут містяться норми, які встановлю­ють як загальні правила виконання постанов, так і особливості ви­конання кожного з існуючих адміністративних стягнень.

Слід зауважити, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення, незважаючи на часті зміни, що вносяться до нього, на сьогодні повною мірою не відповідає сучасним умовам. Тому групою науковців та практиків розроблено проект нового кодексу.

До важливих джерел адміністративного права слід віднести і Ко­декс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року. Кодекс складається з 7 розділів, які містять 272 статті. Даний кодекс визначає повноваження адміністративних суддів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок здійснення адміністративного судочинства, у тому числі захисту прав і свобод громадян, які порушуються органами виконавчої вла­ди, та їх посадовими особами.

Дата добавления: 2015-05-26