Кримінальна відповідальність неповнолітніх

За кримінальним правом України суб'єктом кримінальної від­повідальності є фізична, осудна особа, яка досягла віку 16 років (загальний вік), а за окремі тяжкі і особливо тяжкі злочини, такі як умисне вбивство, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, бандитизм, хуліганство та інші окремі злочини, які визначені у ч. 2 ст. 22 КК, кримінальна відповідальність настає з 14 років (знижений вік від­повідальності).

Неповнолітньою вважається особа, яка на час вчинення злочи­ну не досягла 18 років.

Закон передбачає, що вчинення злочину неповнолітнім є обста­виною, що пом 'якшує покарання.

Поряд із загальними положеннями, що регулюють питання кримі­нальної відповідальності осіб, які вчинили злочин, кримінальний за-

292 _______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

кон визначає певні особливості кримінальної відповідальності і по­карання неповнолітніх. Ці особливості передбачені у розділі XV КК.

Кримінальним кодексом передбачено ряд видів звільнен­ня неповнолітніх від кримінальної відповідальності та пока­рання:

• Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

• Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням терміну давності.

• Звільнення від відбування покарання з випробуванням. '• Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Закон передбачає вичерпний перелік примусових заходів виховно­го характеру (ст. 105 КК):

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до пове­дінки потерпілого;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, що їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їх прохання;

4) покладання на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодувати заподіяні майнові збитки;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-вихо­вної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на те­рмін не більше 3 років (такими установами відповідно до Закону України від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах непо­внолітніх» є загальноосвітні школи соціальної реабілітації, в які направляються особи від 11 до 14 років і в професійні училища соціальної реабілітації для осіб від 14 до 18 років).

До неповнолітніх може бути застосовано кілька заходів виховно­го характеру.

Суд може також визнати за необхідне призначити не­повнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням цих заходів впливу не є кримінальним покаранням.

Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тя­жкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде ви­знано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної

Основи правознавства України _______________________________ 293

поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосу­вання покарання.

У цьому разі суд постановляє обвинувальний вирок без призна­чення покарання, і особа вважається такою, що не має судимості. Одночасно суд призначає певні примусові заходи виховного характеру.

Неповнолітній звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення ним злочину і до набрання вироком законної сили минули такі терміни:

• 2 роки — за вчинення злочину невеликої тяжкості;

• 5 років — за вчинення злочину середньої тяжкості;

• 7 років — за вчинення тяжкого злочину;

• 10 років — за вчинення особливо тяжкого злочину.

Особа звільняється також від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у ті ж самі терміни.

Якщо ж особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства і суду, вчинила новий злочин або ухилилась від відбування покарання, перебіг цих термінів зупиняється або переривається і починається з дня вчинення нового злочину або з дня з'явлення засудженого для відбування покарання.

Звільнення від відбування покарання застосовується до неповно­літнього лише у разі засудження його до позбавлення волі.

Випробний термін встановлюється від 1 до 2 років. Суд може покласти на окрему особу за її згодою або на її прохання обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Якщо засуджений не став на шлях виправлення, був притягну­тий за систематичні правопорушення до адміністративної відпові­дальності, суд направляє його до відбуття призначеного покарання, а у разі вчинення нового злочину протягом випробного терміну суд призначає йому покарання за сукупністю вироків.

До неповнолітніх, які відбувають покарання у вигляді позбавлен­ня волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Воно може бути застосовано за умови, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці і навчан­ня довів своє виправлення.

Застосовується воно після фактичного відбуття певного тер­міну позбавлення волі — не менше третини; не менше половини; не менше двох третин, — залежно від характеру і ступеня тяжкості

294 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Баран овський

вчиненого злочину. У разі вчинення після умовно-дострокового звіль­нення протягом не відбутої частини покарання нового злочину суд призначає покарання за сукупністю вироків (до не відбутої частини покарання за попереднім вироком приєднується покарання за но­вим вироком).

До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань (ст. 98 КК):

• штраф;

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• арешт;

• позбавлення волі на певний строк.

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, які мають са­мостійний дохід, власні кошти або майно. Розмір штрафу встано­влюється в межах до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян залежно від тяжкості вчиненого злочину і його майново­го стану.

Дата добавления: 2015-05-26