Сектори фондового ринку

Фондовий ринок як складова частина фінансового ринку

З курсу "Гроші і кредит" відомо, що залежно від призначення і ліквід­ності фінансових активів, що обертаються на фінансовому (грошовому) ринку, можна виділити два основні його сегменти: ринок грошей (ринок короткотермінових позик і фінансових активів) та ринок капіталів (ринок цінних паперів та ринок середньо- і довготермінових позик).

Синонімом поняття "ринок цінних паперів" є поняття "фондовий ринок".

Згідно з Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами.

Відтак фондовий ринок - це ринок, на якому обертаються (продаються і купуються) цінні папери.

Подібно до фінансового ринку, фондовий ринок можна умовно розділити на багато частин - секторів (табл. 7.1).

КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ	СЕКТОРИ РИНКУ
1. Спосіб розміщення цінних паперів	- первинний ринок - вторинний ринок
2. Вид розміщення цінних паперів	- ринок, на якому цінні папери розміщаються прямим зверненням емітента до покупця - ринок, на якому цінні папери розміщаються через інституціонального інвестора
3. Місце операцій з цінними паперами	- повна фондова біржа - позасписковий біржовий ринок - торгівля "з прилавка" - "третій ярус"
4. Економічна природа цінних паперів	- ринок боргових цінних паперів - ринок пайових цінних паперів — ринок похідних цінних паперів
5. Суб'єкти випуску цінних паперів	- ринок державних позик - ринок муніципальних позик - ринок цінних паперів підприємств і організацій
6. Термін обігу цінних паперів	- ринок цінних паперів з установленим терміном обігу - ринок цінних паперів без установленого терміну обігу
7. Механізм виплати доходу	- ринок цінних паперів з фіксованим доходом - ринок цінних паперів зі змінним доходом
8. Територія обігу цінних паперів	- місцевий ринок цінних паперів - національний ринок цінних паперів - міжнародний ринок цінних паперів
9. Поведінка суб'єктів ринку	— "ведмежий ринок" - "бичачий ринок"

Характеристика секторів фондового ринку:

1. Первинний ринок є ринком перших та повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андеррайтинг).

На вторинному ринку здійснюється обіг раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів, тобто їх перерозподіл.

2. Первинне розміщення проводиться прямим зверненням емітента до покупця або передачею всієї емісії чи її частки посереднику (інспіитуційному інвестору), який бере на себе функції розповсюдження цінних паперів.

Споживачами капіталу на фондовому ринку виступають органи влади і підприємства. Постачальниками капіталу є суб'єкти, що мають тимчасово вільні кошти, тобто підприємства, організації, домогосподарства. Органи влади виступають тільки як боржники.

Капітал, що живить фондовий ринок, має властивості вразливості, мобільності і рідкісності. Уразливість - гроші, що вкладені у цінні папери, легше втратити (повністю або частково), ніж ті, що лежать у гаманці. Мобільність, - зважаючи на свою вразливість, капітал реагує на щонайменшу небезпеку тим, що залишає одних емітентів заради інших або виходить з ринку цінних паперів взагалі. Рідкісність - капітал рідкісний в усьому світі і скрізь має величезний попит.

Загальними принципами функціонування фондового ринку є:

• упорядкованість (наявність "правил гри", контролю за їх виконанням);

• прозорість (ринок має відповідати умовам відкритості інформації про емітентів, угоди, стан попиту і пропозиції тощо);

• відкритість (на ринку не повинні існувати штучні бар'єри для входу та виходу);

• рівність можливостей (недопущення переваг будь-якого суб'єкта ринку над іншими);

• спокій (ринок не може бути "бурхливим", інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишать ринок);

• збалансованість (відповідність масштабів гуртового ринку роздрібному).

7.1.3. Предмет, учасники та процес торгівлі на фондовому ринку

Предметом торгівлі виступають цінні папери.

У науковій економічній літературі є різні визначення "цінного паперу".

Так:

1) цінний папір - це боргове зобов'язання, яке можна перевідступити комусь іншому, забезпечуючи в такий спосіб постійний рух коштів;

2) цінний папір - це документ, що засвідчує право власника документа на частку майна емітента цього паперу;

3) цінний папір — цс документ, що забезпечує відповідні майнові і немайнові права його власника, може самостійно обертатися на ринку як об'єкт купівлі-продажу та інших операцій, і бути джерелом регулярного або одноразового доходу;

4) цінний папір - це грошовий документ, який засвідчує право власності чи відносини позики, визначає відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають з цих документів, іншим особам.

3. Існує кілька місць проведення операцій з цінними паперами, причому кожне з них призначене для компаній із різними ризиками і обсягами діяль­ності. Найбільш відомим, престижним та ефективним місцем є повна фон­дова біржа, тобто організаційно оформлений регулярний ринок з купівлі-продажу цінних паперів, що утворюється торговцями фондових цінностей (у країнах з розвинутими фондовими ринками для того, щоб біржа прийняла акції для торгу, корпорація повинна мати не менше як 5 років стажу без­доганної роботи і продавати через біржу не менше 25 % своїх акцій, тобто бути великою і надійною).

Позасписковий біржовий ринок обслуговує компанії, які не потрапили на повну біржу і вимоги до них простіші: трирічний стаж бездоганної роботи і продаж на біржі не менше 10 % своїх акцій.

Торгівля "з прилавка " здійснюється цінними паперами підприємств, ре­зультати діяльності яких не дають їм змоги потрапити на фондову біржу. Це переважно акції молодих маловідомих компаній, торгівля якими жорстко не регламентована.

"Третій ярус " - це теж позабіржовий ринок, відмінність його від тор­гівлі "з прилавка" полягає в тому, що на цьому ринку діють такі самі правила укладання угод, що й на біржі.

4. Відповідно до економічної природи цінних паперів фондовий ринок розподіляється на ринки: боргових, пайових цінних паперів та похідних від них.

5. На ринку цінних паперів органів влади обертаються облігації держав­них (центральної влади) і муніципальних (місцевої влади) позик, на фондо­вому ринку підприємств - цінні папери приватного сектора.

6. і 7. Залежно від терміну, на який залучаються фінансові ресурси, фон­довий ринок поділяється на ринки цінних паперів з установленим терміном обігу і без такого, а за механізмом виплати доходів - на ринки цінних папе­рів з фіксованим і змінним доходом.

8. З урахуванням територій, на яких розміщаються цінні папери, ринки поділяються на місцеві, національні, міжнародні.

9. Виходячи з поведінки суб'єктів ринку, виділяють ринок, на якому переважають учасники, що розраховують на зниження цін і продають з наді­єю купити пізніше, коли ціни знизяться ще більше, - "ведмежий ринок " та ринок, на якому переважають суб'єкти, що купують з розрахунком на підви­щення цін, - "бичачий ринок ".

Споживачами капіталу на фондовому ринку виступають органи влади і підприємства. Постачальниками капіталу є суб'єкти, що мають тимчасово вільні кошти, тобто підприємства, організації, домогосподарства. Органи влади виступають тільки як боржники.

Капітал, що живить фондовий ринок, має властивості вразливості, мобільності і рідкісності. Уразливість - гроші, що вкладені у цінні папери, легше втратити (повністю або частково), ніж ті, що лежать у гаманці. Мобільність, - зважаючи на свою вразливість, капітал реагує на щонайменшу небезпеку тим, що залишає одних емітентів заради інших або виходить з ринку цінних паперів взагалі. Рідкісність - капітал рідкісний в усьому світі і скрізь має величезний попит.

Загальними принципами функціонування фондового ринку є:

• упорядкованість (наявність "правил гри", контролю за їх виконанням);

• прозорість (ринок має відповідати умовам відкритості інформації про емітентів, угоди, стан попиту і пропозиції тощо);

• відкритість (на ринку не повинні існувати штучні бар'єри для входу та виходу);

• рівність можливостей (недопущення переваг будь-якого суб'єкта ринку над іншими);

• спокій (ринок не може бути "бурхливим", інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишать ринок);

• збалансованість (відповідність масштабів гуртового ринку роздрібному).

7.1.3. Предмет, учасники та процес торгівлі на фондовому ринку

Предметом торгівлі виступають цінні папери.

У науковій економічній літературі є різні визначення "цінного паперу".

Так:

1) цінний папір - це боргове зобов'язання, яке можна перевідступити комусь іншому, забезпечуючи в такий спосіб постійний рух коштів;

2) цінний папір - це документ, що засвідчує право власника документа на частку майна емітента цього паперу;

3) цінний папір - це документ, що забезпечує відповідні майнові і немайнові права його власника, може самостійно обертатися на ринку як об'єкт купівлі-продажу та інших операцій, і бути джерелом регулярного або одноразового доходу;

4) цінний папір - це грошовий документ, який засвідчує право власності чи відносини позики, визначає відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" в нашій країні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів: акції, облі­гації, скарбничі зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі та при­ватизаційні папери.

Учасників фондового ринку можна класифікувати як:

- споживачі (підприємства, органи влади);

- постачальники (домогосподарства, підприємства, зокрема неприбуткові, інституціональні інвестори - банки, трасти, інвестиційні фонди, пенсійні фонди і страхові компанії);

- торговці цінними паперами;

- суб'єкти, що обслуговують ринок (аудиторські, консалтингові фірми, учасники, що здійснюють емісійну, брокерську, дилерську, представницьку, депозитарну, клірингову, реєстраторську і регулюючу діяльність);

- органи, що регулюють діяльність учасників ринку (державні та органи самоврядування, тобто недержавні - фондова біржа, різноманітні професійні організації суб'єктів ринку).

Основні цілі суб'єктів фондового ринку згрупуємо в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

Дата добавления: 2015-05-26