Види юридичної відповідальності за вчинення екологічних правопорушень

Питання та завдання для самоперевірки, повторення

Резюме

v Екологічна безпека здійснюється шляхом:

· встановлення екологічних вимог до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів;

· охорони навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів;

· охорони навколишнього природного середовища від контрольованого та шкідливого біологічного впливу;

· охорони навколишнього природного середовища від акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів та радіаційного забруднення;

· охорони навколишнього природного середовища від забруднення відходами;

· встановлення екологічної безпеки транспортних засобів;

· додержання вимог екологічної безпеки при проведенні наукових досліджень, впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем;

· встановлення вимог екологічної безпеки щодо військових, оборонних об'єктів, об’єктів ДПСУ та військової діяльності;

· встановлення екологічних вимог при розміщенні і розвитку населених пунктів.

1. У чому полягає суть основних принципів охорони навколишнього середовища?

2.Що таке екологічні стандарти?

Складовою частиною механізму забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів і охорони навколишнього природного середовища є юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства. її суть полягає в тому, що особа, яка порушила законодавство про охорону навколишнього природного середовища, зобов'язана понести негативні наслідки, що забезпечується у свою чергу примусом держави.

Юридична відповідальність є важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Функціями юридичної відповідальності в галузі екології є:

превентивна (юридична відповідальність виступає засобом стримування користувачів природними ресурсами від неправомірної поведінки);

компенсаційна (за допомогою юридичної відповідальності особи які в установленому порядку визнані винними у вчиненні екологічного правопорушення повинні вчинити дії, спрямовані на відновлення природних ресурсів, яким була завдана шкода, а також відновити порушені права та оспорюванні інтереси інших користувачів природними ресурсами;

каральна (за допомогою юридичної відповідальності до правопорушників застосовуються певні несприятливі заходи державно-правового примусу).

Серед невигідних правових наслідків названих порушень розрізняються:

примусові припинення права власності на природні ресурси або права природокористування;

дисциплінарні стягнення;

адміністративні стягнення;

кримінальні санкції;

відшкодування шкоди.

Оскільки екологічне право є комплексною галуззю права, то і відповідальність в екологічному праві становить сукупність правових норм багатьох галузей права, які виконують екологічні функції та спрямовані на примусове виконання юридичними та фізичними особами передбачених законом норм і правил.

Метою юридичної відповідальності в галузі екології є:

покарання винних;

припинення і попередження порушень законодавства в галузі природокористування і охорони НПС;

поновлення порушених прав власників природних об'єктів та природокористувачів;

відновлення якості НПС;

відновлення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

За порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища може настати дисциплінарна, адміністративна, цивільна та кримінальна відповідальність. Підставою притягнення особи до відповідальності є вчинення правопорушення. У науковій і навчальній літературі таке правопорушення називається екологічним. Екологічне правопорушення складається з об'єкту, суб'єкту, об'єктивної сторони та суб'єктивної сторони.

Об'єктом екологічного правопорушення є врегульовані правом суспільні відносини у сфері навколишнього природного середовища, що охоплюють відносини власності на природні ресурси, природокористування, охорони довкілля від негативного впливу та захисту екологічних прав та інтересів людини і громадянина.

Суб'єктом екологічного правопорушення є юридичні особи (наприклад, резиденти і нерезиденти України, органи держави і місцевого самоврядування, підприємницькі та непідприємницькі структури) та фізичні особи (наприклад, посадові (службові) особи, працівники, громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства).

Об'єктивна сторона екологічного правопорушення охоплює три елементи:

протиправні діяння (дії чи бездіяльність);

заподіяння або реальна загроза заподіяння шкоди чи порушення законних прав та інтересів суб'єктів екологічного права;

причинний зв'язок між протиправними діяннями і негативними наслідками, що настали в результаті таких діянь.

Протиправними визнаються діяння, якщо ними порушується законодавство про охорону навколишнього природного середовища. Шкода внаслідок таких правопорушень може заподіюватися як майну і здоров'ю особи, так і самому довкіллю. Особливістю відшкодування шкоди, заподіяної природним об'єктам є те, що вона підраховується на підставі затверджених у встановленому порядку такс та методик відшкодування шкоди. Такі такси і методи прийняті щодо землі, вод, атмосферного повітря, лісів, об'єктів тваринного світу та природно-заповідного фонду.

Крім того, негативним наслідком екологічного правопорушення може бути заподіяння моральної шкоди. Відшкодуванню підтягають і неодержанні прибутки за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Слід наголосити, що у результаті вчинення екологічного правопорушення не завжди настає шкода. Досить часто шкода заподіюється екологічним правам людини та громадянина. Наприклад, право на достовірну і своєчасну екологічну інформацію.

Суб'єктивною стороною екологічного правопорушення є психічне ставлення особи до вчиненого. Вона виступає у формі умислу (прямий і непрямий) та необережності (недбалість і самовпевненість). Відповідальність за екологічне правопорушення настає також і у разі відсутності вини у випадках, передбачених законодавством. Відповідальність настає за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (ст. 450 Цивільного кодексу України). Загальне поняття джерела підвищеної небезпеки не подається у законодавстві, воно наводиться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди". Джерелом підвищеної небезпеки слід визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю над нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Проте, у законодавстві є поняття об'єктів підвищеної небезпеки, воно подається у Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки". Такими визнаються об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенної о та природного характеру (ст. 1).

Стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановила відповідальність без вини за шкоду, проте заподіяну екологічної небезпеки. Перелік вже джерелами підвищеної видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554. Особи, що володіють ними, зобов'язані компенсувати заподіяну громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Є різні види екологічних правопорушень, вчинивши які, особа буде нести юридичну відповідальність. За ступенем суспільної небезпеки розрізняють екологічні злочини та екологічні правопорушення. їх склад, порядок притягнення винних до відповідальності визначаються у Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року має окремий розділ, що безпосередньо передбачає екологічні злочини - це розділ VIII "Злочини проти довкілля". До них належать: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238); забруднення або псування земель (ст. 239); порушення правил охорони надр (ст. 240); забруднення атмосферного повітря (ст. 241); порушення правил охорони вод (ст. 242); забруднення моря (ст. 243); порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244); знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245); незаконна порубка лісу (ст. 246); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); незаконне полювання (ст. 248); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250); порушення ветеринарних правил
(ст. 251); умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253); без господарське використання земель (ст. 254).

Основний перелік адміністративних правопорушень в екологічній сфері подано в главі 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури". Вона передбачає правопорушення в сфері охорони і використання земель, надр, вод, лісів, тваринного світу, природно-заповідного фонду та поводження з відходами. До адміністративних правопорушень відносяться також порушення правил поводження з пестицидами, агрохімікатами, токсичними хімічними речовинами, невиконання вимог і норм щодо роботи з мікроорганізмами, біологічно активними речовинами та іншими продуктами біотехнологій, невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів тощо.

Відповідно до ст. 70 ЗУ "Про охорону НПС" визначення складу екологічних правопорушень і порядок притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність становить собою застосування уповноваженими органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку в галузі природокористування і охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, адміністративна відповідальність – різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні «протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони НПС, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.

Основними адміністративно-правовими стягненнями, які передбачені чинним законодавством за порушення екологічного законодавства є:

штраф (наприклад, ст. 48 КУпАП "Порушення права державної власності на води");

вилучення об'єктів правопорушення (ч. 3, ст. 88.1 "Порушення порядку придбання чи збуту об'єктив тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах");

конфіскація знарядь правопорушення (ст. 85.1 "Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу ");

позбавлення права заняття спеціальною діяльністю.

Адміністративна відповідальність є оперативним засобом впливу на правопорушників, бо застосовується вона в адміністративному, іноді – в судовому порядку і для її застосування не вимагається підрахунку збитків.

У КУпАП глава 7 називається "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'ятників історії і культури" і містить статті, що визначають відповідальність за різноманітні види правопорушень у галузі охорони навколишнього середовища як для громадян, так і для посадових осіб.

Дана відповідальність покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не є суспільне небезпечними і передбачені діючим законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють дотримання ними природоохоронних вимог і правил.

Відповідно до з законодавства за вчинення екологічного правопорушення застосовується одне з таких стягнень:

штраф;

попередження;

конфіскація предметів, які були знаряддям правопорушення або безпосередніми об'єктами правопорушення;

позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з деякими видами експлуатації природних ресурсів і охорони природи.

Дуже розповсюдженим адміністративним стягненням у галузі охорони природи є штраф. Особа, до якої було застосовано штраф, зазнає несприятливих наслідків у вигляді стягнень з цих грошових сум. Правовою основою притягнення до адміністративної відповідальності є норми екологічного і спеціального законодавства.

Попередження як вид адміністративного стягнення виноситься у письмовій формі. Конфіскація знарядь і засобів вчинення екологічного правопорушення застосовується до винних осіб як додатковий засіб адміністративного впливу у випадках, наприклад, незаконного полювання і рибальства. При порушенні правил полювання та рибальства винна особа може бути позбавлена права на її здійснення на певний строк.

Екологічні правопорушення, за вчинення яких настає адміністративна відповідальність, за суб'єктивним складом поділяються на три групи: вчинені посадовими особами, посадовими особами і громадянами, тільки громадянами.

За порушення екологічного законодавства можлива кримінальна відповідальність – сукупність суспільних відносин, в яких реалізуються засоби кримінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні екологічного правопорушення з високим рівнем екологічної небезпеки для НПС, природних ресурсів, життя та здоров'я людей. Вона застосовується тільки судами за вчинення суспільна небезпечних екологічних правопорушень, тобто злочинів.

Як вид кримінального покарання за злочини, пов'язані з порушенням екологічного законодавства, застосовуються позбавлення волі, виправні роботи, штраф, конфіскація знарядь, засобів і предметів злочину.

Особливістю кримінальної відповідальності за екологічні злочини є те, що можливість її настання у ряді випадків поставлена в залежність від попереднього (протягом року) застосування до винного заходів адміністративного впливу за такі ж протиправні дії. Це має місце, наприклад, при незаконному полюванні (ст. 161 ККУ), самовільному захопленні земельної ділянки (ст. 169 ККУ) тощо.

У главі X КК України визначений ряд діянь, що приносять шкоду в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Причому більшість статей КК України передбачають, що склад злочину, визначений у даній статті, потребує наявності адміністративної преюдиції, тобто факту накладення

Правопорушення, за які настає юридична відповідальність, передбачені і в інших нормативно-правових актах. Так, у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" у статті 68 наводить перелік екологічних правопорушень. За порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть відповідальність особи, винні у:

порушенні прав громадян на екологічне безпечне навколишнє природне середовище;

порушенні норм екологічної безпеки;

порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;

невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

фінансуванні, будівництві та впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

перевищення лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин і відходів;

невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

приниження честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя та здоров'я.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Наприклад, такі правопорушення передбачено у ресурсних законах України "Про охорону атмосферного повітря" (ст. 33), "Про тваринний світ" (ст. 63), "Про рослинний світ" (ст. 40), "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 64).

Дата добавления: 2015-05-26