Предметом дослідження виступає відносини з приводу товарної біржі. 2 страница

та нормативні акти встановлює правила, згідно з якими біржі проводять

свою діяльність.

Економічні засади діяльності товарної біржі передбачаються її

організаційно-правовою формою (товариство з обмеженою відповідальністю

або акціонерне товариство) і особливостями виконуваних функцій.

Для здійснення своєї діяльності біржа використовує на правах власності

конкретне майно, створені біржею фонди (основні і обігові), які відображаються на її балансі. Біржі належить також майно, придбане на

засадах, не заборонених законодавством.

Майно товарної біржі формується за рахунок:

* пайових, вступних і періодичних членських внесків;

* надходжень від біржових операцій і надання послуг підрозділами біржі;

* штрафів за порушення статуту товарної біржі і правил біржової

торгівлі;

* інших грошових надходжень, що не суперечать чинному законодавству.

До власних засобів біржі належить: статутний фонд, резервний (страховий)

та інші фонди, створені за рахунок прибутку згідно з установчими

документами біржі, інші засоби, одержані з вказаних вище джерел.

Статутний фонд створюється за рахунок вступних внесків (паїв)

засновників і членів бірж, поповнюється за рахунок частини чистого

прибутку та інших джерел. Резервний (страховий) фонд повинен становити

не менше 25% статутного фонду і формується за рахунок щорічних

відрахувань 5% суми чистого прибутку від передбаченого в статуті розміру

фонду.

* Балансовий прибуток біржі утворюється як різниця між виручкою за

надані послуги і поточними витратами (надлишками), що складаються з

матеріальних і прирівняних до них витрат і затрат на оплату праці.

* Виручка (прибутки) формується з надходжень від біржової діяльності,

оплати за послуги, надані біржею та її підрозділами. Організація

функціонування товарної біржі як специфічного торгово-посередницького

підприємства ґрунтується на організаційних та функціональних засадах.

Отже, товарна біржа є господарським товариством, найчастіше товариством

з обмеженою відповідальністю або акціонерним товариством. Ці форми

вважаються оптимальними і найбільш доцільними для даного типу

підприємств, зумовлюють особливості створення, організаційної;

структури і економічного механізму товарної біржі, статус і права її

членів на участь в управлінні біржею.

Економічно-правова база створення її матеріальної бази

Важливим правом товарної біржі для здійснення її специфічних функцій на

ринку є право самостійно встановлювати свої правила біржової торгівлі і

біржового арбітражу, обов'язкові для всіх учасників торгів.

Законодавство обумовлює лише загальні критерії, яким повинні відповідати

біржові угоди, і визначає порядок їх виконання та правила біржової

торгівлі, а також визначає заборону на окремі дії її учасників.

Кожна товарна біржа має право розробляти з урахування державних

стандартів власні біржові стандарти на товари (вимоги до якості окремих

товарів), а також: свої типові контракти. Тому, наприклад, виробнику,

перш ніж: виходити на конкретну біржу, необхідно уважно ознайомитися з

вимогами до якості товарів, які можуть встановлюватись даною біржею, а

також із змістом біржових контрактів, якими оформляються здійснювані на

ній угоди.

У світовій практиці залежно від виду біржового товару розрізняють

товарні (товарно-сировинні), фондові, валютні біржі. В Україні товарну

біржу розглядають як організацію з правами юридичної особи, яка формує

гуртовий ринок внаслідок організації і регулювання біржової торгівлі, що здійснюється у формі біржових торгів, які проводяться у визначеному

місці і у визначений час за встановленими нею правилами.

Створення акціонерних товариств, ріст випуску підприємствами акцій,

використання державою цінних паперів довготермінового інвестування і

фінансування державних програм приводять до появи й інтенсивного

розширення ринку цінних паперів. У ході розвитку і формування ринку

цінних паперів виникає необхідність у створенні спеціальних органів,

головними функціями яких будуть організація торгів, контроль регулювання

обороту цінних паперів і руху майна тощо. Такими органа ми є фондові

біржі, існування яких зумовлене світовою практикою функціонування

фінансових ринків.

Фондові біржі мають громіздку, затратну і неефективну ієрархічн1

вертикальну систему галузевого перерозподілу фінансових ресурсів Тому

фінансова біржа представляє собою постійно діючий ринок цінних паперів.

Вона створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів їх

використання при довготерміновому інвестуванні виробництва, державних

програм.

Для організації і обслуговування ринку іноземної валюти створюючі

спеціальні валютні біржі, які в силу своєї специфіки і значення на

сучасному етапі найбільш жорстко контролюються державою (в особі НБУ) на

відміну від інших видів бірж. Світовий досвід показує, що торгівля

валютою об'єднується з торгівлею цінними паперами і проводиться на

фондових біржах.

За принципом організації (ролі держави у створенні біржі) за кордоном

розрізняють три види бірж:

• публічно-правові (державні біржі);

• приватно-правові (приватні біржі);

• змішані (акціонерно-пайові).

Біржі, які мають публічно-правовий характер, контролюються державою і

створюються на основі Закону про біржі. Членом такої біржі може стати

будь-який підприємець даного регіону, занесений у торговий реєстрі який

має визначений розмір обороту. Такі біржі поширені у Європі (Франція,

Бельгія, Голландія).

Біржі, які мають приватно-правовий характер, характерні для Англії і

США. На ці біржі відкритий доступ лише вузькому колу осіб, як входять у

біржову корпорацію. Кількість членів таких бірж обмежена Біржі такого

виду, як правило, є пайовими товариствами, їх статутний капітал ділиться

на визначену кількість паїв (сертифікатів). Кожен член біржі повинен

володіти хоча б одним паєм (сертифікатом), який дає йому право укладати

угоди в приміщенні біржі.

Змішані біржі також характерні для континентальної Європи Найбільш

поширені вони серед фондових бірж. Для таких бірж властивим є те, що в

руках держави знаходиться частина акцій біржі, що дає їй право

направляти в органи управління представників виконавчої влади таким

чином контролювати діяльність біржі.

За легітимністю участі відвідувачів у торгах, біржі можуть буті

закритими, відкритими і змішаними.

У торгах на закритих біржах беруть участь її члени, які виконують роль

біржових посередників, тому доступ безпосередніх покупців і продавців у

біржовий зал закритий. Сучасні біржі за кордоном в основному є закритими, оскільки біржова торгівля пов'язана з високим ризиком і

вимагає високої професійності. У торгах на відкритих біржах, крім

постійних членів і біржових посередників, можуть брати участь і

відвідувачі. При цьому відкриті біржі бувають двох типів:

> чисто ("ідеально ") відкрита біржа, на якій контрагенти не

зобов'язані користуватися послугами посередників, їх може і не бути,

оскільки на таких біржах забезпечується вільний доступ у біржове коло

продавців і покупців, тобто вона характеризується прямими зв'язками

виробників і споживачів (продавців і покупців);

> відкрита біржа змішаного типу, на якій безпосередньо з продавцями і

покупцями угоди можуть укладати дві групи посередників:

а) брокери, які працюють від імені і за рахунок клієнта;

б) дилери, які здійснюють операції на біржі від свого імені і за свій

рахунок.

Рівень відкритості біржі безпосередньо пов'язаний з її торговельною

стратегією. Дуже часто відкритість біржі використовується в рекламних

цілях або для пожвавлення торгів. До того ж відкритість бірж можна

пояснити нерозвиненістю біржового механізму, який дозволяє брати участь

у торгах непрофесійним учасникам біржового ринку.

За рівнем спеціалізації, біржі поділяються на універсальні (загального

типу) і спеціалізовані. Такий поділ бірж переважно використовується для

класифікації товарних бірж.

На універсальних біржах ведуться торги за широким колом різноманітних

товарів.

Спеціалізовані біржі мають товарну спеціалізацію або спеціалізацію за

групами товарів. Серед них виділяють біржі широкого профілю і

вузькоспеціалізовані.

Як показує світова практика, перевагами спеціалізованих бірж є: зниження

витрат торгівлі, о послаблення впливу монопольних виробників, виявлення

ціни, на яку можуть орієнтуватися продавці і покупці (виробники і

споживачі), кваліфікована обробка біржового стандарту, а в подальшому

ф'ючерсного контракту на продукт спеціалізованої біржі.

За характером товару та видом угод, які укладає біржа, світова практика

розрізняє наступні види бірж:

* реального товару;* ф'ючерсні;* опціонні; змішані.

Біржа реального товару є характерною для початкового етапу біржової

торгівлі, їй притаманні регулярність відновлення торгу, прив'язаність

торгівлі до визначеного місця і підпорядкованість встановленим правилам.

На біржах реального товару укладання угод здійснюється за відсутності

товару як такого на основі його описової характеристики.

На даний час за кордоном біржі реального товару збереглись лише в деяких

країнах і мають незначний оборот. Вони є, як правило, однією з форм

гуртової торгівлі товарами місцевого значення, ринки яких відрізняються

низькою концентрацією виробництва, збуту і споживання або створюються в

країнах, що розвиваються, з метою захистити національні інтереси при

експорті найважливіших для цих держав товарів. Вважають, що в економічно

розвинутих країнах бірж реального товару майже не залишилось. Сьогодні

ці біржі займаються в основному розробкою типових контрактів, а також

збором інформації про ринки реальних товарів. За рахунок розширення біржової торгівлі створюються біржі нового типу -

ф'ючерсні. Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є:

* фіктивний характер угод;

* зв'язок з ринком реального товару через страхування (хеджування), а

не через поставку товару;

* завчасно строго визначена і уніфікована споживча вартість товарів;

* повна уніфікація поставки товарів.

Опціонні біржі використовуються для підсилення страхування учасників

біржової торгівлі, оскільки вони дають можливість для покупців опціонів

обмежити можливості отримання збитків при укладанні біржових операцій.

Опціонні біржі, на відміну від ф'ючерсних, виникли у 80-х роках XX

сторіччя і успішно функціонують на багатьох міжнародних біржах.

Залежно від місця і ролі бірж: у світовій торгівлі, виконуваних функцій

і орієнтації на ринок їх прийнято поділяти на міжнародні і національні.

Міжнародні біржі є видом постійно діючого гуртового ринку, який охоплює

декілька держав, на якому здійснюються угоди купівлі-продажу на

визначені біржові товари.

Міжнародні біржі обслуговують конкретні світові товарні і фондові ринки.

У роботі таких бірж можуть брати участь представники ділових кіл різних

країн. Характерними особливостями міжнародних бірж є забезпечення

вільного перерахунку прибутку, одержаного з біржових операцій, а також

укладання спекулятивних (арбітражних) угод, які дають можливість

одержання прибутку за рахунок різниці котирувальних цін на біржах різних

країн. Міжнародні біржі поділяються на товарні, фондові і ї валютні.

До міжнародних фондових бірж належать Нью-Йоркська, Лондонська,

Токійська фондові біржі.

Національні біржі діють у межах однієї окремо взятої держави, враховуючи

особливості розвитку виробництва, обігу і споживання товарів, характерні

для даної країни.

Залежно від сфери діяльності біржі в нашій країні можна умовно.поділити

на центральні (столичні), міжрегіональні і регіональні (локальні).

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає зміст і форму балансу та загальні

вимоги до розкриття його статей.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовують до балансів

підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства)

усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Особливості складання консолідованого балансу визначає окреме

положення (стандарт).

4. Терміни, які використовують при цьому Положенні (стандарті), мають

наступне значення,

Активи - контрольовані підприємством у результаті минулих подій ресурси,

використання яких, як очікують, приведе до надходження економічних вигод

у майбутньому.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після

вирахування його зобов'язань.

Довготермінові зобов'язання - всі зобов'язання, що не є поточними

зобов'язаннями.

Пов'язані сторони - підприємства, відносини між якими обумовлюють

можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових та оперативних рішень іншою стороною.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих

подій і погашення якої, як очікують, призведе до зменшення ресурсів

підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.

Еквіваленти грошових коштів - короткотермінові високоліквідні фінансові

інвестиції, що вільно конвертуються

у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни

вартості.

Фінансові інвестиції - активи, які утримує підприємство з метою

збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості

капіталу або інших вигод для інвестора.

Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом

операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом

дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у

використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи

споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з

дати балансу.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення

діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них

продукції або товарів і послуг.

5. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та

неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну

дату.

6. У балансі відображають активи, зобов'язання і власний капітал

підприємства.

7. Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім

випадків, передбачених відповідними положенням (стандартами).

8. Підсумок активів балансу мусить дорівнювати сумі зобов'язань і

власного капіталу.

9. Форма балансу є додатком до цього Положення (стандарту). Для малих

підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.

Визнання статей балансу

10. Актив відображають у балансі за умови, що оцінка його може бути

достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних

вигод, пов'язаних з його використанням.

11. Витрати на придбання та створення активу, що,

відповідно до пункту 10 цього Положення (стандарту), не можуть бути

відображені в балансі, включають до складу витрат звітного періоду в

звіті про фінансові результати.

12. Зобов'язання відображають у балансі, якщо його оцінка може бути

достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у

майбутньому в результаті його погашення.

13. Власний капітал відображають у балансі одночасно з відображенням

активів або зобов'язань, що призводять до його зміни.

Зміст статей балансу

14. У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів,

віднесених до складу нематеріальних активів згідно з відповідними

положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та

залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у

встановленому порядку сума зношення. Залишкову вартість визначають як

різницю між первісною вартістю і сумою зношення.

15. У статті "Незавершене будівництво" показують вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для

власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування

такого будівництва.

16. У статті "Основні засоби" наводять вартість власних та отриманих на

умовах фінансового лізингу об'єктів й орендованих цілісних майнових

комплексів, віднесених до складу основних засобів згідно з відповідними

положеннями (стандартами). У цій статті також наводять вартість інших

необоротних матеріальних активів.

У даній статті наводять окремо первісну (переоцінену) вартість, суму

зношення основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу

включають залишкову вартість, яку визначають як різницю між первісною

(переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зношення на дату

балансу.

17. У статті "Довгострокові фінансові інвестиції відображають фінансові

інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, що не

можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент. У цій статті

виділяють фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями

(стандартами) обліковують методом участі в капіталі.

18. У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показують

заборгованість фізичних та юридичних осіб, що не виникає в ході

нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців

з дати балансу.

19. У статті "Відстрочені податкові активи" відображають суму податку

на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах через

тимчасову різницю між обліковою та податковою базами оцінювання.

20. У статті "Інші необоротні активи" наводять суми необоротних

активів, що не можуть бути внесені до наведених статей розділу

"Необоротні активи".

21. У статті "Виробничі запаси" показують вартість запасів сировини,

основних і допоміжних матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів і

комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних та інших

матеріалів, призначених для споживання у ході нормального операційного

циклу.

22. У статті "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" відображають

вартість: дорослих тварин на відгодівлі й у нагулі, птиці, звірів,

дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації, та

молодняку тварин.

23. У статті "Незавершене виробництво" показують втрати на незавершене

виробництво і незавершені роботи (послуги),

24. У статті "Готова продукція" показують запаси виробів на складі,

обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання,

укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають

технічним умовам та стандартам. Продукція, що не відповідає наведеним

вимогам (крім браку), та роботи, не прийняті замовником, показують у

складі незавершеного виробництва.

25. У статті "Товари" показують вартість товарів, придбаних

підприємствами для подальшого продажу.

26. У статті "Векселі одержані" показують заборгованість покупців,

замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари),

виконані роботи та надані послуги, забезпечену векселями.27. У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги"

відображають заборгованість покупців або замовників за надані їм

продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої

векселем). У підсумок балансу включають чисту реалізаційну вартість, яку

визначають шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву

сумнівних боргів.

28. У статті "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом"

показують дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а

також переплату за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

29. У статті "Дебіторська заборгованість за виданими авансами"

показують суму авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних

платежів.

30. У статті "Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів"

показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що

підлягають надходженню.

31. У статті "Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків"

показують заборгованість пов'язаних сторін та дебіторську заборгованість

із внутрішньовідомчих розрахунків.

32. У статті "Інша дебіторська заборгованість" показують заборгованість

дебіторів, яка не може бути внесена до інших статей дебіторської

заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

33. У статті "Поточні фінансові інвестиції" відображають фінансові

інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно

реалізовані у будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами

грошових коштів).

34. У статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображають кошти в

касі, на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані

для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті

окремо наводять кошти у національній та іноземній валютах. Кошти, що не

можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати

балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід

виключати зі складу оборотних активів і відображати як необоротні

активи.

35. У статті "Інші оборотні активи" відображають суми оборотних

активів, що не можуть бути внесені до наведених вище статей розділу

"Оборотні активи".

36. У складі витрат майбутніх періодів відображають витрати, що мали

місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать

до наступних звітних періодів.

37. У статті "Статутний капітал" наводять зафіксовану в установчих

документах загальну вартість активів, що є внеском власників (учасників)

до капіталу підприємства.

38. У статті "Пайовий капітал" наводять суму пайових внесків членів

спілок та інших підприємств, передбачену установчими документами.

39. У статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства

відображають суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує

їхню номінальну вартість.

40. У статті "Інший додатковий капітал" відображають суму дооцінки

необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих

підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види

додаткового капіталу.41. У статті "Резервний капітал" наводять суму резервів, створених

відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок

нерозподіленого прибутку підприємства.

42. У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображають

або суму прибутку, реінвестовану в підприємство, або суму непокритого

збитку. Суму непокритого збитку наводять у дужках та вираховують при

визначенні підсумку власного капіталу.

43. У статті "Неоплачений капітал" відображають суму заборгованості

власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Цю суму

наводять у дужках і вираховують при визначенні підсумку власного

капіталу.

44. У статті "Вилучений капітал" господарські товариства відображають

фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених

товариством у його учасників. Суму вилученого капіталу наводять у

дужках, і вона підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного

капіталу.

45. У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображають

нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на

оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких

на дату складання балансу може бути визначена лише шляхом попереднього

(прогнозного) оцінювання, а також залишки коштів цільового фінансування

і цільових надходжень, отримані з бюджету та інших джерел.

46. У статті "Довгострокові кредити банків" показують суму

заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, що не

є поточним зобов'язанням.

47. У статті "Інші довгострокові фінансові зобов'язання" наводять суму

довготермінової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із

залучення позикових коштів (крім кредитів банків); на які нараховуються

відсотки.

48. У статті "Відстрочені податкові зобов'язання" показують суму

податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах через

тимчасову різницю між обліковою і податковою базами оцінювання.

49. У статті "Інші довгострокові зобов'язання" показують суму

довготермінових зобов'язань, що не можуть бути внесені до інших статей

розділу "Довгострокові зобов'язання".

50. У статті "Короткострокові кредити банків" відображають суму поточних

зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

51. У статті "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями"

показують суму довготермінових зобов'язань, що підлягає погашенню

протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

52. У статті "Векселі видані" показують суму заборгованості, на яку

підприємство видало векселі для забезпечення поставок (робіт, послуг)

постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

53. У статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги"

показують суму заборгованості постачальникам і підрядчикам за

матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім

заборгованості, забезпеченої векселями).

54. У статті "Поточні зобов'язання за одержаними авансами" відображають

суму авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок

продукції, виконання робіт (послуг). 55. У статті "Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом" показують

заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету,

включаючи податки з працівників підприємства.

56. У статті "Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів" показують

Дата добавления: 2015-05-26