Розділ 8 психодіагностика особистості

Тема 8. Психодіагностика особистості.-2г.

План.

1. Періоди дослідження особистості.

2. Особистісні опитувальники.

3. Теоретичні концепції особистості та її дослідження.

Логіка викладу: періоди дослідження особистості, особистісні опитувальники, класифікація діагностичних опитувальників за спрямованістю, форми запитань для особистісних опитувальників, особистісних опитувальники і теорії особистості.

Я не можу впливати на вітер так, щоб змінити його напрям, але я можу розмістити паруса так, щоб завжди дійти до цілі. О.Уайльд

Розв'язання завдань соціальної практики вимагає від працівни­ків соціальних служб творчого, індивідуального підходу, наявності спеціальних знань, професійного і життєвого досвіду, а також оснаще­ності сучасним арсеналом психодіагностичних засобів для вивчення особистості, проведення психологічної експертизи, консультування тощо.

В історії дослідження особистості можна виділити декілька основних періодів:

1. Філософсько-літературний.

2. Клінічний.

3. Експериментальний.

Філософсько-літературний період розпочався з робіт стародав­ніх мислителів і продовжувався аж до XIX ст. Основними пробле­мами першого періоду були питання щодо моральної та соціальної природи людини, її вчинків та поведінки.

Перші визначення особистості були досить об'ємними, ніби все­осяжними. Ці перші теорії включали в себе все те, що наявне в люди­ні, те, що вона може назвати своїм особистісним: організм, психоло­гічні риси, майно, поведінку, культуру тощо. Значна увага приділяла­ся характеристикам особистості, які доступні для спостереження -антропоцентричним, біомеханічним, зовнішнім даним та ін. Відомий афоризм: «Очі — дзеркало душі» влучно відображений на рис. 5.

Другий період відноситься до першої половини XIX ст. і харак­теризується тим, що проблемами психології особистості зацікави­лися і лікарі-психіатри. Вони вперше почали системно спостерігати за особистістю хворого в клінічних умовах, вивчати історію його життя для того, щоб краще зрозуміти поведінку людини. За цих умов спостереження робилися не тільки професійні заключення, пов'язані з діагностикою та лікуванням хворого, але й загальнонау-кові висновки щодо природи людської особистості. В 2-й період уяв­лення про особистість було звужено в порівнянні з 1-м періодом, і в центрі уваги були особливості особистості, що виявляються у хво­рої людини. Надалі робився важливий висновок, що ці особливості є, але міра їх вираженості дещо інша, ніж у хворої людини. Це в першу чергу відноситься до понять: інтро-, екстраверсія, тривож­ність, загальмованість чи збудженість.

Психіатрами давалося визначення особистості в термінах таких рис, якими можна було описувати нормальну, патологічну і акцентуйовану особистість. До початку XX ст. перші два підходи були єдиними щодо вивчення особистості.

Третій період розпочинається на початку XX ст., коли до до­слідження особистості залучилися психологи. Перший експеримент дослідження стосувався пізнавальних процесів та станів людини. В цих перших дослідженнях була зроблена спроба надати їм експери­ментального характеру за рахунок введення математико-статистич-ної обробки даних з метою точної перевірки гіпотез та підтримання достовірності фактів.

Експериментальний період дослідження особистості розпочався тоді, коли у вивченні особливих пізнавальних процесів з'явилися перші успіхи. В цьому періоді перейшли від описування пізнаваль­них процесів до дослідження цілісних психологічних актів. Першими експериментальними дослідниками були О.Ф.Лазурський, Г.І. Россолімо, Р.Кеттелл, Г.Айзенк, Г.Олпорт та багато інших.

Рис 5. Дзеркало душі

Так, О.Ф.Лазурський розробив техніку і методику ведення сис­темних досліджень, а також процедуру проведення природного екс­перименту, в якому можна було отримувати та узагальнювати дані, що стосуються здорової особистості. Г.Айзенк розробив методи ма­тематичної обробки даних спостереження за особистістю. В резуль­таті такої обробки з'явилася можливість отримувати кореляційні зв'язки між різними фактами, що є найбільш загальними, розпов­сюдженими, індивідуально-стійкими рисами особистості. Г.Олпорт заклав основи нової теорії особистості, яка отримала назву теорії рис. Р.Кеттелл, скориставшись методом Айзенка, надав дослідженню особистості експериментального характеру, який проводився в рам­ках теорії рис. Він увів у процедуру дослідження метод факторного аналізу, виділив і описав ряд факторів, що впливають на особистість. Заклав основу тестології особистості. Розробив перший особистісний тест — 16-факторний особистісний опитувальник Р.Кеттелла (16 ФОО).

Дата добавления: 2015-05-26