Визначення технічного стану устаткування і обладнання

Визначення фактичного технічного стану устаткування і обладнання на предмет його відповідності вимогам по якісному виконанню технологічних процесів і операцій, передбачених діючою нормативно-технічною (конструкторською і технологічною) документацією, ґрунтується на принципі екстраполяції виконаних технологічних операцій на якість виробів (деталь, збірна одиниця, збірний вузол, машина, механізм, продукція).

Механізм виконання складається з наступних основних дій:

§ виконується відбір трьох деталей або збірних одиниць,вузлів (для підприємств машинобудівного комплексу) різних по категорії складності виготовлення;

§ відповідними робочими засобами вимірювань, які пройшли повірку (атестацію) в органах Держстандарту, виконується ряд прямих вимірювань фізичних величин. По характеристиці точності необхідно використовувати рівно-точні вимірювання, тобто ряд вимірювань якої-небудь величини, виконаних однаковими по точності засобами вимірювань в одних і тих же умовах.

Приклад. При багатократних вимірюваннях діаметру деталі одержаний ряд результатів (вимірювань): 15,13; 15,12; 15,11; 15,13 і 15,12 мм. Вирахувавши середнє арифметичне зданого ряду значень, одержимо результат багатократного вимірювання діаметру деталі

(14.2)

§ вимірювання виконуються в послідовності, передбаченій маршрутними, маршрутно-операційними картами та картами якості;

§ по кожній одиниці устаткування результати заносяться в таблицю. Форма додається. В таблиці фіксуються можливі відхилення від полів допусків, передбачених конструкторською документацією;

§ на основі аналізу одержаних результатів вимірювань оформляються дві таблиці, в одній з яких фіксується обладнання, що відповідає вимогам виготовлення виробів (деталей, збірних одиниць, збірних вузлів, механізмів, продукції), передбачених конструкторською та технологічною документацією (додаток З, табл. З.4), а в другій, що не відповідає встановленим вимогам (табл. З.5) та потребує заміни (табл. З.6).

Критерієм відповідності устаткування та обладнання вимогам, що пред’являються конструкторсько-технологічною документацією, технологічним процесом, є співставлення результатів вимірювань з фактичною можливістю обладнання на час проведення аналізу.

Примітка: виходячи з різних галузей, а також специфіки виробництва, рекомендована «Аналітична таблиця відповідності технологічного устаткування та обладнання вимогам конструкторської та технологічної документації по забезпеченню виконання технологічних операцій і процесів» (додаток З, табл. З.7) може бути частково доповнена (розширена) без зміни суті завдання.

5. Аналіз рівня собівартості продукції (робіт, послуг)

Аналіз рівня собівартості продукції (робіт, послуг) виконується за допомогою наступних прийомів: порівняння, зведення і групування.

Прийом порівняння полягає у співставленні елементів витрат на виготовлення продукції з нормативами (нормами, лімітами).

Прийом зведення і групування полягає в об’єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.

Вплив зростання обсягів виручки на величину прибутку проявляється через зниження собівартості. Всі витрати по відношенню до обсягу виручки можна розподілити на дві групи: постійні і перемінні.

Постійні витрати – це витрати, сума яких не змінюється при зміні виручки від реалізації. До цієї групи відносяться: орендні платежі, амортизація основних фондів, зношеність нематеріальних активів тощо. Ці витрати аналізуються по абсолютній сумі (величині).

Перемінні витрати – це витрати, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виручки від реалізації продукції. Дана група охоплює: витрати на сировину, транспортні витрати,витрати на невласні енергоресурси, витрати на оплату праці тощо.

Собівартість, вартість, прибуток і ціну потрібно розглядати не спрощено: мало чи багато, дорого чи дешево, а як об’єктивну (без присутності суб’єктивних причин) закономірність зростання або зниження виробничих витрат. Безумовно, ціна повинна відображати витрати: інакше це призведе до банкрутства виробників. Однак в іншому плані ціна як мірило суспільних витрат не може виконувати функції каталізатора будь-яких витрат, особливо на продукцію низької якості і яка не задовольняє потреб суспільства.

Щодо питання зниження витрат, то цей процес не може визначатись якимось невизначеним чи визначеним строком.

Цей процес – безперервний, як і безперервне матеріальне виробництво, що ґрунтується на постійному удосконаленні науково-технічного прогресу. Тут витрати можуть визначатися якоюсь кривою відповідно до постійно зростаючого технічного (технологічного) рівня продукції, що виробляється. І прогресивність цих витрат можна визначити тільки методом співставлення (порівняння), виходячи з технічного рівня і споживчої вартості товару в порівнянні з існуючими аналогами. Тому в матеріальному виробництві (також і в сфері послуг) витрати є первісним явищем, а ціна вторинним, тобто ціна чимось нагадує похідну від витрат.

Але структура витрат і її об’ємні значення повинні постійно удосконалюватися, тобто бути прогресивними. Резервів тут багато, навіть без врахування глобального технічного переозброєння виробництва, що пов’язано зі значними капіталовкладеннями.

В текстовій частині аналізу собівартості продукції необхідно, виходячи з характерних причин зростання витрат на виробництво (якщо таке має місце), дати об’єктивну оцінку факторам, що призводять до збільшення витрат на виробництво (додаток К, табл. К.1, К.2 та К.3). Особливу увагу необхідно звернути на обсяги використання енергетичних ресурсів.

Дата добавления: 2015-05-26