Політика як суспільне явище. Транспортна політика в структурі державної політики

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Політика як соціальне явище, сфера суспільної діяльності та активності громадянина.

2. Концепції політики в історії науки

3. Атрибути та характеристики політики.

4. Функціональна роль транспортної політики в проведенні загальної політики держави.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Политическая наука в Украине. – Симферополь. -2002.

2. Политология: Учебник для Вузов/ под ред. В.Н. Лавриненко.- М, 2002.

3. Політологічний енциклопедичний словник. - К, 2004.

4. Рудич. Ф. М. Політологія. Курс лекцій. - К, 2005.

5. Єндрю Хейвуд. Политология. Второе изд. Пер. с англ.- М, 2005.

6. Українська політологія. - К., 1994.

7. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. Основи сучасної політології. - К.Кондор, 2009.

8. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. Основи загальної та воєнної політології. - К.: НАОУ, 2013.

***************

Проблеми для дискусії та обговорення:

a) Назвіть атрибути політики та дайте визначення політики.

b) В яких ситуаціях людина стає активним суб`єктом політики?

c) Які взаємини між політикою та владою?

d) Розкрийте особливості кожного типу і виду політики.

e) За яких історичних умов транспортна політика потребувала спеціальної науки?

f) Якою є структура державної політики?

g) Зміст та прояви транспортної політики в житті суспільства.

h) Основні концепції ведення світової політики.

i) Чи є особлива регіональна транспортна політика країн Європі?

*******

Ділова (політична гра) на тему « Протиставлення політик країн соціалістичного табору та західного світу у період «холодної війни»

***********

Методичні рекомендації для підготовки відповідей:

При підготовці до першого питання слід звернутись до визначення політики. В наш час існує багато загальноприйнятих у політологічній науці визначень політики, серед яких енциклопедичне визначення – це регулююча, координуюча та керівна сфера, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована в головному на досягнення, повалення або утримання влади індивідами та соціальними групами задля задоволення своїх соціально-політичних запитів і потреб.

Термін "політика"є одним із центральних, базових у низці категорій (понять) політології. Відображаючи складний соціальний феномен керування суспільними справами, володарювання у організованому суспільстві, він виник за античні часи і походить від давньогрецького слова “роlіs”, яке позначало невеличку місто-державу з особливою, самодостатньою формою врядування - автаркією. З поняттям «поліс» пов'язаний і інший термін “politeia”: "брати участь у суспільному житті". Одним з перших творів, присвячених вивченню політики у античному світі, є робота Аристотеля "Політика" у восьми книгах, яка при адекватному перекладі має називатися як "те, що відноситься до держави".

Змістовна насиченість терміну “політика” дозволяє виділити декілька трактувань цього поняття:

1) розуміння політики з функціональної точки зору, як практичної діяльності з упорядкування суспільного життя, спільного вирішення загальних проблем, збереження внутрішнього і зовнішнього миру, це сфера боротьби, компромісу або досягнення консенсусу.

2) конфліктний аспект політики полягає в забезпеченні панування одних соціальних груп над іншими, це вираз перемоги у боротьбі, чи як розподіл людей на "наші-чужі", а також осмислюється як діяльність конфліктогенного типу (“політика війни”) з підготовки і проведення збройних змагань;

3) трактування політики як синоніму здійснення владних повноважень, тобто відносин володарювання, панування, проведення своїх адміністративно-розпорядчих дій, керування діями інших тощо. Політика стає нерозривною від влади і буде безсилою без останньої;

4) ставлення до політики як до публічної діяльності, тоді відмінність між політичним та неполітичним буде така ж сама, як між публічним та приватним, державними та сімейними справами;

5) політика є ціла підойма свідомо-ідеологічних сфер суспільного буття, яка дозволяє певним чином спрямовувати, прискорювати, а інколи і гальмувати хід історичного процесу, але загалом її призначення – надавати оптимального характеру суспільно-історичному розвитку, раціоналізувати його, спрямовувати у потрібному для нації напрямку.

6) політика має конкретно-історичний характер, а тому її мета і здійснення завдань полягають у досягненнях таких межах соціального часу, щоб впродовж життя 2-3 поколінь можна було б відчути її позитивні результати.

Синтезуючи вищенаведені трактування політики необхідно відмітити діяльно-функціональний, суспільно-організуючий, владно-координуючий, свідомо-ідеологічний, публічний характер. Дуже важливим є визнання того, що політика спирається на силу, примус і розраховує на застосування так званих «крайніх» засобів.

***********

При підготовці відповіді на друге питання необхідно проаналізувати різні підходи до пояснення політики та її функціональної ролі в житті суспільства, з яких випливає необхідність виокремлення транспортної політики.

Якщо у Аристотеля політика – це мистецтво, то інший давньогрецький мислитель Платон у творах “Держава” (Respublic) і “Закони” під політикою розумів царське мистецтво, вміння жити за умов полісу шляхом дотримання встановлених у ньому правил співжиття. Таким чином, у античному світі (IV століття до Р.Х.) політика - це мистецтво (або царське мистецтво), знання і уміння досягати розділення суспільних справ на керівництво, підпорядкування та управління ними.

Політика як по різному трактується у різних цивілізаційних просторах: у східній парадигмі мислення – це справа делікатного врядування, яка проводиться здебільшого способами як для облаштування сімейних справ, тому має бути прихованою від більшості населення своєї країни. У Лао Цзи це «слідування природності. Кращий правитель той, про якого народ знає лише те, що він існує». У Хань Фей Цзи «Ідеал правління – коли підлеглі не можуть осмислити таємниці управління».

Інші підходи до розуміння політики запропонували мислителі Заходу. Для Гегеля політика була «розумом уособленої держави», а політичний мислитель Макс Вебер зазначав, що політика - це прагнення влади, її завоювання і утримання в різних соціальних групах. За Д. Істоном, політика означає реалізований владними структурами розподіл цінностей у соціальних групах. Т. Парсонс вважав політикою певний засіб досягнення запланованих результатів. Слід зазначити, що до кінця XIX ст. політика пов'язувалась переважно із діяльністю державної влади, а напрямки роботи по її впорядкуванню через специфічні органи складали інституційний аспект політики. Водночас, силовий аспект завжди був присутній (або мислився) у змісті політики.

Важливим моментом аналізу концепцій політики є вирізнення особливостей внутрішньої, зовнішньої, світової, регіональної та економічної політики. Така типологізація проводиться за ознакою арени для політичної діяльності та акторів.

Внутрішня політика – це керівництво суспільними справами всередині держави згідно із особливостями функціонування кожної із суспільних сфер. Більш виразно можна говорити про економічну, соціальну, науково-технічну, демографічну, зокрема, транспортну політику у загальному змісті внутрішньої політики.

Існує декілька концепцій економічної політики у сучасному суспільстві. У тоталітарних державах здійснюється «жорсткий» економічний курс, спрямований на гранично широке та детальне регулювання економічних процесів, включно з політикою асортименту товарів і ціноутворення. Концепція «ліберальної» держави передбачає мінімальне втручання у ринкову економіку. Таким чином, у будь-якому виді економічної політики за державою має залишатись значна ділянка для втручання, особливо економічно-стратегічного масштабу. В умовах глобальної фінансової кризи, вважають аналітики, такою ділянкою є банківська сфера та енергетична галузь.

Активна соціальна політика держави перетворює її у соціальну державу, смисл якої у перерозподілі державних ресурсів з метою допомоги тим, хто її потребує на основі моральних принципів соціальної справедливості, солідарності, субсідарності (див. словник термінів).

У новому XXI столітті соціально орієнтована політика спрямована на розвиток людського та соціального капіталу, на гарантування прожиткового мінімуму тим громадянам, які не здатні його отримати, на збереження довкілля для наступних поколінь, на більш повну реалізацію функції соціальних гарантій громадянина держави.

Демографічна політика держав визначається конкретно-історичною ситуацією і спрямовується або на державну економічно-політичну підтримку приросту населення (це країни Європи, особливо – Росія, Франція, Україна, зокрема), або ж обмеження приросту – Китай, Індія, африканські країни. Вдала демографічна політика є передумовою нарощування демографічного потенціалу могутності держави.

Наукова політика при тоталітарних режимах у галузі суспільних наук може бути названою «псевдонауковою», бо вимагає від вчених вихвалення політичної ідеології правлячої верхівки як єдино правильної. Насправді правильна наукова політика виходить з того, що у царині економіки реалізуються, перевіряються найновітніші наукові досягнення.

Існують концепції, що процеси глобалізації стирають відмінності між внутрішньою та зовнішньою політикою, що вони спрямовують зусилля людей на створення єдиного «глобалізаційного» суспільства, у якому держава поступається зростаючому економічному та політичному впливу транснаціональних утворень. Ми вважаємо, що зовнішня політика продовжує мати свою неповторну специфіку:

· зовнішня політика має «закриті» питання, зафіксовані у секретних домовленостях і здебільшого залишається політикою не народних мас, а урядів та дипломатів;

· зовнішня політика здійснюється через міждержавні союзи, воєнно-політичні блоки, координується всередині ООН, регіональних організацій;

· у зовнішньополітичних стосунках країни виступають як рівноправні, незалежно від чисельності народонаселення, економічної потуги.

Зовнішня, внутрішня політика та економічна політика знаходяться у відносинах взаємного підпорядкування та координації.

Правовими засадами політики нашої держави являється Закон України 2010 року «Про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики». Україною, згідно офіційних рішень вищого керівництва останнього часу заявлено щодо продовження політики євроінтеграції, твердих намагань приєднатись до ЄС, з іншого боку, офіційно підтверджено позаблоковий статус держави, вперше сформульований у Декларації про незалежність. У рішенні РНБО 17.11 2010 р., яке введено у дію Указом Президента України, поставлено завдання «забезпечити активну участь України в обговоренні питань удосконалення європейської системи безпеки як на двосторонньому, так і на багатосторонньому рівнях».

**********

При підготовці третього питання практичного заняття слід звернутись до невід’ємних характеристик політики, тобто до її атрибутів.

Такими атрибутами є:

- активна соціальна та індивідуальна діяльність на відміну від споглядання, або пасивного світосприйняття дійсності, оточуючого соціального середовища, яке може бути цілком прийнятне у інших сферах пізнання, як то в культурі, мистецтві, філософії.

- тісний, нерозривний зв’язок з глибинними основами суспільного життя, а саме з економічними факторами, матеріальними мотивами поведінки лідерів і соціальних груп. У силових акціях у Іраку, Афганістані, Анголі, Сомалі простежується значний економічний інтерес країн-учасниць збройних акцій: контролювати видобуток нафти, алмазів, урану.

- політична діяльність самих видатних одноосібних лідерів і вождів, завжди носить соціальний характер, вона у них спрямована на маси, хоча і може бути викликана виключно індивідуальними мотивами. Марксистський політичний мислитель В. Ленін слушно заявляв, що “серйозна політика завжди робиться масами”.

- важливим атрибутом політики виступає інклюзивність – намагання просякнути у всі сфери суспільного життя, при чому не тільки у царини, органічно пов’язані політикою – у економіку, право, мораль, економіку, а і у віддалені від неї мистецтво, культуру, навіть особистісне життя.

- Влада лежить в основі політики і як ідеальна мета, і як реальний засіб здійснення розробленого будь якою партією чи політичною силою курсу.

- суб’єктивний, особистісний момент – воля, характер, мрії, почуття, активна діяльність суб’єктів політичного процесу невід’ємні від політики. Деякі політологічні школи перебільшують роль суб’єктивного моменту в політиці, однак правильним є наголос на “людського» елементу політики.

Важливим аспектом у з’ясуванні характеристики політики як цілісного явища є проблема «суб’єктів політики ». В українській політології до останніх відносили – державу, соціальні групи і класи, групи інтересів, партії та інших. Звертаючись до англо-американської політичної традиції, ми знаходимо більш широке коло суб’єктів - засоби масової інформації, дослідницькі центри, професійні спілки, групи активістів.

Слід самостійно опрацювати проблему: чи можуть бути військовики суб’єктами політики?

Політика державимає складну структуру (внутрішній устрій) і включає наступні елементи: політичне мислення, політичні дії, культуру, засоби досягнення, владу, інститути здійснення політичної волі.

З точки зору спрямованості політика поділяється як:

А) Внутрішня політика

Б) Зовнішня політика

В) економічна політика. Змістовно і логічно воєнна політика включена у внутрішню та зовнішню, глобальну та регіональну.

З точки зору цілераціональності політика може бути ефективною та невдалою, бездарною чи навіть самовбивчою.

Таким чином, політика є історичний соціальний феномен регуляції суспільства за допомогою влади, економічні та транспортні зусилля держави також спрямовані політикою.

**********

При відповіді на четверте питання слід зважити, що: економічна політика має відношення (як і спільні елементи) як до внутрішньої, так і до зовнішньої політики держави.

Як і загальна, так і економічна політика має складну будову.

Структура економічної політики складається з таких елементів:

1. економічно-політичне мислення;

2. економічно-політична практика;

3. економічно-політичні відносини;

4. економічно-політичний курс.

Рекомендується самостійно на основі діалектичного зв’язку загального (політика) та особливого (економічна політика) розкрити зміст кожного з 5-ти вищевказаних структурних елементів. Слід виявити загально-спільне та конкретно-особливе у економічній політиці на прикладі конкретної держави.

Згідно плану дій Україна та ЄС погодилися інтенсифікувати політичні, безпекові відносини, включаючи транскордонне співробітництво та спільну відповідальність у запобіганні та врегулюванні конфліктів, посилення співробітництва у сфері роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї, співробітництва з питань спільної сусідської та регіональної безпеки, зокрема щодо ефективного рішення Придністровського конфлікту в Молдові.

Головними напрямками роботи було визнано: регіональні та міжнародні питання підтримки миру, співробітництво у сфері зовнішньої та безпекової політики, нерозповсюдження зброї масового знищення та роззброєння, врегулювання кризових ситуацій; подальше посилення політичного діалогу і співробітництва у визначених форматах політичного діалогу, у т.ч. за допомогою більш сконцентрованих та зорієнтованих на результат безпекових програм; забезпечення більш ефективної роботи багатосторонніх інституцій з метою посилення управління, координації у боротьбі з загрозами у сфері безпеки; продовження діалогу щодо імплементації Європейської стратегії безпеки в національне законодавство України.

Таким чином, економічна політика є синтезована, комплексна галузь політики держави, яка пов’язана зі створенням, утриманням на належному рівні економіки з можливим використанням її задля реалізації основних завдань внутрішньої і зовнішньої (національної) політики.

******

ВИСНОВКИ:

Політика є одна з важливіших суспільних сфер, пов’язаних з здобуттям та використанням влади, вона має властивість включати у свою сферу впливу всі сторони суспільного та приватного життя, зокрема, економіку, право, культуру, транспортну сферу, конкретну особистість.

Економічна політика держави є складовою загальнодержавної політики і звернена до економічного життя, забезпечення мирних умов функціонування суспільства. У її структуру входять політична свідомість, політична практика, політичні відносини, інститути, економічний оборонний курс.

В структурі загальнодержавної політики економічні політиці відведена роль координації всіх зусиль держави і громадянського суспільства в сфері економіки і транспорту, вона певним чином протистоїть безладдю та боротьбі між гілками влади за пріоритети у внутрішній та зовнішній політиці.

Практичне заняття по темі 2 (заняття 2.2)

Історія становлення і розвитку політологічної думки:

ПЛАН:

1. Перші політичні погляди у країнах Стародавнього Сходу: Близький Схід, Індія, Китай.

2. Політичні погляди представників науки Греції і Риму.

3. Парадигми політичного мислення Середньовіччя.

4. Політичні концепції про державу, владу, транспорт у період становлення капіталізму.

5. Політологічні доктрини XIX-XX століть. Українська політична спадщина.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аристотель. Политика // Соч. в 4-х томах. - Т.4.- М, 1983.

2. Военно-теоретическая мысль Рима. - М, 2005.

3. Демчук П.О. Політологія. Підручник для курсантів ВВНЗів. –К.:КВГІ, 1997.

4. Макіавеллі Н. Володар. – К, 2002.

5. Роттердамський Єразм. Похвала глупоті. - К.: Основи, 1994.

6. Єндрю Хейвуд. Политология. Второе изд. пер. с англ.- М, 2005.

7. Цюрупа М.В. Історія політичних і правових вчень. – К.: Центр духовної культури, 2007.

8. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. Основи сучасної політології. - К.: Кондор, 2009.

9. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. Основи загальної та воєнної політології. - К.: Кондор, 2013.

********

Проблеми для обговорення та дискусії:

a) Чому протополічні погляди на державу і влади містили у собі ідеї стосовно політичної боротьби?

b) У чому політично-владний зміст теологічної парадигми політичного мислення?

c) Розкрийте погляди Платона на державу, систему влади, виховання керівників.

d) Яким чином обґрунтовувалось необхідність ведення «справедливої війни» в творах Августина і Фоми Аквінського?

e) Розкрийте вимоги до володаря, до зміцнення держави Н. Макіавеллі.

f) У чому смисл теорії суспільного договору Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббса, Дж. Локка?

g) Розкрийте основні концептуальні положення теорії еліт Г. Моска та В. Парето та можливості їх використання у сфері транспорту.

h) Чому сучасні політологічні теорії у центр уваги ставлять проблеми функцій держави в глобалізованому світі, зокрема економічну функцію?

i) Який соціально-політичний та стратегічний смисл теорії конвергенції?

********

Дата добавления: 2015-05-26