Методичні завдання та рекомендації. Загальнотеоретичні засади аналізу політичних систем і політичних режимів (2 год.)

Групове заняття №1.

Загальнотеоретичні засади аналізу політичних систем і політичних режимів (2 год.)

План

1. Поняття політичної системи та політичного режиму в політології. Структура політичної системи.

2. Функції політичної системи та завдання політичного режиму. “Технологія” здійснення політичного режиму.

3. Основні підходи до типологізації політичних систем та політичних режимів.

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К.,2000.

2. Бенетон Ф. Введение в политическую науку. – М.,2002.-С.285-362.

3. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М.,2000.

4. Гелей С., Рутар С. Політологія. – К.,1999.

5. Политология/ Под ред. М.Василика. – М.,1999.

6. Панарин А.С. Политология. – М,1999.-С.70-187.

7. Піча В.М., Хома Н.М, Політологія. – К.,2001.-Розд.9,12,14.

8. Політологія/ За ред. А.Колодій. – К.,2000.-Розд.2,13,14.

9. Політологія/ За ред. М.Сазонова. – Х.,1998.

10. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. – М.,1999.

11. Сморгунов Л.В. Современная сравнительная политология. – М.,2002.

12. Сумбатян Ю.Г. Политология. Авторитаризм как категория политической науки // Социально-гуманитарные знания.-1999.-№6.

13. Цыганков А.П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. – М.,1995.

14. Эндрейн Ч. Сравнительный анализ политических систем. – М., 2000.

Додаткова література (для поглибленого засвоєння матеріалу):

1. Белов Г.А. Политология. Курс лекций. – М.,1999.

2. Политология/ Под ред. С. Решетникова. – Мн.,2001.

Вивчення теми доцільно почати з тлумачення, як само поява теорії політичних систем відбила серйозні зміни, що відбулися у вивченні політичних явищ протягом 20ст, і відкрила нові перспективи аналізу політичної сфери. Зупинитися на необхідності подолання обмеженостей інституційного та біхевіористського підходів до політико-владних відносин. Показати, яким чином означена теоретична проблема знайшла наукове розв’язання в працях Л. фон Берталанфі, Т. Парсонса та в системному аналізі Д. Істона (50-60рр). При цьому систему можливо розглядати як упорядковану сукупність елементів, яким властива функціональна взаємозалежність (див. О Панаріна) та нова інтегративна якість. Показати підходи до політичної системи як теоретичного інструмента дослідження та як до механізму володарювання (див.: В.Пугачов, М.Сазонов). Навести декілька тлумачень поняття політичної системи (В. Бебик, М. Василик, Ч. Ендрейн, С. Решетніков, Г. Белов тощо). Як розгорнутий варіант визначення рекомендується: “політична система – це сформована під впливом політичних, історичних, економічних, національних, культурних та географічних чинників певна сукупність структур влади, норм і відносин, які в більшому або меншому ступеню визначають, репрезентують та реалізують специфічні та загальні інтереси суспільних груп в сфері управління життям суспільства на ґрунті принципів, цінностей, преференцій та інших компонентів політичної культури.” Стисло: політична система – це складний механізм формування та функціонування політичної влади як продукту і інструмента соціальної взаємодії. При цьому важливо усвідомлювати, що політична система не просто захищає або відстоює інтереси владоспроможних груп, в її межах опозиційні сили репрезентують власні інтереси і іноді ці інтереси спрямовані на підрив існуючого порядку, на зміну або знищення існуючої політичної системи. Але у будь-якому разі головною метою політичної системи (старої або новоствореної) залишається забезпечення керованості суспільства та його пристосування до оточуючого середовища. Керування суспільством здійснюється через владні відносини (плюралістичної, групократичної або монократичної влади) відповідно до наступних принципів володарювання та регулювання соціальних інтересів: узгодження та компроміс, регламентація, уніфікація та придушення.

Характеристику структури політичної системи почати з показу багатоманітності підходів до цього питання. Окремо зупинитися на структуризації через організаційну, нормативно-законодавчу, інформаційно-комунікативну та культурно-ідеологічну підсистеми, на підході С.Гелея та С.Рутара (с.82-83), та А.Колодій (с.66-68).

Різні підходи до визначення поняття “політичного режиму” доцільно розглядати розкриваючи його динамічний характер (див.: С. Гелей, С. Рутар., с.121-122), а також згідно з аналізом змісту цієї категорії в монографії О. Циганкова. Як робочий варіант пропонується наступне визначення: “Політичний режим – це характер взаємовідносин влади, суспільства та особистості на різних стадіях функціонування однієї політичної системи або в межах декількох політичних систем, який в першу чергу відзначається специфічними методами володарювання, а також відповідною модифікацією інституційних структур, правових та політичних норм цієї системи”. Стисло: політичний режим – це певний функціонально-динамічний стан політичної системи, який перед усім характеризується сукупністю засобів та методів здійснення влади.

Розгляд функцій політичної системи варто почати із констатації існування розбіжності в переліку функцій в роботах різних авторів (навести приклади). В найбільш узагальненому вигляді можна виділити такі функції: нормативно-регулятивна, репрезентативна, інтегруюча, організації та відтворення політичного життя, політичного інформування, комунікації та соціалізації (див.: А. Колодій, с.69-70). Крім того розглянути точку зору В. Бебика (с.17-171), С. Гелея та С. Рутара (с.83-86) тощо. В підручнику “Політологія” І. Дзюбко (с.229,231) вказано, що до функцій політичної системи відносяться: забезпечення розвитку та цілісності громадянського суспільства. Проаналізувати це ствердження, беручи до уваги усі відомі з історії політичні системи.

Основні підходи до типологізації політичних систем визначити згідно із змістом лекції (див.: тема 3 та тема 4 запропонованих навчально-методичних рекомендацій). Таким чином визначити багатокомпонентну лінійну типологію (зокрема К. Маркса, Ч. Ендрейна), біполярні лінійні типології (зокрема Г. Ласуела та А. Каплана; Г. Алмонда та Б. Пауела), парну координатну, множинну координатну типології. Стосовно типології політичних режимів визначитися з критеріями та зупинитися на багатокомпонентній класифікації за В. Якушеком, на виокремленні демократичних, авторитарних та тоталітарних режимів, розглянути біполярні лінійні типології режимів, та перехідні типи політичних режимів. При роботі над цими питаннями особливо корисною може бути праця Л.Сморгунова “Сучасна порівняльна політологія” (М.,2002). При розгляді поділу політичних систем на представницькі, модерністські та постмодерністські доцільно звернутися до підручника О.Панаріна (див.: Панарин А.С. Политология.М.,1999). Окремі варіанти режимів розглянуто в підручнику “Політологія” за ред. І.Дзюбка (К.,1998,с.308-311).

Дата добавления: 2015-05-26