Навчальна програма курсу 2 страница

5. Богдановская И. Ю. Прецедентное право. — М.: Наука, 1993.-239с.

6. Бромхед П. Эволюция Британской Конституции: Пер. с англ. - М.: Юрид. лит., 1978. — 334 с.

7. Загайнова С. К. Судебный прецедент: проблемы правопри­менения. — М.: Норма, 2002. — 176 с.

8. Кросс Р. Прецедент в английском праве: Пер. с англ. - М.: Юрид.лит., 1985.-238с.

9. Романов А. К. Правовая система Англии. — М.: Дело, 2000. - 344 с.

10. Судебная практика как источник права. — М.: Юристъ, 2000. - 160 с.

11. Шишкін В. J. Судові системи країн світу: В 3 кн. — К.: Юрін-ком Інтер, 2001. - Кн. 1. - 320 с.

Методичні рекомендації:

Англо-американська правова сім'я є однією з найпо­ширеніших та найстаріших правових сімей світу. В англо-американській правовій сім'ї слід розрізняти дві групи: групу англійського права і групу, що утворює право США. У першому питанні студент має зупинитися на двох групах та особливостях цієї правової системи.

Вивчення сім'ї загального права традиційно починаєть­ся з вивчення англійського права, оскільки на всіх правових системах, що належать до цієї сім'ї, позначився вплив анг­лійського права. В історії становлення і розвитку сучасного права Англії можна виокремити чотири основні етапи. Перший етап - англійське право до норманського завоювання (до 1066р.), або англосаксонський період. Другий - реформування системи загального права завдяки діяльності королівських суддів (1066р. — друга половина XIVcт.).Третій етап - реформування архаїчного загального права і перехід до сучасного права (друга половина XIV cт. — сере­дина XIX cт.) Четвертий етап - подальший розвиток системи загального пра­ва, набуття нею сучасних рис (середина XIX ст. — нинішні часи). У другому питанні слід дати детальну характеристику кожного з етапів розвитку англо-американської правова сім'ї. У третьому, четвертому питаннях необхідно розкрити виникнення, реформування, поняття та особливості загального права й права справедливості та їх співвідношення.

В останньому питанні студент повинен детально зупинитися на основних джерелах права та розкрити їх класифікації за різними ознаками. Основними джерелами англо-американської правової сім`ї є первинні джерела, чинність кожного з яких не виводиться з інших юридичних джерел. У теорії права до основних (первинних) джерел сім'ї англо-американського права відносять насамперед законо­давство (статути та делеговане законодавство) і судовий прецедент. Для англійського права основним джерелом є також правові документи Європейського Союзу. Додатковими джерелами права вважають правові зви­чаї, авторитетні публікації в галузі права, що витримали перевірку часом (старовинна доктрина), розум, каноніч­не право, римське право, судові звіти, матеріали Право­вої комісії.

Тема 7. Особливості правових систем релігійного типу

1. Загальна характеристика правових систем релігійного типу

2. Мусульманське (ісламське) право

3. Індуське право

4. Іудейське право

5. Канонічне право

Література:

1. Берман Г. Дж. Вера и закон: примирение права и религии: Пер. с англ. — М.: Ad Margines, 1999. — 431 с.

2. История государства и права стран Азии и Африки. Очер­ки / Рогожин А. И., Сафронова И. П., Страхов Н. Н. - М.: Юрид. лит., 1964. - 254 с.

3. Коран: Пер. с араб. И. Ю. Крачковского. - М.: СП ИКПА, 1990.-512с.

4. Крашенинникова Н. А. Индусское право: история и совре­менность. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 192 с.

5. Кудрявцев М. К. Кастовая система в Индии. - М.: Наука, 1992. - 262с.

6. Лубський В. /., Борис В. Д. Мусульманське право. — К.: Вілбор, 1997.-256с.

7. Мусульманское право (структура и основные институты) / Отв. ред. Л. Р. Сюкияйнен. - М.: ИГПАН, 1984. - 145 с.

8. Павлов А. С. Курс церковного права. - СПб.: Лань, 2002. -384с.

9. Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики. — М.: Наука, 1986. — 257 с.

10. Сюкияйнен Л. Р. Шариат и мусульманско-правовая культу­ра. - М.: Ин-т гос. и права РАН, 1997. - 48 с.

11. Шарль Р. Мусульманское право: Пер. с франц. — М.: Изд-во иностр. лит., 1959. - 142 с.

Методичні рекомендації:

Релігійна правова сім'я поєднує чотири правові системи, а саме: системи мусульманського, індуського, іудейського й канонічного права. Серед компаративістів немає єдності в питанні виок­ремлення та класифікації систем релігійного права. Студент у першому питанні має розкрити різні класифікації релігійної правової сім`ї та детально охарактеризувати її риси.

У наступних питаннях слід зупинитися на кожній правовій системі, що входять до релігійної правової сім`ї. У найзагальнішому вигляді мусульманське право мож­на визначити як релігійно-правову систему, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка сповідує іслам. Характерні ознаки мусульманського права: нерозривний взаємозв'язок права й іслам, регулювання мусульманським правом суспільних відносин тільки між мусульманами, мусульманське право складається переважно з обо­в'язків людини і санкцій за їх порушення, архаїчний, казуальний і формальний характер пра­ва. тощо. У за­гальному вигляді індуське право можна визначити як релігійно-правову систему, яка регламентує суспільні відносини всередині громади, що сповідує індуїзм. Характерні риси індуського права: індуське право є складовою частиною індуїзму, персональний характер дії права, що поширюється тільки на осіб, які сповідують індуїзм, незалежно від того, в яких державах вони мешкають, яскраво виражений кастовий характер тощо. Іудейське (єврейське) право — це релігійно-правова си­стема, що регулює суспільні відносини всередині єврейської громади, яка сповідує іудаїзм. Характерні риси іудейського права: єврейське право є складовою частиною іудаїзму, мононаціональний характер правової системи, існування та розвиток єврейського права при відсут­ності протягом значного історичного періоду своєї держави тощо. Канонічне право — це релігійно-правова система, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка спо­відує християнство. Характерні особливості канонічного права: нерозривний зв'язок з релігією — християнством, систематизований характер канонічного права, канонічне право в Європі розвивалося в умовах станов­лення особливого політико-правового статусу Римської церк­ви тощо. Студент має розкрити характерні особливості та джерела кожної з правових систем.

Тема 8. Характеристика правових систем традиційного типу

1. Загальна характеристика правових систем традиційного типу

2. Правові системи країн Далекого Сходу

2.1. Правова система Китаю

2.2. Правова система Японії

3. Правові системи держав Африки

Література:

1. Денисов В. Н. Системы права развивающихся стран. — К.: Наукова думка, 1978. - 276 с.

2. Инако Ц. Право и политика современного Китая: Пер. с япон. - М.: Прогресс, 1978. — 295 с.

3. Инако Ц. Современное право Японии: Пер. с япон. - М.: Прогресс, 1981.-270 с.

4. История государства и права стран Азии и Африки. Очер­ки / Рогожин А. И., Сафронова И. П., Страхов Н. Н. - М.: Юрид. лит., 1964. - 254 с.

5. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т. / Отв. ред. Б. А. Страшун. — М.: Норма—Инфра-М, 2001. — Т. 4: Часть Особенная: страны Америки и Азии. — 656 с.

6. Куманин Е. В. Юридическая политика и правовая система Китайской народной республики / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: Наука, 1990.- 157с.

7. огожин А. И., Страхов Н. Н. История государства и права рабовладельческого Китая. — М.: Госюриздат, 1960. — 93 с.

8. Синицына И. Е. Обычай и обычное право в современной Аф­рике: История изучения. Кодексы обычного права. М.: На­ука, 1978.-285с.

9. Супатаев М. А. Право в современной Африке (основные черты и тенденции развития). - М.: Наука, 1989. - 175 с.

Методичні рекомендації:

Традиційна правова сім'я поділяється на два підтипи правових систем – держав Далекого Сходу і країн Афри­ки. До далекосхідної підсистеми належать насамперед правові системи Китаю і Японії, а також деяких інших країн, що розвивалися під їх впливом, — Монголії, Кореї, Малайзії, Індонезії, Бірми. До другої підсистеми належать понад 40 держав, розташованих на африканському конти­ненті, і Мадагаскар. У першому питанні необхідно зупинитися на характерних рисах правових систем традиційного типу.

Друге питання складається з підпунків: правова система Китаю та правова система Японії. Правова система Китаю — одна з найстаріших у світі. Держава і право виникли в Китаї у II тисячолітті до н. е. і протягом значного періоду розвивалися під сильним впливом філософських вчень даосизму, конфуціанства й легізму. Правова система Японії формувалася протягом бага­тьох століть, її зародження сягає 250 року до н. е., коли на японських островах діяло неписане право, яке ще не відокремлювалося від традиційних релігійних поглядів синтоїзму. Студент має розкрити еволюцію кожної з цих систем та виокремити їх джерела права.

На африканському континенті на сьогодні налі­чується близько сорока незалежних держав, їх правові системи становлять значний інтерес для порівняльно-правового дослідження. В останньому питанні слід зупинитися на характеристиці основних ознак правових систем держав Африки та основних етапах їх розвитку.

завдання для самостійної роботи

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Етапи розвитку юридичної компаративістики.

2. Характеристика різних підходів до розуміння сутності порівняльного правознавства

3. Значення порівняльно-правових досліджень для міжнародного та міжнародного приватного права

4. Аспекти, що обумовили визнання порівняльного правознавства самодастатньою юридичню наукою

5. Критерії оцінки об’єктів порівняльно-правових досліджень.

6. Джерела інформації щодо об’єктів порівняльно-правових досліджень

7. Загальна структура наукового дослідження правового вчення.

8. Основні компоненти правової наукової системи знань.

9. Класифікація обєднань вчень

10. Плюралістична наукова думка щодо критерієв класифікації правових систем.

11. Специфіка джерел мусульманського права.

12. Особливості соціалістичного права.

1. Правові кола, їх характеристика.

14. Історичні шляхи виникнення та розвитку правових систем як критерій їх об’єднання у правову сім’ю.

15. Роль і значення римського права у розвитку правових систем романо-германської правової сім’ї.

16. Співвідношення релігійних і правових норм у мусульманській правовій сім’ї.

17. Необхідність компаративістських досліджень національних правових систем.

18. Співвідношення досліджень правових сімей і національних правових систем.

19. Шляхи подолання юридичних колізій.

20. Основні форми міжнародно-правової допомоги.

21. Вплив процесу глобалізації на тенденції розвитку національних правових систем.

22. Узгодження національних законів.

23. Правове співробітництво: сутність, форми.

24. Структура міжнародного права та процеси створення світового правопорядку.

25. Реалізація норм міжнародного права у національному праві.

26. Форми та проблеми процесу узгодження міжнародного права і національних правових систем.

27. Значення римського права у розвитку правових систем романо-германської правової сім’ї.

28. Необхідність компаративістських досліджень національних правових систем.

29. Форми міжнародно-правової допомоги.

30. Організація порівняльно-правових досліджень.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання і оформлення рефератів

Виконання студентами рефератівз курсу “Порівняльне правознавство” є формою самостійної роботи, метою якої є вироблення навичок роботи з науковою літературою, історичними та юридичними документами; формування вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки, висловлювати власні судження з певної проблеми.

Написання письмової роботи передбачає кілька логічних етапів: вибір теми, пошук необхідної літератури, підбір документальних джерел, вивчення зібраних матеріалів, написання тексту роботи і захист на семінарі, науково-теоретичній конференції чи в індивідуальній співбесіді з викладачем.

Під час роботи над обраною темою необхідно отримати консультацію у викладача з питань складання попереднього плану роботи, підбору літератури та джерел. Важливо проаналізувати різні погляди та підходи до розкриття обраного питання в науковій літературі. Необхідність об’єктивного осмислення проблеми вимагає критичного ставлення до джерел, наполегливої розумової праці, формування власної точки зору.

Найважливіші вимоги до оформлення письмової роботи: наявність продуманого чіткого плану, що розкриває структуру роботи; змістовність, логічна послідовність, органічний зв’язок викладу окремих питань. Після розкриття кожного питання плану необхідно подавати висновки, а після розгляду теми зробити ґрунтовний загальний висновок, відповідно аргументований. В кінці письмової роботи подається список використаної літератури в алфавітному порядку.

Обсяг письмової роботи 15-20 сторінок. Сторінки обов’язково нумеруються.

Методи навчання

Лекції, семінарські заняття, самостійна робота з правовими джерелами, посібниками виконання тестових завдань, бліцопитування, складання термінологічних словників і хронології основних понять, підготовка рефератів, реферативних повідомлень.

Методи оцінювання

Оцінювання активності і знань студентів відбувається під час семінарських занять, поточного контролю за кожен модуль, підсумкового контролю, перевірки якості виконання самостійної.

Критерії оцінювання студентів

· ступінь опанування теоретичних знань з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»;

· рівень осмислення студентами здобутих знань;

· ступінь розвитку в студентів творчого мислення, сформованості власного-погляду та критичного ставлення до інформації;

· оволодіння вміннями та навичками роботи з різними джерелами;

Оцінка «відмінно» ставиться, коли студент:

- упевнено оперує обсягом навчального матеріалу і застосовує його для розв'язання проблем;

- самостійно оцінює факти, явища, вільно висловлює свої думки;

- може характеризувати та аналізувати джерелознавчу інформацію;

- вміє досліджувати події та процеси;

- виявляє творчі здібності, вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати -матеріал, наводити приклади;

- вільно користується нормативно-правовою літературою;

- розуміє основні сучасні тенденції розвитку юридичної деонтології в Україні та за рубежем;

- набрав 90-100 балів (А).

Оцінка «добре» ставиться у випадках, якщо студент:

- здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, наводити окремі власні приклади;

- загалом володіє необхідним обсягом навчального матеріалу;

- вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати основні теоретичні і фактологічні положення, явища, але відповідь може бути не зовсім змістовною, цілісною послідовною, містити деякі фактологічні помилки, неточності;

- студент робить незначні помилки;

- не завжди може вірно зробити висновок, добрати переконливі аргументи;

- дає загальну характеристику подій (причини, наслідки, значення);

- набрав 75-89 балів (ВС)

Оцінка «задовільно» ставиться, якщо студент:

- володіє навчальним матеріалом на початковому рівні;

- може репродуктивно відтворити незначну частину теоретичного й фактологічного матеріалу;

- виявляє знання і розуміння окремих положень курсу;

- вміє на елементарному рівні аналізувати, робити узагальнення, порівняння, висновки;

- визначає окремі методи і прийоми, встановлює їх послідовність;

- може дати стислу характеристику окремого джерела;

- набрав 60-74 бали (ДЕ)

Оцінка «незадовільно», ставиться у таких випадках:

- дуже слабо володіє навчальним матеріалом;

- відповідь має уривчастий, незакінчений, незмістовний характер;

- відсутня здатність викласти думку на елементарному рівнів

- вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні «так-ні»);

- набравши 35-59 балів (FХ), із можливістю повторного перескладання;

- набравши 1-34 бали з обов'язковим повторним курсом (F)

Шкала оцінювання

Визначення середньозваженого бала обраховується за формулою

бали

де n – число модулів (або підсумкових контролів, якщо дисципліна вивчається протягом кількох чвертей, семестрів); – бал за і-й модуль (або і-та підсумкова оцінка) за національною шкалою; – час на засвоєння і-того модуля або блоку і-того підсумкового контролю (аудиторне навантаження та самостійна робота).

Середньозважений бал за поданою таблицею відповідності трансформується в оцінки національної шкали (відмінно, добре, задовільно, незадовільно, зараховано, незараховано) та шкали ECTS (A, B, C, D, E, FX, F):

Середньозважений бал за національною шкалою	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
4,75…5,0	A	відмінно (зараховано)*
4,25…4,75	B	добре (зараховано)*
3,75…4,25	C	добре (зараховано)*
3,25…3,74	D	задовільно (зараховано)*
3,0…3,24	E	задовільно (зараховано)*
2,5…2,99	FX	незадовільно (незараховано)*
2,0…2,49	F	незадовільно (незараховано)*

Визначається з урахуванням оцінок повторного і видового і змістовного модульного і підсумкового контролю та кількість годин, відведених на них.

1. Загальний обсяг дисципліни – 54 годин

2. Тривалість викладання дисципліни – І семестр

3. Кількість модулів – 2 змістовий модуль

4. Оцінка модулів – 2,3,4,5 відповідно

5. Підсумкова форма контролю – екзамен

Визначення середньозваженого балу за результатами модульного контролю та відповідної оцінки за шкалами національною та ESTS

ЛІТЕРАТУРА

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Основна:

1. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. — М., 1996.

2. Порівняльне правознавство / За ред. В. Д. Ткаченка. — Х.: Право,2003.

3.. Дмитрієв А. І., Шепель А. О. Порівняльне правознавство / Відп.ред. В. Н. Денисов. — К., 2003.

4. Саидов А. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник. — М., 2000.

5. Тихомиров Ю. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996.

6. Харитонов Є. Історія приватного права Європи: Східна традиція. — Одеса, 2000.

7. Харитонов Є. Історія приватного права Європи: Західна традиція. — Одеса, 2001.

8. Харитонова О., Харитонов Є. Порівняльне право Європи: Посібник. — Харків, 2002.

9. Европейское право: Учебник / Под ред. Л. Энтина. — М., 2000.

10. Топорнин Б. Европейское право. — М., 1998.

11. Марченко М. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учеб.для юрид. вузов. — М., 2001.

12. Підопригора О. Римське приватне право: Акад. курс. — К., 2001.

Додаткова:

1. Аннерс Е. История европейского права. — М., 1996.

14. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права //Очерки сравнительного права. — М., 1981.

15. Ансон В. Договорное право. — М., 1984.

16. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. —М., 1999.

17. Бребан Г. Французское административное право. — М., 1988.

18. Безбах В., Кулаги М. Советское и иностранное гражданское право. – М., 1989.

19. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основні галузі. — К., 2004.

20. Ведель Ж. Административное право Франции. — М., 1973.

21. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право). — М., 1967.

22. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. — М.,2001.

23. Зенин И. А. Гражданское, торговое право капиталистических стран. — М., 1992.

24. Зивс С. О методе сравнительного исследования в науке о государстве и праве // Сов. государство и право. — 1964.

25. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. — К., 1996.

26. Козлов В. А. Проблемы сравнительного правоведения // Правоведение. — 1976. — № 2.

27. Козирина А., Штатина М. Административное право зарубежных стран. — М., 200.

28. Колосов Ю. Международное право. — М., 1995.

29. Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. Ю. Юмашева. — М., 2001.

30. Кулагин М. И. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. — М., 1987.

31. Ласк Г. Гражданское право США. — М., 1961.

32. Максименко Н. Сравнительное изучение истории права // Зап. Харьков. ун-та, 1898.

33. Матвеев Ю. Англо-американское деликтное право. — М., 1973.

34. Мозолин В. Австрия: проблемы гражданского и семейного права. — М., 198.

35. Никеров Г. Административное право США. — М., 1977.

36. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и особенная части: Учеб.-практ. пособие. — М., 2000.

37. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравнительно-правовое исследование / Рук. авт. кол. В. Залесский. — М., 1999.

8. Очерки сравнительного права / Отв. ред. В. Туманов. — М., 1981.

9. Полковников Г. Английское право о компаниях: закон и практика. — М., 1999.

40. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учеб. пособие / Под ред. В. Безбаха, А. Капустина, В. Пучинского. — М., 1999.

41. Правовые системы стран мира: Энцикл. справочник / Отв. ред. А. Сухарев. — М., 2000.

42. Решетников Ф. Правовые системы стран мира: Справочник. — М., 1997.

4. Романов А. Правовая система Англии. — М., 2000.

44. Супатаев М. Право в современной Африке. — М., 1991.

45. Туманов В. О развитии сравнительного правоведения // Сравнительное правоведение. — М., 1978.

46. Туманов В. О развитии сравнительного правоведения // Сов. государство и право. — 1982. — № 11.

47. Туманов В. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). — М., 2000.

48. Французский гражданский кодекс 1804 г. // Пер. с фр. И. Перетерского. — М., 1941.

49. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частого права. — М., 1998.

50. Шершеневич Г. Учебник русского гражданского права. — М., 1914.

51. Эминеску П. К вопросу о сравнимости различных правовых систем // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В. Туманов. — М., 1975.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Історичні аспекти виникнення та становлення юридичної ком-

паративістики.

2. Підходи до розуміння сутності порівняльного правознавства.

3. Предмет порівняльного правознавства та об’єкти порівняльно-правових досліджень.

4. Функції порівняльного правознавства.

5. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.

6. Значення результатів порівняльно-правових досліджень.

7. Поняття методології юридичної компаративістики.

8. Характеристика підходів до методології порівняльного правознавства. Зміст порівняльно-правового методу.

9. Характеристика інших методів наукового пізнання, що застосовуються юридичною компаративістикою.

10. Переваги і недоліки нормативного та функціонального порівняння.

11. Поняття діахронного та синхронного порівняння.

12. Характеристика внутрішнього та зовнішнього порівняння.

1. Бінарне порівняння та мультипорівняння.

14. Макро-, мікро- та інституціональне порівняння.

15. Правила організації та здійснення порівняльно-правового дслідження.

16. Способи оформлення результатів порівняльно-правового дослідження.

17. Критерії порівняльно-правового аналізу об’єктів дослідження.

18. Характеристика плюралістичної наукової думки щодо визначення поняття “правова система”.

19. Значення категорії “правова система” для порівняльного правознавства.

20. Ознаки правової системи.

21. Співвідношення понять “правова система” і “система права”.

22. Структура правової системи.

2. Поняття правової сім’ї.

24. Значення категорії “правова сім’я” для юридичної компаративістики.

25. Проблема класифікації правових систем у правові сім’ї.

26. Критерії класифікації правових систем.

27. Зміст концепції правових сімей Р. Давіда.

28. Характеристика концепції “правового стилю” К. Цвайгерта.

29. Історичні аспекти розвитку романо-германської правової сім’ї.

30. Характерні ознаки романо-германської сім’ї права.

31. Виділення романської та германської груп правових систем у структурі романо-германської сім’ї права.

32. Система джерел права романо-германської правової сім’ї.

33. Характеристика зв’язку романо-германської правової сім’ї з римським правом.

34. Вплив канонічного права на розвиток романо-германського права.

35. Роль науки у формуванні романо-германської правової сім’ї.

36. Вплив сучасних інтеграційних процесів в Європі на розвиток романо-германської сім’ї права.

37. Історичний шлях розвитку англо-американської сім’ї права.

38. Специфічні риси сім’ї англо-американського права.

39. Характеристика англійського права.

40. Спільні риси й відмінності права США та англійського права.

41. Система джерел права англо-американської правової сім’ї.

42. Сутність загального права.

43. Співвідношення загального права і законодавства.

44. Характеристика декларативної теорії права.

45. Поняття права справедливості.

46. Співвідношення права справедливості та загального права.

47. Характеристика різних наукових підходів до класифікації систем релігійного права.

48. Характеристика структури релігійної правової сім’ї.

49. Ознаки правових систем релігійної орієнтації.

50. Плюралістична наукова думка щодо визначення мусульманського права. Ознаки мусульманського права.

51. Система джерел мусульманського права.

52. Характерні ознаки індуського права. Джерела індуського права.

53. Ознаки іудейського права.

54. Система джерел іудейського права.

55. Характеристика канонічного права.

56. Характеристика процесу глобалізації.

57. Попередження і вирішення юридичних колізій.

58. Зближення національних законодавств.

59. Поняття модельних законодавчих актів.

60. Поняття та значення міжнародно-правової допомоги.

Дата добавления: 2015-05-26