Поняття та види правомірної поведінки

У юридичній літературі правомірну поведінку розглядають по-різному. її визначають як поведінку суб'єктів: а) що відповідає правовим наказам; б) збігається з вимогами права; в) є корисною для суспільства, охороняється та заохочується державою; г) не заборонена правом; д) передбачається правовою нормою; є) дозволена у межах суб'єктивного права; є) виражає позитивне ставлення особи до правових принципів і норм. Є й інші характеристики правомірної поведінки.

Правомірна поведінка - суспільно необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, яка виявляється у здійсненні норм права, гарантується і охороняється державою.

Ознаки:

1) виражає об'єктивну можливість і необхідність;

2) бажана і допустима;

3) відповідає інтересам громадянського суспільства;

4) гарантується і охороняється державою;

5) відповідає вимогам норм права.

Види:

• як складові елементи юридичних фактів: юридичні вчинки та індивідуальні акти;

• як форми реалізації права: додержання, виконання, використання, правозастосування;

• як зміст правовідносин: здійснення суб'єктивних прав, свобод, юридичних обов'язків, законних інтересів;

• як форма зовнішнього прояву: дія і бездіяльність;

• за способом детермінації: активна і пасивна.

Види правомірної поведінки за вольовою ознакою:

а) соціально активна;

б) позитивна (звичайна);

в) конформістська (пасивна);

г) маргінальна (під страхом юридичної відповідальності).

Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки.

Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка — форма вияву свободи особи.

Правовій поведінці властиві такі ознаки:

1) має соціальне значення як соціальне корисна (правомірна поведінка) або як соціальне шкідлива (правопорушення), що позначається на стані суспільних відносин у ході соціального розвитку;

2) має зовні виражений характер у вигляді дії або бездіяльності. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб'єктами. Бездіяльність, як правило, є вербальною (словесною), складається із різних висловлень, суджень і оцінок, які виражають внутрішній стан суб'єкта;

3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлення обставин і можливість здійснювати волю: спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками;

4) регулюється правовими нормами, що містяться в текстах правових актів, які або прямо описують умови і ознаки правових вчинків, або передбачають будь-які заходи моделювання правової поведінки. Це відрізняє правову поведінку від інших типів соціальної поведінки;

5) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов'язана з: а) реалізацією суб'єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб, зазнання певних втрат); б) реакцією держави на результати правової поведінки (стимулювання, охорона соціальне корисних дій або вжиття заходів юридичної відповідальності за соціальне шкідливі дії).

Види правової поведінки:

- правомірна - соціальне корисна, відповідає нормам права

- неправомірна (протиправна) — правопорушення - соціальне шкідлива, суперечить нормам права

- зловживання правом - відповідає нормам права, але є соціально-шкідливою

Всі інші дії можна назвати юридичне байдужими, індиферентними до права, такими, що не потребують якого-небудь правового виправдання.

Правова поведінка складається з елементів — правових вчинків. Елементи правового вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) називають складом правової поведінки.

За формою зовнішнього вияву правова поведінка може бути: - фізичною (діяльність); - усною (вербальною); письмовою (документальною).

Дата добавления: 2015-05-26