| №
| Текст завдання
| A
| B
| C
| D
| E
|
| 1.
| Шлях дослідження, пізнання це -
| Метод
| Вчення
| Процес
| Явище
| Рух
|
| 2.
| Філософія, як галузь теоретичного знання була виділена
| Платоном
| Арістотелем
| Ціцероном
| Демокрітом
| Гераклітом
|
| 3.
| Філософія як особливий напрям інтелектуальної діяльності прийшла на Україну з:
| Римської імперії
| Візантії
| Стародавньої Греції
| Стародавнього Китаю
| Стародавньої Індії
|
| 4.
| У структурному плані у світогляді виділяють такі рівні:
| Світовідчуття
Світосприйняття
Світорозуміння
| Світобачення
Світовідчуття
Світорозуміння
| Світосприйняття
Світобачення
Світорозуміння
| Світорозуміння
Світосприйняття
світовідтворення
| Світовідтворення
Світорозуміння
світобачення
|
| 5.
| Термін «онтологія» був введений філософом
| Анаксіменом
| Фалесом
| Гокліоніусом
| Гераклітом
| Піфагором
|
| 6.
| Теоретичною формою світогляду є:
| міф
| філософія
| релігія
| буття
| гносеологія
|
| 7.
| Світогляд об'єднує наявність:
| Відчуття
| Розуму
| Переконання
| Логіка
| Мислення
|
| 8.
| Ранньою формою світогляду є:
| аксіологія
| релігія
| філософія
| переконання
| міф
|
| 9.
| Предметом філософії є:
| Суспільство
Природа
Мислення
| Мислення
Суспільство
Людина
| Природа
Людина
Мислення
| Буття
Мислення
Природа
| Природа
Буття
Мислення
|
| 10.
| Основними рисами німецької класичної філософії були:
| ідеалізм
| діалектика
| метафізика
| догматизм
| неотомізм
|
| 11.
| Найвідомішим українським вченим, філософом доби Відродження був
| Юрій Дрогобич
| Яків Козельський
| М.Грушевський
| П.Коннін
| В.Вернадський
|
| 12.
| Найбільш вивченими історичними формами світогляду є
| Буття
Релігія
| Релігія
Філософія
| Філософія
Методологія
| Міф
Релігія
| Міф
Міфологія
|
| 13.
| Курс філософії у Києво-Могилянській академії охоплював три складники:
| Логіку
Діалектику
Догмитизм
| Діалектику
Фізику
Логіку
| Фізику
Логіку
Метафізику
| Метафізику
Логіку
Догматизм
| Фізику
Логіку
теологію
|
| 14.
| Коли у Києві утворився науковий гурток “ожидовілих”
| В 40-60-х рр. XVст.
| В 40-60-х рр. XVІст.
| В 40-60-х рр. VІІст.
| В 40-60-х рр. XІXст.
| В 40-60-х рр. XXст.
|
| 15.
| За ступенем свідомості світогляд поділяється на:
| Історичний
Колективний
| Практичний
Теоретичний
| Теоретичний
Індивідуальний
| Груповий
Колективний
| Індивідуальний
Колективний
|
| 16.
| За способом існування світогляд поділяється на:
| Індивідуальний
Груповий
| Колективний
Індивідуальний
| Практичний
Колективний
| Теоретичний
Колективний
| Теоретичний
Практичний
|
| 17.
| Вчення про цінності виконує функція філософії:
| Аксіологічна
| Онтологічна
| Гносеологічна
| Пізнавальна
| Методологічна
|
| 18.
| Вперше слово «філософ» вжив:
| Сенека
| Демокріт
| Піфагор
| Ціцерон
| Платон
|
| 19.
| В основі антропологічного принципу філософії Л.Фейєрбаха лежить вчення:
| Про рух
| Про суспільство
| Про природу
| Про людину
| Про розвиток
|
| 20.
| Історіософська концепція належить:
| М.Грушевському
| В.Вернадському
| П.Копніну
| І.Франку
| Л.Українці
|
| 21.
| Інститут філософії в Україні XXст. очолив талановитий вчений:
| Д.Чижевський
| В.Вернадський
| П.Копнін
| М.Грушевський
| Я.Козельський
|
| 22.
| В основі сцієнтичного напряму зарубіжної філософії XXст. лежить:
| Осмислення людини
| Розвиток науки
| Розвиток природи
| Осмислення суспільства
| Розвиток законів природи
|
| 23.
| В основі антропологічного напряму зарубіжної філософії XXст. лежить:
| Осмислення людини
| Розвиток науки
| Розвиток природи
| Розвиток суспільства
| Осмислення законів природи
|
| 24.
| Більш пізньою і зрілою формою світогляду є:
| релігія
| міф
| гносеологія
| філософія
| аксіологія
|
| 25.
| Форми чуттєвого пізнання:
| Відчуття
Сприйняття
Уявлення
| Поняття
Судження
Умовиводи
| Відчуття
Судження
Уявлення
| Поняття
Судження
Уявлення
| Відчуття
Сприйняття
Умовиводи
|
| 26.
| Форми раціонального пізнання:
| Поняття
Судження
Уявлення
| Відчуття
Сприйняття
Уявлення
| Відчуття
Судження
Уявлення
| Поняття
Судження
Умовиводи
| Відчуття
Сприйняття
Умовиводи
|
| 27.
| Сутність, щось таке що лежить в основі це -
| Категорія руху
| Категорія матерії
| Категорія субстанції
| Категорія розвитку
| Категорія природи
|
| 28.
| Справжній зачинатель ренесансного платонізму:
| Йоган Каплер
| Галілео Галілей
| Джордано Бруно
| Марсіліо Фічіно
| Микола Копернік
|
| 29.
| Система уявлень про природу, яка прагнула дати всеосяжну і цілісну картину світу:
| Натурфілософія
| Онтологія
| Праксеологія
| Аксіологія
| Гносеологія
|
| 30.
| Релігійно-ідеалістичний погляд, за яким людина є центром Всесвіту і найвищою метою всіх подій у ньому:
| Гуманізм
| Креаціонізм
| Традуціонізм
| Антропоцентризм
| Гемоцентризм
|
| 31.
| Рання патристика епохи середньовіччя поділяється на два напрями:
| Позитивний
Негативний
| Правильний
Хибний
| Істинний
Логічний
| Раціоналістичний
Сенсуалістичний
| Теоретичний
Емпіричний
|
| 32.
| Представником середньовічної схоластики був:
| Тома Аквінський
| Ввгустин Блаженний
| Флавій Касідор
| Ієронім Стридонський
| Дунс Скот
|
| 33.
| Період в ідеалістичному й культурному розвитку країн З.Є. і Ц.Є. спрямований на утвердження гуманістичного світогляду та розвитку світської культури:
| Реформація
| Період наукової революції
| Відродження
| Культурна революція
| Реалізм
|
| 34.
| Основна категорія однієї із суб'єктивно-ідеалістичних течій у сучасній філософії, що означає внутрішнє буття людини:
| Екзистенція
| Невідоме
| Ідея
| Емоція
| Протилежність
|
| 35.
| Онтологія це -
| Вчення про буття
| Вчення про розвиток
| Вчення про пізнання
| Вчення про духовні цінності
| Вчення про рух
|
| 36.
| Найвпливовіший напрямок християнської філософії періоду середньовіччя – це:
| Теологія
| Томізм
| Персоналізм
| Пантеїзм
| Реалізм
|
| 37.
| Засновником томізму являється:
| Флавій Касідор
| Тома Аквінський
| Дунс Скот
| Ієронім Стридонський
| Августин Блаженний
|
| 38.
| Гносеологія це -
| Вчення про буття
| Вчення про розвиток
| Вчення про пізнання
| Вчення про духовні цінності
| Вчення про рух
|
| 39.
| Аксіологія це -
| Вчення про буття
| Вчення про пізнання
| Вчення про цінності
| Вчення про розвиток
| Вчення про рух
|
| 40.
| “Зірка першої величини” натурфілософії пізнього Відродження:
| Лоренцо Валла
| Нікколо Мокіавелі
| Микола Копернік
| Джордано Бруно
| Галілео Галілей
|
| 41.
| Філософська категорія буття охоплює:
| Матеріальне
Духовне
| Духовне
Культурне
| Культурне
Практичне
| Соціальне
матеріальне
| Ідеальне
Духовне
|
| 42.
| Університетську філософію в Україні XIXст. Представляли:
| Я.Козельський
П.Лодій
О.Новицький
П.Юркевич
| Я.Козельський
Г.Сковорода
П.Могили
П.Юркевич
| Ю.Дрогобич
П.Лодій
П.Могила
О.Новицький
| Я.Козельський
Ю.Дрогобич
П.Лодій
П.Юркевич
| П.Юркевич
Г.Сковорода
Я.Козельський
П.Юркевич
|
| 43.
| У вченні Г.Сковороди вид діяльності, що особливо припадає людині до душі, приносить радість:
| Споріднена праця
| Розумова праця
| Фізична праця
| Філософське розміркування
| Вчинок
|
| 44.
| Поява професійної філософії в Україні пов'язана з діяльністю:
| Гуртка «ожидивілих»
| Українських гродянських спільнот
| Українських університетів
| Гуманістичних студій
| Братських шкіл
|
| 45.
| Першим доктором медицини серед українців був:
| Ю.Котермак
| С.Оріховський
| Г. Смотрицький
| І.Вишенський
| С.Зизаній
|
| 46.
| Особливість української філософії та духовності взагалі, що полягає в цінуванні краси в усіх її виявах:
| Атеїзм
| Барокальність
| Емоційність
| Естецизм
| Експресивність
|
| 47.
| Одна з основних течій антропологічного напрямку філософії XXст.:
| Ірраціоналізм
| Фіхтеанство
| Скептицизм
| Естетизм
| Філософська антропологія
|
| 48.
| Новаторське ставлення до філософських пошуків у другій половині XXст. розпочав український вчений
| П.Копнін
| Д.Чижевський
| О.Кульчицький
| Д.Донцов
| В.Липинський
|
| 49.
| Ідеї “хуторянської філософії” належать українському філософу:
| М.Костомарову
| П.Кулішу
| Л.Українці
| Т.Шевченку
| І.Франку
|
| 50.
| Ідеалістичне філософське вчення, яке твердить про обмеженість можливостей розуму в процесі пізнання:
| Ірраціоналізм
| Скептицизм
| Фрейдизм
| Фіхтеанство
| Гілеморфізм
|
| 51.
| І.Франко вважав, що науково-виправданим методом пізнання є:
| метафізичним
| дедуктивним
| діалектичним
| індуктивним
| догматичним
|
| 52.
| Вчення про біосферу створив український філософ XXст.
| М.Грушевський
| В.Винниченко
| В.Вернадський
| І.Огієнко
| С.Єфремов
|
| 53.
| Філософська категорія буття включає такі форми:
| Буття природи
Буття духовного
Буття суспільства
Буття ідеального
| Буття людини
Буття природи
Буття суспільства
Буття ідеального
| Буття суспільства
Буття матеріального
Буття природи
Буття соціального
| Буття ідеального
Буття духовного
Буття природи
Буття суспільства
| Буття матеріального
Буття природи
Буття суспільства
Буття ідеального
|
| 54.
| Буття людини включає:
| Предметно-практичну діяльність
Процес самотворення людини
| Матеріальну діяльність
Процес самотворення людини
| Практику соціальних перетворень
Практичну діяльність
| Процес «самотворення» людини
Духовну діяльність
| Матеріальну діяльність
Соціальну діяльність
|
| 55.
| Акт пізнання – це єдність
| Чуттєвої і раціональної форми
| Чуттєвої і емпіричної форми
| Раціональної і теоретичної форми
| Теоретичної і емпіричної форми
| Сенсуалістичної і чуттєвої
|
| 56.
| Буття ідеального існує у таких формах
| Індивідуальне ідеальне
Підсвідоме ідеальне
| Суспільне ідеальне
Суспільна свідомість
| Об'єктивне ідеальне
Природне ідеальне
| Індивідуальне ідеальне
Суспільне ідеальне
| Підсвідоме ідеальне
Природне ідеальне
|
| 57.
| В ході розвитку філософської думки склалися два основних типи розуміння світу
| Діалектичний
Схоластичний
| Догматичний
Діалектичний
| Містичний
Схоластичний
| Метафізичний
Позитивний
| Реалістичний
Сунсуалістичний
|
| 58.
| Діалектика є теорією
| руху
| розвитку
| об'єктивності
| нескінченності
| всезагальності
|
| 59.
| Механізм процесу розвитку, шлях утворення нового розкриває
| Закон єдності і боротьба протилежностей
| Закон взаємозв'язку і взаємо-зумовленості
| Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
| Закон заперечення заперечення
| Закон розвитку і руху
|
| 60.
| Основні причини діалектики
| Принцип розвитку
Принцип руху
| Принцип взаємозв'язку і взаємозумовленість
Принцип руху
| Принцип руху
Принцип єдності
| Принцип розвитку
Принцип взаємозв'язку і взаємозумовленості
| Принцип зв'язку
Принцип руху
|
| 61.
| Простір – це об'єктивна форма існування матерії, яка характеризує
| місцезнаходження
| тривалість
| послідовність
| об'єктивність
| всезагальність
|
| 62.
| Способом існування матерії є:
| рух
| розвиток
| простір
| час
| якість
|
| 63.
| Формами існування матерії виступають
| Розвиток
Міра
| Простір
Час
| Час
Якість
| Розвиток
Властивість
| Властивість
Якість
|
| 64.
| Час – це об'єктивна форма існування матерії, яка характеризує
| об'єктивність
| місцезнаходження
| співвідношення
| нескінченність
| тривалість
|
| 65.
| Антиподи діалектики
| Софістика
Містика
| Метафізика
Софістика
| Гносеологія
Онтологія
| Онтологія
Аксіологія
| Теологія
Догматизм
|
| 66.
| Властивість висловлювання, якому відповідають факти це
| Метод
| Пояснення
| Інтуїція
| Істина
| Практика
|
| 67.
| Діалектика вчення
| Про універсальні зв'язки
| Про рух
| Про розвиток
| Про соціальні процеси
| Про суспільні явища
|
| 68.
| Єдність відчуття, сприйняття, уявлення в процесі пізнання це:
| Чуттєва форма пізнання
| Раціональна форма пізнання
| Емпіричне пізнання
| Теоретичне пізнання
| Структурне пізнання
|
| 69.
| За гносеологічним критерієм у суспільній свідомості виділяють
| Теоретичну
Пізнавальну
| Буденну
Теоретичну
| Антологічну
Теоретичну
| Аксіологічну
Праксеологічну
| Буденну
Пізнавальну
|
| 70.
| Критерієм істини виступає
| Практика
| Метод
| Інтуїція
| Розум
| Оцінка
|
| 71.
| Найбільш повне знання про предмет дає:
| теорія
| мислення
| факт
| судження
| відчуття
|
| 72.
| Одиниця емпіричного знання -
| поняття
| сутність
| умовивід
| факт
| уявлення
|
| 73.
| Окремі відношення предметів, їх зовнішнє буття це -
| явища
| сутність
| інтуїція
| уявлення
| поняття
|
| 74.
| Основа відношень, зв'язків предмету, його внутрішній зміст -
| явища
| сутність
| інтуїція
| умовиводи
| уявлення
|
| 75.
| Основним елементом теоретичного знання є:
| факт
| мислення
| теорія
| явище
| сутність
|
| 76.
| Поєднання абсолютного і відносного моментів в процесі пізнання об'єднала
| Суб'єктивна істина
| Об'єктивна істина
| Відносна істина
| Абсолютна істина
| Конкретна істина
|
| 77.
| Прямим і найгнучкішим способом прояву свідомості є
| мова
| інформація
| емоції
| почуття
| пам'ять
|
| 78.
| Родоначальником філософії людини в добу античності був
| Демокріт
| Сократ
| Піфагор
| Фалес
| Геракліт
|
| 79.
| Своєрідною формою єдності чуттєвого і раціонального знання є:
| поняття
| судження
| інтуїція
| уявлення
| умовиводи
|
| 80.
| У формах понять, суджень і умовиводів здійснюється
| Чуттєве пізнання
| Раціональне пізнання
| Емпіричне пізнання
| Теоретичне пізнання
| Сенсуалістичне пізнання
|
| 81.
| Форми суспільної свідомості
| Політична
Правова
Моральна
Релігійна
| Правова
Соціологічна
Економічна
| Моральна
Духовна
Матеріальна
| Релігійна
Ідеальна
Наукова
| Соціологічна
Емоційна
Політична
Соціальна
|
| 82.
| Те, на що спрямована пізнавальна активність це
| Суб'єкт пізнання
| Об'єкт пізнання
| Предмет пізнання
| Індивід пізнання
| Теорії пізнання
|
| 83.
| Термін “особистість” означає
| Характеристика соціального в людині
| Конкретна людина одиничний представник людського роду
| Родове поняття що вказує на приналежність до людського роду
| Те особливе що вирізняє одну людину з поміж інших
| Продукт суспільства
|
| 84.
| Той, хто здійснює пізнавальну діяльність, наділений свідомістю і волею це -
| Суб'єкт пізнання
| Об'єкт пізнання
| Предмет пізнання
| Індивід пізнання
| Соціальна група
|
| 85.
| Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Друга антропологічна версія
| Натуралістичні позитивістські вчення. Концепція людини діяльнісної
| Особистість розглядається як своєрідна святиня – людина «божественна»
| Версія «людини розумної» – грецька філософія
| Людина – істота прагнуча, воліюча бажаюча
| Про біологічну основу соціальної поведінки людей
|
| 86.
| Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Перша антропологічна версія
| Натуралістичні позитивістські вчення. Концепція людини діяльнісної
| Особистість розглядається як своєрідна святиня – людина «божественна»
| Версія «людини розумної» – грецька філософія
| Людина – істота прагнуча, воліюча бажаюча
| Про біологічну основу соціальної поведінки людей
|
| 87.
| Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Третя антропологічна версія
| Натуралістичні позитивістські вчення. Концепція людини діяльнісної
| Особистість розглядається як своєрідна святиня – людина «божественна»
| Версія «людини розумної» – грецька філософія
| Людина – істота прагнуча, воліюча бажаюча
| Про біологічну основу соціальної поведінки людей
|
| 88.
| Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Четверта антропологічна версія
| Натуралістичні позитивістські вчення. Концепція людини діяльнісної
| Особистість розглядається як своєрідна святиня – людина «божественна»
| Версія «людини розумної» – грецька філософія
| Людина – істота прагнуча, воліюча бажаюча
| Про біологічну основу соціальної поведінки людей
|
| 89.
| Чуттєво-предметна, матеріально-перетворююча, свідо-мо-цілеспрямована діяльність людей це
| Метод
| Пояснення
| Інтуїція
| Істина
| Практика
|
| 90.
| Конкретна людина, одиничний преставник людського роду:
| Індивід
| Особистість
| Людина
| Особа
| Індивідуальність
|
| 91.
| Цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт це-
| діяльність
| орієнтації
| вчинки
| праця
| настанови
|
| 92.
| Розділ філософії, який досліджує людину, її природу, походження, сутність сенс її буття називаємо
| аксіологією
| антропологією
| гносеологією
| онтологією
| методологією
|
| 93.
| Філософську медичну енциклопедію яка отримала назву „Книга зцілення” створив:
| Парацельс
| Гіпократ
| Гален
| Галілей
| Авіцена
|
| 94.
| Супротивником гіпократівського підходу до медичного знання був
| Парацельс
| Авіцена
| Гален
| Сократ
| Галілей
|
| 95.
| Три основні форми людської духовно-практичної діяльності за Г.Гегелем
| Культура
Релігія
Мистецтво
| Філософія
Релігія
Мистецтво
| Культура
Праця
Релігія
| Матеріальна
Духовна
Практична діяльність
| Релігія
Мистецтво
Праця
|
| 96.
| Система знань засвоєна індивідом в процесі його життєдіяльності
| Умовиводи
| Ідея
| Уявлення
| Пам'ять
| теорія
|
| 97.
| Термін „деонтологія” вперше був вжитий філософом:
| Гіпократом
| Авіценою
| Кантом
| Галеном
| Мелінсом
|
| 98.
| Основний принцип медицини „Не нашкодь” належить:
| Гіпократівській моделі
| Парацельсівській моделі
| Деонтологічній моделі
| Біоетичній моделі
| Етичній моделі
|
| 99.
| Погляд на людину як на істоту, що повністю залежить від суспільного життя це:
| натуралізм
| соціологізм
| раціоналізм
| сенсуалізм
| позитивізм
|
| 100.
| Погляд на людину як на істоту природну називається:
| соціологізмом
| натуралізмом
| спіритуазмом
| психологізмом
| Інтеракціона-лізмом
|
