Інформаційний блок

Питання теми

1 Правове регулювання житлових відносин в Україні.

2 Порядок надання житла і користування жилими приміщеннями.

3 Приватизація державного житлового фонду.

Основні терміни теми: житлове право, житловий фонд, ордер на жиле приміщення, договір найму жилого приміщення, приватизація державного житлового фонду, об’єкт приватизації, житлові чеки.

1 Правове регулювання житлових відносин в Україні

Відповідно до ст.47 Конституції України громадяни мають право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Житлове право - це сукупність норм права, що регулюють житлові відносини щодо управління, експлуатації та ремонту житлового фонду, обліку громадян, які потребують покращання житлових умов, розподілу та надання житлових приміщень, обміну і бронюванню житла, охорони житлового фонду, вирішення житлових спорів, приватизації державного житлового фонду.

Особливості житлових правовідносин у тому, що вони виникають, змінюються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого жилого приміщення.

До джерел житлового права належать Конституція України (ст.47), Житловий кодекс України, Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” та інші нормативно – правові акти. Завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Житловий Кодекс України (ЖКУ) - це сукупність нормативних актів, які регулюють комплекс житлових та пов’язаних з ними відносин. Його прийнято 30 червня 1983 р. і сьогодні він вже не відповідає сучасній ситуації та потребам суспільства побудови ринкової економіки. У ньому лише частково враховані нові нормативні акти, недостатньо визначені питання приватизації житла та утримання приватизаційного житлового фонду. Тому розроблено проект нового Житлового кодексу України, який знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Структура Кодексу визначає гарантії житлових прав громадян, суб’єктів житлового права, їх права і обов’язки, поняття житлового фонду та компетенцію уповноважених державних органів. Одним із основних недоліків чинного ЖКУ є те, що більшість його статей мають відсильний характер.

Діючий ЖКУ складається з преамбули, 7 розділів, 193 статей:

І Загальні положення (ст.1-12).

ІІ Управління житловим фондом (ст.13-30).

ІІІ Забезпечення громадян жилими приміщеннями. Користування жилими приміщеннями (ст.31-174).

ІV Забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатація та ремонт

(ст. 175-188).

V Відповідальність за порушення житлового законодавства (ст.189-190).

VІ Вирішення житлових спорів (ст.191).

VІІ Заключні положення.

Житловий фонд – це сукупність жилих будинків і жилих приміщень, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян.

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд, який містить:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

В ЖКУ визначені певні житлові права громадян. Вони мають право:

- одержувати у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово - будівельних кооперативів;

- користуватися наданим приміщенням у межах, встановлених договором;

- в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселяти в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням;

- на збереження прав на житлове приміщення у разі відсутності наймача;

- на збереження житлової площі за дітьми, що знаходяться на вихованні у дитячому закладі, у родичів, опікунів чи піклувальників за весь час їх відсутності;

- на обмін житлового приміщення;

- здавання приміщення під найом;

- за згодою членів сім’ї у будь-який час розірвати договір найму;

- на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбаченихзаконодавством України.

Наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Поряд з низкою житлових прав від наймача вимагається і здійснення певних обов’язків:

- дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають;

- використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення;

- додержуватися правил користування жилими приміщеннями;

- економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію;

- тримати в чистоті і порядку житлові і підсобні приміщення, дотримуватися правил співжиття, повідомляти вчасно про аварійний стан житлового приміщення;

- своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Житлові права громадян

Обов’язки наймача житла

- одержувати у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів; - користуватися наданим приміщенням у межах, встановлених договором; - в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселяти в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб; - на збереження прав на житлове приміщення у разі відсутності наймача; - на збереження житлової площі за дітьми, що перебувають на вихованні у дитячому закладі, у родичів, опікунів чи піклувальників за весь час їх відсутності; - на обмін житлового приміщення; - здавання приміщення в найом; - за згодою членів сім’ї у будь-який час розірвати договір найму; - на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у власність на інших підставах, передбаченихзаконодавством

- дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають; - використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення; - додержуватися правил користування жилими приміщеннями; - економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію; - тримати в чистоті і порядку житлові і підсобні приміщення, дотримуватися правил співжиття, повідомляти вчасно про аварійний стан житлового приміщення; - своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги

Плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. В одинарному розмірі оплачується загальна площа, що має належати наймачеві та членам його сім'ї за встановленими нормами, а також зайва площа, якщо розміри її на всю сім'ю не перевищують половини норми загальної площі, яку належить мати одній особі. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

У свою чергу, наймодавець теж має права і обов’язки. Це - право вимагати бережливого ставлення до житлового фонду, дотримання правил співжиття, своєчасного внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги, відшкодування збитків, заподіяних з вини наймача.

До обов’язків наймодавця відносять:

- надання зазначеного в ордері житлового приміщення;

- своєчасне проведення капітального ремонту житлового приміщення;

- забезпечення належної роботи інженерного обладнання та місць загального користування;

- щорічне проведення підготовки будинку до зими.

Права наймодавця	Обов’язки наймодавця
· право вимагати бережливого ставлення до житлового фонду, · право дотримання правил співжиття, · право своєчасного внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги, відшкодування збитків, заподіяних з вини наймача	· надання зазначеного в ордері житлового приміщення; · своєчасне проведення капітального ремонту житлового приміщення; · забезпечення належної роботи інженерного обладнання та місць загального користування; · щорічне проведення підготовки будинку до зими

Головною метою “Концепції державної житлової політики”, схваленою ВВР в 1995 році, є створення умов для реалізації права громадян на житло, розширення житлового будівництва, поліпшення утримання та зберігання житлового фонду. Досягти цього планується за рахунок залучення різних джерел фінансування, зокрема, коштів населення, підприємств, установ, організацій, фондів, кредитних банків тощо. Формами реалізації конституційного права громадян на житло є:

- отримання державного безкоштовного житла;

- індивідуальне будівництво;

- найом жилого приміщення;

- оренда житла;

- приватизація державного житлового фонду;

- успадкування житла.

Дата добавления: 2015-05-31