Економічні, соціальні та культурні (духовні) права і свободи людини і громадянина

Економічні права

Економічні права – це права у сфері економічних відносин людини і громадянина. До них відносяться:

- право власності та право громадян України користуватися об’єктами права

державної та колективної власності (ст. 41);

- право на підприємницьку діяльність, не заборонену зако­ном (ст. 42);

- право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці; (ст. 43);

- право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом (ст. 43);

- право на захист від незаконного звільнення(ст. 43);

- право на своєчасне одержання нагороди (ст. 43);

- право на страйк (ст. 44);

- право на відпочинок (ст. 45).

Право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності закріплює в Конституції України перш за все право приватної власності, яка є економічною осно­вою громадянського суспільства, розвитку ринкових відносин.

Право приватної власності регулюється і захищається різними галузями українського права. Можливі винятки, обмеження права використання приватної власності пов'язуються Конституцією України із суспільною необ­хідністю, а також із випадками, коли ця власність завдає шкоди громадянам, суспільству, погіршує екологічну ситуацію тощо. Положення статусу власності поширю­ються й на інтелектуальну власність.

Право на підприємницьку діяльність пов'язане з при­ватною власністю, яка становить матеріальну основу підприєм­ництва. Конституція України визначає гарантії свободи підприєм­ництва на території України і основи його державної підтрим­ки, а такожвстановлює певні обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності окремими категоріями громадян: депутати, посадові і службові особи органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування. Держава правовими засобами забезпечує свободу конку­ренції між підприємцями, встановлює розумні види і межі монополій, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів робіт і послуг. Держава може заборонити підприємницьку діяльність у дея­ких сферах виробництва та торгівлі, наприклад, у сфері виготов­лення зброї, наркотичних засобів тощо.

Право на працю. Право на працю полягає в можливості заробляти собі на життя працею, яка вільно обирається, право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покли­кання, здібностей, професійної підготовки, освіти та з ураху­ванням суспільних потреб. Людина може займатися будь-яким видом тру­дової діяльності, а може й не брати в ній участі, оскільки Консти­туція забороняє використання примусової праці. Заборона примусової праці не поширюється на військову або альтернативну (невійськову) службу, працю, пов'язану з виконан­ням судового вироку або необхідну за надзвичайних умов.

Держава створює умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці і не є шкідливими, забезпечує заробіт­ну плату не нижчу від визначеної законом. Конституція засте­рігає про неможливість використання праці жінок і неповно­літніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах, захищає громадян від незаконного звільнення, несвоєчасного одержання винагороди за працю.

Дата добавления: 2015-05-31