Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Класифікація ключових чинників успіху в галузі

Елементи потенціалу	Ключові чинники успіху
Технології	· Використання інновацій у виробничому процесі · Висока якість наукових досліджень · Наявність прогресивних технологій · Розробка нових товарів та послуг
Кадри	· Наявність висококваліфікованих кадрів, професіоналів в певній галузі · Досвід персоналу в певній галузі · Здатність до розробки та реалізації інновацій · Наявність системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів відповідно зі стратегічними цілями діяльності
Виробництво	· Надійність матеріалів та комплектуючих виробів · Низька собівартість продукції · Висока якість продукції · Високий рівень фондовіддачі · Наявність розвиненої транспортної інфраструктури в місці розташування підприємства · Висока продуктивність праці · Можливість виконання індивідуальних замовлень на виробництво · Наявність високоякісної паливної арматури, дешевих джерел енергії
Маркетинг і збут	· Високий рівень обслуговування · Низький рівень повернень замовлень покупців · Широкий асортимент продукції · Висока кваліфікація персоналу служби маркетингу · Висока якість реклами · Привабливий дизайн · Гарантійне обслуговування покупців · Широка мережа дилерів · Наявність власних одиниць роздрібної торгівлі · Низькі витрати реалізації · Висока швидкість доставки
Організаційні можливості	· Досконалі інформаційні системи · Висока швидкість виведення нових товарів на ринок · Висока швидкість проходження управлінських рішень · Використання Internet та здійснення електронної комерції · Високий рівень кваліфікації менеджерів
Інші елементи	· Наявність позитивного іміджу · Загальний низький рівень витрат · Привабливе місце розташування · Доступність позикових ресурсів

Правильне визначення ключових чинників успіху у галузі є певним гарантом забезпечення утримання конкурентної переваги в довгостроковій перспективі.

В загальному вигляді процес оцінки конкурентоспромож­ності потенціалу підприємства складається з наступних етапів:

1. визначення мети оцінки конкурентоспроможності (обґрунтування претензій на зовнішні інвестиційні ресурси, виявлення резервів економічного зростання, інші цілі по­точного управління);

2. вибір групи підприємств-конкурентів з урахуванням можливостей отримання необхідної первинної інформація для цілей оцінки конкурентоспроможності;

3. визначення груп ключових показників конкуренто­спроможності, які підлягають оцінюванню (групування доцільно здійснювати за складовими потенціалу підприємства, а саме: показники маркетингового потенціалу, виробничого, фінансового, інноваційного, кадрового, організаційної струк­тури управління та ін.);

4.розрахунок одиничних, групових, інтегральних показ­ників конкурентоспроможності для кожного підприємства;

5. обґрунтування висновку про рівень конкуренто­спроможності об'єкта оцінки та розробка заходів, спрямованих на поліпшення або утримання конкурентних позицій.

Комплексний характер поняття конкурентоспроможності потенціалу обумовлює необхідність обґрунтування системи індикаторів (критеріїв), які можуть розглядатися як ключові показники конкурентоспроможності та охоплюють найбільш важливі аспекти якості та ефективності використання потен­ціалу підприємства.

Як індикатори звичайно виступають такі показники та характеристики:

• конкурентоспроможність продукції;

• якість, надійність продукції;

• відмітні властивості товарів;

• імідж підприємства;

• відносна частка ринку;

• рівень витрат;

• методи продажів;

• рентабельність реалізації;

• темп зростання виручки від реалізації;

• фінансові коефіцієнти;

• ефективність використання ресурсного потенціалу (фондовіддача, продуктивність праці, енергоємність, ефективність технології, ефективність інформаційних ресурсів, ефективність заходів для підвищення творчої активності персоналу й ін.);

• темпи зростання вартості підприємства;

• ефективність реклами і способів стимулювання збуту;

• компетенція та досвід персоналу

• рівень плинності кадрового складу;

• показники екологічності виробництва;

• ефективність обслуговування і т. ін.

Перераховані показники можуть бути змінені та доповнені залежно від особливостей оцінюваних підприємств. Крім того, можливе їхнє групування за структурними елементами потенціалу: показники розвитку техніко-технологічного, кадрового, інформаційного, фінансового потенціалу і т. д. У цьому випадку на початку дається кількісна оцінка інди­відуальним показникам, що входять до складу групи, а потім обчислюються інтегральні групові показники. На їхній основі, залежно від методу оцінки конкурентоспроможності, може розраховуватися загальний показник конкурентоспроможності потенціалу підприємства або шляхом зіставлення з показ­никами підприємств-конкурентів даватися пряма оцінка рівня конкурентоспроможності за кожним напрямком.

Останнє пов'язано з використанням таких індикаторних методів як методу різниць і методу рангів.

Суть методу різниць полягає у прямому визначенні переваг і недоліків підприємств-конкурентів за окремими індикаторами - показниками конкурентоспроможності, що мають бути визначені на етапі ідентифікації ключових інди­каторів конкурентоспроможності.

Застосування даного методу передбачає порівняння підприємства, що оцінюється, тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним ключовим показником конкуренто­спроможності визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях

Метод рангів, на відміну від попереднього методу, передбачає порівняння об'єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі, випереджальні чинники успіху, а також такі, ре­зультати за якими гірші, ніж у конкурентів.

Даний метод передбачає визначення місця підприємств-конкурентів за кожним ключовим індикатором конкуренто­спроможності потенціалу шляхом ранжування досягнутих значень показників. Ранжування здійснюється за правилами, однаковими для всіх оцінних індикаторів. Так, наприклад, максимальний ранг може призначатися індикаторам за тими позиціями, значення яких найкращі, або, в зворотному порядку, коли найкраще значення індикатора отримує мінімальний ранг.

Загальна сума рангів за всіма ключовими індикаторами дозволяє визначити підприємство - лідера досліджуваної групи, рівень конкурентоспроможності якого найвищий за критерієм мінімуму (максимуму) рангів, і аутсайдерів групи,які посіли останні місця за рівнем конкурентоспроможності.

Даний метод є досить простим і не вимагає застосування спеціального математичного апарату. Індикаторами конку­рентоспроможності тут можуть бути як кількісні, так і якісні показники, порівняння яких відбувається за абсолютними значеннями. Водночас метод рангів усереднює ступінь впливу кожного з ключових індикаторів на рівень конкуренто­спроможності, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.

У тому випадку, якщо на основі індивідуальних (інте­гральних або групових) показників розраховується загальний показник конкурентоспроможності, то застосовуються матричні методи, які дають більш об'єктивні результати оцінки.

Дата добавления: 2015-05-31