Перелік тем ессе 1 страница

1. Універсалізм і релятивізм прав людини в умовах сучасних тенденцій глобалізації і інтеграції

2. Юридична антропологія: перспективи розвитку

3. Ілюзорність і реальність інтеграції і синтезу природно-правової і позитивної теорії прав людини

4. Трансформаційні і модернізаційні зміни правової системи та їх межі з точки зору прав людини

5. Суспільні детермінанти які визначають зміст стандартів прав людини

6. Стандарти прав людини як юридична категорія

7. Сучасні проблеми внутрідержавної і міждержавної комунікації з приводу прав людини

8. Конструкція верховенства права чи верховенства закону

9. Правові традиції, правові запозичення і правові інновації

10. Суб’єктивні і об’єктивні фактори конституційної інфляції

11. Громадянське чи цивільне суспільство

12. Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини.

13. Стандарти державної організації як відображення рівня реалізації прав людини.

14. Європейська система захисту прав людини

15. Міжамериканська система захисту прав людини

16. Африканська система захисту прав людини

17. Азійська система захисту прав людини

18. Арабська система захисту прав людини

19. Міжнародна правосуб’єктність індивіда

20. Офіційні позиції держав з приводу прав людини

21. Проблема культурного релятивізму в регіональних системах захисту прав людини

22. Правомірна поведінка у контексті стандартів прав людини

23. Протиправна дія у контексті стандартів прав людини

24. Процесуальні дії у контексті стандартів прав людини

25. Несення покарання у контексті стандартів прав людини

26. Поновлення прав у контексті стандартів прав людини

27. Міжнародно-правова відповідальність.

28. Проблеми тлумачення понятійно-категоріального апарату міжнародних стандартів прав людини у кримінальному законодавстві

29. Проблеми інтерпретації понятійно-категоріального апарату міжнародних стандартів прав людини у кримінальному законодавстві

30. Проблема мотивації у реалізація міжнародно-правових актів у вітчизняному кримінальному законодавстві

31. Правові позиції у контексті співвідношення вітчизняного кримінального законодавства і міжнародних стандартів прав людини

32. Роль прецеденту у рішенні Європейського суду з прав людини за кримінальними справами та проблема його застосування у вітчизняному кримінальному судочинстві

33. Міжнародні стандарти адвокатської діяльності

34. Автономні концепції юридичних терміно-понять, які відносяться до прав людини, вироблених міжнародними судовими і позасудовими органами

35. Тактика і стратегія адвоката з використанням міжнародних договорів

2.7. Методи навчання

Методи навчання у юридичній освіті – сукупність прийомів, способів, засобів, професійного навчання, система яких відповідає вимогам сучасної юридичної практики, адекватна тенденціям суспільного стану розвитку правових відносин.

Педагогічні методи у юридичній освіті грунтуються на ряді сталих аксіом: 1. наявність закономірностей у навчанні і вихованні юристів, що відповідає професіоналізму, кар’єрному росту і рівню загальної культури; 2) наявність педагогічної метасистеми формально-юридичних прийомів навчання, адекватних правовому навчанню і вихованню.

Принципи юридичної освіти які використовуються у навчальній дисципліні Теорія держави і права:

1) особистісно-орієнтована педагогіка яка спрямована виявлення і врахування рівневої диференціації знань кожного студента, його індивідуальних особливостей. Відмова від авторитарної педагогіки, як і від монізму в предметі навчальної дисципліни передбачає опору на формування основ юридичного мислення яке не може обійтися від вироблення вланої практики сприйняття державно-правового. Головним є пізнання системи державно-правової організації через усвідомлення понятійно-категоріального апарату. Якісне і ефективне усвідомлення понять і категорій можливе на основі власної практики вмінь і навиків формування дифеніцій. В процесі якого виявляються зв’язки між терміно-поняттями (категоріями) сталість яких перевіряється навиками як логічного мислення так і спостереження. Важливим є формування системи енциклопедичних знань, що є результатом пізнання природи державно-правового буття минулими поколіннями.

2) дифузія методичних прийомів і засобів з урахуванням сучасного багатоканального впливу інформації на студента-юриста. Сучасне юридичне навчання не може обмежуватися традиційними формами і прийомами. Індивідуальність студента-юриста дозволяє виокремити групи: 1) аудили – студенти які переважнно сприймають інформацію через голос; 2) кінестетики – студенти які переважно сприймають інформацію через просторово-рухомі прийоми (творчі групи, індивідуальні завдання тощо). Врахування особливостей пізнання передбачає врахування викладачем проблеми підтримання інтересу до навчальних робіт шляхом зміни кожні 20 хвилин методичних прийомів організації заняття.

Звуковий (голосовий) монологічний канал передачі інформації як традиційний доповнююється елементами бесіди у тому числі і на лекції. Монологічність викладу супроводжується застосуванням прийому бесіди, яка може супроводжуватися постановкою проблеми, яка потребує варіанту рішення з опорою на систему уявлень якими вже володіє студент на даний момент.

Зорове сприйняття інформації завдяки викоританню мультімедійних комплексів доволило використовувати прийоми подачі інформації у вигляді схем, таблиць, малюнків.

3) чітка системність кожного виду навчання яка включає в себе: організаційну, навчально-виховну, навчально-пізнавальну направленності у досягненні цілі у засвоєні дидактичних одиниць (або державного стандарту). При вивченні Теорії держави і права у котексті додержання системності навчання враховується стан адаптації студента: 1) проблема формування юридичної мови як основи майбутньої професії; 2) формування нормальних стосунків між студентамит у процесі організації навчання; 3) врахування стану необхідного пошуку кожним студентом навиків самостійної роботи, застосування раціональних прийомів у навчавльній діяльності.

4) оптимальне співвідношення традиційних і іновайційних принципів навчання. Важливим є момент додержання балансу між традиціями і іноваціями. Баланс полягає в домінуванні традицій але не може заперечувати іновації. Домінування іновацій може стати негативом у навчальній діяльності.

5) Високий рівень правової культури викладача. Цей принцип поєднує в собі високий рівень знань якими володіє сам викладач і здатність викладача донести знання до студента. Оосбливістю сучасних прийомів донесення інформації до студента є опора на формування проблемної ситуації, розв’язання якої демонструє викладач в процесі висловлення свого варінту рішення. Юридична проблематика містить в собі ряд не розвязаних проблем, або пропоновані шляхи їх розвязання не можуть вважатися абсолютними. Дотичним вважається прийом коли викладач пропонує розвязати проблему співзвучно настрою самої аудиторії. А потім на сонові цього пропонує інший, можливо правильний варіант, що відповідає сучасним тенденціям розвитку.

2.8. Методичне забезпечення

Навчальна дисципліна у методичному відношенні забезпечена наступним:

- тематикою та методичними рекомендаціями до виконання семінарських занять;

- лекціями у програмі презентації.

Контрольні заходи

3.1. Методи контролю

В процесі вивчення дисципліни планується проведення таких видів контролю знаь курсантів (студентів):

- вхідний контроль (проводиться на початку семестру, згідно затвердженого розкладу навчальних занять);

- поточний (опитування) контроль (семінарські заняття, згідно розкладу);

- модульний контроль (контрольні роботи у формі тестових завдань, згідно графіка робочого навчального плану);

- контроль самостійної роботи (згідно затвердженого проректором графіка роботи кафедри);

- підсумковий (екзаменаційний) контроль (згідно затвердженого розкладу проведення сесії);

- контроль залишкових знань (згідно затвердженого плану проведення контролю залишкових знань);

- ректорська контрольна робота (згідно затвердженого плану проведення ректорських контрольних робіт)

Вхідний контроль має на меті виявлення рівня підготовки курсанта до сприйняття навчального курсу; передбачається, що курсант повинен уже мати необхідні знання для вивчення і сприйняття курсу; вхідну контрольну роботу проводять на початку семестру.

Поточний контроль здійснюється під час семінарських занять з метою перевірки рівня засвоєння курсантом певної теми навчальної дисципліни. Форма поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються кафедрою, з урахуванням Наказу МО № 161, та «Інструкції з організації контролю успішності курсантів (студентів) за європейською кредитно-трансферною системою у 2010-2011 н.р.» АМСУ, від 02.07.10 р. № 315.

Результати поточного контролю успішності та якості підготовки курсантів відображаються в особистому журналі обліку навчальних занять і використовуються викладачем для:

- забезпечення навчальної роботи курсантів (студентів) у підготовці за спеціальністю;

- своєчасного виявлення важких для засвоєння розділів навчальної дисципліни і відповідного корегування навчального процесу;

- виявлення студентів, відповідного рівня диференціації навиків і прийомів пізнання з метою врахування особливостей їх пізнавальних можливостей;

- організації індивідуальної роботи творчого характеру.

Контроль самостійної роботи – перевірка знань та вмінь за результатами самостійного опрацювання тем, які винесені для вивчення.

Модульний контроль – контроль знань та вмінь відповідно до обсягу логічно завершеної частини лекційних та практичних занять (теми, розділу, курсу). Модульний контроль проводиться у письмовій формі (контрольна роботи). Модульна оцінка це середнє значення її складових: середньозважена оцінка за семінарські заняття, оцінка за контрольну роботу тощо.

Підсумковий (екзаменаційний) контроль здійснюється з метою оцінки результатів навчання з навчальної дисципліни на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його етапах. Форми підсумкового контролю встановлюються навчальним планом. Підсумковий контроль складається із семестрового контролю та державної атестації курсантів. У поточному навчальному році екзамен визначається нормативно-правовими актами.

Контроль залишкових знань (комплексна контрольна робота) – призначення ККР – бути засобом об'єктивної оцінки якості підготовки курсантів з навчальної дисципліни, проведенні самоаналізу та атестації. Контрольна робота виконується курсантом у певно визначені дні, згідно розкладу занять. Контрольна передбачає відповідь курсанта за теоретичними питаннями та визначення понять, якими оперує навчальна дисципліна теорія держави і права за відповідною темою. Зазвичай курсант не може користуватися матеріалами лекцій, семінарських занять, а тим більше навчальною літературою, якщо не зазначено інше. Відповідь за теоретичними питаннями повинна містити наступну структуру: вступ, в якому передбачається визначити місце питання (проблеми) в системі зв’язків та їх понятійного визначення; основний виклад, в якому курсант демонструє знання понятійно-категоріального апарату за відповідною темою, вміння оперувати такими видами навчальних робіт як порівняння, класифікація, виявити ознаки, функції тощо; висновок – зазвичай тісно пов’язаний з характером конкретної навчальної дії яка визначена у питанні. Якщо дія не визначена, то курсант висновком визначає власне результати самої відповіді.

3.2. Питання до заліку

1. Універсалізм і релятивізм прав людини

2. Функціональна роль прав людини в сучасних умовах політичної глобалізації і економічної інтеграції як складових сучасної концепції стратегії стійкого розвитку.

3. Юридична антропологія та її роль у формуванні світоглядних методологічних підходів у дослідженні юридичних явищ

4. Права людини як соціальні можливості чи як природні надбання

5. Правова система суспільства і права людини

6. Трансформаційні і модернізаційні зміни правової системи та їх межі з точки зору прав людини і політико-правової ситуації

7. Суспільні детермінанти які визначають зміст прав людини.

8. Стандарти прав людини і фактори що сприяють їх формуванню

9. Суб’єктивні та об’єктивні впливи, які визначають напрями тлумачення і інтерпретацію стандартів прав людини

10. Проблема зв’язаності держави і права як відображення вітчизняної парадигми правової держави і прав людини

11. Правові традиції, правові запозичення і правові інновації та їх співвідношення у сфері публічно-політичної та державної організації та проблема їх конституювання

12. Суб’єктивні і об’єктивні фактори конституційної інфляції

13. Онтологічні, гносеологічні, соціальні аспекти терміно-поняття громадянське суспільство

14. Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини

15. Об’єктивні можливості держави забезпечення прав людини як проблема співвідношення правового і соціального

16. Стандарти державної організації як відображення рівня реалізації прав людини

17. Внутрідержавний механізм захисту прав людини та його складові

18. Форми правового захисту громадян від неправомірних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб

19. Міжнародний захист прав людини

20. Універсальна система захисту прав людини в межах ООН

21. Європейська система захисту прав людини

22. Міжамериканська система захисту прав людини

23. Африканська система захисту прав людини

24. Азійська система захисту прав людини

25. Арабська система захисту прав людини

26. Міжнародна правосуб’єктність індивіда

27. Проблема культурного релятивізму в регіональних системах захисту прав людини

28. Значення рішень міжнародних органів у практиці внутрішніх судів

29. Система стандартів юридичних гарантій прав людини як складова соціально-правового механізму захисту прав людини

30. Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на систему стандартів юридичних гарантій прав людини

31. Універсалізація гарантій прав людини на основі законності, правопорядку, правової держави

32. Відповідальність як засіб забезпечення прав людини

33. Законодавство у системі гарантії прав людини

34. Понятійно-категоріальний апарат міжнародних стандартів прав людини у кримінальному законодавстві: проблема тлумачення і інтерпретації

35. Реалізація міжнародно-правових актів у вітчизняному кримінальному законодавстві: проблема мотивації

36. Правові позиції у контексті співвідношення вітчизняного кримінального законодавства і міжнародних стандартів прав людини

37. Роль прецеденту у рішенні Європейського суду з прав людини за кримінальними справами та проблема його застосування у вітчизняному кримінальному судочинстві

38. Попереднє слідство і його значення для забезпечення прав людини

39. Правовий статус особи на попередньому слідстві

40. Форми і стадії реалізації прав людини на попередньому слідстві

41. Права людини на попередньому слідстві, їх гарантії

42. Право на людську гідність та її дотримання на попередньому слідстві

43. Презумпція невинності на попередньому слідстві та проблема оцінки доказів

44. Міжнародні стандарти прав людини і адвокатська діяльність

45. Автономні концепції юридичних терміно-понять, які відносяться до прав людини, вироблених міжнародними судовими і позасудовими органами

46. Визначення переліку прав людини, які відносяться до категорії основних і обов’язкових для всіх держав – учасників міжнародних договорів

47. Зміст прав людини: міжнародні і національні стандарти

48. Тактика і стратегія адвоката з використанням міжнародних договорів

3.3. Розподіл балів, які отримують студенти

Оцінювання навчальної дисципліни здійснюється за 100- бальною шкалою. Крок накопичувальної шкали складає 1 бал, мінімальний бал – 0, мінімальний бал для отримання позитивної оцінки – 60, максимальний бал – 100.

Семестрова оцінка визначається за 100-бальною шкалою яксередньоарифметична модульних оцінок, отриманих за засвоєння всіх змістових модулів навчальної дисципліни.

Екзаменаційна оцінка визначається за 100-бальною шкалою за результатами виконання екзаменаційних завдань.

Підсумкова оцінка визначається за 100-бальною шкалою як середньоарифметична семестрової та екзаменаційної оцінок і округлюється до цілого числа.

Шкала оцінювання: національна та ЄКТС

Система оцінювання має на меті оцінку систематичності та успішності навчальної роботи курсантів (студентів) і передбачає поопераційний контроль та накопичення балів за різну навчально-пізнавальну діяльність

Відповідь курсанта (студента) за тнавчальною дисципліною оцінюється з точки зору логічнос­ті, чіткості, грамотності, виразності викладу, а саме:

1) чітке і глибоке викладення ідей, понять, фактів і т.п.;

2) ступінь усвідомлення матеріалу і самостійність міркувань;

3) новизна навчальної інформації, рівень використання наукових і нормативних матеріалів;

4) знання і розуміння зв'язку і взаємозалежності до­сліджуваних явищ і процесів, закономірностей і правил;

5) вміння користувати­ся засвоєними теоретичними положеннями для тлумачення конк­ретних фактів і явищ дійсності, творчо застосовувати знання до неор­динарних ситуацій.

Оцінка " відмінно " – курсант (студент) у повній відповідності з програмою засвоїв увесь навчаль­ний матеріал, викладений на лекціях, в підручниках, показує знання, не лише основ­ної, але і додаткової літератури, нормативних джерел, наводить власні думки (що свідчить про здатність обговорювати сильні і слабкі місця того чи іншого вчення, положення), робить узагальнюючі висновки, використовує знання, отримані з суміжних, га­лузевих і спеціальних дисциплін, уміє пов'язати вивчений матеріал з дійсністю і використовує його для аналізу практичних завдань. Мова сту­дента логічно обґрунтована і граматично правильна, має загальний високий рівень освіти, високу ерудованість.

Оцінка " добре " – відповідь курсанта (студента) повна, логічна, з елементами само­стійності, але містить деякі неточності або пропуски в неосновних питаннях (може означати, що курсант (студент) вміє виявити і зв’язати між собою елементи того чи іншого вчення, але не може обговорювати сильні і слабкі місця вчення, положення). Можливо слабке знання додаткової літератури, недостатня чіткість у визначен­ні понять, в формулюванні закономірностей, невеликі помилки у мові і стилі викладу.

Оцінка " задовільно " – відповідь курсанта (студента) стосується суті питання, але неповна, неглибока, містить неточності, недостатньо правильні формулювання, порушує послідовність викладу матеріалу, відчуває труднощі при застосуванні знань до аналізу сучасної дійсності (може означати що курсант (студент) вміє виявити елементи того чи іншого вчення, положення але не може знайти між ними зв’язку).

Оцінка " незадовільно " – відповідь курсанта (студента) відображає не володінням значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки при висвітленні базових про­блем, при формулюванні понять, на питання екзаменатора не відповідає або відповідає не по суті, не може провести зв'язок між теоретичним матеріалом і сучасною дійсністю, робить велику кількість помилок в усній відповіді (може означати, що курсант (студент) вміє висловитися про те чи інше вчення, положення, але не може виявити його елементи і зв’язки між ними).

Система оцінювання в Академії митної служби України побудована на основі Методичних рекомендацій МОН України від 26.02.10 р. № 1/9-119 щодо впровадження Європейської кредитно-трансферної системи (далі ЄКТС), «Інструкції з організації контролю успішності курсантів (студентів) за кредитно-модульною системою» АМСУ, від 16.09.08 р. № 423, Інструкції з організації контролю успішності курсантів (студентів) за кредитно-модульною системою у 2009/2010 н.р. АМСУ, від 15.06.2009 р. № 305, «Інструкції з організації контролю успішності курсантів (студентів) за європейською кредитно-трансферною системою у 2010-2011 н.р.» АМСУ, від 02.07.10 р. № 315; Інструкції з організації контролю успішності курсантів (студентів, слухачів) АМСУ за Європейською кредитно-трансферною системою у 2011 – 2012 н.р. від 6 вересня 2011 р., № 530; Інструкції з організації контролю успішності курсантів (студентів, слухачів) АМСУ за Європейською кредитно-трансферною системою у 2012 – 2013 н.р. від 20 вересня 2012 р., № 520; Інструкції з організації контролю успішності курсантів (студентів, слухачів) АМСУ у 2013 – 2014 навчальному році від 18 вересня 2013 р., № 421.

Таблиця 1.

Національна	ECTS	Визначення	Оцінка в балах
Відмінно (п’ять, «5»)	A	Відмінно Видатна робота з мінімальними помилками (відмінна робота з мінімальною кількістю не суттєвих помилок)	90 – 100
Добре (чотири, «4»)	B	Дуже добре Вище середнього стандарту, але з деякими поширеними помилками (робота, з певною кількістю поширених помилок)	82 – 89
C	Добре В цілому хороша робота, але з помітними помилками (робота, з певною кількістю помітних помилок)	74 – 81
Задовільно (три, «3»)	D	Задовільно Пристойно, але зі значними помилками (задовільна робота, зі значною кількістю помітних помилок і недоліків)	64 – 73
E	Достатньо Задовольняє мінімальним вимогам (робота відповідає мінімальним вимогам)	60 – 63
Незадовільно (двійка, «2»)	FX	Незадовільно З можливістю повторного складання (потребує повторного складання)	35 – 59
F	Неприйнятно Потребує повторного вивчення (потребує повторного вивчення і складання)	0 – 34

Крок накопичувальної шкали складає 1 бал

Таблиця 2.

Вид навчальної роботи	Рівень оцінки в балах	Критерії бальної оцінки
Виступ за планом семінара, демонстрація виконаного практичного завдання, контрольна робота	0 – 7	0 – недостатньо для оцінки результату 1 – потребує повторного вивчення 2 – недостатньо для мінімальної вимоги 3 – задовольняє мінімальні вимоги 4 – задовільна робота, але зі значною кількістю недоліків 5 – хороша робота, але з певною кількістю помітних помилок 6 – хороша робота, але з деякими поширеними помилками 7 – відмінна робота без помилок або з несуттєвими помилками
Самост. і індивід. роб. Доповн. (зауважен.) до виступу на семін. занятті	0 – 3	0 – недостатньо для оцінки результату 1 – задовільно 2 – добре 3 – відмінно

Система оцінювання курсантів (студентів) за навчальною дисципліною передбачає наступні форми: семінарські заняття (60%), самостійна (позааудиторна) робота (9%), індивідуальна робота (9%), контрольна (як аудиторна так і позааудиторна) робота (22%).

Нормативно визначена (обов’язкова) кафедрою максимальна кількість балів за кожним модулем і за видами навчальних робіт у поточному навчальному році за дисципліною становить:

Перший семестр

Таблиця 3.

	Семінари	Контр.робота за модулем (тестова)	Додаткові бали за модульні контр.роботи	Самостійна (позааудит.) робота	Індивідуальна робота	Всього
Модуль1	1-20	3-7	4-7	1-3	1-3	1-27

Таблиця 5.

Європейська оцінка	Національна оцінка	Оцінка у балах	Розподіл за 100 балами	Модуль 1. Коеф.вагом. – 0,33
F				1-9
FX				10-16
E
D				18-20
C				21-22
B				23-24
A				25-27

Екзамен з навчальної дисципліни, передбачений навчальним планом, є обов’язковим. Формою проведення екзамену у поточному навчальному році визначено тестові завдання. Екзаменаційні оцінки доводяться до відома курсантів (студентів) не пізніше наступного дня після проведення контролю. Перескладання позитивної підсумкової оцінки з метою її підвищення не дозволяється.

Повторне складання екзамену передбачено у випадку одержання незадовільного результату за тестовими завданнями. Повторне складання передбачає тестову або письмову (за білетами) форму з урахуванням технічних можливостей.

Таблиця 9.

100 балів	Європейська Оцінка	Національна	Модуль 1
90 – 100	A		100-27 99-26 98-25
82 – 89	B		89-24 88-23
74 – 81	C		81-22 80-21
64 – 73	D		73-20 72-19 71-18
60 – 63	E		63-17
35 – 59	FX		59-16 58-15 57-14 56-13 55-12 54-11 53-10
0 – 34	F		34-9 33-8 32-7 31-6 30-5 29-4 28-3 27-2 26-1

Інформаційні ресурси

Сучасний інформаційний ресурс з навчальної дисципліни «Теорія держави і права» включає:

- інтернет ресурс нормативно-правових актів;

- лекційний матеріал у програмі Microsoft PowerPoint;

- електронний варіант методичних розробок:

Рекомендована література (базова, допоміжна)

6.1. Нормативна навчальна література

1. Права человека: Сборник международных документов. – М.: Юрид.лит., 1998. – 608 с.

2. Права человека: Сборник универсальных и региональных международных документов / Сост. Л.Н.Шестаков. – М.: Изд–во МГУ, 1990. – 205 с.

3. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упорядник Ю.К.Качуренко. - 2–е вид. – К.: Юрінформ, 1992. - 199 с.

6.2 Базова навчальна література

4. Добровольская С.И. Методические рекомендации по обращению в Европейский Суд по правам человека / Добровольская С.И.; Отв. ред.: Боровков Ю.М. - М.: Новая юстиция, 2007. – 288 c.

5. Даниленко Г.М. Международная защита прав человека. Вводный курс: Учеб.пособие. – М.: Юристъ, 2000. – 256 с.

6.3. Додаткова навчавльна література

1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.

2. Рабінович П.М., Ховранюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.

3. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. Е.А.Лукашева.  М.: НОРМА – ИНФРА  М., 1999. – 560 с.

4. Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой.  М.: Изд–во НОРМА, 1996. – 520 с.

5. Саидов А.Х. Международное право прав человека. Учебное пособие. – М., 2002. – 197 с.

6. Права и свободы человека: теория и практика. Учебное пособие / Мутагиров Д.З. - М.: Логос, 2006. - 544 c.

7. Проблемы теории государства и права: учеб. пособие/ под ред. М.Н. Марченко. – М.: Проспект, 1999. – 504 с.

8. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России: учеб. пособие/ Л. Д. Воеводин. -М.: Изд-во МГУ: НОРМА-ИНФРА-М, 1997.-300 с.

6.3 Монографічна література

9. Абдулаев М. И. Права человека и закон: Историко-теоретические аспекты / М. И. Абдулаев. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 320 c.

Дата добавления: 2015-05-31