Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Характеристика нормативно-правових актів України




Нормативно-правові акти

Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта - це частина загальної проблеми співвідношення системи права і системи законодавства. Так само як не збігаються система права і система законодавства не збігаються і норма права й стаття нормативного акта. Перш за все, їх відмінність полягає в тому, що вони є елементами різних систем: норма - " вихідний елемент системи права, стаття - вихідний елемент системи законодавства.

Статті по відношенню до норм виконують ті ж функції, що і система законодавства виконує по відношенню до системи права служать їх зовнішнього закріплення і вираження. Між нормою і статтею немає прямогоо дзеркального відповідності одна стаття може містити декілька юридичних норм і навпаки - елементи однієї і тієї ж норми можуть знаходитися в декількох статтях нормативного акту чи навіть в різних нормативно-правових актах. Може мати місце і пряме збіг - в одній статті міститься одна норма.

Таким чином, проблема полягає в тому, щоб з урахуванням цих відмінностей і різних способів викладу норм права відшукати всі елементи і зв'язки юридичної норми і представити її в цілісному вигляді.

Законодавець використовує такі способи викладу норм права у нормативно-правових актах:

1) прямий, коли всі елементи юридичної норми відтворюються у статті безпосередньо і в очевидного взаємозв'язку один з одним;

2) відсильний, коли в статті один з елементів юридичної норми вказується шляхом відсилання до іншої, конкретної, як правило, спорідненої статті цього ж нормативно-правового акта;

3) бланкетний, коли стаття вказує на елемент норми права шляхом відсилання не до конкретної статті конкретній положення як це має місце при способі викладання а як би до іншого порядку правового регулювання - правилами здійснення якого-небудь виду діяльності правилами міжнародного договору і т. п. В даному випадку стаття являє собою щось на кшталт бланка що заповнюється іншим законом­ іншим джерелом права.

 

Основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт — це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя. Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:

він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов'язки суб'єктів суспільного життя;

дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб'єктів суспільного життя;

дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права;

дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання, змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму;

нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, крім того, вони дають можливість для узгодження і впорядкування чинних правових норм.

Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні:

вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням;

містять у собі правові норми;

мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми;

володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання.

Головним критерієм поділу нормативно-правових актів є їхня юридична сила. Вони, відповідно, поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

 

Юридична сила — це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка відображає їхнє співвідношення і взаємозалежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави.

Основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя.

Суб'єктами прийняття нормативних актів в Україні є народ України, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи і посадові особи, передбачені Конституцією та законами України приймаються з дотриманням певної процедури. Основними стадіями правотворчого процесу є правотворча ініціатива, розробка, розгляд, обговорення проектів нормативних актів, прийняття та введення їх у дію; ухвалюються суб'єктами правотворчості у формах, визначених для кожного з них Конституцією і законами України (так, Верховна Рада України, зокрема, приймає закони, Президент України - укази, Кабінет Міністрів України - постанови)

З іншого джерела можна побачити трохи іншу характеристику нормативно-правового акту. Згідно з ним нормативно-правовий акт це - офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Або інакше: акт правотворчості, який містить юридичні норми.

Отже, нормативно-правовий акт становить рішення правотворчого органу, спрямоване на встановлення, зміну або скасування дії норм права. Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції:

функцію юридичного джерела права

функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права.

Ознаки нормативно-правового акта:

1) приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими органами) або народом (через референдум);

2) завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;

3) приймається з дотриманням певної процедури;

4) має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:

а) вид акта (закон, указ, постанова);

б) найменування органу, який ухвалив акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади);

в) заголовок (деякі акти, наприклад, розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються без заголовка);

г) дата ухвалення акта;

ґ) номер акта;

д) дані про посадову особу, яка підписала акт;

5) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка (в Україні закони публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", газетах "Голос України" та "Юридичний вісник України"; постанови Кабінету Міністрів - у збірниках постанов уряду України та газеті "Урядовий кур'єр"; закони і підзаконні акти - у часопису "Офіційний вісник України").

Структура нормативно-правового акта залежить від його специфіки і виду, припускає поділ нормативного матеріалу на підрозділи.

Основні структурні елементи нормативно-правового акта:

1. Преамбула - вступна частина, без статейне (таке, що не містить норм права) загальне введення, у якому дається обґрунтування закону, визначаються цілі, завдання й іноді формулюються вихідні світоглядні положення. Зараз преамбули в законах зустрічаються рідко.

2. Пункти, статті - містять вихідні одиниці нормативно-правового акта - нормативні розпорядження. Через нормативне розпорядження стаття співвідноситься з нормами права.

Статті можуть поділятися на частини, а пункти - на абзаци і підпункти. І статтю, і частини, із яких вона складається, прийнято позначати скорочено початковими буквами: статтю - "ст. ", а частини (абзаци) статей - "ч. ". Статті в законах нумеруються, нерідко нумеруються і частини (абзаци) статей, тоді вони, як правило, звуться пунктами.

3. Глави - є у великих за обсягом нормативно-правових актах.

4. Розділи - об'єднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація, коли статті, пункти об'єднуються в розділи, а розділи - у глави.

5. Частини - найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, у кодексах. Так, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс поділяються на дві частини: Загальну і Особливу.

Розташування норм права в статтях нормативно-правового акта:

1) зазвичай правова норма міститься в одній статті, чим полегшується її ухвалення;

2) у ряді випадків для вираження складної норми права потрібні декілька статей;

3) іноді в одній статті містяться декілька норм права.

У чому полягає відмінність між нормативним актом та іншими правовими актами (зокрема, актом тлумачення норм права і актом застосування норм права)

По-перше, нормативно-правовий акт містить у собі правові норми, встановлює нові права і обов'язки, яких раніше не було, або змінює (скасовує) їх. Інші юридичні акти не встановлюють нових норм права. Акт тлумачення норм права, наприклад, лише пояснює чинні норми.

По-друге, нормативно-правовий акт містить норми права загального характеру, тоді як індивідуальний акт (акт застосування норм права) має індивідуальну спрямованість. Він стосується конкретної особи або вирішення конкретної юридичної справи (наприклад, пошкодження насаджень заборонене - адресовано до всіх, а Указ Президента призначити "такого-то" головою обласної адміністрації - це правовий, а не нормативно-правовий акт, тому що норм права в ньому немає, тобто немає прав і обов'язків, відтак, - це акт застосування норм права).

Ознайомившись із правцями теоретиків, можна зауважити, що найчастіше для позначення рівня здатності нормативно-правового акта (саме він є предметом нашого дослідження) регулювати відносини в інтересах більшості громадян сучасної держави використовуються, поряд з іншими, терміни ефективність та якість. Дані терміни, як показує наведений вище аналіз доктринальних щодо них положень, практично ототожнюються. Водночас, щодо їх співвідношення існують і інші міркування. Так, проф. В.В. Сташис зазначає, що від якості законодавства, визначеності, точності й однозначності правових норм залежить ефективність його застосування; до чинників, які негативно вливають на ефективність чинного українського законодавства відносять низьку соціально-правову якість законів, тобто якість пов’язує із самим юридичним приписом, а ефективність – діяльністю по його втіленню у суспільну практику.

Проф. П.М. Рабінович вважає, що якість юридичного регулювання відображається через його цінність, економність, ефективність, висловлюючи таким чином думку про ефективність як елемент якості. Переваги такого підходу, видається, легко ілюструються на прикладі прийняття парламентом закону про істотне підвищення мінімальної пенсії чи мінімальної заробітної плати. Якщо розглядати ефективність закону чи правового регулювання лише як рівень досягнення мети, яку ставить законодавець, то такі акти видаються майже ідеальними – нормативно закріплюють підвищення мінімальний рівня доходів громадян України. Але, насправді, про ефективність даних актів у плані суспільно позитивної значимості можна вести мову лише у випадку їх економічності (насамперед, економічної обґрунтованості), а відповідно і цінності. Інакше підвищення виплат за рахунок друку грошових купюр спричинить лише до нового витка інфляції та погіршення становища громадян. Нормативно-правовий акт створений із порушенням вимог щодо його економічності та цінності є засадничо неякісним й не здатен здійснювати ефективний регулятивний вплив на суспільні відносини.

Отож, можна констатувати, що сьогодні у випадку, коли йде мова про удосконалення правового регулювання суспільних відносин в Україні, необхідно насамперед ставити питання про підвищення якості нормативно-правових актів як основного джерела права України. Відповідно найбільш вдалим, на нашу думку, терміном, що має позначати рівень відповідності наявної правової бази потребам правового регулювання суспільні відносини є термін якість джерел права, насамперед, якість нормативно-правових актів України.

Таким чином визначальною передумовою формування якісної нормативно – правової бази в Україні є дотримання системи техніко-технологічних вимог нормопроектування. Детальніший розгляд цих вимог в силу об’ємності та багатоаспектності потребує окремого теоретичного дослідження.

Висновки

Проблема співвідношення права і закону існувала практично завжди, з найдавніших часів, з тих пір, як з'явилося право. Розглядалася ця проблема безліч разів в рамках і зарубіжного, і вітчизняного права. У нашій країні останні, досить гострі і недостатньо успішні, судячи з їх кінцевими результатами, спори припадали на 60-80-ті рр. Кожна з сторін, що сперечаються наводила свої власні, найпереконливіші, на її погляд, аргументи, прагнула придбати якомога більшу кількість послідовників. Однак у практичному плані все залишалося без змін.
Актуальність проблеми співвідношення права і закону зберігається і понині. Більш того, вона не тільки зберігається, але і періодично, особливо в перехідні, що супроводжуються посиленням соціальної напруженості в суспільстві періоди, значно загострюється. Причина полягає в тому, що ця, на перший погляд, суто “ кабінетна ”, академічна проблема має не стільки теоретичне, скільки прикладне, практичне значення.

Говорячи про співвідношення права і закону, перш за все, необхідно вирішити проблему: що являє собою сам правовий закон. Багато теоретики держави і права вважають, що правовими слід вважати закони, відповідні правовим критеріям. Тільки в цьому випадку, на їхню думку, право і закон збігаються.

Визначальною передумовою формування якісної нормативно – правової бази в Україні є дотримання системи техніко-технологічних вимог нормо проектування. Детальніший розгляд цих вимог в силу об’ємності та багатоаспектності потребує окремого теоретичного дослідження.

Список використаної літератури:

1. Аванесян, В. В., Андреева С. В., Белякова Е. В., Глазова Е. В., Дудкина Л. В., Исайчева Е. А., Левина Л. Н., Смолина Л. В., Терехова Л. Н. Большая юридическая энциклопедия / М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 688 с.

2. Алексеев, С. С. Общая теория права / М., 1981.

3. Бобылев А.И. Механизм правового воздействия на общественные отношения// Государство и право. – 1999. - №5. – с. 104 – 109.

4. Жилин Г. Соотношение права и закона / Г. Жилин // Российская юстиция. 2000, - № 4, с. 8-10

5. Керимов, Д. А. Философские проблемы права / М., 1972.

6. Малько, А. В. Теория государства и права в схемах, определениях и комментариях (учебное пособие) / М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 144 с.

7. Марченко, М. Н. Теория государства и права / М., 1987.

8. Матузов, Н. И., Малько, А. В. Теория государства и права (курс лекций) / 2-е изд., перераб. и доп. / М.: Юристъ, 2001. – 776 с.

9. Нерсесянец, В. С. Право и закон / М., 1983.

10. Нерсесянц В.С. Теория права и государства. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 272 с.

11. Основы государства и права: Учебное пособие для поступающих в вузы / Под ред. Академика О.Е. Кутафина. – М.: Юрист, 1996. – 360 с.

12. Право: история, теория, практика// Государство и право. – 2000. - №8. – с. 117.

13. Хропанюк В.Н. Теория государства и права.: Учебное пособие для высших учебных заведений./ Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. – М., 1997. 250 с.

14. Четвернин В.А. Понятия права и государства. Введение в курс теории права и государства. – М.: Дело, 1997. – 120 с.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 3058; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.044 сек.