Результати стрес-тестування в кредитних організаціях Російської Федерації у 2005 і 2007 рр

На сьогоднішній день вже накопичено достатній досвід проведеннястрес-тестування фінансово-кредитних установ. Наприклад, Національним банком Республіки Казахстан проведено стрес-тестування банківських установ за чотирма напрямами: девальвація теньге, зростання відсоткових ставок за зовнішніми запозиченнями, зниження цін на нерухомість та погіршення якості активів кредитного портфеля. Новим елементом проведеного тестування, який може бути корисний і в Україні, є визначення порогових значень зміни відповідних параметрів, у межах яких фінансова система залишається стабільною і практично не реагує на такі зміни. Так, для девальвації теньге порогове значення встановлено на рівні 5,5 %, для зовнішніх запозичень – 35 базисних пунктів; для погіршення якості активів кредитного портфеля – 6 %, а для підвищення цін на нерухомість – 5 %. На думку фахівців, при таких значеннях показників нормативи достатності капіталу для банківських установ країни будуть дотримані у встановлених розмірах

Позитивний досвід стрес-тестування накопичено в кредитних установах Російської Федерації. Так, за даними опитувань 192 банків Росії, тестування ризиків у 2007 р. використовували 160 установ, що на 4,6% більше, ніж у 2005 р. При цьому в 2007 р. тестування здійснювалося переважно з використанням методу сценарного аналізу – 47,8% від кількості опитаних банків, тоді як у 2006р. цей метод використовували тільки 41,4% установ (табл.3.10).

Специфікою використання стрес-тестів у фінансово-кредитних установах Росії є переважне тестування кредитного, ринкового ризику та ризику ліквідності; помітне зниження інтенсивності тестування; наявність у внутрішніх документах умов та правил проведення тестування; актуалізація параметрів стрес-тесту залежно від зміни загальноекономічної та ринкової кон’юнктури.

Однак, мабуть, найбільш цікавим є дослідження М. Чіхака, який узагальнив практику стрес-тестування в центральних банках 35 європейських країн. В результаті його досліджень було встановлено, що основну увагу центральні банки приділяють тестуванню кредитного та ринкового ризику. Тестування ризиків ліквідності здійснювалося значно рідше, оскільки воно є більш складним.. Для прикладу, протягом 2002 – 2005 рр. стрес-тести ризику ліквідності проводили 13 країн, причому Україна, Росія, Білорусія, Франція та Хорватія використовували історичні сценарії, а решта країн – сценарії довільного зменшення ліквідності.

Стрес-тестування кредитного ризику проводилося переважно з використанням історичних або довільних підходів до моделювання обсягів недіючих кредитів і необхідних сум резервів для покриття збитків за кредитами, а також історичних чи довільних сценаріїв ймовірності дефолту.

При проведенні тестування процентного ризику головний акцент було зроблено на зворотному ціноутворенні та геп-аналізі термінів сплати за процентними фінансовими інструментами. Окрім того, проводилася оцінка вартості та періоду перебування таких інструментів під ризиком.

Стрес-тестування валютного ризику переважно проводилося на основі аналізу чутливості щодо зміни чистої відкритої позиції на основі довільної чи гіпотетичної девальвації національної валюти або підвищення обмінного курсу EUR/USD.

Сценарії шоку індексів фондового ринку використовували 13 країн, можливість міжбанківського “зараження” досліджували 6 країн, сценарії шоку для цін на нерухомість – Нідерланди, Норвегія, Об’єднане Королівство та Україна, ризик конкурентоспроможності – Литва та Словенія, а сценарії шоків для спеціальних секторів першими запровадили Білорусія і Фінляндія.

За даними М. Чіхака, в 2000 – 2003 рр. наглядові органи 35 європейських країн при проведенні стрес-тестування в 64% випадків використовували сценарний аналіз. Можливість “зараження” фінансового сектору досліджувалась у 11% випадків, а тестування страхового сектору проводилося у 25% випадків. Протягом 2004 – 2005 рр. сценарний аналіз застосовувався вже у 95% випадків, “зараження” – у 38%, а тестування страхових організацій – у 37%

При цьому слід зазначити, що протягом останніх років широко проводилося тестування різних установ фінансового сектору: страхових оганізацій (Нідерланди, Німеччина), пенсійних фондів (Нідерланди та Великобританія), фінансових груп і конгломератів (Данія та Норвегія)

Важливе значення має практична спрямованість використання результатів проведених стрес-тестів. В основному фінансові установи використовують їх для визначення можливих збитків, обсягу економічного капіталу, необхідних сум резервування коштів, а також з метою вдосконалення власних систем управління ризиками. Однак, враховуючи сучасні вимоги до забезпечення стабільності та ліквідності фінансових ринків, одержані результати можуть бути корисні багатьом їх учасникам. Так, наприклад, банківська корпорація JP Morgan Chase у своїх звітах за 2003 і 2004 рр. з метою надання інвесторам повної інформації вперше оприлюднила результати внутрішнього тестування, що, безперечно, сприяло підвищенню рівня її репутації

Протягом останніх років виключно важливого значення набувають розробки макроекономічного тестування, які використовуються органами нагляду для оцінки стійкості фінансового сектору країни Основною метою проведення стрес-тестування на макроекономічному рівні є “оцінка впливу потенційних потрясінь на стійкість фінансової системи. Вид потрясіння обирається таким чином, щоб він представляв ризики, які піддаються визначенню, а модель адаптується таким чином, щоб вона відображувала структуру фінансової системи”

Узагальнюючи результати дослідження, зазначимо, що стрес-тестування, які проводять національні регулятори, можуть бути реалізовані на основі двох підходів: 1) фрагментарного, відповідно до якого визначається чутливість і вразливість суб’єктів фінансового сектору до дії окремих факторів ризику (наприклад, до показника частки нестандартних кредитів у кредитному портфелі або зміни валютного курсу) та впливу їх динаміки на основні макроекономічні показники (рівень інфляції, приріст ВВП, зміну доходів бюджету, обсягу державного боргу тощо); 2) інтегрованого, який дозволяє здійснити аналіз чутливості фінансового сектору до дії певної сукупності факторів ризику, що частіше за все й відбувається на практиці.

Зазвичай, у ході стрес-тесту оцінюється зміна капіталу фінансового сектору, обумовлена конкретною макроекономічною подією, наприклад,зниженням обмінного курсу або погіршенням якості активів унаслідок економічного спаду. Наприклад, для банківського сектору виключно важливого значення набуває оцінка системного ризику внаслідок незбалансованості міжбанківських відкритих позицій на основі так званих міжбанківських стрес-тестів. Така оцінка базується на припущенні, що банкрутство одного банку на основі “ефекту зараження” може спричинити банкрутство інших банків. Рекомендації щодо проведення такого стрес-тестування на основі практичного використання в рамках Програм оцінки фінансового сектору полягають у тестуванні окремих банків з метою виявлення установ з найвищою ймовірністю ризику банкрутства та з’ясуванні можливості ”зараження” інших фінансово-кредитних установ чи банківської системи в цілому

Автори Настанов щодо складання і поширення індикаторів фінансової стабільності вважають, що проведення стрес-тестів єінструментом, який при використанні в поєднанні з індикаторами фінансової стабільності дозволяє підвищити корисність цих індикаторів у кількох напрямках. По-перше, самі індикатори є вихідними даними для стрес-тестів. Наприклад, вплив макроекономічного потрясіння вимірюється як вплив на індикатори фінансової стабільності, до яких належать і коефіцієнти власного капіталу. По-друге, стрес-тести можуть дати інформацію про взаємозв’язки з іншими індикаторами фінансової стабільності і таким чином поглибити дослідження та одержати більш достовірні результати

На сьогоднішній день для вітчизняного фінансового сектору найбільший практичний інтерес має проведення стрес-тестування показників ринку нерухомості, рівня ліквідності фінансово-кредитних установ, обсягів і структури кредитування, змін на фондовому ринку, на які, до речі, в січні-лютому 2008 р. фінансовий сектор відреагував відносно спокійно, а коливання фондового індексу ПФТС в межах 5-10% протягом місяця можна вже вважати певним пороговим значенням. При цьому, на нашу думку, враховуючи прогнози МВФ щодо нестабільності фінансових ринків у зоні країн Центральної та Східної Європи, основна увага повинна приділятися проблемам макроекономічної та структурної збалансованості розвитку фінансового сектору в цілому.

Як засвідчив досвід функціонування фінансового сектору багатьох країн світу, і зокрема Великобританії, США, Німеччини, Австралії, важливу роль у процесі організації та оцінки результатів стрес-тестування мають відігравати наглядові органи, на які, на нашу думку, необхідно покласти виконання наступних функцій:

· методологічного та методичного забезпечення стрес-тестування на основі розробки певних рекомендацій і правил;

· розробки та оцінки результатів стрес-тестів системного характеру;

· обґрунтування певних порогових значень окремих показників чи встановлення коридорів їх зміни (валютного курсу, відсоткової ставки, можливої зміни цін фінансових активів, спредів тощо);

· забезпечення єдиної інтерпретації результатів стрес-тестування, системи їх оприлюднення тощо.

Таким чином, проведене дослідження дозволило зробити висновок про необхідність подальшого розвитку методології та практики стрес-тестування суб’єктів фінансового сектору з метою вдосконалення управління ризиками. Для вітчизняних установ фінансового сектору, на нашу думку, найбільш важливими об’єктами стрес-тестування повинні бути кредитні ризики, ризики ліквідності, зміни відсоткової ставки та валютного курсу. При цьому актуальним постає питання щодо необхідності розробки методології розрахунку порогових значень чи певного коридору зміни оцінюваних параметрів, в межах яких фінансовий сектор та його суб’єкти функціонують стабільно, а його структура сприяє динамічному розвитку економіки.

Індикатори фінансової стабільності відповідно до проекту МВФ з їх компіляції та поширення

Якісна ха-рактеристика	Індикатори фінансової стабільності
Достатність капіталу	1. Депозитні корпорації.Основний набір індикаторів
1.1.Відношення регулятивного капіталу до зважених за ризиком активів 1.2.Відношення регулятивного капіталу І рівня до зважених за ризиком активів	1.1.Regulatory capital to risk-weighted assets 1.2.Regulatory Tier 1 capital to risk weighted assets
Якість активів	1.3. Відношення недіючих кредитів (за мінусом резервів) до капіталу 1.4.Відношення недіючих кредитів до сукупних валових кредитів 1.5.Відношення кредитів за секторами економіки до сукупних валових кредитів	1.3.Nonperforming loans net of provisions to capital 1.4. Nonperforming loans to total gross loans 1.5. Sectoral distribution of loans to total loans
Прибутки, витрати та дохідність	1.6.Відношення чистого доходу до середніх сукупних активів (рентабельність активів) 1.7.Відношення чистого доходу до середнього капіталу (рентабельність капіталу) 1.8.Відношення процентної маржі до валового доходу 1.9.Відношення непроцентних витрат до валового доходу	1.6. Return on assets (ROA) 1.7. Return on equity (ROE) 1.8. Interest margin to gross income 1.9.Noninterest expenses to gross income
Продовження додатку А
Ліквідність	1.10.Відношення ліквідних активів до сукупних активів 1.11.Відношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань	1.10. Liquid assets to total assets (liquid asset ratio) 1.11.Liquid assets to short-term liabilities
Чутливість до ринкового ризику	1.12.Відношення чистої відкритої позиції в іноземній валюті до капіталу	1.12. Net open position in foreign exchange to capital
1. Депозитні корпорації. Додатковий набір індикаторів
Капітал	2.1. Відношення капіталу до активів 2.2.Відношення великих ризиків до капіталу: · - сума великих відкритих позицій (великих ризиків) · - відкрита позиція великих депозитних установ по відношенню до найбільших суб’єктів господарювання · - відкрита позиція по відношенню до афілійованих структур та інших “пов’язаних” контрагентів ·	2.1. Capital to assets 2.2. Large exposures to capital
Кредити	2.3.Відношення кредитів за географічним розподілом до сукупних валових кредитів	2.3. Geographical distribution of loans to total loans
Деривативи	2.4.Відношення валової позиції за фінансовими деривативами з боку активів до капіталу 2.5.Відношення валової позиції за фінансовими деривативами з боку зобов’язань до капіталу	2.4.Gross asset position in financial derivatives to capital 2.5. Gross liability position in financial derivatives to capital
Продовження додатку А
Прибутки та витрати	2.6.Відношення прибутків (збитків) за фінансовими інструментами до валового доходу 2.7.Відношення витрат на утримання персоналу до непроцентних витрат 2.8.Спред між базовими ставками за кредитами та депозитами 2.9.Спред між найвищою та найнижчою міжбанківськими ставками	2.6. Trading income to total income 2.7.Personnel expenses to noninterest expenses 2.8.Spread between reference lending and deposit rates 2.9. Spread between highest and lowest interbank rate
Ліквідність	2.10.Відношення депозитів клієнтів до сукупних валових кредитів (крім міжбанківських) 2.11.Відношення кредитів в іноземній валюті до сукупних валових кредитів 2.12.Відношення зобов’язань в іноземній валюті до сукупних зобов’язань 2.13.Відношення чистої відкритої позиції за інструментами участі в капіталі до капіталу	2.10. Customer deposits to total (noninterbank) loans 2.11.Foreign-currency-denominated loans to total loans 2.12.Foreign-currency-denominated liabilities to total liabilities 2.13. Net open position in equities to capital
2. Інші фінансові корпорації
Активи	3.1.Відношення активів до сукупних активів фінансової системи 3.2. Відношення активів до ВВП	3.1. Assets to total financial system assets 3.2. Assets to GDP
Продовження додатку А
4. Нефінансові корпорації
Загальна оцінка	4.1. Відношення загального боргу до власного капіталу 4.2. Рентабельність капіталу 4.3. Покриття витрат на обслуговування боргу 4.4. Відношення чистої відкритої позиції в іноземній валюті до власного капіталу 4.5. Кількість заяв про захист від кредиторів	4.1. Total debt to equity 4.2. Return on equity 4.3.Earnings to interest and principal expenses 4.4.Net foreign exchange exposure to equity 4.5.Number of applications for protection from creditors
5. Домашні господарства
Показники боргу	5.1.Відношення боргу домашніх господарств до ВВП 5.2.Відношення боргу домашніх господарств до доходу	5.1. Household debt to GDP 5.2.Household debt service and principal payments to income
6. Ліквідність ринку
Оборот фондового ринку та ціни	6.1.Середня різниця між цінами продавця і покупця на ринку цінних паперів 6.2.Середньоденний оборотний коефіцієнт на ринку цінних паперів	6.1.Average bid-ask spread in the securities market 6.2. Average daily turnover ratio in the securities market
7. Ринки нерухомості
Динаміка цін та іпотечних кредитів	7.1. Ціни на житлову нерухомість 7.2. Ціни на комерційну нерухомість 7.3. Відношення кредитів на житлову нерухомість до сукупних кредитів 7.4. Відношення кредитів на комерційну нерухомість до сукупних кредитів	7.1. Real estate prices 7.2. Real estate prices 7.3.Residential real estate loans to total loans 7.4.Commercial real estate loans to total loans