Тема 1. Структура та функції філософського знання. Філософія Стародавнього Сходу

Філософія - одна з важливих дисциплін в структурі гуманітарного та соціального знання. Вона є основою, теоретичним ядром світогляду і загальної методології пізнання і діяльності.

Загальну структуру філософії, філософського знання становлять:

1. Онтологія - вчення про буття або про першопочатки всього сущого.

2. Гносеологія - вчення про пізнання.

3. Аксіологія - вчення про цінності.

В структурі філософського знання виділяють так:

1. Соціальну філософію - аналіз, вивчення соціального устрою суспільства, людини в ньому.

2. Філософську антропологію - вчення про людину.

3. Філософію культури - вивчається, досліджується сутність та значення культури.

4. Філософію права - вчення, наука про найбільш загальні теоретико-світоглядні проблеми правознавства і державознавства.

5. Філософія історії.

6. Історія філософії.

Важливе значення мають:

1. Діалектика - (мистецтво ведення бесіди, суперечки) - вчення про найбільш загальні закономірні зв'язки і становленні, розвитку буття і пізнання. Метод пізнання.

2. Естетика - наука, яка вивчає сферу естетичного ставлення людини до світу і сферу художньої діяльності людей.

3. Етика - філософська наука, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна зі сторін життєдіяльності людини.

Функції філософії

1. Світоглядна функція полягає у її здатності давати картину світу в цілому, об'єднувати дані наук, мистецтв, практик.

2. Методологічна функція полягає у визначенні способів досягнення якої-небудь мети, наприклад ефективного конструювання наукового пізнання, естетичного творчості, соціальної практики.

3. Гуманістична функція, реалізується вона в гранично уважному ставленні до людини.

4. Практична функція, полягає насамперед у її моральності, турботи про благо людей.

Філософія і наука

При розгляді питання про співвідношення філософії і науки є три аспекти його інтерпретації:

1) чи є філософія наукою;

2) взаємодія філософії і приватних (конкретних) наук;

3) співвідношення філософії і вненаучного знання.

Ми відчуваємо, що Схід — це щось дуже своєрідне й відмінне від нашого західного світу...

Сергій Ольденбург

У мудрості Сходу та Заходу ми бачимо вже не ворожі сили, а полюси, між якими пульсує життя.

Герман Гессе

XX століття особливо гостро поставило питання про буттєві засади людини, що спричинило підвищення інтересу до різних форм людського самовиявлення та самоусвідомлення. Деякі особливості східного філософствування (домінування цілого над частковим, афористичність думки та ін.) змушують звертатися до нього в пошуку відповідей на наболілі проблеми сьогодення. Адже східна філософська думка перебуває ближче до вихідних джерел філософії, до безпосереднього зображення місця людини у світі, ніж західна. Особливо цінними в цьому аспекті постають оригінальні набутки філософської думки Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

ТРАДИЦЮНАЛІСТСЬКИП ТА ПРОГРЕСИСТСЬКИЙ ТИП ЦИВІЛІЗАЦІЇ-характеристики цивілізацій за їх фундаментальними ціннісними установками, запропоновані Рене Геноном: традиціоналістська цивілізація цінує традицію і обернена скоріше до минулого, прогресистська цивілізація цінує новації і більше орієнтована на майбутнє. Традиціоналістські орієнтації характерні для східних цивілізацій, прогресистські - для західних.

ДУХОВНИЙ КАНОН ЖИТТЯ, або канонічне джерело -у межах деяких, переважно традиціоналістських цивілізацій - збірка найдавніших, освячених авторитетом, часом і традицією переказів, настанов на.життя, міфів, розповідей про богів або божественні об'явлення, що виконує роль нормативу — регулятора життєдіяльності людей в усіх сферах суспільного життя ("Веди" — у Стародавній Індії, "П'ятикнижжя" - у Стародавньому Китаї, "Коран" - у мусульманських країнах).

САНСАРА - зафіксовані в текстах "Вед" давньоіндійські уявлення про переселення душі з тіла в інше при його смерті: душа, на відміну від тіла, вважається безсмертною. Подальше для душі втілення може підносити або знижувати статус попереднього життя залежно від добрих або поганих вчинків людини. Вже в давні часи сансара була усвідомлена скоріше в негативних оцінках, ніж позитивних: нескінченне блукання душі поставало як лише накопичення страждань. Тому в середині І тисячоліття до Р.Х. у Стародавній Індії виникли духовні течії (або рухи), що шукали шляхів подолання сансари.

КАРМА - в уявленнях про сансару - закон універсального причинного зв'язку, згідно з яким все. що здійснює душа під час її актуального існування у певному тіні, становить її життєвий контекст: нічого не губиться, нічого не зникає, тому все погане і все добре впливає на долю душі в її подальших втіленнях.

МОКША - стан вічного щастя і блаженства, якого можуть досягнути ті душі, які у своїх.життєвих втіленнях запобігли зла, чинили лише благодіяння.

Ш БРАХМА H-у давньоіндійських уявленнях про світ єдиний духовно-інтелектуальний початок світу.

АТМАН - індивідуальні, конкретні виявлення брахмана.

ДАО- вихідне поняття філософії даосизму і дуже важливе для духовної культури Китаю. Ієрогліф, що позначає "дао ". поєднує знак людини і знак шляху, але це розуміння людського шляху набуває у даосизмі всеохоплюючого смислу: весь Космос постає упорядкованим саме таким чином, що він припускає буття людини та певний тип її поведінки. Отже, "дао " - закон буття, початок Космосу, життєва доля людини і те. що повинно бути основою правильного людського мислення.

Дата добавления: 2015-05-26