СОЦІАЛЬНІ. 3 страница

Окремим категоріям службовців військового відомства дер­жавні пенсії призначали за особливими положеннями. Це сто­сувалося службовців військово-навчальної частини, де повний оклад пенсії встановлювався не за 35, а за 25 років служби і 50-відсотковий оклад пенсії — за 20 років служби. На підставі особливого положення призначали пенсії службовцям військо­во-медичного відомства: повна пенсія за 30 років служби і 50 % — за 20 років військової служби.

Нормативно визначалося пільгове обчислення строків служ­би. Час, проведений офіцерами в бойових діях, збільшувався вдвічі. Тим, хто служив у віддалених місцевостях, строки служ­би обчислювалися за такою схемою: у місцевостях 1-го розряду — два дні служби вважались за три, 2-го розряду — три дні за чотири, 3-го розряду — чотири дні за п'ять днів служби. Тепер ці норми не діють.

1. Умови пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих.

Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

Працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при страховому стажі 25 років і більше, а жінками - 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

До пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених законами України.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.

1. Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера.

Це питання добре висвітлено у ст.52 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

1. Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

2. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

3. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

1. Докази трудового стажу.

Основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника, є трудова книжка. Запис у трудовій книжці є доказом трудової діяльності у тому випадку, коли він зроблений на підставі документів.

Крім трудової книжки, доказом трудового стажу можуть бути інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93. Доку­менти, що підтверджують трудовий стаж, можуть бути такі: довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу зарплати, архівні довідки, членські квитки профспілки.

Час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і винятково на їхній праці, установлюється згідно з довідками Пенсійного фонду України про сплату страхових зборів у фонд. Так само підтверджується творча діяльність працівників.

Час навчання у вищих навчальних закладах, ПТУ, аспірантурі підтверджується дипломами та іншими документами, виданими на підставі архівних даних про період навчання.

Конституція України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за межами України, провадиться на основі договорів з іншими державами.

1. Пенсійна правоспроможність та дієспроможність.

Пенсійну правоздатність – здатність громадян бути носієм суб’єктивного права на пенсію, здатність володіти цим правом, вступати в конкретні пенсійні правовідносини. В Україні громадяни мають рівну пенсійну правоздатність. Умовно пенсійну правоздатність можна поділити на загальну пенсійну правоздатність та спеціальну пенсійну правоздатність.

Загальна пенсійна правоздатність виникає разом з цивільною правоздатністю – з моменту народження, а спеціальна пенсійна правоздатність виникає тільки з моменту виникнення передбачених законом юридичних фактів, яки необхідні для пенсійного забезпечення. Наприклад, для виникнення спеціальної пенсійної правоздатності потрібні таки юридичні факти як: інвалідність, або факт втрати годувальника, або досягнення визначеного законом пенсійного віку у поєднанні із трудовим стажем.

Спеціальна пенсійна правоздатність наступає для чоловіків - при досягненні 60 років при умові наявності трудового стажу не менше 25 років, для жінок - при досягненні 55 років, при наявності трудового стажу не менше ніж 20 років.

Пенсійна дієздатність – здатність суб’єкта своїми діями набувати певних прав, та обов’язків в пенсійних правовідносинах. У пенсійному праві не встановлений вік з якого наступає пенсійна дієздатність. У багатьох випадках суб’єкти, що володіють пенсійною правоздатністю володіють і пенсійної дієздатністю. Наприклад: Спеціальна пенсійна правоздатність суб’єкта на отримання пенсії за віком наступає у чоловіків з 60 років.

Спеціальна пенсійна дієздатність в даному випадку наступить з того же віку.

Особливістю дієздатності у пенсійному праві є те, що існують випадки коли певні дії, необхідні для початку пенсійних правовідносин здійснює не сам суб’єкт пенсійних правовідносин, а його представники. Наприклад, стосовно неповнолітніх дітей представництво в усіх видах пенсійних правовідносин здійснюють батьки або опікуни. Такий же принцип діє і стосовно душевно хворих, визнаних у судовому порядку недієздатними.

1. Поняття адресної допомоги непрацездатним громадянам

Адресна допомога – це форма соціальної допомоги, яку держава надає персонально малозабезпеченим працездатним чи непрацездатним громадянам, враховуючи потреби конкретної людини та після.

“Адресність ”допомоги полягає в тому, що її отримує конкретна людина, яка має право на неї відповідно до встановлених законодавством критеріїв і довела це право через надання відповідних документів. Адресність забезпечує ефективність допомоги. Часто адресна допомога має цільовий характер. Наприклад, у США малозабезпечені громадяни для збалансованого харчування можуть отримувати адресну допомогу за програмою “купонів на їжу ”(food stamps).Ця допомога може використовуватися на придбання харчових продуктів, але не може бути використана на алкогольні чи тютюнові вироби, вітаміни, медикаменти та інші нехарчові товари.

Відповідно до положення про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги, право на таку допомогу мають сім`ї, що прописані та проживають разом, пов`язані родинними стосунками, на підставі яких виникають зобов`язання щодо утримання непрацездатних, і до складу яких входять:

1. Непрацездатні особи. Непрацюючі особи працездатного віку, що зайняті доглядом за дітьми, час якого зараховується до трудового стажу;
Непрацючі особи працездатного віку, що зайняті доглядом за інвалідом і групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років; непрацюючі особи працездатного віку, що зайняті доглядом за особою, яка досягла 80-річного віку;

2. Особи, що мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними.

3. Осіб, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, у яких термін одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги минув.

Право на отримання адресної соціальної допомоги має та сім`я, якщо середньомісячний сукупний доход сім`ї є нижчим величини сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги.
Величина сукупного доходу для призначення соціальної допомоги сім`ї визначається виходячи з мінімального доходу, що дає право непрацездатним громадянам на одержання цільової грошової допомоги на прожиття (46грн.), встановленого Кабінетом Міністрів України із застосуванням коригувального коефіцієнту.

Виходячи з конкретних обставин, що склалися в сім`ї, органи праці та соціального захисту на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів рад або утворених ними комісій в окремих випадках можуть, як виняток, надавати соціальну допомогу.

Рішення про призначення соціальної допомоги приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Для призначення цільової соціальної допомоги подаються такі документи: заява; документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім`ї із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних стосунків членів сім`ї; довідки про доходи кожного члена сім`ї;

1. Умови утримання непрацездатних громадян в інтернатних установах.

Інвалідам і пенсіонерам, які проживають у будинку-інтернаті на платній основі, пенсія виплачується у повному обсязі. Адміністрація будинку-інтернату на підставі чинного законодавства виконує обов'язки опікуна (піклувальника) щодо підопічних, яким органами опіки чи піклування опікуни (піклувальники) не призначені, і одночасно вживає заходів щодо встановлення опіки чи піклування над тими підопічними, які того потребують.

Адміністрація будинку-інтернату приймає на зберігання грошові суми, коштовності та цінні папери громадян, які проживають у будинку-інтернаті.

Особи, які проживають у будинку-інтернаті згідно з медичним висновком, можуть, на їх бажання, тимчасово прийматися на посади молодшого медичного та обслуговувального персоналу в цій установі на загальних підставах.

Мешканці будинку-інтернату забезпечуються відповідно до встановлених норм:

- житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем та столовим посудом;

- раціональним чотирьохразовим харчуванням, у тому числі і дієтичним, з урахуванням віку і стану здоров'я осіб, що проживають
у будинку-інтернаті в межах натуральних норм харчування (проміжки часу між прийманням їжі не повинні бути більше ніж чотири години, останнє приймання їжі організовується за дві години до сну);

- цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я;

- слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування (крім моторизованих), медикаментами та життєвонеобхідними ліками відповідно до медичного висновку;

- комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, радіофікація, тепло-, водопостачання тощо);

- організацією культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров'я і віку мешканців будинку-інтернату;

- умовами, що сприяють адаптації громадян похилого віку, ветеранів війни, праці та інвалідів у новому середовищі.

1. Порядок формування фонду соціального страхування України на Випадок безробіття.

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Управління Фондом соціального страхування на випадок безробіття здійснюють його правління, виконавча дирекція та її робочі органи. Управління здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному співвідношенні від трьох вказаних груп — по 15 осіб від кожної.

Забезпечення соціального захисту незайнятого населення в умовах соціального страхування на випадок безробіття здійснюють органи державної служби зайнятості. Функції виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на випадок безробіття покладені на Державний центр зайнятості, а її робочих органів — на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Основне завдання Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — організація та здійснення відповідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття пов'язане з матеріальним забезпеченням на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та наданням відповідних соціальних послуг за рахунок коштів Фонду.

Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування на випадок безробіття:

— страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

— асигнування із Державного бюджету України;

— суми фінансових санкцій, застосованих згідно з чинним законодавством до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення;

— прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

— благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

— інші надходження відповідно до законодавства України.

Основне джерело формування доходів Фонду соціального страхування на випадок безробіття — відповідні страхові внески, які сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

— працюючі пенсіонери та особи, які мають право на пенсію;

— іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Від сплати страхових внесків звільнено:

— застрахованих осіб на період відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

— застрахованих осіб у частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Для роботодавців страхові внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття встановлено у розмірі 1,3 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (станом на 1 січня 2007 р.).

Для найманих працівників розмір страхових внесків до Фонду становить 0,5 % суми оплати праці, яка підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Ставки страхових внесків для осіб, застрахованих на добровільній основі, станом на 1 січня 2007 р. становили 1,8 % суми оподатковуваного доходу (прибутку).

1. Порядок розрахунку середнього заробітку для визначення розміру пенсій за віком.

Згідно зі ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення» порядок розрахунку середнього заробітку для визначення розміру пенсій за віком визначається наступним чином.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року — за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

У разі якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала менший період, ніж передбачено частиною першою цієї статті, середньомісячний заробіток визначається за фактичний період роботи шляхом ділення загальної суми заробітку за цей період на число місяців у ньому.

Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 — при шестиденному робочому тижні та 21,2 — при п’ятиденному робочому тижні). У цьому разі для обчислення пенсії враховується заробіток у розмірі не більше двох тарифних ставок (окладів).

У разі призначення пенсій працівникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний фактичний заробіток визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Умови призначення та розміри допомоги по догляду за дитиною. (ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»)

Дата добавления: 2015-05-31