Поняття та основні ознаки права

Пра́во — це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.

- це правила поведінки загального характеру;

- ці правила мають загальнообов'язковий характер;

- вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;

- формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;

- установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами;

- у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;

- правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя
6.Право як особливий вид соціальних норм Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у сусп-ві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.— існують у будь-якому сусп-ві;— встановлюються чи санкціонуються ін. суб'єктами;— виражають волю різних частин населення;— існують у кількох самостійних систем нормативного регулювання;— виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні цілі тощо;— зазвичай позбавлені формальної визначеності;— не завжди мають точно визначені межі дії;— забезпечуються звичкою, внутр. переконанням, моральним, громад. впливом та ін. позадержавними засобами.— Правові та інші соціальні норми існують об'єктивно, тобто залежать від об'єктивних умов розвитку суспільства.— Вони мають природний характер виникнення, оскільки з'являються в результаті еволюції розвитку суспільства.— Реалізуються у поведінці суб'єктів за їх бажанням.— Вони відображають уявлення суспільства про добро та зло, а також справедливість і несправедливість.— Сприяють формування поваги до прав та свобод осіб.— Мають визначений зміст і характеризують можливу (права) та необхідну (обов'язки) поведінку суб'єктів.— Певним чином встановлюються та закріплюються.— Є засобом регулювання та охорони певних суспільних відносин.

7.Поняття та ознаки, що характеризують норму права. Структура правової норми. Но́рма пра́ва—це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу. Диспозиція – центральний елемент норми права, в якому у вигляді владного припису закріплено правило поведінки, змістом якого виступають суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Гіпотеза – структурний елемент норми права, який вказує на умови, за наявності або відсутності яких вступає в дію правило поведінки. Санкція–містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції. Мета санкції – створення тих чи інших несприятливих наслідків для правопорушника або заохочувальних наслідків для суб’єктів, що виконують владний припис. Структура правової норми – це її внутрішня побудова, яка характеризується наявністю в ній відносно автономних, але нерозривно пов’язаних одна з одною складових частин, що різняться за функціональною роллю

Дата добавления: 2015-05-31