Основні положення вчення про позов

Зустрічний позов

Заперечення відповідача проти позову

1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Значення дослідження поняття позову і поняття права па позов полягає, насамперед, у тому, що з їх допомогою визначається доступність судового захисту порушених цивільних прав. Право громадян на захист прав і свобод від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України) у цивільному судочинстві у справах позовного провадження трансформовано у право на позов. Базові дослідження, проведені стосовно права на позов, були зроблені ще у дореволюційні часи засновником Харківської наукової школи правознавців

1. Дореволюційний етап. Характерною рисою цивільного процесу дореволюцій-ного періоду є досить обмежена кількість досліджень цього правового явища. Одне з першоджерел дореволюційного цивільного процесу – Статут цивільного судочинства 1864 р. У більш пізніх роботах вже формулюється поняття позову та права на позов. Так, Є. А. Нефедьєв вважає, що позов – це скарга, принесена суду, в якій позивач позначає фактичні і юридичні підстави свого права і виводить звідси вимогу до супротивника, формулюючи їх у вигляді прохання, зверненого до суду. Таким чином, більшість дореволюційних процесуалістів визначало позов як вимогу позивача до суду. Матеріальна сторона позову, як правило, не виділялася, а якщо і виділялася, то опосередковано, в рамках вчення про право на позов.

2. Радянський етап. У 20-х роках ХХ сторіччя в науці цивільного процесуального права дослідження позову та права на позов продовжилися та значно збільшилися.

Висновки. На підставі проаналізованих доктринальних поглядів можна зробити висновок про віднесення визначення поняття позову та права на позов за наступними критеріями: з якої позиції – матеріально-правової або процесуальної – розглядається позов, в якому співвідношенні знаходиться в позові матеріальне і процесуальне.

Дата добавления: 2015-05-31