Державна реєстрація шлюбу

Жінці та чоловікові для набуття прав та обов’язків подружжя необхідно зареєструвати свій сімейний союз у державних органах реєстрації актів цивільною стану. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя. Жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, подають письмову заяву про реєстрацію шлюбу за встановленою формою до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка або чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їхні представники. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. При поданні заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ. Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їхнього перебування в Україні.

Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб тільки при пред’явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення або висновок відділу реєстрації актів цивільного стану про визнання шлюбу недійсним).

Якщо в паспортах або паспортних документах іноземців та осіб без громадянства відсутні відомості про сімейний стан, то вони повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства. Документ про сімейний стан дійсний протягом шести місяців з дня його видачі або засвідчення (якщо в ньому не встановлено інший термін). Реєстрацію шлюбу громадян України, які проживають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Державний орган реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, повинен ознайомити наречених з їх обов’язком повідомити один одного про стан свого здоров’я, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, а також роз’яснити їм права й обов’язки як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

За погодженням з нареченими орган реєстрації актів цивільного стану призначає день і час реєстрації шлюбу. Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану після спливу одного місяця від дня подання нареченими заяви про реєстрацію шлюбу. У виняткових випадках цей строк може бути скорочений на підставі спільної заяви наречених та документів, які підтверджують наявність поважної причини для його скорочення. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, за наявності документів, що підтверджують викладені факти, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.

Якщо наречені не можуть з’явитися з поважних причин до органу реєстрації актів цивільного стану в установлений їм день, то строк реєстрації шлюбу за їх письмовою заявою переноситься згідно з їхнім бажанням на інший день. У цих випадках строк перенесення реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви. Якщо наречені не з’явилися до органу реєстрації актів цивільного стану протягом тримісячного строку від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу і не повідомили про причину неявки, то заява втрачає чинність.

Реєстрація шлюбу через представника не допускається. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою. Реєстрація шлюбу провадиться у приміщенні органу реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану. У цих випадках наявність поважної причини необхідно підтвердити документально.

Реєстрація шлюбу з особою, якій відповідно до СК України надано право на шлюб до досягнення шлюбного віку, провадиться на загальних підставах. У цьому випадку особа, яка не досягла шлюбного віку, при поданні заяви про реєстрацію шлюбу пред’являє паспорт або свідоцтво про народження та копію рішення суду про надання права на шлюб.

Факт реєстрації шлюбу на судні засвідчується актом, який складається капітаном судна в присутності двох свідків.

Реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, провадиться відділом реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на загальних підставах.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами, або приєднати до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). Якщо наречені бажають мати подвійне прізвище, то за їхньою спільною заявою визначається, з якого прізвища буде починатися обране ними прізвище. Складання більше двох прізвищ не допускається.

У паспортах або паспортних документах осіб, які зареєстрували шлюб, на відповідній сторінці проставляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу.

Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов’язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася — відшкодувати її вартість.

4. Поняття та правова природа недійсності шлюбу

Відповідно Сімейного кодексу України недійсним є шлюб, зареєстрований з порушенням вимог про шлюбний вік, добровільної згоди на шлюб, відсутності іншого зареєстрованого шлюбу, кровної спорідненості між тими, хто бажає укласти шлюб, а також шлюб, укладений без наміру подружжя або одного з них створити сім’ю (фіктивний шлюб).

Кожний зареєстрований у встановленому законом порядку шлюб вважається таким, що укладений законно та є дійсним, тобто презюмується дійсність зареєстрованого шлюбу.

У разі документального підтвердження порушення вимоги одношлюбності, наявності близького кровного споріднення чи реєстрації шлюбу з недієздатним презумпція правозгідності шлюбу спростовується автоматично, без рішення суду.

Тягар доказування обставин, які спростовують правозгідність шлюбу, покладається на особу, яка оспорює його законність. Інколи особа, яка має бажання зареєструвати шлюб, помилково тлумачить певні обставини як перешкоду до цього.

Зареєстрований у встановленому порядку шлюб вважається укладеним законно і обумовлює настання передбачених законодавством правових наслідків до винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним. До винесення судом такого рішення особи, які уклали шлюб, вважаються законним подружжям з відповідними правами і обов’язками.

Недійсність шлюбу є наслідком порушення «законів шлюбу», тобто тих обов’язкових правил поведінки, дотримання яких є необхідним для забезпечення дійсності шлюбу.

Отже, недійсність шлюбу — це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у разі порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов’язуються з дійсним шлюбом.

Презумпція правозгідності шлюбу, як і будь-яка інша правова презумпція, існує і справляє відповідний правовий резонанс аж до її спростування.

Період між реєстрацією шлюбу і спростуванням його правозгідності може бути тривалим, а це значить, що особи, які порушили, наприклад, принцип одношлюбності, не жили у юридичному вакуумі. Навпаки, вони, як правило, мали відповідні блага шлюбу: змінили прізвище, уклали шлюбний договір, оселилися в помешканні другого з подружжя тощо. Оскільки право не може виникнути у особи на базі вчиненого нею правопорушення, то ті можливості, які вона одержала і реалізувала, є, у певній мірі, квазіправом. Однак таке сумне юридичне відкриття робиться лише після спростування презумпції правозгідності шлюбу. Недійсність шлюбу стосується різноманітних сфер життя осіб, які в ньому перебували.

5. Підстави та порядок визнання шлюбу недійсним

Існує поділ обставин на 3 групи: До першої групи належать такі обставини, за наявності яких шлюб є недійсним: 1) зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; 2) зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;3) зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. Такі шлюби є нікчемними, абсолютно недійсними з моменту їх реєстрації. Для документального підтвердження недійсності шлюбу, укладеного з такими порушеннями закону, не треба звертатися до суду. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про такий недійсний шлюб за місцем його складання на підставі свого висновку.

До заяви про анулювання актового запису додаються необхідні документи. Наявність одночасного перебування в іншому зареєстрованому шлюбі має бути підтверджена копіями відповідних актових записів про шлюб або витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Родинні стосунки також мають бути підтверджені документально.

До другої групи належать такі обставини, за наявності яких шлюб визнається недійсним за рішенням суду: 1) зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка; 2) у разі його фіктивності, тобто без наміру створення сім’ї і набуття прав та обов’язків подружжя одним із них або обома.

До третьої групи належать такі обставини, за наявності яких шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду: 1) зареєстрований між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, якщо таке усиновлення не було скасоване за рішенням суду; 2) зареєстрований між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Наречені (особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу) зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я. 4) зареєстрований з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

За наявності обставин, які входять до другої чи третьої групи, для визнання шлюбу недійсним законодавством встановлений судовий порядок. Справа розглядається в порядку позовного провадження. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена

У разі доведення під час судового розгляду однієї із обставин другої групи суд на вимогу позивача визнає його недійсним. Натомість у разі доведення під час судового розгляду одній із обставин третьої групи суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Суд має альтернативу і з врахуванням зазначених обставин може визнати шлюб недійсним або відмовити у позові та залишити цей союз дійсним, незважаючи на допущені при його укладенні порушення закону.

На підставі рішення суду анулювання актового запису про шлюб провадиться без підготовки висновку відділами реєстрації актів цивільного стану за місцем їх складання. Видане на підставі актового запису цивільного стану, який було анульовано, свідоцтво анулюється і знищується у встановленому законодавством порядку відділом реєстрації актів цивільного стану у разі його подання до відділу реєстрації актів цивільного стану.

6. Визнання шлюбу неукладеним

Від визнання шлюбу недійсним слід відрізняти визнання шлюбу неукладеним. Якщо для визнання шлюбу недійсним суттєвим є відсутність фактичного складу позитивних умов його укладення або наявність хоча б однієї з негативних умов, то для визнання шлюбу неукладеним суттєвим є порушення самої процедури реєстрації шлюбу, а саме реєстрація його у відсутності нареченої (або) нареченого). Раніше вже підкреслювалося, що присутність обох наречених при реєстрації шлюбу дає можливість зайвий раз переконатися в прагненні останніх взяти шлюб і добровільності такого рішення. Тому порушення цієї норми, а саме реєстрація шлюбу за відсутністю одного з наречених, присутність іншої людини як нареченого (нареченої), реєстрація за підробленими документами, за довіреністю тощо, не можуть свідчити про те, що такий шлюб укладений, а тому він і не може бути визнаний недійсним. Між тим, реєстрація такого шлюбу відбулася, а це начебто свідчить про те, що між нареченими виникли права і обов’язки подружжя. Насправді ж цього не сталося, бо такий шлюб юридично не існує. В таких випадках за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора запис про шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду. Неукладений шлюб не породжує ніяких прав і за жодних обставин не може бути визнаний дійсним. При неукладеному шлюбі не існує презумпції батьківства чоловіка матері дитини.

7. Поняття та підстави припинення шлюбу

Припинення шлюбу — це переривання дії подружнього стану в разі настання визначених законом обставин. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також унаслідок його розірвання. У разі смерті одного із подружжя або оголошення його померлим не вимагається спеціального оформлення припинення шлюбу. Свідоцтво про смерть є достатнім підтвердженням припинення шлюбу. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу при-пускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Свідоцтво про смерть видається на підставі рішення суду.

Якщо особа, яка була оголошена померлою, з’явилася, і від-повідне рішення суду скасовано та актовий запис про смерть анульовано, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. Якщо смерть осо-би, оголошеної судом померлою, не була зареєстрована в органах реєстрації актів цивільного стану, то шлюб не вважається припиненим. Якщо ж другий з подружжя уклав повторний шлюб, той з подружжя, щодо якого було скасовано рішення суду про оголошення його померлим та анульовано актовий запис про смерть, може оформити розірвання шлюбу на загальних підставах.

Розірвання шлюбу є підставою припинення шлюбу за життя подружжя. За законодавством України можливе розірвання шлюбу в адміністративному порядку на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, а також у судовому порядку на підставі рішення суду.

Дата добавления: 2015-05-31