Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності

Під підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності розуміються обставини, з якими закон або договір пов'язують звільнення особи від застосування до неї санкцій за правопорушення.

Стаття 617 ЦК уперше закріплює загальні підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Правовий випадок (казус) та непереборна сила як обставини, що звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання, були передбачені ще у римському приватному праві.Непереборна сила - це надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти негативним наслідкам її прояву. Непереборна сила є об'єктивним явищем, тобто подією, яка не залежить від волі, свідомості та бажання людини. При цьому ця подія, як правило, має стосовно діяльності суб'єкта зовнішній характер втручання. Невідворотність дії непереборної сили або шкоди, що заподіюється нею, тісно пов'язана з її надзвичайним характером. Як правило, саме надзвичайний характер події не дає можливості особі запобігти та відвернути настання негативних наслідків. Непереборною силою є подія, яка є об'єктивно невідворотною. Запобігти її прояву не здатна не тільки конкретна особа з урахуванням її фізичних, економічних, технічних та інших можливостей, а й за даних умов будь-яка інша особа, враховуючи існуючий стан науки та техніки. Однак невідворотність не означає абсолютну неможливість відвернути негативні наслідки ніякими людськими силами'. Такий підхід значно звузив би сферу застосування цієї правової категорії. Ще однією обставиною, яка звільняє від цивільної відповідальності, є форс-мажор1.Форс-мажором визнається обставина (дія чи подія), що спричиняє неможливість виконання договірних зобов'язань у обумовлений сторонами строк Отже, на відміну від випадку та непереборної сили, форс-мажор є спеціальною підставою звільнення від відповідальності лише за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань.Категорія "форс-мажор" традиційно в законодавстві визнавалася підставою звільнення від відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності. У Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зазначено, що форс-мажор є обставиною, яка звільняє сторони договору від відповідальності у випадках невиконання ними взятих на себе зобов'язань або прострочення виконання договору.Залежно від часу існування форс-мажорні обставини поділяються на тривалі і короткострокові. До перших належать, як правило, заборона експорту певної сировини (продукції"), війна, валютні обмеження тощо. Короткостроковими, здебільшого, є стихійні лиха. У будь-якому випадку ці обставини розглядаються як юридичні факти, які спричиняють неможливість виконання договірних зобов'язань. При цьому неможливість виконання цивільних обов'язків може бути фізичною, економічною, юридичною або іншою. Короткострокові форс-мажорні обставини зумовлюють тимчасову неможливість виконання зобов'язань. У цих випадках вони виступають як підстави відстрочки виконання. При дії форс-мажорних обставин тривалий час, що перевищує зазначений у договорі строк, або коли виконання договору втрачає економічну доцільність, домовленістю сторін такі обставини визнаються перешкодою, яка призводить до звільнення сторін від виконання договору.Для визнання обставин форс-мажором необхідна наявність певних умов. По-перше, виникнення їх після укладення договору. По-друге, неможливість виконання зобов'язання у період їх існування. По-третє, закріплення цих обставин у договорі як таких, що звільняють від відповідальності. Сторони у договорі повинні узгоджувати форс-мажорні обставини шляхом прямого зазначення їх переліку. При цьому цей перелік вважається вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.

Висновок Проаналізувавши поняття цивільної відповідальності, її форм, я дійшов певних висновків.Цивільно-правова відповідальність – це санкції, що застосовуються до правопорушника у вигляді накладення на нього додаткових цивільно-правових обов’язків або позбавлення належного йому цивільного права.Формами цивільно-правової відповідальності можуть бути відшкодування збитків та неустойка. Всі дослідники є єдиними, вказуючи на ці види відповідальності. Щодо інших – таких, як завдаток, відшкодування моральної шкоди, застава, при тримання, відшкодування збитків третій особі та втрату різних суб’єктивних прав – між дослідниками точаться суперечки. Одні відносять ці поняття до форм цивільно-правової відповідальності, але вбачають, що це настільки очевидно, що вичерпного переліку форм наводити не потрібно. Інші ж вважають, що, наприклад, оскільки моральна шкода є немайновою, то не слід згадувати її в переліку виключно немайнових зобов’язань. Треті вважають, що такі поняття, як моральна шкода і при тримання, є недостатньо вивченими, а законодавство щодо них – недосконалим, а тому і не класифікують їх. Існує також думка, що оскільки ЦК України прямо не називає, наприклад заставу, як форму цивільно-правової відповідальності, то вона й не є такою. Єдиної думки поки що немає.Виділяють три функції цивільно-правової відповідальності: виховно-попереджувальну,каральну і компенсаційну. Цивільно-правова відповідальність може бути договірна і позадоговірна. Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або повний склад правопорушення – протиправність, шкода, причинний зв'язок, вина – або у випадках, зазначених у законі чи у договорі – неповний, усічений склад – протиправність і вина. Також бувають випадки коли цивільно-правова відповідальність наступає і без вини та коли особа не несе відповідальності не дивлячись на наявність повного складу правопорушення. Як правило звільнення боржника від цивільно-правової відповідальності відбувається за наявності непереборної сили чи випадку, які завадили йому виконати зобов’язання.Проаналізувавши цю тему, я вважаю, що її потрібно вивчати і надалі, бо вона є дуже важливою для суспільства і потребує значного допрацювання.

Висновок 1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

3. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.95 р.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.03 р.

5. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.97 р.

6. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р.

7. Закон України «Про інформацію» від 02.10.92 р.

8. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р.

9. Закон України «Про туризм» від 15.09.95 р.

10. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди» за № 02-5/215 від 01.04.94 р.

11. Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. Цивільне право України: Підручник у 2 т. – К. Хрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.

12. Коссак В.М. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 976 с.

13. Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 583 с.

14. Підопригора О.А. та ін. Цивільне право: підр. для студ. юр. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. – 544 с.

15. Силенко Л.М. Цивільне право України. Т. 1 Навч. Посіб. – К.: Алеута, 2004. – 328 с.

16. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях: — Х.: ТОВ «Одіссей», 2002. — 630 с.

17. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособие. — К.: А.С.К., 2001. — 799 с.

Дата добавления: 2015-05-31