І м е н е м у к р а ї н и

Р І Ш Е Н Н Я

Маленькие хитрости

Для занятий следует использовать как можно больше вспомогательных средств: игрушек, воздушных шариков и т.п. Они помогут привлечь внимание, будут стимулировать детей к выполнению разнообразных упражнений.

Одежда для занятий существенной роли не играет. Однако если вы хотите укрепить мышцы стопы и одновременно закалить ребенка, то лучше всего заниматься босиком в трусиках и хлопчатобумажной футболке.

Для создания радостного настроения включите музыку. Во время занятий обязательно разговаривайте с ребенком, улыбайтесь ему: «Молодец, ты уже почти до самого верха лесенки долез!»

Упражнения желательно проводить в игровой форме. Например, взрослый говорит: «Сегодня мы с тобой пойдем в гости к белочке. Вот только домик ее далеко-далеко и высоко-высоко, на самой верхушке старой сосны. (Дальнейший текст сопровождается совместным выполнением движений с ребенком.) Сначала мы пойдем через болото (ходьба по диванным подушкам), затем перейдем через бурелом (ходьба, переступая через кегли, кубики), затем пролезем через лисью нору (подлезание под два стула, составленных вместе) и залезем на верхушку сосны. Там рыжая белочка живет, нас с тобою в гости ждет.

Другая форма работы с детьми старшего дошкольного возраста – устраивать соревнования по принципу «Кто скорее добежит» или организовать сюжетную игру по мотивам литературного произведения с вплетением в сюжет физических упражнений.

Занимаясь и играя вместе с ребенком, помогая ему самостоятельно подтянуться, залезть до верха лесенки, перепрыгнуть через кубик, вы даете ему возможность восхищаться вами: «Какой мой папа сильный! Какая моя мама ловкая!»

Постепенно совместные занятия физической культурой станут счастливыми событиями дня, и ребенок будет ждать их с нетерпением и радостью. Средняя продолжительность занятий составляет 20 – 30 мин.

18 травня 2011 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Холод Р.С.,

при секретарі: Родніковій Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мамонт Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця»про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, посилаючись на те, що придбала в Запорізькій дирекції ДП «Придніпровська залізниця», у касі з/вокзалу Запоріжжя-1 два квитка РВ №647097 та РВ №647098 на проїзд потягом №72 за маршрутом Запоріжжя-Київ, тим самим уклав договір на перевезення пасажирів. Час відправлення потягу був 27.03.2010р. о 19-30 год., а час прибуття до станції призначення Київ-пасажирський 28.03.2010р. о 5-56 год. 28.03.2010р. о 7-35 год. у неї з чоловіком ОСОБА_3 був відліт до Риму. Квитки на літак були придбані заздалегідь. Однак вони не встигли на літак, та були вимушені придбати білети на інший вечірній рейс через те, що потяг №72 прибув до станції призначення в 7-00 год., тобто пізніше на 1 годину. Сталося це у звязку з переводом часу в Україні на одну годину уперед, але цей факт жодним чином не було враховано при продажу їй квитків та не вказано в них. Вважає, що відповідачем був порушений договір перевезення щодо вчасної доставки пасажиру до пункту призначення, через що вона з чоловіком не встигли на літак та була вимушена понести додаткові затрати у звязку з придбанням квитків на інший рейс, які склали суму у розмірі 7946,40 грн. Її претензія до відповідача щодо добровільного відшкодування збитків залишилася без задоволення, у звязку з чим вона змушена звернутися до суду. Просить суд стягнути з відповідача суму матеріальних збитків у розмірі 7946,40 грн. Також просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 4000,00 грн., яка полягає у переживаннях з приводу запізнення на літак, що стало наслідком погіршення стану здоровя.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Суду пояснила, що позивачем не надано доказів запізнення потягу №72. Письмові підтвердження про запізнення поїзда видають на станції призначення тільки при предявленні проїзного документа шляхом нанесення відмітки на ньому безпосередньо після прибуття поїзда, про що зазначено у п.2.12 Правил перевезення пасажирів …залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку від 27.12.2006р. №1196. Зазначених доказів позивач суду не надала. Крім того, факт запізнення на літак позивачем не доводить про запізнення потягу. Так, згідно Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджений наказом державіаслужби 14.03.2006р. №187, пасажир повинен прибути до місця проведення перевізником реєстрації і пропускного пункту з необхідними документами для подорожі не пізніше, ніж у час, визначений перевізником. Міжнародні Авіалінії України (МАУ - авіакомпанія, яка надавала послуги позивачу) рекомендують прибути до аеропорту не пізніше, ніж за 2-3 години до відправлення міжнародного рейсу та закінчення реєстрації за 40 хвилин до відправлення рейсу застереженням про неможливість польоту та відмову у компенсації за перевезення. В порушення даних правил позивач не розрахувала час прибуття до аеропорту, звинувачуючи в цьому залізницю. Прибуття потягу №71 до ст.. Київ-пасажирський о 6-00 год. не надає гарантії прибуття до аеропорту до закінчення реєстрації, так як аеропорт знаходиться за межами м. Києва і шлях до нього потребує додаткового часу. Вини ДП «Придніпровська залізниця»в тому, що 28.03.2010р. відсутня одна година у годинному періоді 3.00 -4.00 немає, дана обставина не залежить від відправника. В звязку з зазначеним, просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довела вини відповідача у заподіянні їй матеріальних збитків та моральної шкоди.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач придбала квитки на потяг маршрутом Запоріжжя-1 Київ-пасажирський. Час відправлення у квитках становив 27.03.2010р. о 19-30 год., час прибуття 28.03.2010р. о 5-56 год. (а.с. 5). 28.03.2010р. о 7-35 год., у позивача був запланований політ рейсом Київ-Рим, що підтверджується копіями квитків. В призначений час позивач до аеропорту не прибула, що підтверджується довідкою МАУ від 26.04.2010р. (а.с. 7). Позивач вказує на те, що запізнення сталося з вини відповідача, оскільки потяг прибув з запізнення на 1 год., тобто о 7-00 год, замість зазначеної у квитках 5-56 год. У звязку з запізненням на літак, вона змушена була понести додаткові витрати на придбання квитків на інший рейс (а.с. 6).

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Ст. 910 ЦК України встановлено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобовязується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а пасажир зобовязується сплатити встановлену плату за проїзд. Укладення договору перевезення пасажира підтверджується видачею квитка.

Виходячи з зазначеного, позивач, придбавши квиток на потяг №072, маршрутом Запоріжжя-Київ на 27.03.2010р., уклала договір перевезення.

Згідно ч.1 ст. 919 ЦК України перевізник зобовязаний доставити пасажира до пункту призначення у строк, встановлений договором.

Строк доставки пасажира до пункту призначення, який був зазначений в договорі перевезення (квиток), встановлений 28.03.2010р. о 5-56 год.

Відповідно до ст. 922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін або відшкодовує пасажирові завдані збитки.

Згідно відповіді начальника станції Київ-Пасажирський щодо прибуття поїзду №071 встановлено, що 28.03.2010р. він прибув на станцію Київ-Пасажирський о 6-56 год., тобто з запізненням на 1 годину. Таким чином, посилання представника відповідача на відсутність доказів про запізнення потягу, спростовуються матеріалами справи. Також, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача, що 28.03.2010р. відсутня одна година у годинному періоді 3.00-4.00, оскільки зазначений факт є загальновідомим. Перехід України на зимовий та літній часи відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.1996р. №509 «Про порядок обчислення часу на території України», в якій чітко зазначено умови та час такого переходу. Доказів того, що відповідачем були здійсненні необхідні заходи щодо інформування позивача про запізнення потягу, суду не надано. Про це також може свідчити і той факт, що позивачем квитки не були здані. Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов договору перевезення, а тому настання відповідальності за завдані позивачу збитки. Посилання представника відповідача на порушення позивачем правил повітряних перевезень пасажирів, оскільки навіть у разі вчасного прибуття потягу о 6-00 год., не виключає запізнення позивача на літак, не є підставою для уникнення відповідальності відповідачем за невиконання ним договору перевезення щодо вчасної доставки пасажира до пункту призначення, оскільки у разі вчасної доставки, відповідальність відповідача була б виключена та цілком була покладена на позивача. Суд не може ґрунтуватися на припущеннях відповідача про запізнення позивача навіть у разі вчасного прибуття потягу.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо відшкодування збитків, однак вони підлягають частковому задоволенню на суму вартості одного квитка в розмірі 3973,20 грн., оскільки квитки є іменними, виписаними на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Останній позивачем по справі не виступає, матеріальні претензії щодо завдання відповідачем збитків не предявляє, а тому вимоги позивача щодо стягнення збитків на суму вартості двох квитків є безпідставними.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.3, абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ від N 4 від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст. ст. 23, 509, 526,, 610, 611, 908, 910, 9191, 922, 1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця»про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Придніпровська залізниця»на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 3973 (три тисячі девятсот сімдесят три) грн. 20 (двадцять) коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Дата добавления: 2015-05-31