Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Історичні типи держави




Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії суспільства.

Історії відомі рабовласницький, феодальний, буржуазний і перехідний від буржуазного до соціально-демократичного (раніше останній називали соціалістичним) типи держави і права. До основних причин зміни типів держави і права належать зміна виробничих відносин внаслідок розвитку продуктивних сил, зміна соціально-класової структури су­спільства; встановлення нового співвідношення соціальних сил, зміна панівної групи суспільства; зміна соціальної суті держави і права внаслідок переходу державної влади до представників іншого класу чи групи.

(Найголовніші риси держа­ви і права різних соціально-економічних формацій)

Кожній класовій суспільно-економічній формації відпо­відає певний історичний тип держави.

Першою в історії була рабовласницька держава, що явля­ла собою диктатуру класу рабовласників. Виникнення, рабовласницьких держав сягає IV—III тисячоліть до н. е. У межах цього типу держави вирізняють держави Старо­давнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Ассирія), в яких зберіга­лися пережитки первісного ладу. Особливості розвитку виробничих відносин зумовили значну економічну роль держави в цих країнах, де характерною формою правління була деспотія. Найбільшого розвитку система рабовласниць­ких держав досягла в античних державах Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.

У рабовласницьких державах існували різні форми правління: монархія, аристократична й демократична рес­публіки. Найтиповішою формою державного устрою була імперія, а політичного режиму—авторитарна (деспотична).

Право за своїм змістом мало суто рабовласницький характер: раби не були суб'єктом права і прирівнювалися до неживих предметів. Водночас до скарбниці світової право­вої культури увійшли демократичні норми державного права Греції, класичне приватне (майнове) право Риму тощо.

Феодальна держава виникла у зв'язку із зародженням феодальних виробничих відносин. Основу суспільства ста­новила власність феодала на землю, а держава і право стали інструментами диктатури класу феодалів. Основною фор­мою правління була монархія в різних варіантах (ранньо­феодальна, централізована, станово-представницька). Оскіль­ки центральна влада феодальної держави підтримувалася багатими станами міст, виникли органи станового представ­ництва (земські собори, парламент). Розшарування суспільства вимагало правового закріплення не лише нерівності різних груп, а й ієрархії їх відносин. Феодальне право — жорстке, відверто класове, неузгоджене і розпорошене. Значний вплив тут мали релігійно-правові норми.

Буржуазна держава й буржуазне право виникли внаслі­док буржуазних революцій, спрямованих проти феодально-абсолютистської монархії та феодальних відносин. Для них характерні такі риси:

vформальне закріплення рівноправ'я, законності, непо­рушності прав людини, свободи приватної власності і дого­ворів, невтручання держави в суспільне життя;

vцензовий характер, тобто відсторонення за допомогою майнових та інших цензів більшості населення від участі у формуванні органів влади;

vзосередження основних зусиль держави в основному на політичних функціях;

vзбереження в механізмі держави значних позицій дво­рянсько-поміщицьких сил;

vпоступове пристосування старого державного механізму до потреб капіталістичної системи;

vмножинність форм правління (конституційна монархія в країнах, де буржуазія йшла на компроміс із дворянством; демократична республіка в країнах, де буржуазія досягла повного панування);

vзростання апарату держави, розширення сфери впливу та функцій держави;

vпроцес зрощення фінансових монополій з державним апаратом;

vзростання ролі права в регулюванні суспільних відносин;

vпідвищення ролі зовнішніх функцій держави, що часто мають експансивний характер.

І нарешті, держави перехідного від буржуазного до соціально-демократичного періоду з'явилися в процесі поступового чи революційного розвитку суспільства.

Соціальна демократія може існувати лише в такому суспільстві, де ліквідовано відчуження працівників, трудя­щих від засобів і результатів їхньої виробничої діяльності. Це таке суспільство, де всі трудящі є (тією чи іншою мірою) власниками або співвласниками засобів і результатів праці. Отже, суспільство соціальної демократії —це, хоч би як там було, післябуржуазне (постбуржуазне) суспільство. А держа­ва в такому суспільстві має бути за її сутністю державою трудящих-власників.

Одним із варіантів держави такого перехідного періоду стала радянська соціалістична держава, але попри безпереч­ні здобутки вона все ж не виправдала тих надій, які на неї покладалися. Такі характеристики соціалістичної держави, як її антиексплуататорська спрямованість, демократизм, поєднання законності й дисципліни, вдосконалення напря­мів і методів діяльності держави, лишилися лише теоретич­ними постулатами. Декларативність основних конституцій­них прав і свобод людини, відсутність механізму реалізації нормативних актів і відповідальності держави перед грома­дянином були характерними рисами соціалістичної держа­ви. Проте цей етап в історичному розвитку держави мав і свої позитивні риси, що виявилися в усвідомленні необхід­ності поступального розвитку суспільства до демократичної держави, відпрацюванні механізмів соціального захисту на­селення, визначенні суперечностей соціального розвитку та основних шляхів їх подолання, оцінці можливих перспектив розвитку суспільства і вдосконалення держави. Тому зако­номірним є перехід від соціалістичної до соціал-демократичної форми держави.

Держава соціальної демократії — це організація політич­ної влади трудящих-власників (що становлять більшість суспільства), яка, керуючи суспільством відповідно до їхньої волі, забезпечуватиме реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації та народу, а також задоволення загальносоціальних потреб на загальнолюдських засадах свободи, справедливості й солідарності.

Типова належність даної держави визначається, як і в інших випадках, врешті, якісною своєрідністю виробничих відносин. Ідеться про поєднання таких форм власності на засоби виробництва, як приватна (групова чи індивідуаль­на), комунальна (муніципальна) і суспільна (державна). Хоча всім їм забезпечуються формально рівні умови співіс­нування, проте переважна частина засобів виробництва є приватною власністю. При цьому трудящі — абсолютна більшість населення країни — мають можливість так чи інакше розпоряджатися використовуваними засобами ви­робництва і результатами своєї праці, здійснюваної на базі цих засобів.

Такого варіанта організації економічного життя суспіль­ства, такої структури виробничих відносин ще ніколи не існувало в історії людства. Отже, це буде історично новий різновид (тип) економічного підґрунтя суспільства, що й становитиме об'єктивну основу його якісно нового соціального утворення —трудящих-власників і відповідного типу держави (держави соціальної демократії).

Якісно новому етапу всесвітньо-історичного розвитку людства, його переходу до громадянського правового су­спільства соціальної демократії відповідає у політико-юридичній сфері і перехідний тип держави, зорієнтованої на соціальну демократію.

Нині розрізняють два основні різновиди держав такого перехідного типу: а) держави, які існують у промислово розвинених країнах соціальне орієнтованого, «соціалізова­ного» капіталізму; б) держави, які існують у країнах, що переходять від авторитарно-бюрократичного ладу до грома­дянського суспільства і перетворюються з організації тоталітаризованої влади колишньої партійно-управлінської вер­хівки на організацію влади більшості населення.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 3429; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.