Спадкування за законом. Спадкування за законом — спадкування проти заповіту — мало місце в таких випадках: а) за відсутності заповіту; б) визнання заповіту недійсним

Спадкування за законом — спадкування проти заповіту — мало місце в таких випадках: а) за відсутності заповіту; б) визнання заповіту недійсним.

Спадкування також здійснювало­ся за законом (проти заповіту) у випадках смерті спадкоємців за заповітом до відкриття спадщини або за їх відмовою від спадщини.

Як було вже зазначено раніше, спадкування за законом виникло раніше спадкування за заповітом, пройшовши склад­ний і тривалий шлях свого становлення. Кардинальну ре­форму спадкування за законом здійснив Юстініан новелами 118 і 127.

Реформа була підготовлена всім попереднім ходом розвитку римського спадкового права. Основні принципи спадкування за законом були вироблені преторською прак­тикою і практикою центумвіральних судів; вони були зако­нодавче закріплені в реформах Юстініана.

В основу спадкування за законом в праві Юстиніан було покладено когнатське (кровне) споріднення.

Всіх потенційних спадкоємців, тобто кровних родичів, Юстініан розділив на п'ять класів, встановив черговість їх закликання до спадкування і допустив наступ­ництво між спадкоємцями різних класів і ступенів.

У разі відмови від спадщини закликаного спадкоємця спад­щина виморочною не ставала (як було раніше), а до спадку­вання закликалися наступні за ступенем родичі.

Класи спадкоємців за законом Юстініана були такі.

І клас — низхідні родичі спадкодавця: діти незалежно від статі, віку, онуки. На підставі правила почерговості закликання спадкоємців більш близького ступеня усуває від спадкування спадкоємців більш далекого ступеня. Тому при житті дітей спадкодавця їхні діти (онуки спадкодавця) до спадкування, як правило, не закликалися, крім випадків, коли на момент відкриття спадщини не було в живих того я батька, котрий був би закликаний до спадкування, якби він був живий.

Наприклад, на момент відкриття спадщини виявилося два сини спадкодавця і двоє дітей раніше померлої дочки — онуки спадкодавця. До спадкування закликаються два сини і два онуки. При цьому онуки поділяють між со­бою ту частку спадщини, яку одержала б їх мати, якби вона була жива. Так, якщо спадщина складає 6 тисяч сестерцій (її ділили порівну між спадкоємцями однієї черги), то кожний із синів отримає по 2 тисячі, а 2 тисячі, які б мала одержати померла дочка, поділяють між собою онуки — по 1 тисячі сестерцій.

Такий порядок спадкування онуків називається спадкуван­ням за правом представлення, вони ніби представляють свого померлого батька (мал. 27).

За римським правом це був не єдиний випадок спадкування за правом представлення. В такому самому порядку успадковували дідусі і бабусі спад­кодавця, його племінники і племінниці. Ці особи заклика­лися до спадкування за умови, що на момент відкриття спад­щини не було в живих того батька чи матері спадкодавця або його сестри чи брата, які могли б самі одержати спадщину, якби вони були живі.

II клас — висхідні родичі: батько, дідусі, бабуся (батька, дідусь і бабуся з боку матері, інші висхідні родичі, якщо вони були). В цей же клас входили повнорідні брати й сестри спадкодавця та їхні діти. І в цьому випадку усі, бабусі, діти братів і сестер успадковують за правом представлення.

Якщо до спадкування закликалися висхідні родичі, а також брати й сестри, спадщина поділялась по­рівну між усіма спадкоємцями, а якщо тільки висхідні — то на дві рівні частини з боку матері й батька.

Наприклад, якщо до спадкування закликані батько спадкодавця, дідусь і бабу­ся з боку матері, то половину спадщини одержував батько спадкодавця, а другу половину ділили між собою дідусь і бабуся з боку матері.

III клас — неповнорідні брати і сестри та діти раніше по­мерлих неповнорідних братів й сестер. Останні закликалися до спадкування за правом представлення. Неповнорідними братами й сестрами були ті, котрі мали або спільного батька й різних матерів (єдинокровні), або спільну матір, проте різних батьків (єдиноутробні).

Зрозуміло, спадкування для неповнокровних братів й сестер відкривалося після смерті тих із братів й сестер, з якими вони були в кровному зв'яз­ку. Діти жінки, що мала шлюб з чоловіком, в якого були свої діти, не були пов'язані кровним зв'язком між собою» вважалися зведеними братами й сестрами, а не повнорідними, і не могли успадковувати один після другого.

IV клас —решта бокових родичів без обмеження ступенів При цьому родичі більш близького ступеня усували родичів більш далекого ступеня.

Наприклад, після смерті спадко­давця залишилися дядько померлого — боковий родич тре­тього ступеня і двоюрідний брат — родич четвертого ступе­ня. До спадкування буде закликаний лише дядько померло­го, а його двоюрідний брат від спадкування усувається.

V клас — той з подружжя, хто пережив спадкодавця (чоловік після смерті дружини або дружина після смерті чоловіка). Той з подружжя, хто пережив померлого, закликається до спадку­вання за умови, що нікого із перелічених у перших чотирьох класах родичів на момент відкриття спадщини не виявилося чи ніхто з них спадщину не прийняв.

Практично ця група спацкоємців до спадкування закликалася дуже рідко. Проте «бідна удовиця», тобто така, що не мала власного майна, яке б дозволяло їй жити відповідно до її суспільного стану, мала право на обов'язкову частку в розмірі четвертини спадщини.

Розмір обов'язкової частки міг змінюватися залежно від кількості спад­коємців за законом, але спадкодавець не мав права зовсім поз­бавити обов'язкової частки свою дружину

Отже, в праві Юстініана суворо дотримувався принцип — крім випадків спадкування за правом представлення — од­ночасне закликання до спадкування спадкоємців різних класів і ступенів не допускалося.

Першими до спадкування за законом закликалися спадкоємці першого класу (черги) Ніхто із спадкоємців другого та наступних класів при наяв­ності спадкоємців першого до спадкування не закликали­ся.

Закликання до спадкування спадкоємців другого класу могло мати місце лише у випадках, якщо: а) спадкоємців першого класу на момент відкриття спадщини не виявило; б) спадкоємці першого класу відмовилися від прийняття спадщини.

Якщо ж спадкоємців другого класу не було чи вони відмовилися від прийняття спадщини, до спадкування закликалися спадкоємці третього класу В разі відсутності останніх чи їх відмови від прийняття спадщини до спадку­вання закликалися спадкоємці четвертого класу.

Якщо ж не було спадкоємців четвертого класу або вони відмовилися від "Прийняття спадщини, до спадкування закликався той з подружжя, хто пережив спадкодавця.

Коло спадкоємців за законом у праві Юстиніана практично було необмеженим.

Висновок по питанню:

Спадкування за законом — спадкування проти заповіту — мало місце в таких випадках: а) за відсутності заповіту; б) визнання заповіту недійсним; в) у випадках смерті спадкоємців за заповітом до відкриття спадщини або за їх відмовою від спадщини. Спадкування за законом відбувалося відповідно до визначених класів – усі родичі були поділені на 5 класів, і кожний клас призивався до спадкування за відсутності чи відмови від спадкування попереднього класу.

Дата добавления: 2015-05-31