Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Етичний бік тимчасової ізоляції обвинувачуваного




Конституція України остаточно підтвердила намір суспільства і держави рухатися шляхом демократизації та гуманізації право­вих інститутів до міжнародних правових стандартів.

Основний Закон проголошує, що Україна - правова держа­ва (ст. 1 Конституції України). Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Однак лише конституційних декларацій не­достатньо, як би прекрасно вони не звучали. Потрібне послідовне закріплення цих декларацій у конкретних робочих документах, створення реальних умов для впровадження законодавчих поло­жень у практику та судовий контроль за діяльністю слідчих.

Затримка, арешт і взяття під варту - це дії, що різко змінюють життя людини та її близьких, що порушують її плани і зобов'язання, що ставлять під загрозу добре ім'я і репутацію. Ці дії припустимі лише в тому разі, якщо перебування особи на волі таїть у собі реальну загрозу для навколишніх та інтересів розслідуваної справи. Тут завжди присутній аспект - збережен­ня безпеки й інтересів більшості. Не секрет, що в державах із тоталітарним режимом ця міра покарання використовується


надзвичайно широко і дуже охоче. На всьому пострадянському просторі, у тому числі й в Україні, затримки і арешти, утримуван­ня під вартою були поширені настільки, наскільки це було зручно слідчо-оперативним службам.

Всесилля каральних відомств, спрямованих і керованих КПРС, прикривалося могутньою пропагандою і створювало ілюзію, що радянські слідчі „даремно не саджають", і тому лю­дина, яка потрапила до розряду обвинувачуваних і опинилася за ґратами, перебувала під повною і практично безконтрольною вла­дою слідчого.

Найстрашнішим бичем правоохоронної системи України були і до сьогоднішнього дня залишаються слідчі ізолятори й ізолятори тимчасового утримання, де місяцями, а то й роками перебувають особи, обвинувачувані у вчиненні злочинів, вина яких ще не до­ведена. Умови утримання арештованих там настільки жахливі, що часом люди готові визнати будь-яку провину, аби скоріше по­стати перед судом.

Неприпустимі за міжнародними стандартами умови в слідчих ізоляторах певною мірою сприяють збереженню серед окремих слідчих тенденції до використання цих умов утримування для досягненні бажаних, але не завжди праведних цілей.

Таке становище йде врозріз із конституційними деклараціями Українитаморальнимипринципамиукраїнського суспільства. Це також суперечить деонтологічним стандартам МАЮ й іншим міжнародним документам, що вимагають пова­ги затриманих, їх людської гідності та не допускати знущань і катувань.

Одне з головних завдань судово-правової реформи - кон­цептуально змінити підхід до інституту тимчасової ізоляції осо­би, обвинувачуваної у вчиненні злочину. Необхідно радикально змінити правовий і морально-правовий підхід держави до попе­реднього слідства та морального змісту тимчасової ізоляції обви­нувачуваних на період слідства від суспільства.

Взяття обвинувачуваного під варту і його тимчасова ізоляція мають на меті позбавити підозрюваного, обвинува-


чуваного можливості сховатися від слідства або перешкоджа­ти розслідуванню злочину. Цей захід не повинен розглядатися слідчим як спосіб прихованого від громадськості пригнічення особистості, застосування недозволених засобів.

Конституція України і карно-процесуальний кодекс зобов'я­зують слідчого при обранні запобіжного заходу виходити з основної тези - презумпції невинуватості - він має справу з не­винуватою людиною.

Безконтрольне і масоване використання утримання під вартою як запобіжного заходу, застосування його без усякої на те необхідності переросло в антидержавну й антигромадську тенденцію і перетворило слідчі ізолятори в місця незаконного по­збавлення волі в гіршому розумінні цих слів.

Виправдання підсудного, який тривалий час перебував під вартою, в разі недоведеності обвинувачення, відповідно до ст. 440-1 КПК України, спричиняє відчутні наслідки для держави по відшкодуванню матеріальних і моральних збитків.

Радянське законодавство не знало інституту моральної шкоди, а тим більше її відшкодування. На той час панував про­пагандистський вислів: людське життя і здоров'я безцінні.

За нових умов слідчий має самокритично і відповідально підходити до обрання запобіжного заходу, не розраховуючи на келійне розв'язання питання з прокурором щодо санкції на утри­мання під вартою та її продовження, а також підтримку в суді.

„Декларація основних принципів правосудця для жертв зло­чину і зловживання владою", прийнята на 96-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН 29 листопада 1985 р. у Нью-Йорку, присвячена саме цим питанням.

„Під терміном „жертви", - вказується в Декларації, — розуміються особи, яким індивідуально чи колективно була заподіяна шкода, включаючи тілесні ушкодження чи моральний збиток, емоційні страждання, матеріальний збиток чи істотне об­меження їхніх основних прав у результаті дії чи бездіяльності, що порушує діючі національні закони держав-членів, включаючи закони, що забороняють злочинне зловживання владою" [4].


Декларація закликає уряди країн-учасниць ставитися до жертв з повагою. Вони (жертви) мають право на доступ до механізмів правосуддя і якнайшвидшу компенсацію за завдану їм шкоду

Україні, що прагне до тісного співробітництва з європейським і світовим співтовариством, належить розробити механізм відшкодування моральної шкоди, але такий, щоб це не виглядало заохоченням для порушників закону і винуватців заподіяння цієї шкоди.

Без розв'язання проблеми слідчих ізоляторів, законності їхнього використання всі спроби держави здійснити правову ре­форму будуть марними.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 1157; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.