Паблікрілейшнз (ПР)у політичній сфері 213

можливості для роботи телекамер, мікрофонів, подбати про телефонний і факсимільний зв'язок, синхронний пере­клад, підготувати ведучого, зорієнтувати промовців, під­готувати для журналістів тексти виступів і продумати від­повіді на можливі запитання.

Для інформування журналістів влаштовують брифінги (англ. briefing — інструктаж) — короткі наради представ­ників ЗМІ, на яких оприлюднюють погоджену сторонами-учасниками переговорів інформацію про їх зміст, хід, ре­зультати.

Інформаційне навантаження мають паблік-тури (антл. public — публічний, суспільний і франц. tour, від tornore — круглити) — спеціалізовані поїздки, організова­ні для журналістів, під час яких їх ознайомлюють з пев­ним середовищем, регіоном тощо.

Із журналістами можуть працювати залучене ПР-агент-ство або власна прес-служба — структурний підрозділ, який організовує заходи для журналістів, задовольняє їх побажання, готує інформаційні матеріали для ЗМІ й аналі­зує їх матеріали. Працювати в ній повинні фахівці, які зна­ють особливості функціонування ЗМІ, вміють готувати ма­теріали для преси і мають організаторські навички.

У штаті політичних структур запроваджено посаду прес-секретаря, який забезпечує інформаційні потреби першого керівника держави, уряду, політичної організації, виконує у взаємодії із ЗМІ представницькі, публічні функції.

Отже, обираючи для поширення інформації, тривалого співробітництва орган ЗМІ чи їх систему, ПР-фахівці ма­ють враховувати, наскільки ці ЗМІ політично, фінансово незалежні, а також рівень професійних якостей і мораль­них орієнтирів журналістів, які працюють там. Нерозбір­ливість у пошуку партнерів для втілення ПР-програм може негативно позначитися на репутації ПР-служби, ПР-фірми та суб'єктів політики.

Політична реклама. У конкурентному політичному се­редовищі взаємодіють різноманітні політичні сили, ідеї, лідери. Для інформування про них у певних аудиторіях, наближення їх до потенційно зацікавлених суб'єктів вико­ристовують політичну рекламу — профінансоване друко­ване, рукописне, усне або графічне повідомлення про заці­кавлену у ньому особу, політичну силу, ідею, покликане підвищити їх популярність, збільшити кількість прихиль­ників, посилити політичну підтримку. Засобами її поши­рення є спеціальні видання (проспекти, каталоги, листів-

214 Прикладні політичні технології

ки, плакати), періодичні видання (газети, журнали), кіно-, теле-, радіопрограми, електронні ресурси та ін.

У ПР-програмах політичну рекламу використовують для поширення політичних ідей, популяризації політич­них проектів, поліпшення іміджу політичної організації, політика; залучення нових прихильників; забезпечення адекватної реакції на дії політичних конкурентів; запобі­гання певним загрозам.

У політичній рекламі для ПР-програм важливо знайти оригінальний хід, який би не лише привернув увагу ауди­торії на рекламу, а й дав змогу побачити за нею щось біль­ше, перенести враження від неї на певну політичну ідею, політичну організацію та її діяльність.

Ефективно працює на реалізацію політичних інтересів, досягнення політичних цілей уміле використання в ПР-програмах соціальної реклами — рекламних матеріалів, які поширюють суспільно значущі ідеї (здорового способу життя, охорони здоров'я, екології, збереження енергоре­сурсів, законослухняності, соціального захисту і безпеки населення тощо), не мають комерційного характеру, не на­зивають конкретну продукцію та її виробників. Метою со­ціальної реклами є зміна ставлення суспільства до наяв­них проблем, формування нових соціальних цінностей.

Представницькі заходи як елементи ПР. Формуванню доброзичливого ставлення до учасників політичного про­цесу, поширенню про них вигідних відомостей, налаго­дженню потрібних контактів сприяє участь у різноманіт­них представницьких заходах. У політичній ПР-практиці можуть бути використані презентації (лат. praesento — передаю, вручаю) — офіційні представлення нових проек­тів, програм, об'єктів тощо. Підготовка її починається з визначення мети і завдань. Після цього розробляють її ло­гічну послідовність, визначають час початку, тривалість, окреслюють коло учасників, враховуючи журналістів, формують робочу команду.

Ведучим презентації має бути комунікативно підготовле­на особа. Нерідко для цього запрошують акторів, шоуменів. У її програмі слід обов'язково передбачити виступ політиків, які достеменно знають предмет, уміють про нього компетент­но розповісти і відповісти на запитання аудиторії.

Відповідно до завдань презентації формулюють ключо­вий акцент (фразу) виступів, який мали б запам'ятати уча­сники і який необхідно поширити в суспільстві; моделю­ють бажану реакцію аудиторії; прогнозують подальші дії. Готують тексти виступів, інформаційні матеріали, які вру-

Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 215

чають запрошеним. їх не слід поділяти на категорії («для преси», «для гостей», «для почесних гостей»), оскільки це негативно впливає на тих, кому дістанеться менш респек­табельний інформаційний пакет.

Досягненню ПР-цілей сприяє проведення засідань «круглих столів», семінарів, конференцій — зібрань, на яких обговорюють актуальні для суспільства проблеми. Активно використовують семінари для вироблення полі­тичних рішень, налагодження взаємодії представників ор­ганів влади з громадськістю.

Публічні виступи політиків. До засобів паблік рі­лейшнз у політичній сфері належать і публічні виступи по­літиків, під час яких вони переконують певні аудиторії у перевагах своїх програм, проектів і формують до себе сприятливе ставлення.

Опановувати мистецтво виголошення публічних про­мов доводиться кожному політику. На зборах, семінарах, нарадах, зустрічах вони представляють свою політичну ор­ганізацію, орган влади, регіон, країну, себе. У демокра­тичній країні кожен, хто має суспільно значущі ідеї, пови­нен знайти можливість їх виразити, щоб йому повірили, проголосували за нього на виборах.

Прагнучи здобути повагу аудиторії, промовець має виявити чесність, сумлінність, принциповість, самокри­тичність, доброзичливість, скромність, уміти протистоя­ти, не піддатися маніпулятивним, провокативним діям, реплікам, опонентам. Результат публічних виступів за­лежить не лише від об'єктивної ситуації, а й від особисто­сті й майстерності оратора. Зменшують ефективність ви­ступу поверхове володіння проблемою, нечіткість змісту, сумнівні, непереконливі аргументи, невміння використа­ти виражальні мовні та паралінгвальні засоби.

Усний виступ є досить складним і потребує необхідних знань, умінь, навичок. Непродумана його форма не може яскраво передати думку. Промовець повинен пам'ятати, Що аудиторія сприймає не тільки положення, факти, мір­кування, а й їх оформлення.

Надзвичайно важливий у виступі початок, від якого нерідко залежить успіх усієї промови. Вже з перших слів необхідно заволодіти увагою аудиторії. Для цього можна розкрити план дій, а далі намагатися зробити всіх учасни­ками його здійснення. Утримати увагу аудиторії тривалий час майже неможливо, тому варто заздалегідь продумати місця виступу, де інтерес може знизитися і подбати про його посилення, використавши афоризми, факти, історії, приклади, жарти.

216 Прикладні політичні технології

У малій аудиторії бажано встановити контакти майже з усіма слухачами, які можуть ставити багато питань. Якщо промовець не знаходитиме відповідей на них, краще зізнатися в цьому і вдатися до взаємного пошуку відповіді.

Ділові наради і переговори в системі ПР. Поширеною формою спілкування є ділові наради — спільне обговорен­ня і вирішення певних питань. На них розв'язують різно­манітні стратегічні і тактичні завдання. Культура, стиль проведення ділових нарад впливають на формування імі­джу організації, політика. Вони повинні мати чіткий ре­гламент, заздалегідь підготовлений план, належні проек­ти рішень, інших документів, які необхідно буде виробити за результатами такого спілкування.

Для розв'язання ПР-завдань використовують також ді­лові бесіди (переговори) — процес поетапного досягнення згоди між партнерами за наявності різних, інколи супе­речливих, інтересів. Вони є неодмінними складовими за­гальної системи менеджменту, а вміння їх проводити — елементами ділової культури політика. У ділових бесідах важливо аргументувати свою позицію, до якої співрозмов­ник обов'язково прислуховується, бути ввічливим, гнуч­ким, уміти обирати із кількох взаємовигідних варіантів оптимальні.

Дуже важливим є вміння слухати, адже справжнє спіл­кування є двостороннім процесом з неодмінним урахуван­ням інтересів усіх учасників.

Апробовані форми комунікативної взаємодії сприя­ють зміцненню реального контролю суспільства над структурами політичної і державної влади. Поряд з цим засоби реалізації завдань ПР допомагають сформувати ціннісну основу демократичного співжиття, сприяють внутрішньополітичній консолідації на всіх рівнях соці­альної ієрархії.

ПР як інструмент політики і державного управління

Оскільки в демократичному суспільстві джерелом вла­ди є народ, а втілення певного політичного курсу залежить від його волевиявлення (вибори, референдуми), важливо, щоб створені політиками концепції, ідеї, доктрини, про­грами ставали надбанням широких мас. Організаційно-технологічні форми участі ПР у політичному процесі зумо­влені необхідністю взаємодії політичної організації (су­купності суб'єктів політики) з масами.

Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 217

У цій взаємодії суб'єкти політики пропонують суспіль­ству свої ідеї, домагаючись їх визнання. Водночас певні суспільні групи, використовуючи свої можливості (мене­джмент, маркетинг), впливають на формування і коригу­вання цих ідей.

Використання ПР у передвиборних кампаніях. Участь ПР у політичному процесі найпомітніша під час виборчих кампаній — цілеспрямованої системної роботи щодо вису­нення і обрання певних осіб, політичних партій і блоків до органів влади та місцевого самоврядування. Змістом ви­борчої кампанії є:

1. Аналіз політичної ситуації. Він призначений для ви­роблення стратегії, оптимального плану дій суб'єктів по­літики в конкретних умовах, прогнозування їх подальшо­го розвитку та розв'язання інших завдань, які породжує перебіг політичного життя.

2. Визначення основних ресурсів виборчого процесу. До них зараховують: особистісний ресурс кандидата (особи-стісні якості, готовність до виборчої боротьби, імідж тощо); електоральний ресурс (готовність виборців голосувати за пропонованого кандидата); елітний ресурс (готовність еліт округу підтримати кандидата); інформаційний ресурс (мо­жливість доступу до ЗМІ); партійний ресурс (підтримка партії); фінансовий ресурс (наявність необхідних для фі­нансування кампанії коштів, можливість залучення додат­кових засобів); організаційний ресурс (наявність і розвине­ність структур для роботи серед виборців); технологічний ресурс (уміння використовувати виборчі технології); часо­вий ресурс (час, необхідний для реалізації виборчих захо­дів); адміністративний ресурс (можливість кандидата за­конно залучити на свій бік органи влади).

3. Створення плану виборчої кампанії. Розробляти його слід з урахуванням особливостей виборів, стратегії і ресурсів кандидата. Він повинен врахувати результати попереднього аналізу і можливості застосування наявних ресурсів.

4. Формування кошторису виборчої кампанії. У цьому Документі передбачають на основі фінансових ресурсів ви­трати на всі заплановані акції і дії, виготовлення різнома­нітних матеріалів, зарплату персоналу виборчого штабу, залучених аналітиків, агітаторів, технічних виконавців тощо. Бюджет виборчих кампаній регламентується зако­нодавчо, однак реальні їх витрати часто перевищують до­зволені суми.

5. Підготовка інформаційних матеріалів. За планом
кампанії розробляють тексти й ескізи листівок, плакатів,

218 Прикладні політичні технології

оригінал-макети друкованої продукції, тексти виступів, сценарії радіо- і телероликів тощо. Далі замовляють друко­вану продукцію, щитову рекламу, фільми і ролики.

6. Реалізація плану виборчої кампанії. Всі дії, акції ма­
ють відповідати ідеям, принципам, за якими розроблено
план. Для цього необхідно творчо використовувати його
аспекти і позиції, вносити відповідні корективи з ура­
хуванням зміни політичної обстановки. Цей елемент кам­
панії найвідповідальніший.

Під час передвиборної кампанії значну увагу приділя­ють організації спілкування кандидата з виборцями на зу­стрічах, зборах, мітингах тощо. Для цього розробляють стратегію його публічної поведінки, формулюють основні ідеї, гасла, систему аргументації. Зміст, актуальність ви­ступів залежать від глибини аналізу ситуації у регіоні, ма­теріалів ЗМІ, акцій конкурентів та іншої інформації. Для ефективного впливу на аудиторію потрібно вибудовувати виступ на основі її інтересів, пропонувати розв'язання ак­туальних для неї проблем, знаходити суголосні її настро­ям, почуттям, сподіванням слова.

Однією з форм спілкування кандидата з виборцями є персональне листування (директ-маркетинг). У таких ли­стах звертаються до адресата як до людини, яку знають, розуміють, за яку вболівають, на підтримку якої обґрунто­вано сподіваються.

Поширеною формою спілкування з виборцями є марке­тинг «від дверей до дверей». Таку роботу можуть здійсню­вати кандидат або його представники. Вона пов'язана зі значними затратами фізичних сил, психологічними труд­нощами, однак вважається ефективною.

З розвитком інформаційних технологій набув поши­рення Інтернет-маркетинг, який відкрив нові можливості спілкування з виборцями, налагодження з ними зворотно­го зв'язку.

7. Формування іміджу кандидата на виборні посади.
Майже всі головні аспекти виборчої кампанії фокусуються
на особистості кандидата, лідера партії, що надає важли­
вого значення роботі з їх іміджем. У політичній сфері
імідж є таким самим вагомим і самодостатнім фактором
виборчого процесу, як і політична течія чи партія. Він за­
безпечує звернення кандидата до виборців, які мало цікав­
ляться політичним життям і виборчими програмами,
сприяє ефективній появі політика в передвиборній кампа­
нії. Імідж сприймається як символ певних злободенних
людських (суспільних) потреб, а тому голосування за його

Дата добавления: 2015-06-04