Запитання. Завдання. 1. Які фактори зумовлюють на сучасному етапі розвитку суспільства роль прогнозування в управлінні соціально-політичними процесами?

1. Які фактори зумовлюють на сучасному етапі розвитку суспільства роль прогнозування в управлінні соціально-політичними процесами?

2. Порівняйте суспільно-політичні перспективи західного і неза-хідного шляхів світового суспільно-політичного розвитку.

3. Сформулюйте перспективи передбачуваного розвитку України до 2010 р.

4. Беручи за основу діяльність найпопулярніших українських полі­тичних лідерів, обґрунтуйте перемогу одного з них на майбутніх прези­дентських виборах.

5. Проаналізуйте подібні і відмінні особливості здійснення корот­котермінового і стратегічного прогнозувань.

6. Застосувавши метод побудови сценаріїв, спробуйте розро­бити кілька альтернативних варіантів розвитку політичних подій в Україні.

7. Обгрунтуйте і доведіть на конкретних прикладах роль політич­ного аналізу у процесі підготовки і здійснення прогнозування.

438 Прикладні політичні дослідження

Література

Ахременко А. С. Политический анализ и прогнозирование: Учеб. пособие. — М., 2006.

Баронін А. С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі: Курс лекцій. — К., 2005.

Бестужев-Лада Й. В. Альтернативная цивилизация. — М., 1998.

Бестужев-Лада Й. В. Методика долгосрочного упреждающего анализа данных в технологическом прогнозировании // Социологи­ческие исследования. — 2000. — № 1.

Бестужев-Лада И. В. Поисковое социальное прогнозирование: перспективные проблемы общества. Опыт систематизации. — М., 1984.

Ващенко К. О. Політичний аналіз і прогнозу сучасній Україні. — К., 2008.

Гогвуд Б., Ган Л. Аналіз політики для реального світу: Пер. з англ. — К., 2004.

Горбатенко В. П. Політичне прогнозування: Теорія, методологія, практика. — К., 2006.

Горбатенко В. П., Бутовська І. О. Політичне прогнозування: Навч. посіб. — К., 2005.

Гражданинов Е. Д. Экстраполяционная прогнозтика: Классифика­ционное и математическое моделирование в исторических и прогноз-тических исследованиях. — Новосибирск., 1988.

Коваленко А. О. Політичний аналіз і прогнозування. — К., 2002.

Краснов Б. Й. Анализ политической ситуации. Метод сценариев // Социально-политический журнал. — 1997. — № 5.

Краснов Б. Й. Политическое прогнозирование // Социально-по­литический журнал. — 1994. — № 11—12.

Матвієнко В. Я. Прогнозтика. — К., 2000.

Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование: Учеб­ник для студентов вузов. — М., 2000.

Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О. Власю-ка. — К., 2002.

Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / За заг. ред. О. Валевського, В. Ребкала. — К., 2003.

3.4. Політичне консультування

Виникнення політичного консультування як особливого практично-політичного напряму пов'язане з ускладнен­ням політичного життя, виникненням специфічних про­блем, розв'язання яких потребує спеціальних знань і нави­чок. Поглиблення конкуренції в політичній сфері зумо­вило необхідність залучення як консультантів фахівців з

Політичне консультування 439

різних галузей знань — юристів, психологів, політологів, соціологів, журналістів та ін. На сьогодні діє багато фірм, які професійно займаються політичним консультуванням діяльності політичних партій, формуванням іміджу полі­тиків та політичних організацій, розробленням методів бо­ротьби з політичними консультантами, підготовкою про­грамних та інформаційних документів. Вдосконалення технологій і процедур політичного консультування посту­пово вивільняє сферу політичного консультування від апа­ратної залежності й відкриває перспективи для незалеж­ного генерування ідей у сфері практичного забезпечення політики.

Зміст і функції політичного консультування

Політичне консультування є різновидом діяльності фа­хівців, які володіють глибокими практично зорієнтовани­ми знаннями у сфері політики, вмінням вибудовувати ці­лісну картину політичного життя, керуючись не вимогами певної ідеології, а методологією пізнання соціально-полі­тичних інститутів, процесів, явищ, працювати з політично значущою інформацією; адекватно забезпечувати імідж колективного та індивідуального суб'єктів політики, ней­тралізувати приховані задуми політичних конкурентів.

Політичне консультування — процес надання спеціалістом (гру­пою спеціалістів) професійної допомоги суб'єктові політики в його практичній діяльності.

Діяльність політичних консультантів передбачає виро­блення у суб'єктів політики навичок самостійного, творчо­го мислення, що є важливою передумовою їх ефективної участі в політичній конкуренції, прийняття вивірених управлінських рішень, вирішення тактичних, стратегіч­них політичних завдань. Політика як особливо конкурент­на сфера, в якій давно вже не залишилося місця аматор­ству, спричинилася до виокремлення спеціального фахо­вого сегмента, представники якого зробили сприяння боротьбі за владу, використання владних повноважень і ресурсів своєю постійною справою. Політичні консультан­ти з метою надання ефективної консультативно-техноло­гічної допомоги своїм клієнтам (політикам, партіям, бло­кам) виробили спеціалізовані способи ведення виборчих кампаній, психологічної роботи з індивідуальними канди­датами (іміджмейкінг, політична реклама, зв'язки з гро-

440 Прикладні політичні дослідження

мадськістю). Надання консультацій, які спираються на політичну аналітику, відкриває для осіб, які цим займа­ються, змогу особисто впливати на державну політику, ло-біювати інтереси окремих політичних, фінансових, еконо­мічних груп, осіб.

Політичним консультантом, як правило, є компетент­на й авторитетна особа, яка репрезентує інформаційний продукт політичного аналізу замовникові або вказаному ним адресатові. Ним може бути не тільки професійний політолог, а й історик, філософ, соціолог, психолог, юрист, журналіст, економіст залежно від того, на який сегмент суспільного життя спрямовані його зусилля. Шлях до цієї професії відкритий для кожного, хто має до­статній рівень знань у певній соціально-гуманітарній сфері.

Професії політичного консультанта надають значної уваги у США, де цілеспрямовано готують відповідних фа­хівців в університетах. Представники Американської асо­ціації політичних консультантів вважають себе набагато більшими професіоналами в політиці, ніж кандидати в конгрес або партійні діячі. Своє завдання вони вбачають в тому, щоб управляти стратегією, давати поради політично­го та управлінського характеру.

Поява професійних посередників між претендентами на владу, можновладцями і народом певною мірою моде­лює відносини на ринку, де продаються і купуються това­ри. Це породжує і негативні тенденції, що деформують сутність демократії. У розвинутих демократичних країнах ці тенденції унеможливлюють відповідні законодавчі, процедурні та інші механізми, яких поки що не вдалося створити на пострадянському просторі. Це є однією із при­чин негативного ставлення до політичних консультантів і політтехнологів, звинувачення їх в ініціюванні викори­стання брудних політичних технологій, приписування їм відповідальності за «дефекти демократії».

Політичний консультант повинен добре знати не лише політичний сегмент, на який він працює, а й специфіку функціонування зсієї політичної системи, складником якої він є. Особливо це стосується структури і механізмів влади, оскільки для застосовування експертних знань, вибору і ви­користання відповідних політичних технологій необхідно знати, як побудований владний простір, у який прагне по­трапити індивідуальний чи колективний клієнт. Ігноруван­ня середовища, в якому відбувається реальна демократична дія, неприпустиме, є фаховим дилетантством, що породжує

Політичне консультування 441

псевдознання. Щодо цього російський політтехнолог Л. По­ляков зазначає: «Незнання — могутній стимул до пізнання, тоді як псевдознання — це спосіб закріплення панування групи, яка видає "псевдо" за оригінал».

З огляду на завдання, які доводиться розв'язувати у сфері політичного консультування, його фахівці повинні виявляти високу комунікабельність і здатність однаково ефективно працювати з представниками владних струк­тур, політиками, у будь-якому соціальному середовищі; вміти оцінювати потреби, запити виборців і народу зага­лом; налаштовувати до себе співбесідників, дохідливо і чітко доносити до них потрібну інформацію; мати здат­ність до логічного мислення й аналітичної діяльності; бути готовними і схильними працювати в команді з людьми різ­них професій, поглядів, темпераментів; прагнути до по­стійного оновлення знань, умінь, навичок.

їм потрібні широка ерудиція, яка дає змогу працювати з будь-якими науковими матеріалами, уміння адаптовува-ти їх до особливостей політики, оскільки праця політично­го консультанта містить у собі теоретико-світоглядний компонент і водночас елементи здорового прагматизму, спрямованості на конкретний результат. Фаховий полі­тичний консультант, як правило, має цілісне розуміння соціально-політичної структури суспільства, політичної ситуації, перспектив їхнього розвитку.

Політичний консультант співпрацює у процесі здій­снення своїх завдань з експертами у сфері політики; спіч-райтерами — фахівцями з переведення ідеологічно «пра­вильного» тексту в живу мову, яка б відповідала цілісному образу політика; з політтехнологами, завдання яких поля­гає у забезпеченні максимально ефективного «просуван­ня» кандидата на політичному ринку; прес-секретарями й особами, відповідальними за підготовку і здійснення захо­дів щодо зв'язків із громадськістю; з політичними спікера­ми (авторитетними в політиці особами, які доводять інфор­маційний продукт до споживача); політичними оглядача­ми (особами, які через ЗМІ репрезентують інформаційний продукт широкому колу споживачів).

Основними споживачами продукту, який виробляють політичні консультанти, є політична і ділова еліти, які у ставленні до соціальних знань послуговуються інструмен­тально-прагматичними критеріями, надають їм товарного статусу. Такими є знання, які забезпечують реалізацію по­літичних цілей. Відсутність консультативного супрово­дження політичних проектів нерідко обходиться суб'єк-

442 Прикладні політичні дослідження

там політики поразками, провалами, втратами політич­них шансів і перспектив.

Політичний консультант, аналізуючи розстановку сил у суспільстві, проектуючи діяльність на перспективу, по­винен оперувати лише об'єктивною інформацією, бути завжди готовим взяти відповідальність за реалізацію полі­тичного проекту, шлях свого підопічного у політиці.

Функції політичного консультанта полягають у підго­товці варіантів вирішення актуальних проблем, прогнозу­ванні можливих результатів від їх реалізації; сприянні правильному спрямуванні відповідних зусиль; аналізі процесу реалізації рішень, внесенні необхідних пропози­цій щодо їх коригування (широке їх розуміння). У вузько­му розумінні функціями політичного консультанта є при­вернення уваги громадськості до важливих суспільно-по­літичних проблем; розкриття сутності складних питань; унеможливлення приходу недостойних осіб до влади, здій­снення шкідливих для суспільства і його спільнот справ; оприлюднення правди, яку приховує система; допомога кандидату, партії реалізувати обраний і проголошений по­літичний курс; перевірка, уточнення фактів; переконання громадськості в необхідності раціонального вибору.

Процеси політичного консультування значною мірою залежать від типу політичного режиму в країні. Ця залеж­ність виявляється в кількості задіяних в аналізі суб'єктів, мірі відпрацювання і особливостях прийняття рішень і ре­комендацій, в наближеності аналітичних, консультатив­них структур до замовників інформації. Чим демократич-ніший режим, тим більше суб'єктів задіяно в процесах по­літичного аналізу і політичного консультування. З посиленням авторитарних, тоталітарних тенденцій кіль­кість суб'єктів, що залучаються до політичного консульту­вання, зменшується.

Політичні конкуренти оперують не лише відкритою, а й конфіденційною інформацією, використовуючи різнома­нітні можливості для її отримання, розкриття чужих пла­нів, гри на випередження, спрямування противника на хибний шлях. При цьому не можна забувати про великі можливості сучасної техніки. Підтвердженням цього є значна кількість опублікованих матеріалів прослухову-вання розмов політиків і бізнесменів.

Технологія діяльності, яка ґрунтується на використан­ні якісної, стійкої репутації, в сучасних умовах є одним із найважливіших елементів політичних комунікацій, що актуалізує потребу в отриманні кваліфікованих політич-

Політичне консультування 443

них консультацій. Попри те, на сучасному політичному ринку фігурують і консалтингові фірми, які нерідко ство­рюють ефемерний політичний імідж, якцй, проіснувавши певний час, губиться в інформаційному просторі. Тому по­літичний консультант, який дбає про свій авторитет на полі­тичному ринку, повинен не лише дбати про те, щоб «прода­ти» свій «товар» (кандидата, партію), а й сформувати стій­кий «попит» на основі політичної довіри до нього. Це зобов'язує його ретельно аналізувати ситуацію, процеси на політичному ринку, політичну кон'юнктуру, співвідноси­ти свої ідеї, рекомендації з позицією свого клієнта, особли­востями розвитку політичної ситуації, потребами та інте­ресами суспільства, спільнот та індивідів.

Особливості взаємодії політичних консультантів і суб'єктів політичної діяльності

Політичні консультанти у своїй професійній діяльності тісно взаємодіють із суб'єктами політичної діяльності на різних рівнях — від глави держави до партійних активі­стів, кандидатів на виборах у місцеві органи влади. Замов­никами продуктів діяльності політичних консультантів зазвичай бувають одноосібні і групові, державні і недер­жавні, постійні і тимчасові, загальнодержавні і регіональ­ні, загальнополітичні і галузеві суб'єкти політики, тобто особи або групи людей, які беруть активну участь у полі­тичному житті суспільства, ставлять політичні цілі, бо­рються за їх досягнення.

У процесі взаємодії політичного консультанта і суб'єк­та практично-політичної діяльності важливим є досягнен­ня взаєморозуміння між ними. Політичний консультант завжди мусить рахуватися з особистісними якостями суб'єкта політики, серед яких немало людей з авторитар­ними нахилами, нетерпимих до критики на свою адресу, підозріливих, хворобливо амбіційних та ін. З метою вста­новлення конструктивних відносин з клієнтами, ще до по­чатку співпраці з ними, політичні консультанти повинні дбати про прозорість завдання, яке їм необхідно буде розв'язувати; чітке визначення обов'язків і відповідально­сті сторін; дотримання загальноприйнятих моральних за­сад й етичних вимог до своєї діяльності. При цьому йому необхідно чітко й неоднозначно зафіксувати свою позицію: він є нейтральним комунікатором, чи цілковито перебуває на боці того, кому консультативне посередництво повинно

444 Прикладні політичні дослідження

принести політичну перемогу. Перша позиція означає ди-станціювання, відстороненість консультанта від політики, сприйняття її очима стороннього спостерігача; друга пе­редбачає, що політичний консультант може працювати з політиком, партією тільки за умови, що він є не просто професіоналом, а політичним союзником, членом коман­ди, поділяє принципи і цілі політики, якій покликаний служити чи сприяти. За такого підходу консультант і полі­тик у процесі роботи нерідко утворюють команду, в якій відносини «замовник — виконавець» поступово трансфор­муються у відносини співробітництва, взаємного консуль­тування і навчання.

Проміжною є партнерська позиція політичного кон­сультанта, який тривалий час зацікавлено співпрацює з політиком чи політичною силою, не виявляючи при цьому політичної заангажованості.

Професіоналізм політичного консультанта полягає не в пошуку необхідної інформації, а в її аналізі і відповідному спрямуванні діяльності суб'єкта політики. Вимогливий до себе фахівець завжди максимально критично ставитиметь­ся до власних теоретичних конструкцій, ранжуватиме їх за ступенем вірогідності, об'єктивно інформуватиме клієн­та, розкриваючи переваги і слабкі сторони кожної з них.

Поширені в політичній сфері консалтингові фірми, які в короткі терміни розв'язують завдання створення іміджу, забезпечення електоральної привабливості, перемоги на виборах чи іншого політичного успіху свого підопічного. У цьому розумінні політичне консультування є лише допо­могою фахівців (політичних консультантів) за відповідну винагороду, а не порадою політикам-практикам.

За характером здійснення політичне консультування класифікують на такі два види:

1. Внутрішнє політичне консультування — надання до­помоги політику-практику співробітниками його апарату (помічниками, радниками, консультантами), а також спе­ціально створеними для цього структурами (прес-служби, ПР-служби). За такого підходу консультанти включені в структуру, якою керує політик-практик, їх функції в ос­новному визначаються посадовими інструкціями. При цьому вони можуть надавати і неформальну допомогу.

Загалом посадовими інструкціями передбачається, що помічник опікується розглядом підготовлених документів щодо їх відповідності формальним вимогам і раніше прий­нятим рішенням, організацією допрацювання проектів рі­шень, за необхідності — додаткової їх експертизи, інформує

Політичне консультування 445

про результати, здійснює контроль за виконанням рішень та ін.; радник — консультуванням політика з окремих пи­тань (економіка, фінанси), виробленням пропозицій щодо вирішення стратегічних питань; спеціальні служби — кон­сультуванням політика щодо організації політичних кам­паній, формуванням його іміджу; оцінюванням політичної ситуації, тактики політичних опонентів тощо.

2. Зовнішнє політичне консультування — надання по­слуг незалежними консультантами, агенціями, спеціалізо­ваними консалтинговими фірмами. Здійснюється воно на основі договору з незалежними консультантами, консал­тинговими фірмами, в якому здійснюється перелік консуль­таційних послуг та умови їх оплати. До послуг зовнішніх консультантів політики-практики вдаються, переконав­шись у недостатній компетенції своїх політиків і радників, а також за необхідності оперативного прийняття важливих рішень (наприклад, рішення про участь у виборах).

Довіра політика до внутрішніх консультантів завжди вища, однак штатні помічники і радники, які залежать від нього, іноді можуть діяти на догоду, радити лише те, що подобається політику, однак суттєво знижує ефективність внутрішнього консультування. Подібно можуть діяти і зовнішні консультанти, хоч їх самостійність створює кра­щі умови для об'єктивного консультування.

Основні напрями політичного консультування

Політичне консультування в сучасному світі розви­вається за багатьма напрямами. їх логіка перебуває в тіс­ному взаємозв'язку з існуючою в тій чи іншій країні полі­тичною практикою.

Прийняття політичних рішень. Політичне консульту­вання перебуває в тісному взаємозв'язку з процесом прий­няття політичних рішень, які в демократичному суспіль­стві повинні отримати визнання. Це зобов'язує суб'єктів політика з особливою увагою ставитися до громадської думки і методів її формування. У цьому сенсі важливо не лише інформувати суспільство, соціальні групи, спільноти про програми і плани органів управління, політичних ор­ганізацій, політичних лідерів, а й активно залучати маси до співробітництва з ними. Це передбачає їхню участь в об­говоренні, виробленні колективної думки, контролюванні за виконанням прийнятих рішень. Просуваючи проект на політичному ринку, необхідно спочатку переконати ауди-

446 Прикладні політичні дослідження

торію (опонентів, партнерів) у необхідності й важливості для неї передбачуваного рішення, вислухати їхні мірку­вання, внести зміни у свої плани. Таким способом против­ників можна перетворити на партнерів.

Супровід виборчих кампаній. Роль політичного кон­сультування особливо зростає у період виборчих кампаній. Для задіяних у них фахівців важливим є вміння складати програмні документи, рекламні, агітаційні різножанрові публікації у періодичних виданнях. При цьому їм необхід­но враховувати, що сучасна політика з арени боротьби ідей перетворюється на змагання образів; на виборах перемагає не конкретна особа, а міф про неї, тобто могутнє відобра­ження створеного образу у громадській свідомості; вибор­ча кампанія є змаганням технологій впливу на суспільну свідомість і психіку, тому в її проведенні важливу роль ві­діграють повідомлення. З урахуванням цього політичний консультант повинен забезпечувати постійний фаховий контроль над змістом повідомлень, дбати про його відпо­відність характеру події, іноді — проектувати відповідні акценти, ініціювати їх здійснення.

Попри те що застосування маніпулятивних технологій є свідченням низької оцінки електоральної і загалом полі­тичної культури виборців (політичний консультант не зможе відмовитися від використання сучасних політич­них технологій, оскільки це означає приреченість на по­разку), тільки оптимальне поєднання теоретичної корект­ності і практичної ефективності приносить перемогу на ви­борах.

Важливим складником компетенцій консультанта є вміння створити політичний бренд — особливо приваблива у масовій свідомості асоціація, пов'язана з конкретним по­літичним суб'єктом. При цьому не можна пропонувати ба­гато продуктів, а також тих, що використовувалися інши­ми суб'єктами політики в межах даного політичного про­стору. Головне при цьому — розкрити кращі якості особистості політика, дбаючи про природність політичного бренду.

Реакція на «шумові хвилі». Консультант-аналітик, відстежуючи інформацію, повинен враховувати і «шумові хвилі» (чутки, плітки, версії та ін.), пам'ятаючи, що їх по­ширення — справа небезпечна і тонка, оскільки вони мо­жуть як допомогти лідеру чи групі, так і зашкодити їм. Плітки і чутки дають змогу людям усвідомлювати своє со­ціальне становище і себе, межі своїх можливостей. Тому до них потрібно ставитись як до рівнозначних і впливових

Політичне консультування 447

джерел інформації. Часто плітки не лише доповнюють спе­ціально організовані повідомлення, а й служать засобом їх перевірки, регуляції інформаційних потоків.

Чутки — специфічна форма недостовірної або частково достовір­ної інформації про події чи ситуації.

Вони певною мірою відтворюють громадську думку, настрої, загальні соціальні стереотипи та установки в ре­гіоні чи країні загалом. Політичному консультантові слід особливо зважати на агресивні чутки, оскільки вони здат­ні порушити нормальний стан справ, послабити взаємодію між людьми, викликати почуття підозрілості до певної сили, лідера. Своєю діяльністю консультант повинен про­тистояти безпідставним чуткам, нейтралізувати їх через засоби масової комунікації. Разом з тим суб'єкти, які по­слуговуються індивідуальними судженнями, досвідом, відчуттями у прийнятті рішень, можуть і повинні викори­стовувати чутки для поповнення інформації. їх зароджен­ня, поширення та зміст важливо розглядати у конкретно­му соціокультурному й етнопсихологічному контекстах, адже комунікативна культура є важливою сферою впливу на свідомість, вчинки, помисли і бажання людини.

Оцінюючи достовірність чуток, дослідник повинен з'ясувати у відправника повідомлень канали їх поширен­ня (зв'язку), а також одержувача повідомлення. При ана­лізі відправника інформації та каналу зв'язку необхідно дослідити ймовірність свідомого і несвідомого спотворення інформації, припустиму мотивацію дій відповідних суб'єктів, без чого неможливо ефективно протидіяти їм. У такій справі важливо здійснювати такі заходи:

— постійно підтримувати високий рівень інформовано-
сті великих груп людей про найважливіші для них події;
при цьому інформація має бути доступною для розуміння,
не суперечливою, що є передумовою подолання невизначе­
ності, соціально-психологічної нестабільності;

— за екстремальних умов забезпечувати регулярне функціонування спеціальних джерел інформації;

— цілеспрямовано знижувати значущість соціальних об'єктів, подій чи явищ, навколо яких прогнозується ви­никнення чуток;

— з'ясувати справжні причини виникнення чуток, пі­сля чого нейтралізувати їх. Як відомо, людина, яка знає справжні причини чуток, легше сприймає, раціональніше пояснює для себе соціальну ситуацію, менш емоційно ста­виться до неї;

448 Прикладні політичні дослідження

— враховувати, що за сприятливих для чуток обставин збільшується їх кількість, підвищується активність, яка може набути загрозливих масштабів і сили. Тому для ней­тралізації їхнього впливу потрібно виявляти поширювачів чуток.

Плітки — повідомлення фактів або припущень про приватні спра­ви, які не повинні були розголошуватися.

Плітки про кумирів (в т. ч. й у сфері політики) здебіль­шого корисні для них, бо сприяють їх популярності, впіз-наваності.

За певних обставин плітки, як і чутки, коригують со­ціальну поведінку людини чи групи, повідомляють, як слід себе поводити, щоб поліпшити громадську думку про свою діяльність.

Розроблення і втілення політичних сценаріїв. Одним з основних завдань політичного консультанта є розроблення і реалізація політичних сценаріїв. Наприклад, у період ви­борів моделюють середньостатистичний штаб суперників, його діяльність, аналізують сильні і слабкі сторони, шу­каючи рішень, спроможних забезпечити перемогу над ним.

Підготовка сценаріїв політичними консультантами здійснюється з метою відображення перебігу політичного процесу, визначення логічної (вірогідної) послідовності майбутніх подій та способів реагування на них суб'єктами політичної діяльності. Сценарій має враховувати поетап­ний розвиток політичної ситуації, а також взаємозв'язків, у межах яких, очевидно, відбуватимуться певні події. Осо­бливу увагу при цьому слід приділяти критичним точкам, після яких події можуть розвиватися в кількох можливих напрямах. Достатньо поширеним об'єктом у розробці сце­наріїв консультантами є політична поведінка лідерів, елі­ти, партій, коаліцій і т. ін.

Розробка сценаріїв найчастіше є прерогативою не інди­відуальних радників, а консультативних фірм. За індиві­дуального консультування існує небезпека проникнення світогляду автора у варіант пропонованого сценарію, що створює труднощі для конструктивного налагодження взаємодії фахівців різних політико-ідеологічних орієнта­цій. Сценаріотехніка дає позитивні результати як групова діяльність на альтернативній основі, що сприяє детально­му аналізу навіть малозначущих подій і ситуацій, здатних вплинути на майбутню конфігурацію політичних сил чи діяльність політичного лідера.

Результатом політичної взаємодії замовника і консуль­танта можуть бути такі різновиди сценаріїв:

Політичне консультування 449

— сценарій-есе (вільний виклад, високий ступінь дета­лізації, відсутність жорсткої структурованості даних); за­звичай використовується як засіб агітації чи контрагітації під час виборчих кампаній;

— аналітичний сценарій (строгий стиль, чіткий виклад матеріалу, невеликий обсяг); містить чітку наукову аргу­ментацію щодо розвитку політичної ситуації із зазначен­ням основних суб'єктів;

— формалізований сценарій (ґрунтується переважно
на кількісних показниках, є основою для побудови мате­
матичних моделей).

Підготовка політичних програм. Фахово підготовлена політична програма має бути подана як унікальна товарна пропозиція (містити унікальні, глибоко опрацьовані ідеї, розрахунки щодо розв'язання актуальних проблем, які ви­гідно відрізняються від ідей конкурентів) або «символіч­ний атрибут» (ґрунтуватися на найвразливіших для кон­кретної критики положеннях, а зауваження загального порядку людина не фахівець, як правило, не сприймає, і їх легко спростувати). Тому програму, що містить набір за­гальних принципів (політичних, економічних, мораль­них), які відображають загальну філософію діяльності, ос­новні проблеми країни і очікування населення, розкрити­кувати конкретними аргументами дуже складно. Немає сенсу писати програму як науковий трактат для середнь-остатистичного виборця, як і недоцільно звертатися до кваліфікованої аудиторії з набором емоційних закликів, загальних положень.

Одним з ефективних методів підготовки програми є аудіозапис бесіди із кандидатом з подальшим трансформу­ванням його поглядів на насущні проблеми. Ці погляди трансформуються в текст, максимально наближений до розмовного. Складність його полягає в необхідності відок­ремити раціональні ідеї, міркування від банальних, зосе­редитись на кількох основних, життєво важливих аспек­тах (безпека, здоров'я, сім'я, вітчизна прибутки). За сло­вами французького фахівця з політичного консультування Ж. Сегели, в конструюванні програмної електоральної ідеї вибір, як правило, завжди обмежується такими варі­антами: «бідні проти багатих, прогрес проти консерватиз­му, свобода проти гноблення».

Підготовка політика до публічного виступу. Професій­на діяльність консультанта поза участю у створенні доку­ментів програмного характеру для політиків і політичних партій передбачає підготовку клієнта до публічного висту-

450 Прикладні політичні дослідження

пу на будь-яку тему. Саме в таких ситуаціях перевіряється фаховий рівень консультанта, який повинен представити конкретну розробку виступу. У фаховому середовищі таку розробку називають «ад хок» (лат. ad hole — до випадку), тобто розробкою для конкретного випадку, конкретної мети. Завдання консультанта при цьому полягає в побудо­ві на основі отриманого експертно-аналітичного матеріалу політичного тексту, адекватного політичному іміджу і меті політика. Це має бути саме розробка виступу, яка мі­стить адаптований експертний матеріал, а не завершений текст, оскільки здебільшого «ад хок»-виступ політика бу­дується як вільна мова з елементами імпровізації, а не як зачитування доповіді. Тому важливо у розробці спроекту­вати полемічні ходи для використання в дискусії, якщо передбачається участь у круглому столі чи на будь-якому іншому публічному майданчику. Політконсультанту дово­диться готувати політика до виступу не тільки на будь-яку ситуативно важливу тему, а й у середовищі, яке не є для нього середовищем «природного існування».

Загалом володіння технікою «ад хок»-консультування допомагає забезпечувати політика, з яким працює кон­сультант, нестандартними версіями і баченням подій, про­цесів, явищ.

Іміджмейкінг. Суть його як різновиду консультування полягає в допомозі політику у створенні власного іміджу. Як правило, цю роботу виконують психологи-консультан-ти, завдяки співпраці з якими політик виробляє вміння й навички, необхідні для ефективного публічного спілку­вання, поведінки в несподіваних ситуаціях, виступів на телебаченні.

Іміджеві технології передбачають не лише формування у політика певних умінь, а й використання його природної здатності до нестандартних вчинків. Російський прези­дент Б. Єльцин під час балотування на перший президент­ський термін, знявши у ефірі піджак, завоював симпатії мільйонів виборців.

Велике значення у політиці має зовнішній вигляд ліде­ра. Французький іміджмейкер Ж. Сегела, який допомагав Ф. Міттерану в 1981 і 1988 роках на виборах, порадив йому підпиляти два передніх зуби-різці для зміни зовнішності. Відповідно до порад своїх консультантів президент США Б. Клінтон на офіційних церемоніях стояв навитяжку, на­давав перевагу однотонним костюмам, взуттю зі шнурка­ми, а на пробіжки став виходити не в шортах, а в спортив­них штанах.

Політичне консультування 451

Підготовка і проведення інформаційних кампаній. У та­кій ситуації політконсультант ініціює збір інформації, діаг­ностування і прогнозування розвитку проблемних ситуацій, створення інформаційних приводів, зумовлених реальними діями, якими може зацікавитись преса. З цією метою влаш­товуються зустрічі, поїздки, різноманітні акції, які відобра­жаються у ЗМІ і працюють на підвищення рейтингу політи­ка, політичної сили. Як свідчить досвід, найкраще сприйма­ється розмова з політиком у домашній обстановці.

Організаційно-управлінські послуги. Часто політично­му консультантові доводиться допомагати в організації й управлінні політичною кампанією (створення виборчого штабу, груп підтримки та ін.).

Організаційно-управлінський тип політичного консал­тингу має на меті оптимізацію досліджених ресурсів, моделювання ситуацій з урахуванням стратегічних і тактич­них цілей. Основною й надзвичайно відповідальною процеду­рою організаційного консалтингу є формування команди, а також визначення ресурсів та умов, необхідних для її успіш­ного функціонування. До головних ресурсів і умов відносять:

— розуміння власних цілей і цілей клієнта;

— наявність матеріального забезпечення діяльності;

— наявність системи оцінювання діяльності і зворотно­го зв'язку;

— наявність об'єктивних відмінностей і переваг перед конкурентами.

Навчання-консультування. Політконсультант спів­працює не лише з політиком, політичною силою, а й з чле­нами команди, читаючи їм лекції, організовуючи семінари із застосуванням ділових ігор та інших методів. Найважли­вішим завданням такого навчання має бути утвердження позитивного сприйняття і практичного втілення політики, яка завжди повинна бути переконливою і конструктивною.

Консультант не зможе витримати конкуренції, якщо не дбатиме про якість надання послуг. У зв'язку з цим кон­сультативні фірми розробляють політику і систему якості, які постійно використовуються для вдосконалення персо­налу. Зазвичай якість консультаційних послуг оцінюють за такими параметрами:

1) якість внутрішньої діяльності (спосіб управління консультаційною фірмою — стратегія, загальна політика, залучення нових працівників, підготовка й навчання пер­соналу);

2) якість підтримки (інформаційні й комунікативні процеси, за допомогою яких технічний і адміністративний

52 Прикладні політичні дослідження

персонал підтримує консультантів, які безпосередньо пра­цюють з клієнтами);

3) якість зовнішньої діяльності (консультаційний процес і якість роботи консультанта з організацією, за­мовником).

Прагнення до підвищення якості надання консульта­тивних послуг пов'язане з міжнародними стандартами у цій сфері, зокрема з принципами діяльності, які визначає Міжнародна організація зі стандартів. До цього спонука­ють ринкові відносини.

Отже, політичне консультування поглиблює демокра­тичний розвиток через механізми політичної конкуренції, толерантного ставлення цивілізованих правил політичної боротьби. Політичне консультування є надзвичайно ва­жливою сферою, яка дасть змогу не лише у майбутньому розбиратися в перипетіях політики та мотивах поведінки її суб'єктів, а й поставити перепони для тих, хто прагне до влади з егоїстичними мотивами особистого збагачення.

Дата добавления: 2015-06-04