Горбенко К. В

ЗАДИРАКА В. С.

Все расценки приведены с учетом НДС

ISO Maintamer не содержит тиогликоля и щёлочи. В его состав входит ISOамин, позволяющий добиваться оптимальных результатов и оставлять волосы в здоровом состоянии. рН 8,0 – 8,4

Шаг 1 – изменяет структуру естественно вьющихся или текстурированных волос. Maintamer смягчает волосы, делая их гладкими и послушными.

В состав Шага 2 входят растительные компоненты, такие как кора вишнёвого дерева, лаванда, лемонграсс, розмарин и протеины сои, которые обеспечивают блеск, защиту и превосходное состояние волос.

ISO Maintamer предназначен для:

Ø для нормальных, текстурированных или окрашенных волос (не более чем на 6% оксиде)

Ø мелированные волосы (до 40% прядей)*

Ø НЕ ВЫПРЯМЛЯЕТ ЖЕСТКИЕ, КУДРЯВЫЕ ВОЛОСЫ!(устраняет пушение, придает блеск и ухоженный вид волос)

Ø Обладает накопительным эффектом!!

Руководитель предприятия (Экспонент) М.П. _________________

студент 264 групи

Інституту історії, політології та права

Миколаївського національного університету

імені В. О. Сухомлинського.

Науковий керівник: Ст.викл.

ДО ПИТАННЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ГІКСОСІВ

В даній статті автор звертає увагу на проблему ідентифікації гіксосів з конкретним народом. У статті розглядаються варіанти походження імені гіксоси і їх етнічне походження.

Ключові слова: гіксоси, Стародавній Єгипет, Другий перехідний період, семіти, XVII династія.

Актуальність теми полягає у тому що до сьогодення не відомі причини завоювання Єгипту народом кочівників, які відомі під ім’ям «гиксоси». Найсильніші держави падали до ніг слабких здавалося народів (згадайте Рим і варварське плем’я). Свою назву вони отримали від єгипетського Hqa xAswt «Правитель (чужоземних) країн», передане по-грецьки κσώς або ξώς. Манефон та Йосип Флавій [Проти Апіона. I. 14, 82-83] перекладають слово «гіксоси», як «царі-пастухи» або «бранці-пастухи», останнє підтверджується єгипетським HAq «видобуток», «бранець», «раб».

Зі словом зрозуміло але що за племя або народ це був багато авторів стверджують що гіксоси семітського походження (Араби, євреї, аммореї, аккадці). Заперечуючи свідоцтва Манефона про несподіване вторгнення гіксосів в Єгипет, Дональд Редфорд

[5, с. 46 - 49] припускає, що в XVII - XVII століттях до н. е., коли Єгиптом правили слабкі XIII і XIV династії, різні семітські племена поступово переходили через Суецький перешийок і розселялися в дельті Нілу. Можливо, що в цей час Єгипет перебував в стані громадянської війни, яку вели між собою окремі номархи, або придворні партії. В такому випадку гіксоси могли бути запрошені в дельту в якості найманців для ведення війни з Фівами. З часом кількість гіксосів в Нижньому Єгипті збільшилася настільки, що вони становили більшість місцевого населення. Їх вожді відкрито захопии владу в місті Аварис, де стали правити їх царські династії (на манер єгипетських) за Манофоном XV і можливо XVI династія. Найбільшої могутності гіксоси досягли за часів правління царів Апопи і Йанна, війська яких змогли просунутися далеко на південь уздовж Нілу досягнувши і зруйнувавши місто Кус (табличка Карнарвона I). Однак захопити весь Верхній Єгипет гіксосам так і не вдалося [1, с. 53 - 60 ].

У Фівах в цей час правила XVII династія, фараони якої почали національно–визвольну боротьбу проти чужоземних загарбників. За легендою, боротьбу за звільнення Єгипту почав фараон Таа II Секененра який судячи з його мумії ймовірно загинув у битві. Його син і наступник Камос – останній фараон XVII династії воював більш успішно. Його війська вирушили на північ перехопили гиксосских гінців до володаря країни Куш і з боями дійшли майже під самі стіни Аваріса, однак захопити добре укріплене місто не змогли (стела фараона камоса). Дональд Редфорд [5 с. 46 - 49] вважає що основу гіксосів становили амореи, до яких також приєдналися хуррити і хетти. Остаточну перемогу над гиксосами здобув брат Камоса перший фараон XVIII династії Яхмос I близько 1550 р. до н. е., який вигнав їх з Єгипту і переслідував до південної Палестини, де захопив місто Шарухен (Життєпис начальника веслярів Яхмоса сина Ебани). Це думка одного з авторів які писали про гіксосів розглянемо ще кілька версій. Стародавні автори (Діодор Сицилійський, Йосип Флавій, Манефон, Гекатей Абдерського та інші) Ототожнювали гіксосів з євреями які як вказує Біблія, при патріархі Йосипі переселилися в Єгипет, в якому жили до часу Мойсея. Манефон писав, що Єгипет захопили фінікійці Гіксоси що заснували Єрусалим з того що він приписав їм будівництво Єрусалиму ясно видно, що гіксоси вважалися їм євреями. Історик Евполія (автор «Історії єврейських царів» – 150 р. до н. е.) стверджував що Мойсей навчив фінікійців користуватися єврейським алфавітом і говорив про вавилонське покоління гігантів які намагалися побудувати після потопу велику вежу. 13-й з них Авраам мудрець і звіздар переселився з халдеї спочатку в Фінікію, а потім до Єгипту де жив в Гелиополе серед жерців яких посвятив у таємниці астрономії, що перейшла від них до грекам. Африкан стверджував: «ХV династія в Єгипті була пастухів (гіксосів). Вони були фінікійці, іноземні царі, які взяли Мемфіс і заснували місто (Аварис) в Сефроітском номі спираючись на який володіли єгиптянами».

Ю. Перепелкін пише: «Основу досить строкатого гиксосского об’єднання становили семітські племена близькі арабам і хананеям». [2 с. 132 - 134]. На думку Т. Севе-Седерберга, спочатку в Дельті з’явилися 2 азіатських правителя названих в царському Туринському списку (складеному в період Нового царства) - Анаті (Ханаані) і Бєбнєв (ім’я аккадское). Обидва владики правили ще до основних гиксосских династій.

В. Новомірова стверджує що гіксоси імовірно були євреями [2 с. 59 - 65].

Ю. Циркін згоден з тим що гіксоси – фінікійці зазначивши, що більшість імен гіксосів – семітского походження, отже гіксоси не хуррити, а вихідці з «Палестини» і фараон Яхмос після вигнання гіксосів, продовжуючи з ними війну обрушився на «палестинський» Шарухен. Аварис і Шарухен були стовпами держави гіксосів. Циркін пише, що оскільки Шарухен був «швидше ханаанським містом ніж аморейским» то і гіксоси були ханаанеями. На фінікійської-єврейське походження гіксосів вказує і поширений в період їхнього правління в Єгипті культ Анат храм якої знаходився в Танисе. Її шанували в кінці II тисяч. до н.е. євреї «Палестини»: суддя Шамгар названий сином Анат (Анат). Як говорилося, євреї Елефантини теж шанували цю богиню. При гіксосів в Єгипет проникли і ханаанські культи Решефа і Ваала, також шановані евреямі в Каїрському музеї є саркофаг одного наближеного гіксоского царя Апопі, що носив семітське ім’я Абд («слуга»). Такі імена гіксоскіх царів, як Якобхер (Яків задоволений) не залишають сумніву для думаючої людини. Бог Сет шанування якого в Єгипті було введено саме гиксосами, має багато спільних рис з Балом, якому поклонялися євреї і фінікійці. В давньоєгипетській мові з’явилося багато запозичених слів семітського походження постійно зустрічаються аккадскі і ханаанейскі слова: «Раамією» (повернув, повернув), «сар» (князь, правитель), «баб» (ворота, двері), «рош» (голова), «шалом» (світ; вітання), «барух» (благословення), «бейт» (будинок), «Беер» (колодязь). [1 с. 59 - 65]

Єгиптяни переймали ханаанейскі і аккадскі імена гіксосів такі як Баал-махор, Пет-Баал, Машшу, Песахелес, Немурод, Капур і ін. Навіть Фиванскі жерці бога Амона давали своїм дітям гіксосскі імена.

Багато могил гіксосів нагадують поховання південної частини Палестини. В «Папірусі Анастази I» зустрічаються численні семітизми такі як махор («витязь»). У написі в заупокійному храмі збудованому для себе фараоном Мернептаха у Фівах, слово «помилуй» (за змістом) передано семітичними «шалом» «мир». В архаїчні часи ханаанї заселяли північно-східну околицю Єгипту. Береги оз. Мензала, багато міст Дельти Нілу, околиці біблійних Рамесес і Пі-Том (Пифом) як вважає Г. Бругш були взагалі спочатку заселені семітоязичними населеннями. Уже в період халколита (IV–III тис. до н.е.) в Дельті Нілу процвітала культура Буто-Мааді ідентична культурі Беер-Шеви того ж періоду в Ханаані.

Висновок.

Після гіксоського періоду в Єгипті з’явилась нова зброя і військове оснащення. Лук став складнішим і загнутим назад, з’явились нові різновиди мечів і кинджалів, новий тип щита, кольчуга і металічний шолом. Найважливішим нововведенням була двоколісна бойова колісниця, у яку запрягали двох коней. Її використання суттєво змінило тактику ведення військових дій. Але так і не відоме історикам залишилось звідки прийшли гіксоси і куди вони пішли. Можливо колись наступні покоління істориків знайдуть відповідь на це питання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авдиев В. И. Социальная борьба и господство гиксосов в Египте / В. И. Авдиев Исторический журнал (АН СССР), № 5, 1945. С. 53–60.

2. Новомирова В. Гиксосы / К.: Світло на сході, 1998. – 259 с.

3. Флавий Иосиф. О древности еврейского народа. Против Апиона / Иосиф Флавий. М.: Иерусалим, 1994

4. Немировский А.А. Гиксосы: к вопросам именования и происхождения / Древний Восток: общность и своеобразие культурных традиций. М.: 2001. 100–138 с.

5. Redford Donald B. History and Chronology of the 18th Dynasty of Egypt: Seven Studies / Donald Redford. University of Toronto Press, 1967. – 46 - 49 с.

6.Redford Donald B. Textual Sources for the Hyksos Period / The Hyksos: New Historical and Archaeological Perspectives. Donald Redford Ph.: 1997. 1 – 44 с.

Задирака В. С.

К вопросу о происхождении гиксосов.

В данной статье автор обращает внимание на проблему идентификации гиксосов с конкретным народом. В статье рассматриваются варианты происхождения имени гиксосы и их этническое происхождение. Ключевые слова: гиксосы, Древний Египет, Второй переходный период, семиты, XVII династия.

Zadiraka V. S.

On the origin of the Hyksos.

In this paper, the author draws attention to the identification of the Hyksos from specific people. The article examines the origin of the name Hyksos options and their ethnicity.

Keywords: Hyksos, Ancient Egypt, the second transitional period, the Semites, XVII dynasty.

Дата добавления: 2015-06-25