Лекция 10

ТЕМА: КУЛЬТУРНО-ИСТОРИЧЕСКИЕ РЕСУРСЫ УКРАИНЫ

ТУРИСТИЧЕСКИЕ РЕСУРСЫ УКРАИНЫ

Загальна кількість пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва ВІННИЦЬКОЇ області становить 2204.

Найцікавішими туристсько-екскурсій-ними об'єктами є залишки скельних храмів. Печерний храм VI-VII ст. з унікальними рельєфними композиціями та написами був виявлений ще у 1883 р. В. Антоновичем в щілині скелі над річкою Бушка у с. Буша. Тут збереглися також Вежа - частина укріплень XVII ст. і Покровська церква з келіями (1787).

Скельний монастир - комплекс споруд ХІ-ХІХ ст., що складається з 3 печерних церков (Усічення голови св. Іоанна Предтечі, св. Параскеви П'ятниці, св. Антонія Печерського) розташований над Дністром у с. Лядова.

Палаци, парки, палацово-паркові ансамблі ХУІІІ-ХІХ ст. збереглися у селах Антопіль, Верхівка, Вороновиця, Котюжани, а залишки фортець - у Копайгороді, Бершаді.

У пейзажному парку селища Муровані Курилівці розташований палац 1805 р. Тут також збереглися залишки укріплень XVI ст. з підземними казематами.

Палац (1897-1917), що з 1921 р. використовується як будинок відпочинку, і парк розташовані у м. Немирів.

Найкращим зразком стилю класицизму в Україні називають старий палац (1757) у Тульчині. Майже всі мистецькі прикраси інтер'єру були за радянських часів зруйновані. З 1975 р. палац ремонтується. У Тульчині зберігся також малий палац (1782), Успенська церква (1789)., Домініканський костьол. Обидва палаци належали Потоцьким.

Тульчин в документах XVII ст. згадується під назвою Нестевар. Топонімічний словник пов'язує назву Тульчин з турецьким пануванням в краї 1672-1699. У Нестерварі турки збудували фортецю, про яку в народі говорили: «У тій фортеці турчин стоїть».

Церкви, костьоли, синагоги ХУІІ-ХІХ ст. збереглися у Вінниці, найдавнішою архітектурною пам'яткою якої є комплекс Домініканського та Єзуїтського монастирів (1610-1700 рр.).

Миколаївський собор (1754, 1885), в якому розміщується краєзнавчий музей, церкви Параскеви (1775) і Георгіївська (грецька, 1809) збереглися у Могилеві-Подільському. Місто засноване у 1695 р. на місці села Іваньківка Яремою Могилою, що віддав його у посаг за донькою С. Потоцькому, який на честь тестя і назвав його Могилевим.

Миколаївський собор (1829), корпус з дзвіницею і вежа зі стінами (XVIII ст.), господарські корпуси Миколаївського монастиря, костел Непорочного зачаття діви Марії (1627, 1791) - окраса Шаргорода (у 1393-1585 - Княжа Лука, до 1859 - Шаргородок). Назва міста пов'язана з костелом на честь католицького святого Флоріана Шарого (Сірого) - родоначальника роду Замойських. 1585 р. італійськими архітекторами, запрошеними Яном Замойським, була закладена система фортифікації Шаргорода. Єврейські купці 1589 р. побудували синагогу у мавританському стилі. У зв'язку з тим, що вона будувалася під час турецьких нападів, то споруджувалась з бійницями і по суті являла собою ще один оборонний об'єкт міста. Під час турецького панування у XVII ст. турки в синагозі влаштували мечеть, що врятувало її від руйнування і вона дійшла до наших днів. Турки називали Шаргород «Кучук Стамбул», тобто маленький Стамбул. Існували в Шаргороді православна церква з братством при ній. На початку XVIII ст. в місті монастир і школу відкрили єзуїти.

У м. Хмільник збереглася оборонна вежа (1534), що стояла на «Чорному шляху», яким татари йшли на Поділля. Тут є також костел Усічення голови св. Іоанна Предтечі (1630) і палац (1911-1915).

Проект і розписи Дмитрівської церкви у с. Кукавка зробив В. Тро-пінін, будучи кріпаком графа Моркова, власника села.

Місто-фортецю Рів, що знаходився на Кучманському шляху, називали «Стіною Поділля». У 1537 р. король Сигізмунд подарував його своїй дружині Боні Сфорца родом з південного італійського міста Барі, яка перейменувала замок на Бар. Пізніше тут були зведені костел Миколая (1811), Покровський монастир, чимало купецьких садиб.

Історичні витоки сучасної ВОЛИНСЬКОЇ області сягають далекої давнини. Перші поселення в басейнах південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу виникли ще в епоху пізнього палеоліту. Зареєстровано понад 160 археологічних пам'яток доби палеоліту і мезоліту. Цікавими пам'ятками археології є залишки городищ у с. Зимне (\Л-\/ІІ ст.), м. Володимир-Волинському (Х-ХІІІ ст.), м. Устилуг (ІХ-ХІІ), м. Любомль (ХІ-ХІІІ), с. Білосток (ХІ-ХІІІ), с. Затурці (ХІ-ХІІІ), с. Старий Чарторийськ (ХІ-ХІІІ).

Область має значний історико-культурний потенціал: загальна кіль-кість пам'яток історії, археології, містобудування і архітектуру, монумен-тального мистецтва становить 2,6 тис.

- На території області є чимало давніх історичних міст і сіл. (До списку занесені Берестечко, Володимир-Волинський, Голоби, Горохів, Камінь-Каширський, Ковель, Луцьк, Любомль, Олика, Любешів, РожищеДурійськ, Цумань). Луцьк (Лучеськ) вперше згадується у літописі від 1085 р. Незважаючи на численні археологічні знахідки, досі не можна точно відповісти на питання, коли ж виникло укріплене поселення на території нинішнього Луцька, коли воно стало містом. Зароджувався Луцьк на острові в середині річки Стир і було це в VII ст., а можливо і раніше. Є й інша думка, що пов'язує заснування міста у 1000 р. з князем Володимиром.

Найдавніше поселення лучан було розташовано на місці, де зараз стоїть Луцький замок. Давня легенда пов'язує виникнення Луцька з ім'ям вождя східнослов'янського племені дулібів Луки, який нібито поставив на горбі над Стиром свій курінь. За іншою версією, назва міста походить від давньоруського слова «лука», тобто «кривизна», вигин, затока, берег затоки, берег річкової «дуги». І справді, біля Луцька річка Стир утворює вигін, що нагадує лук.

Розквіт міста припадає на другу половину XII ст., коли тут правив син Данила Галицького Мстислав. Саме тоді місто називали Лучеськом Великим. За князя Мстислава розпочалося будівництво кафедрального собору Іоанна Богослова.

Під час правління Вітовта Луцьк по суті був другою після Вільно столицею Князівства Литовсько-Руського. Саме у Луцьку у 1429 р. на запрошення Вітовта для обговорення турецької загрози зібралися - імператор Священної Римської імперії Сигізмунд, німецькі впливові князі, польський король Ягайло, датський король, московський князь Василь Васильович, посланець Папи Римського, гросмейстер Пруссії, волоський воєвода, посланець візантійського імператора, хан Перекопської орди. Нині Луцьк приваблює своїми чудовими архітектурними пам'ятниками. Це - передусім споруди Верхнього і залишки стін Нижнього Луцького замку (XIV ст.), Оборонна вежа князів Чарторийських (XV ст.), будівля синагоги (XIV-XV ст.), Покровська церква XV ст., де знаходилась славнозвісна ікона Волинської Богоматері (нині зберігається в Національному художньому музеї в м. Києві; дослідники вважають, що в українському живописі ХІІІ-ХУ ст. немає більш досконалого твору, Єзуїтський монастир (ХУІ-ХУІІ ст.), Хрестовоздвиженська церква (1619), Монастир бригідок (1624 р., використовувався і як в'язниця і як музичне училище), Василіанський монастир (1647), Монастир домініканців (споруджений у 1390 р. дерев'яним, а з XVIII ст. - кам'яний), Святотроїцький кафедральний собор (колишній монастир бернардинців побудований у 1752-1755 і перебудований на собор у 1877-1879), Монастирі шариток (ХУ-ХУІІ ст.) і тринітаріїв (1729), житлові будинки (ХУІ-ХУІІІ ст.).

Всі ці пам'ятки входять до складу Луцького державного історико-архітектурного заповідника (1985), створеного на базі історико-культурного та архітектурного потенціалу міста.

Одне з найстаріших міст України - Володимир («Волинський» додали у 1795 р.) вперше згадується у літописі «Повість временних літ під 988 р. як місто-фортеця, коли київський князь Володимир передав його в правління синові Всеволоду і воно перетворилося на центр удільного Володимирського князівства.

Н. Полонська-Василенко писала, що це місто існувало ще у IX ст. під назвою Лодомира, Лодомерії і було приєднано до Києва 883-885 рр. князем Олегом.

В місті можна подивитись на старовинне городище X ст., залишки оборонних валів висотою 9-10 м, що оточують площу 3 га літописного міста, заснованого князем Володимиром, які збереглися лише частково. Від давньоруського часу зберігся Успенський собор, побудований у 1157-1160 за Мстислава Ізяславича. Фахівці порівнюють його з київським Кирилівським храмом. У 1829 р. собор обвалився. Протягом 1896-1900 рр. його відбудували.

Видатним пам'ятником кінця XIII ст. є Василівська церква-ротонда, яка, як вважають дослідники, не має прямих аналогій у світовій архітектурі.

Цікавими архітектурними пам'ятками є також Будинок з дзвіницею 1494 р., мури з воротами 17 ст., костьол Іоакима і Анни (1752), костьол єзуїтів (1766), Миколаївська церква (1780).

Поруч із стародавнім Володимиром у с. Зимне розташований Свято-гірський монастир, споруджений як оборонний в XI ст. До ансамблю входять: Успенська церква (1495) з печерами (перебудована в 1898-1900), Троїцька церква (1567) і церква Різдва Богородиці (1723) в стилі бароко, оборонні мури (XV ст.). Збереглися розписи ХУІІ-ХУІІІ ст.

Жидичинський монастир відомий з XIII ст. За свідченням літопису 1277 р. тут молився Данило Галицький. 1662 р. в монастирі під ім'ям Гедеона жив Ю. Хмельницький. До ансамблю монастиря сьогодні належать: Миколаївська церква (1723), дзвіниця (XVIII ст.) і будинок єпископа (1723).

Місто Берестечко в документах XV ст. згадується як село. Світову славу містечко здобуло у зв'язку з битвою, яка відбулася поблизу нього 18-30 червня 1651 р. між козацькими і польськими військами.

В Берестечку є каплиця св. Текли, що споруджена над «Дівочою греблею», високою могилою, де за переказами поховано 500 замордованих у 1658 р. татарами дівчат.

Тут також зберігся костьол побудований у 1765 р. в стилі бароко.

З XV ст. відомий Ковель - спочатку як село Ковля, назву якого пов'язують з першим його поселенцем - ковалем. В літературі Ковель називають місцем народження польського короля Казимира III (1310-1370).

Георгіївська церква (1264 р.), палац Браницьких (XVIII ст.), частина торгових рядів (XVIII ст.) збереглися у Любомлі.

В Олиці є Петропавлівський костьол (1450, перебудований 1612 р.) найдавніша римо-католицька споруда Волині; Замок (1564), один з перших в Україні квадратних оборонних бастіонів площею 2,7 га; Луцька брама (1630); Костьол колегіатів (1640); дзвіниця (1650); мури з вежами та воротами (1650).

Про XVIII ст. нагадує садибний будинок і в'їзна арка у містечку Голо-би. Заслуговує на увагу і Георгіївська церква (1783 р.).

В'їзні ворота садиби і будинок колишньої монастирської школи (XVIII ст.) збереглися у селищі Любешів.

У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ області на державному обліку перебуває 11,9 тисяч нерухомих пам’яток, в тому числі 318 пам'яток архітектури, переважно ХУІІІ-ХХ ст.

На «Примерной генеральной карте Новороссийской й Азовской губерний» 1775 р. на місці злиття річок Кільчені і Самари (поблизу сучасного Новомосковська) було позначено губернське місто. Незабаром з'явились перші споруди. Проте місце було обрано невдало: навесні було багато води, яка перетворювала місцевість на болото. 22 січня 1784 р. за указом Катерини II на правому березі Дніпра на місці козацької слободи Половиця розпочалось будівництво нового центру. Будівництвом Катеринослава (Дніпропетровська) керував І. Синельников (його ім'я зберігає назва міста Синельникове).

Архітектурною домінантою історичного центру Дніпропетровська є Спасо-Преображенський собор, зведений у 1830-1835 рр.

У 1778 р. заснували місто-фортецю Слов'янськ (до 1774 Микитине, а з 1780 р. в документах з'явилась спочатку неофіційна, а з 1782 р. офіційна назва Нікополь – місто перемоги). В місті стоїть обеліск на місці Запорізької (Микитинської) Січі, що існувала тут 1636-1652 рр.

Дерев'яний Троїцький собор у м. Новомосковськ побудований у 1775-1780 рр. майстром з Нової Водолаги Я. Погребняком. Храм є найбільшою дерев'яною церквою в Україні (65 м) і одним з найкращих зразків української дерев'яної архітектури. У 1888 р. у зв'язку з незадовільним технічним станом собор був повністю перекладений з нового матеріалу. До списку історичних міст входять також Кривий Ріг, Дніпродзержинськ і Павлоград.

У 1971 р. в кургані Товста Могила (поблизу м. Орджонікідзе Дніпропетровської області) була знайдена Золота пектораль (вагою 1,5 кг) - прикраса IV ст„ яку археологи охрестили «знахідкою століття».

На ДОНЕЧЧИНІ на державному обліку перебуває 4,2 тисячі нерухомих пам'яток. Архітектурна спадщина Донецької області включає 76 пам'яток.

Місто Донецьк (до 1924 р. — Юзівка, у 1924-1961 рр. - Сталіне) бере початок своєї історії з заснування Джоном Юзом у 1869 р. Новоросійського товариства кам'яновугільного, залізного та рейкового виробництва і товариства Азово-Харківської залізничної лінії.

Своєрідним символом Донецька є «Пальма Мерцалова», викувана з цільного куска рейки (315 кг) ковалем Юзівського металургійного заводу Олександром Мерцаловим у 1896 р. У 1900 р. на Всесвітній виставці в Парижі «Пальма» здобула «Гран-прі». Зберігається в музеї гірського інституту Санкт-Петербурга.

Артемівськ (до 1924 р. — Бахмут) - найстаріше поселення Донбасу. Перша писемна згадка - 1571 р. В середині XVII ст. тут знайшли багаті поклади солі. У серпні 1811 р. був затверджений герб Бахмута, на якому між чорним і зеленим полями був зображений хімічний знак солі.

У 1951 р. в місті почав працювати завод шампанських вин. Під завод вирішили використати гірські штольні (підземні зали і галереї) алебастрового комбінату. Тут на площі майже 250 тис м2, на глибині 70-80 м існують оптимальні умови для виготовлення шампанського: відносна вологість коливається в межах 88-98 %, температура постійна: і зимою, і літом становить 12-15 °С. Тут розташовані величезні цистерни з виноматеріалами, лінії розливу, дегустаційний зал. З 1971 р. Артемівське шаманське експортується до Німеччини, Голландії, Австрії, Швейцарії, Бельгії. 17 золотих і 16 срібних медалей, завойованих на найпрестижніших міжнародних виставках прикрашають пляшки з артемівським шампанським. Архітектурним символом міста є Свято-Миколаївський храм (1797р.).

Місто Святогірськ (до 1964 р. - Банне) розташоване на півночі Донецької області (історична Слобожанщина), поблизу чудової пам'ятки природи Крейдяних гір, які ще називають Святими горами. (Дивними горами) з хвойними лісами і голубими озерами називають «Донецькою Швейцарією». Тут, в місцевості Святі Гори на високому крейдяному правому березі р. Сіверський Донець у 1624 р. заснований монастир. У 1788 р. внаслідок секуляризації майно і угіддя відійшли до казни, обитель було закрито. Новий власник земель побудував на крейдяній горі розкішний палац. На березі мальовничого озера були споруджені купальні для гостей (бані; звідси і назва Банне).

15 січня 1844 р. Святогірський монастир указом царя Миколи І був відновлений.

Найдавніша його частина - печерний комплекс - розміщена у товщі гори. У середині XVII ст. на верхній терасі гори звели муровану Миколаївську церкву. Частина вівтаря вирубана в скелі, решта споруди - прибудована. Крейдяна скеля з Миколаївською церквою стоїть над довкіллям і є найефективнішою містобудівною і ландшафтною домінантою.

В XIX ст. побудували трапезну з і Покровською церквою і дзвіницею < (1847-1851), Успенський собор (1859-1868), готель (1877), два корпуси келій (1887), будинок ігумена (1900). Обабіч підземного ходу, прокладеного у XVII ст. з нижньої тераси біля Успенського собору на верхню, влаштовано нижній і верхній павільйони (альтанки).

Монастирські будівлі частково були поруйновані під час Другої світової війни і відбудовані протягом 1947-1956 рр. Тоді ж на території нижньої частини монастиря спорудили їдальню, адміністративний і спальний корпуси санаторію, який ще з 1922 р. зайняв монастирський комплекс. З 1969 р. розпочалась і триває реставрація.

Серед археологічних пам'яток Донеччини заслуговують на увагу стоянка доби раннього палеоліту в Амвросіївці, Маріупольський могильник, скіфські кургани.

Територія ЖИТОМИРСЬКОЇ області, була заселена ще в епоху пізнього палеоліту. Серед зареєстрованих археологічних пам'яток городище другої половини І тисячоліття в Житомирі, давньоруське місто Волохів (1150) і залишки замку Любарта в Любарі.

Одним із давніх міст з дивним і неповторним ім'ям, що увібрало в себе два найдорожчих поняття — «жито» і «мир», є Житомир, що вже 11 століть стоїть, на межі Лісостепу і Полісся. Назву міста деякі дослідники пов'язують з існуванням тут у давнину хлібного ринку. За народними переказами, Житомир заснований у 884 році після вбивства Аскольда і Діра улюбленцем київських князів Житомиром.

Старовинна частина Житомира - «городище» — знаходиться на трьох високих скелястих пагорбах над річкою Кам'янкою: на горах Охрімовій, Замковій та Петровській. Вперше в документах місто згадується 1305 р. Перша оборонна споруда була зведена у другій половині XIV ст. на місці стародавнього городища \ЛІІ-ІХ ст. Протягом ХУ-ХУІ ст. замок, займаючи територію площею 3,5 десятин, був найбільшою спорудою міста і його центром.

У серпні 1899 р. з'явився (третій за ліком в Росії) трамвай, що сполучив центр з вокзалом.

В Житомирі збереглися архітектурні споруди: церква Пресвятої Богородиці, кафедральний костьол св. Софії (1737-1751, 1801), Будинок магістрату (XVIII ст.), Семінарський костьол (1838), Михайлівський собор, комплекс споруд поштової станції (XIX ст.). У 1866-1874 рр. був побудований Преображенський собор в стилі староруської архітектури ХІ-ХІІ ст. У спорудженні собору брали участь будівничі Ісакіївського собору (1818-1858) в Санкт-Петербурзі. Найдавнішою спорудою міста е Будинок колишньої колегії єзуїтського монастиря (1724). У XVIII ст. тут також діяли бернардинський чоловічій монастир і жіночий монастир сестер-жалібниць ордену св. Вікентія.

Архітектурні пам'ятки — ансамбль - монастиря кармелітів (XVI-XVIII ст.) і костел Святої Варвари (1826) — прикрашають Бердичів, який вперше згадується в документах XVI ст. Щодо назви міста - існує кілька версій. За однією з них - назва походить від племені берендеїв, за другою - від власного імені Бердич.

1593 р. тут був збудований замок, який пізніше власник цих земель, київський воєвода Я. Тишкевич передав у володіння монастирю босих кармелітів, що був заснований у 1627 р. У 1634 р. Бердичівські «босі кармеліти» побудували підземний Марийський костьол, у 1740-х рр. розпочалось зведення над печерним храмом величного кам'яного костьолу в стилі бароко. Популярність монастирю принесла чудотворна ікона Божої Матері. На поклоніння до неї збиралася велика кількість віруючих, що позитивно позначалося на розвитку торгівлі і добробуті жителів Бердичева. У 1756 р. князі Радзівіли виклопотали право проводити в місті 10 щорічних ярмарків, які мали європейське значення. В Бердичів приїжджали купці з Росії, Австрії, Німеччини, Італії та ін. країн.

У с. Тригір'я розташований Троїцький монастир XV ст., до комплексу якого входять Преображенська церква (1873) і келії (1782), а в м. Олевську - Миколаївська церква XV ст.

На державному обліку в ЗАКАРПАТСЬКІЙ області перебуває 152 пам'ятки архітектури, а до списку історичних міст входить 19 населених пунктів. У передмісті Ужгорода - Горяни - розташований храм - ротонда, який датується ХІІ-ХІІІ ст. Будівля відома як найдавнішій на Закарпатті костьол св. Анни або як церква св. Миколи. Храм складається з двох частин. Первісне ядро - кругла в плані невелика будівля, мурована з цегли, що нагадує давньоруську плінфу. Високу цінність мають фрески XIV ст. в інтер'єрі ротонди, виконані північно-італійськими або тірольськими майстрами. Друга частина - це готична назва XV ст. - прямокутна в плані. Ротонда в Горянах - унікальна романсько-готична пам'ятка церковного будівництва.

Ужгород існує з X ст. Замок в місті збудований у XVI, добудований у XVII ст. Видатною воєнно-архітектурною пам'яткою є Мукачівський замок «Паланок», який увінчує сопку вулканічного походження, що підноситься на висоту близько 70 м над долиною р. Латориці.

Ще одним замком, збудованим на вершині вкритої лісом гори, яка підноситься над долиною р. Уж, є комплекс давніх споруд у с. Невицьке. Замок зруйновано у 1644 р. З 1879 р. руїни замку стали туристичним об'єктом. З 1968 р. ведуться реставраційні роботи.

Над містом Хуст, на горі заввишки в 150 м. стоїть замок, заснований у XIV ст. і неодноразово перебудований. З липня 1766 р. над Хустом пройшла нечуваної сили гроза; блискавка вдарила в пороховий льох, і замок злетів у повітря. Після того ніхто вже не відбудовував його.

У місті Берегове у долині Тиси розташована пам'ятка архітектури XVII ст. Графське подвір'я та готичний костел (1418 р.).

У селищі Чинадієве в Мукачівському районі зберігся чудовий парк 1848 р., замок XIV-XVI ст. і палац 1890-1895 (тепер головний корпус санаторію «Карпати»).

Дата добавления: 2015-06-25