Тема: Повітря робочої зони

Модуль 2. Основи виробничої санітарії та гігієни

Робоча зона та повітря робочої зони.

Мікроклімат робочої зони.

План

1. Робоча зона та повітря робочої зони.

2. Мікроклімат робочої зони.

3. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.

4. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

5 Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин.

6. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві.

7. Заходи та засоби попередження забруднення повітря робочої зони.

Робочою зоноювважається простір заввишки 2 м над рівнем підлоги або робочої площини, на якій розташовані місця постійного або тимчасового перебування працюючих.

Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів навколишнього середовища і, в першу чергу, від стану повітря в приміщенні.

Стан повітря робочої зони в виробничому приміщенні називають мікрокліматом або метеорологічними умовами.

Параметри мікроклімату виробничих приміщень:

- температура повітря в приміщенні, ^O С;

- відносна вологість повітря, %;

- швидкість руху (рухливість) повітря, м/с;

- теплове випромінювання, ВТ/м³.

Ці параметри нормуються залежно:

• від теплових характеристик виробничого приміщення;

• від категорії робіт за важкістю; періоду року (холодний, теплий).

Розрізняють оптимальні (комфортні) і допустимі мікрокліматичні умови.

Оптимальні мікрокліматичні умови – умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину забезпечують найвищу працездатність і хороше самопочуття.

Допустимі мікрокліматичні умови – умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину можуть викликати напружену роботу механізму, терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних можливостей організму людини, а також не призводять дискомфортного відчуття.

Холодним періодом року вважається період, коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10 ^OС.

Теплим періодом року вважається період, коли середньодобова температура зовні приміщення становить +10 ^OС і вище.

На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони.

Температуру вимірюють термометрами – ртутними чи спиртовими, термографами.

Відносну вологість визначають психрометром, гігрометром та гігрографом.

Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчаті (0,3-0,5м/с) та чашкові (1-20 м/с) анемометри.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються у технологічних процесах. Шкідливими вважаються речовини, що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійного захворювання (ГОСТ 12.1.007-76).

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через кишково-шлункові шляхи потрапляють речовини під час ковтання та через забруднені руки.

Дія шкідливих речовин підвищується небезпечними та шкідливими факторами, наприклад, підвищена температура, вологість.

Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, вирішити яку можна наступними заходами та засобами:

• удосконалення технологічних процесів та устаткування;

• раціональне розміщення технологічного устаткування;

• автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами;

• раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря;

• раціоналізація режимів праці та відпочинку;

• застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;

• використання засобів індивідуального захисту.

Гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини у повітрі робочої зони виробничого приміщення вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинить негативного впливу на здоров’я нащадків.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

1 – надзвичайно небезпечні;

2 – високонебезпечні;

3 – помірно небезпечні;

4 – малонебезпечні.

Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:

О – гостронаправленої дії;

А – алергічної дії;

К – канцерогенної дії;

Ф – фіброгенної дії.

Таблиця. ГДК деяких шкідливих речовин в повітрі робочої зони

№ Н	Назва речовини	ГДК, мг/м^3	Клас небезпеки	Агрегатний стан
А	Азоту оксиди			Пари
	Аміак			Пари
	Ангідрид сірчистий			Пари
	Ангідрид сірки			Аерозоль
	Ацетон			Пари
	Бензин-розчинник			Пари
	Бензин паливний			П ари
	Гас			Пари
	Кислота сірчана			Аерозоль
	Озон	0,1		П ари
	Ртуть металічна	0,01		Пари
	Свинець та його сполуки	0,01		Аерозоль
	Окис вуглецю			Пари
	Хлор			Аерозоль

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинно перевищувати ГДК. При вмісті в повітрі робочої зони кількох шкідливих речовин односпрямованої дії сума відносин фактичних концентрацій кожного з них у повітрі приміщень до їх ГДК (ГДК₁, ГДК₂,..., ГДК_n) не повинна перевищувати одиниці:

де С₁, С₂, …, С_п – концентрації відповідних шкідливих речовин в повітрі, мг/м³;

ГДК₁, ГДК₂, …, ГДК_п - гранично допустимі концентрації відповідних шкідливих речовин, мг/м³.

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони кількох шкідливих речовин, що не

мають односпрямованої дії, ГДК залишаються таким самим, як і при їх ізольованій дії.

Дата добавления: 2015-06-25