Людини. 1 страница

Ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;

2) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;

3) одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування ви­трат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження;

4) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, перед­бачених законом.

3. Перекладач зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Ко­дексом;

3) здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати пра­вильність перекладу своїм підписом;

4) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та проце­суальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв'язку з виконанням його обов'язків.

4. Перед початком процесуальної дії сторона кримінального проваджен­ня, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в осо­бі і компетентності перекладача, з'ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз'яснюють його права і обов'язки,

5. За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе відповідальність, передбачену законом.

1. Перекладач - це особа, яка в порядку, передбаченому ст. 68 КПК, залу­чена до участі в кримінальному провадженні сторонами, слідчим суддею чи су­дом і володіє, крім мови, якою здійснюється кримінальне провадження, іншою мовою, необхідною для перекладу. Перекладач належить до «інших учасників кримінального провадження» (параграф 5 глави З КПК), проте саме він відіграє ключову роль у мовних контактах і відносинах учасників кримінального про­вадження і без нього неможливе проведення слідчих та інших процесуальних дій, захист прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального прова­дження, якщо хтось із них не володіє або недостатньо володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження.

2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, виходячи з вимог засади держав­ної мови кримінального провадження (див. ст. 29 КПК), повинні роз'яснити і забезпечити учасникам кримінального провадження, які не володіють чи не­достатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання, подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, і користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК (див. ч. З ст. 29 КПК). Це положення знайшло свій вияв у вигляді права кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення одержувати безоплатну допомогу перекладача, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, у ч. З ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 p., ч. З ст. 6 Кон­венції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

3. Перекладач залучається до участі в кримінальному провадженні для здійснення як усного перекладу усних пояснень, показань, клопотань, запере­чень, зауважень тощо, так і письмових документів, з якими учасники кримі­нального провадження ознайомлюються під час проведення конкретних слід­чих (розшукових) чи інших процесуальних дій, при ознайомленні учасників з матеріалами досудового розслідування до його завершення (див. ст. 221 КПК), при відкритті матеріалів іншій стороні (див. ст. 290 КПК), при ознайомленні учасників судового провадження з матеріалами кримінального провадження після призначення справи до судового розгляду (див. ст. 317 КПК), а також для здійснення письмового перекладу процесуальних документів, копії яких за законом обов'язково вручаються учасникам кримінального провадження, зо­крема, повідомлення про підозру (див. ст. 278 КПК), копії постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження (див. ч. 5 ст. 284 КПК), копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (див. ст. 293 КПК) тощо.

4. Як перекладач може бути залучена будь-яка особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, і мовою, якою володіє

198..

учасник кримінального провадження, який не володіє або недостатньо володіє мовою провадження. Перекладач не обов'язково повинен мати спеціальність або професію перекладача. Проте це не може бути особа, яка здійснює кримі­нальне провадження і вільно володіє необхідними мовами. Ця особа не може бути одночасно і перекладачем, оскільки суміщення цих процесуальних функ­цій с підставою для відводу (див. п. 2 ч. 1 ст. 75 КПК).

5. Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи суд пересвідчуються в особі і компетентності пе­рекладача, з'ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпі­лим, свідком і роз'яснюють його права і обов'язки,

6. Сурдопереклад - це переклад особою, яка має навички сурдоперекладу, усної мови через жестову мову (прямий переклад) для глухих учасників кримі­нального провадження. Крім того, вона має вміти здійснювати зворотний пере­клад жестової мови глухих на усну мову (зворотний переклад).

7. Реалізація перших двох прав перекладача - ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу та знайомитися з протоколами процесу­альних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження - є необхідною умовою виконання ним свого обов'язку, зазначеного у п. З ч. З цієї статті, -обов'язку здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правиль­ність перекладу своїм підписом.

8. Перекладач має право на сплату йому винагороди, якщо це не є його службовим обов'язком, а також на відшкодування витрат, пов'язаних із залу­ченням його до кримінального провадження (проїзд і добові в разі переїзду до іншого населеного пункту). При цьому витрати, пов'язані із залученням перекладача, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила. Проте витрати, пов'язані із залученням та участю перекладача для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, пояснень цивільного позивача, цивільного відповідача, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (див. ч. 1,2,4 ст. 122 КПК).

Витрати, пов'язані з залученням перекладача, відшкодовуються в роз­мірах, передбачених нормативно-правовими актами України для працівників (див. постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та орга­нізаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»).

9. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. перекладач, а також члени його сім'ї та близькі родичі належать до кола осіб, які мають пра­во на забезпечення безпеки, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій Щодо них робляться спроби вплинути на перекладача у зв'язку з залученням до участі у кримінальному провадженні.

- 199

10. Про порядок виклику перекладача слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом та наслідки неявки його без поважних причин див. ст.ст. 133— 139 КПК.

Згідно з ч. 2 ст. 327 КПК прибуття в суд перекладача (за винятком за­лучення його судом) забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки перекладача шляхом здійснення судового ви­клику.

11. Про обставини, які виключають участь перекладача у кримінальному провадженні, див. ч. 1 ст. 77 КПК і коментар до неї. За наявності цих обставин перекладач має заявити самовідвід або ж йому може бути заявлено відвід ін­шими учасниками кримінального провадження як під час досудового розслі­дування, так і в судовому провадженні. Проте попередня участь перекладача у кримінальному провадженні не може бути підставою для його відводу чи само­відводу (див. ст.ст. 79, 80 КПК).

12. Стаття 222 КПК встановлює недопустимість розголошення відомос­тей досудового розслідування і перекладачем. Відповідно ст. 187 КК України передбачає кримінальну відповідальність перекладача за розголошення без до­зволу слідчого, прокурора даних досудового розслідування, якщо його було по­переджено в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані.

Проте за змістом ст. 68 КПК обов'язок перекладача не розголошувати ві­домості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження і які стали йому відомі у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків, поширюється не тільки на досудове розслідування, а й на судове провадження.

13. Відмова перекладача без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або під час досудового розслідування, а також заві-домо неправильний переклад тягнуть за собою кримінальну відповідальність (див. ст.ст. 385, 384 КК України).

Стаття 69. Експерт

1. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє на­уковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право від­повідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експер­тизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушен­ня, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального про­вадження і стосуються сфери її знань.

2. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.

3. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосу­ються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних з проведенням експертизи;

3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об'єктів дослідження;

4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення ві­домості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;

5) ставити запитання, що стосуються предмета та об'єктів досліджен­ня, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування ви­трат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом для надання по­яснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка залучена як експерт;

7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, перед­бачених законом;

8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу».

4. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висно­вку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладе­них на нього обов'язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

5. Експерт зобов'язаний:

1) особисто провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз'яснити його;

2) прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту;

3) забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змі­ною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;

4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального проваджен­ня, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;

5) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Ко­дексом.

6. Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення екс­перт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу,

- 201

чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.

1. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» у редакції від 9 вересня 2004 р. судова експертиза - це дослідження експертом на основі спе­ціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів дізнання, досудо-вого слідства та сулу.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК експертиза провадиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, які мають значення для кримі­нального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається прове­дення експертизи для з'ясування питань права.

3. Спеціальні знання - це знання, які лежать в основі відповідних спеці­альностей та спеціалізацій. Експерт повинен мати спеціальні знання у галузі науки, техніки, мистецтва тощо, які необхідні і достатні для того, щоб дати висновок з питань, що виникають під час досудового розслідування і судового розгляду. Спеціальні знання набуваються в процесі навчання і практичної ді­яльності за певною спеціальністю (фахом). Судовими експертами можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в спеціалізованих устано­вах Міністерства юстиції України та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (див. ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

4. Судово-експертну діяльність здійснюють:

- атестовані судові експерти, які працюють у державних спеціалізованих установах (науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юс­тиції України, науково-дослідних установах судових експертиз, судово-медич­них та судово-психіатричних установах Міністерства охорони здоров'я Украї­ни, експертних службах МВС України, Міністерства оборони України, СБУ та Державної прикордонної служби України) та

- інші фахівці з відповідних галузей знань, які не є працівниками цих уста­нов, але можуть залучатися слідчим, прокурором, судом до проведення деяких видів судових експертиз, за винятком криміналістичних, судово-медичних та су­дово-психіатричних експертиз, які здійснюються виключно експертами держав­них спеціалізованих установ (див. ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»).

5. Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта: а) особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про судову експерти­зу»); б) особи, які перебувають в службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого (ч. 2 ст. 69 КПК); в) особи, які вже проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються в цьому провадженні (ст. 79 КПК); г) особи, щодо яких є обставини, що забороняють

їх участь у кримінальному провадженні і є підставами для їх відводу (див. ч. 1 ст. 77 КПК) з тим обмеженням, що, як зазначається у ч. 1 ст. 79 КПК, їх по­передня участь у цьому кримінальному провадженні як експерта не може бути підставою для відводу. На нашу думку, законодавець мав би зазначити тут один виняток, який стосується випадків повторної експертизи, проведення якої до­ручається, на відміну від додаткової, іншому експерту (іншим експертам). Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову експер­тизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 р. № 8, «повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесу­альних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмежен­ня прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у пра­вильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові» (п. 11).

6. За наявності цих обставин експерт має заявити самовідвід або ж йому може бути заявлено відвід. Про порядок вирішення питання про відвід див. ст.ст. 80, 81 КПК.

7. У п.п. 1-3 ч. З ст. 69 КПК зазначені права експерта, які необхідні для того, щоб отримати відомості про кримінальне провадження, котрі стосуються предмета експертного дослідження. Він має право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження щодо предмета дослідження: з протоколами слід­чих (розшукових) дій та додатками до них, іншими документами, речовими до­казами. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

8. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Якщо їх недостатньо, то він може заявити клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків. Про отримання зразків для екс­пертизи див. ст. 245 КПК.

Для отримання додаткових відомостей, необхідних для проведення екс­пертизи, експерт має право бути присутнім при проведенні процесуальних дій - допитів, оглядів місця події, речей, документів тощо і при цьому ставити за­питання допитуваним, звертати увагу під час проведення інших процесуальних дій на обставини, які мають значення для його висновку, щоб вони були зане­сені до протоколу цієї дії.

9. Закон дозволяє експерту, якщо це в інтересах з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, виходити за межі отриманого доручення про проведення експертизи і зазначити у висновку експертизи ви­явлені в ході її проведення обставини, з приводу яких йому не були поставлені питання (див. також ч. З ст. 102 КПК).

-203

10. Експерт має право на сплату йому винагороди, якщо це не є його служ­бовим обов'язком, а також на відшкодування витрат, пов'язаних із залученням його до кримінального провадження (проїзд і добові в разі переїзду до іншого населеного пункту). При цьому витрати, пов'язані із залученням експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила. Проте залучення сто­роною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Дер­жавного бюджету (див. ч. 1, 4 ст. 122 КПК).

11. Витрати, пов'язані з залученням експерта, відшкодовуються в роз­мірах, передбачених нормативно-правовими актами України для працівників (див. постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та орга­нізаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»).

12. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. експерт, а також члени його сім'ї та близькі родичі належать до кола осіб, які мають пра­во на забезпечення безпеки, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на експерта у зв'язку з залученням його до участі у кримінальному провадженні.

13. До інших прав експерта, які передбачені Законом України «Про судову експертизу», належать, зокрема: право мати безперешкодний доступ експерта до об'єкта дослідження і належні умови праці (див. ст. 6); подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судо­вого експерта (див. ст. 13); право на оплату праці та соціальних захист (ст. 18).

14. У п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК визначено зміст основного обов'язку експер­та у кримінальному провадженні: 1) провести повне експертне дослідження; 2) дати обгрунтований і об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання; 3) роз'яснити висновок - у разі необхідності.

15. Відповідно до ст. 101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, об­грунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен грунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Якщо для проведення експертизи залучається кіль­ка експертів, вони мають право скласти один висновок або окремі висновки. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза. Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмоти-

вована у відповідних постанові, ухвалі, вироку. Про зміст висновку експерта див. ст. 102 КПК.

16. Про виклик слідчим, прокурором і судовий виклик див. ст.ст. 133,134 КПК.

Згідно з ч. 2 ст. 327 КПК прибуття в суд експерта забезпечується сторо­ною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки експерта шляхом здійснення судового виклику.

17. Відповідно до ч. 7 ст. 101 КПК висновок експерта надається в пись­мовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку. Експерт зобов'язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (див. ч. З ст. 95 КПК).

18. Важливою новелою в переліку обов'язків експерта є обов'язок забез­печення збереження об'єкта експертизи, адже цей об'єкт може бути необхід­ним для проведення з ним наступних процесуальних дій - огляду, повторної чи додаткової експертизи тощо. Тому якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, екс­перт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта.

19. Стаття 222 КПК встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування експертом. Відповідно ст. 387 КК України передба­чає кримінальну відповідальність експерта за розголошення без дозволу слід­чого, прокурора даних досудового розслідування, якщо його було попереджено в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані. За змістом ст. 68 КПК обов'язок експерта не розголошувати відомості, які безпо­середньо стосуються суті кримінального провадження і які стали йому відомі у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків, поширюється не тільки на досудове розслідування, а й на судове провадження.

20. Якщо експерт під час проведення дослідження дійде висновку, що для проведення експертизи у нього недостатньо спеціальних знань чи необхідно за­лучати й інших експертів для проведення комісійної чи комплексної експертизи, то він має повідомити особу, яка його залучила, або суд, який доручив проведен­ня експертизи, про неможливість проведення ним, або ним одним експертизи.

21. Якщо у експерта, залученого до участі у провадження стороною обви­нувачення, стороною захисту чи слідчим суддею (про порядок залучення екс­перта див. ст. 243 КПК), виникнуть сумніви щодо змісту та обсягу доручення, то він має заявити відповідно перед стороною чи слідчим суддею клопотання про уточнення або ж повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим питанням або без залучення інших осіб.

Стаття 70. Відповідальність експерта

1. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді, невиконання інших обов'язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.

. 205

1. Порушення експертом своїх процесуальних обов'язків тягне за собою відповідальність, про що він має бути попереджений стороною чи судом, який доручає йому проведення експертизи.

2. Згідно з ч. 2 ст. 102 КПК у висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Відмова експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або під час досудового слідства тягне за собою кримі­нальну відповідальність за ст. 385 КК України, а завідомо неправдивий висно­вок експерта - за ст. 384 КК України.

Стаття 71. Спеціаліст

1. Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і су­дового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

2. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої тех­нічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, від­бір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового роз­гляду.

3. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду заявляти клопотання про залучення спеціаліста або використан­ня його пояснень і допомоги.

4. Спеціаліст має право:

1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду;

2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням;

3) звертати увагу сторони кримінального провадження, я^а його залу­чила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і х'о>іументів;

4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;

5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування ви­трат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження;

6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, перед­бачених законом.

5. Спеціаліст зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади;

2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань;

3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кри­мінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здій­снювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв'язку з вико­нанням його обов'язків;

4) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Ко­дексом.

1. Спеціаліст як один з «інших учасників кримінального провадження» сприяє сторонам, потерпілому, суду у здійсненні завдань кримінального про­вадження завдяки використанню наявних у нього спеціальних знань та нави­чок застосування технічних чи інших засобів, а також завдяки наданню ним консультацій під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, з'ясування і вирішення яких потребують спеціальних знань і навичок.

2. Як і для експерта, обов'язковою умовою залучення спеціаліста до учас­ті в кримінальному провадженні є наявність у нього спеціальних знань, які необхідні для вирішення питань. Проте процесуальна форма участі спеціаліс­та відрізняється від форми участі експерта, який бере участь у провадженні з метою надання висновку з питань, які поставлені сторонами і судом і який є окремим джерелом доказів. Спеціаліст бере участь у слідчих (розшукових) діях, у негласних слідчих (розшукових) діях, а також в інших процесуальних діях для сприяння у виявленні, закріпленні та вилученні предметів і докумен­тів, застосуванні технічних засобів у дослідженні матеріалів провадження, для формулювання запитань експерту, для роз'яснення сторонам і суду питань, які стосуються його спеціальних знань. Він діє лише в межах компетенції того про­цесуального учасника провадження в сенсі використання спеціальних знань і навичок, який доручив йому виконання певної роботи.

3. Спеціаліст може бути залучений для надання технічної допомоги під час проведення допитів із застосуванням фотозйомки, аудіо- та/або відеозапи-су (див. ч. 5 ст. 224 КПК). При проведенні допиту малолітньої або неповно­літньої особи, а також інших слідчих (розшукових) дій за їх участі КПК пе­редбачає обов'язкову присутність як спеціалістів педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. До початку допиту їм роз'яснюється їх обов'язок бути присутніми під час допиту, а також право заперечувати проти запитань та ста­вити запитання, а під час проведення інших слідчих (розшукових) дій - стави­ти уточнювальні запитання малолітній чи неповнолітній особі (див. ст.ст. 226, 227 КПК).

Дата добавления: 2015-06-25