Статтею. 3 страница

Відомості про оголошення розшуку невідкладно, тобто не пізніше наступ­ного дня, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Слідчий здійснює розшук підозрюваного шляхом проведення гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, наприклад, обшуку (ч. 1 ст. 234 КПК) або обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (п. 4 ч. 1 ст. 267 КПК), а також доручаючи в разі необхідності його проведення оперативним підрозділам. Слід мати на увазі, що в останньому випадку слідчий не вправі визначати методи, за допомогою яких повинен здійснюватись розшук.

Стаття 282. Відновлення досудового розслідування

1. Зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слід­чого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших проце­суальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому.

2. Зупинене досудове розслідування також відновлюється у разі скасу­вання слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.

3. Відомості про відновлення досудового розслідування вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

1. Слідчий, прокурор своєю постановою відновлює зупинене досудове розслідування, якщо відпали підстави для його зупинення, передбачені ч. 1 ст. 280 КПК (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, про­ведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва завершено).

Водночас зупинене досудове розслідування може бути відновлено і тоді, коли ці підстави продовжують існувати, але виникає нагальна необхідність у невідкладному проведенні окремих слідчих дій, які потрібні для збирання та перевірки доказів у справі, а зволікання з їх проведенням може призвести до втрати цінної доказової інформації. Особливого значення набувають слідчі дії, спрямовані на встановлення місця перебування підозрюваного. Якщо в резуль­таті проведення цих дій підстави для зупинення досудового розслідування не усунуті, воно знову зупиняється постановою прокурора або слідчого за узго­дженням з прокурором. Така ситуація може виникати неодноразово, і кожного разу має ретельно виконуватись процедура зупинення і відновлення досудово­го розслідування. Копія постанови про відновлення досудового розслідуван­ня (а також копії постанов про нове зупинення та відновлення) надсилається підозрюваному (якщо він не у розшуку), адвокату-захиснику та потерпілому.

2. Постанова про зупинення досудового розслідування може бути оскар­жена потерпілим, стороною захисту (ч. 4 ст. 280 КПК) і скасована ухвалою слідчого судді на підставі п. 2 ч. 1 ст. 303 та п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК, яка не може бути оскаржена. В такому разі постановою слідчого, прокурора досудове слід­ство відновлюється.

3. Відомості про відновлення досудового розслідування слідчим, проку­рором вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Рівною мірою всі відомості про факти відновлення розслідування для проведення необхідних слідчих дій і нового зупинення розслідування, незалежно від кількості цих ак­цій, кожного разу неодмінно вносяться до Єдиного реєстру.

Глава 24

Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування

§ 1 Форми закінчення досудового розслідування

Стаття 283. Загальні положення закінчення досудового розсліду­вання

1. Особа маг право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в най-коротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

2. Прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримі­нальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про засто­сування примусових заходів медичного або виховного характеру.

3. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться про­курором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

1. Коли виконані вимоги ст. 91 КПК про встановлення обставин, які під­лягають доказуванню у кримінальному провадженні, досудове розслідування визнається закінченим, тобто, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій, спря­мованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які ви­никли, не залишилась неперевіреною.

2. Коментована стаття передбачає загальні положення щодо закінчення досудового розслідування. У ній вказується, що особа має право: а) на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк; б) на закінчення досудо­вого розслідування шляхом закриття провадження.

3. Частина 2 цієї статті вимагає, щоб прокурор у найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру прийняв одне з таких рішень: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинуваль­ним актом; 4) звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру; 5) звернутися до суду з клопотанням про застосу­вання примусових заходів медичного характеру.

4. На прокурора покладається обов'язок внесення відомостей про закін­чення досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Стаття 284. Закриття кримінального провадження

1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопо­рушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідаль­ність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо прова­дження (необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального прова­дження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його пред­ставник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

2. Кримінальне провадження закривається судом:

1) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинува­чення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

3. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий приймає постанову про закриття кримінального проваджен­ня з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального прова­дження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

4. Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслі­дування щодо відповідного кримінального правопорушення.

5. Копія постанови слідчого про закриття кримінального проваджен­ня надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про за­криття кримінального провадження також може бути скасована прокуро­ром за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Копія постанови прокурора про закриття кримінального проваджен­ня надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрювано­му, захиснику.

6. Якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, пе­редбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

7. Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з під­стави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передба­ченому цим Кодексом.

8. Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

1. Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кри­мінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про за­криття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

2. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпо­середнього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і доку­ментів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

3. Підстави для закриття кримінального провадження прийнято розподі­ляти на реабілітуючі та нереабілітуючі.

До реабілітуючих (тобто тих, які повністю знімають з особи підозру) під­став необхідно віднести ті, що вказані в п.п. 1-4 ч. 1 коментованої статті.

До нереабілітуючих (тобто тих, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності) підстав відносяться такі, які вказані в п.п. 5-7 ч. 1 коментованої статті.

4. Частина 2 коментованої статті передбачає, що кримінальне проваджен­ня закривається судом у таких випадках: 1) при звільненні особи від криміналь­ної відповідальності; 2) якщо прокурор відмовився від підтримання обвинува­чення, за винятком випадків, передбачених КПК (див. ст. 340 КПК).

5. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор прийма­ють постанову, яка складається згідно з ч. 5 ст. 110 КПК. Постанова про за­криття кримінального провадження, прийнята слідчим, може бути оскаржена заявником, потерпілим, його представником чи законним представником. Ця постанова, прийнята прокурором, може бути оскаржена заявником, потерпілим,

його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисни­ком чи законним представником.

6. Якщо в конкретному кримінальному провадженні жодній особі не пові­домлялося про підозру, то слідчий складає постанову про закриття такого про­вадження з підстав, лише передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 284 КПК.

7. Прокурором складається постанова про закриття кримінального про­вадження щодо підозрюваного за будь-яким із пунктів (1-7), передбачених ч. 1 цієї статті.

8. Частина 4 коментованої статті передбачає, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

9. У кожному випадку закриття кримінального провадження слідчий зобов'язаний надіслати копію постанови заявнику, потерпілому, прокурору.

10. Протягом двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови прокурор має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованіс­тю. Крім того, прокурор може скасувати постанову слідчого про закриття кри­мінального провадження за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана ним протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

11. Копію постанови про закриття кримінального провадження прокурор надсилає заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

13. Суд зобов'язаний ухвалити виправдовувальний вирок, якщо обставини, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК, виявляються під час судового розгляду.

14. Судом виноситься ухвала про закриття кримінального провадження, якщо обставини, передбачені п.п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 284 КПК, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК.

15. Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття кримі­нального провадження або ухвалення вироку на підставі його звільнення від кримінальної відповідальності, то в цьому разі кримінальне провадження про­довжується в загальному порядку, передбаченому КПК.

16. Про закриття кримінального провадження ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

§ 2. Звільнення особи від кримінальної відповідальності

Стаття 285. Загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

2. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні криміналь­ного правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення

від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.

3. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї під­стави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передба­чене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному об­сязі в загальному порядку.

1. Звільнення особи від кримінальної відповідальності - це здійснювана згідно з Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами відмова держави від застосування заходів кримінально-правового впливу щодо осіб, які вчинили злочин. Цей акт правосуддя може бути здійснений виключно судом на базі матеріалів досудового розслідування у випадках (1) дійового каяття особи, (2) примирення винного з потерпілим, (3) передачі особи на поруки, (4) зміни обстановки, (5) закінчення строків давності.

Якщо особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кри­мінального правопорушення, у першому випадку визнає себе винною, щи­росердно покається у вчиненому діянні, активно сприятиме розкриттю зло­чину; у другому - помириться з потерпілим, відшкодує завдані збитки або усуне заподіяну шкоду; в третьому - визнає себе винною, щиро покається у вчиненому діянні, запевнить трудовий колектив і суд у своїй бездоганній поведінці в майбутньому; у четвертому - в результаті зміни обстановки пе­рестала бути суспільно небезпечною або саме діяння втратило суспільну небезпечність; в п'ятому - має бути звільнена від кримінальної відповідаль­ності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, то підозрюваному,обвинуваченому роз'яснюється право на такого роду звіль­нення від кримінальної відповідальності за дотримання ним зазначених умов. Прокурор, слідчий, вочевидь, повинні заохочувати підозрюваного, обвинува­ченого, якщо для цього є передумови, погодитись на таке вирішення справи та виявити активність у цьому напрямі.

2. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кри­мінальної відповідальності, роз'яснюється сутність конкретної підстави його можливого звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки цієї акції, а також його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

3. Досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо яко­го передбачається звільнення від кримінальної відповідальності, заперечують проти цього.

Стаття 286. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності

1. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримі­нального правопорушення здійснюється судом.

2. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду під­озрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звіль­нення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового роз­слідування у повному обсязі надсилає його до суду.

3. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов'язаний ознайомити з ним потерпілого та з'ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

4. Якщо під час здійснення судового провадження щодо проваджен­ня, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримі­нальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

1. Коментована стаття передбачає, що звільнення від кримінальної відпо­відальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється тільки судом.

2. Прокурор, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, має отримати згоду підозрю­ваного на таке звільнення. При цьому він повинен здійснити такі процесуальні дії: а) скласти клопотання про звільнення від кримінальної відповідальнос­ті; б) не проводячи в повному обсязі досудового розслідування, надіслати таке клопотання до суду; в) перед його направленням до суду ознайомити з ним по­терпілого та з'ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

3. Реалізовуючи норми кримінального і кримінального процесуального законодавства щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, слід звернути особливу увагу на припис ч. З ст. 289 КПК про обов'язок прокуро­ра перед направленням клопотання до суду ознайомити з ним потерпілого та з'ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримі­нальної відповідальності. Це - зрозуміла і логічна вимога, оскільки спрямована на захист законних інтересів потерпілого в кримінальному провадженні.

Водночас, законодавець, на нашу думку, цілком правильно зобов'язує слідчого, прокурора, суд з'ясувати ставлення потерпілого до звільнення осо­би від кримінальної відповідальності, але не надаючи йому права заборонити таке рішення суду (ч. З ст. 286, п. 8 ч. 1 ст. 287, ч. 2 ст. 288 КПК). Аналіз цих правових норм свідчить про те, що суд у разі негативної думки потерпілого щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, приймаючи рішен­ня і враховуючи позицію потерпілого, може все-таки задовольнити клопотання прокурора про звільнення.

4. Суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

Стаття 287. Клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності

1. У клопотанні прокурора про звільнення від кримінальної відпо­відальності вказуються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості підозрюваного (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада прокурора;

4) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання підозри;

5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та відо­мості про її відшкодування;

6) докази, які підтверджують факт вчинення особою кримінального правопорушення;

7) наявність обставин, які свідчать, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, та відповідна правова підстава;

8) відомості про ознайомлення з клопотанням потерпілого та його думка стосовно можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності;

9) дата та місце складення клопотання.

До клопотання прокурора повинна бути додана письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності.

1. Коментована стаття визначає вимоги, яким має відповідати клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності.

2. Форма і зміст клопотання мають важливе процесуальне значення, оскільки від викладених у ньому формулювань, фактичних обставин кримі­нального правопорушення, доказів, а також інших відомостей, які містяться в п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті, залежать наслідки його розгляду судом.

3. До клопотання прокурора обов'язково додається письмова згода особи на її звільнення від кримінальної відповідальності.

Стаття 288. Розгляд питання про звільнення від кримінальної від­повідальності

1. Розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сто­рін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку,

передбаченому цим Кодексом, із особливостями, встановленими цією

2. Суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звіль­нення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

3. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звіль­няє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримі­нальну відповідальність.

4. У разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здій­снення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надій­шло після направлення обвинувального акта до суду.

5. Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнен­ня особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеля­ційному порядку.

1. Цією статтею визначається процесуальний порядок розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Коментована стаття передбачає загальний порядок розгляду клопотання прокурора в судовому за­сіданні, але з певними особливостями, які встановлюються цією статтею. Він полягає в тому, що розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сторін кримінального провадження, а також потерпілого.

2. Суд обов'язково з'ясовує думку потерпілого стосовно можливості звіль­нення підозрюваного чи обвинуваченого від кримінальної відповідальності (див. п. З коментаря до ст. 286 КПК).

3. Якщо суд встановлює підстави, передбачені ст.ст. 44-49 КК, він своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обви­нуваченого від кримінальної відповідальності.

4. Коли судом встановлюється необґрунтованість клопотання про звіль­нення особи від кримінальної відповідальності, суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення криміналь­ного провадження в загальному порядку.

5. Якщо таке необгрунтоване клопотання надійшло після направлення обвину­вального акта до суду, то він продовжує судове провадження у загальному порядку.

6. На ухвалу суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути подана апеляція на загаль­них підставах.

Стаття 289. Відновлення провадження при відмові від поручительства

1. Якщо протягом року з дня передачі особи на поруки колективу

підприємства, установи чи організації вона не виправдає довіру ко-

лективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушу­ватиме громадський порядок, загальні збори відповідного колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відпо­відальності.

2. Суд, отримавши рішення загальних зборів колективу про від­мову від поручительства, розглядає питання притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопору­шення в порядку, передбаченому статтею 288 цього Кодексу.

3. Переконавшись у порушенні особою умов передачі на пору­ки, суд своєю ухвалою скасовує ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки та направляє матеріали проваджен­ня для проведення досудового розслідування в загальному порядку чи здійснює судове провадження в загальному порядку, якщо питання про звільнення від кримінальної відповідальності було прийняте піс­ля направлення обвинувального акта до суду.

1. Згідно зі ст. 47 КК звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки не є остаточним, а носить умовний характер, оскіль­ки клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу на поруки передбачає умову, що така особа протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не буде ухилятися від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок.

2. У випадку порушення особою, яка передана на поруки, зазначених умов, колектив після переконання, що взята на поруки особа не виправ­дала його довіри, відмовляється від свого поручительства. Таке рішення приймається на загальних зборах відповідного колективу і направляється до суду, який ухвалював рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

3. Після отримання рішення загальних зборів колективу про відмову від поручительства суд розглядає питання притягнення особи до криміналь­ної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 288 КПК.

4. Переконавшись, що особа порушила умови передачі її на поруки, суд своєю ухвалою приймає одне з таких рішень: 1) скасовує ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від криміналь­ної відповідальності та направляє матеріали провадження для проведення досудового розслідування в загальному порядку або 2) здійснює судове провадження в загальному порядку, якщо питання про звільнення від кри­мінальної відповідальності було прийняте після направлення обвинуваль­ного акта до суду.

§ 3. Звернення до суду з обвинувальним актом,

клопотанням про застосування примусових заходів медичного

або виховного характеру

Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні

1. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достат­німи для складання обвинувального акта, клопотання про застосуван­ня примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої пе­редбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

2. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які (в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або мен­шого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню по­карання.

3. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор мас намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

4. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

5. У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути ви­далені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Ви­далення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримі­нального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.

Дата добавления: 2015-06-25