Священничі ризи

ДИЯКОНСЬКІ РИЗИ

Диякон уживає оці ризи при богослужбах:

(І) Стихар цебто біла чи червона, верхня одіж. Означає невинність своєю білою барвою або любов своєю червоною бар­вою. Стихаря вживають так нищі, як і вищі служителі при богослужбах, бо всі вони є слугами Христа Господа. Ця одежа зветься стихарем від грецького слова «стих», бо вона в простій ліий сходить на долину. Зветься вона ще підризою, бо священнослужителі накла­дають на неї ще інші ризи (1).

(II) Пояс. Диякон і священник оперезуються ним. Так як стихар пригадує білу ризу, що Ірод поклав на Христа, так пояс пригадує рушник, що ним Спаситель підперезався, як обмивав ноги Своїм учням на Тайній Вечері.

(III) Дальматика це зовнішня одежа, що диякон уживає. Пригадує вона пишність анголів у небі. (2).

(IV) Орар це довгий, вузький пояс, що диякон кладе собі на ліве рам'я, плечі та груди. Кожен раз, що диякон чинить щось у часі служіння, він уживає орар, держачи трьома пальцями правої руки. Орар пригадує ангольські крила. Як анголи Служать Богові перед Його престолом у небі, так диякони обслуговують священника при Господній трапезі. (3).

(V) Hараквиці стискають і притримують рукави стихаря, щоб вони не ссувалися. Означають вони шнури, якими Спаси­тель був зв'язаний у часі Своїх Страстей. Брава наракавиця теж означає силу, що нею Христос переміг Сатану, а ліва це символ терпеливости та бодрости.

Диякон відограє дуже важну ролю в Східній Церкві. Він завжди супровожає священника в усіх богослуженнях. Так як Анголи обслуговують Христові, так диякон обслуговує священникові, що прославляє Бога богослужбами.

Священник теж уживає оці ризи: стихар, пояс і нараквиці. Крім цього він має особливіші ризи, що належать до священн­ичого служіння. На кліші стихар зазначений числом 1, пояс числом 3, а нараквиці числом 4.

Особливіші ж ризи священника це:

(I) Епітрахиль (зазначений числом 2) це вузький і довгий шаль, що священник накладає на шию. Епітрахиль сягає священникові до колін. Без епітрахнля священник не може виконувати ніякого літургійного служіння. Історія ж епітрахиля давна. Колись римські достойники носили пишну одіж з золотом обшитою на переді смугою. Була вона знаком власти та достоїнства. В такому й значенні сьогодні вживається в нашій Церкві епітрахиль. Він означає владу священника.

З бігом часу, коли стихар став літургійною одіжжю, так епітрахиль обтято так, що полишилася тільки його золотом ткана смуга, яку священник закладав на шию. Так ця одежа дістала назву епітрахиль. Він представляє священничу владу і Божу благодать, якою священник виконує цю владу над душами. Колись священники завжди носили на собі еійтрахиль. Сьогодні тільки Папа має право його завжди носити.

(II) Фелон (зазначений числом 5) був колись одіжжю, що мала зверху та з долини отвір і покривала цілого чоловіка, тому й звалася по-грецьки фелоніон. Церква прийняла цю одіж до своїх літургійних риз, обтинаючи її спереду, щоб не перешкаджала в виконуванні священничих функцій. Фелон означає вищі дари, що спливають на священника від Святого Духа та пригадує хламиду цебто червоний плащ, що вояки глузливо накинули на Спасителя, вітаючи Його немов царя. Хрест на задній частині фелоні пригадує нам хрест, що Спаситель двигав на гору Голгофу, де кати розп'яли Його. Пригадує він священникові, що слід терпеливо двигати тягар священства.

Дата добавления: 2015-06-25