Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

І. Актуальність теми




Перинатальні інфекції

Конкретні цілі:

1.Визначати етіологічні, патогенетичні фактори та фактори ризику при перинатальних інфекційних захворюваннях у новонароджених.

2.Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину перинатальних інфекційних захворювань у новонароджених: внутрішньоутробна інфекція, локальна та генералізована інфекція.

3.Визначати особливості перинатальних інфекційних захворювань новонароджених (внутрішньоутробної інфекції, локальної та генералізованої інфекції) і ставити попередній клінічний діагноз.

4.Складати план обстеження при перинатальних інфекційних захворюваннях новонароджених (внутрішньоутробної інфекції, локальної та генералізованої інфекції) та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при їх типовому перебігу.

5.Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики перинатальних інфекційних захворюваннях новонароджених (внутрішньоутробної інфекції, локальної та генералізованої інфекції).

6.Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при гострій дихальній недостатності, гострій нирковій недостатності, судомному синдромі, некротичному ентероколіті, синдромі дисемінованого внутрішньосудинного згортання при перинатальних інфекційних захворюваннях у новонароджених.

7.Проводити диференціальну діагностику перинатальних інфекцій та ставити попередній діагноз.

8.Здійснювати прогноз життя при перинатальних інфекційних захворюваннях новонароджених (внутрішньоутробній інфекції, локальній та генералізованій інфекції).

9.Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в неонатології.


Тема 6. Внутрішньоутробні інфекції новонародженого (TORCH -інфекції) Класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика, прогноз.

Кількість навчальних годин – 4 академічні години

Внутрішньоутробні інфекції (ВУІ) - група захворювань, при яких зараження відбувається від матері в анте- та інтранатальному періоді розвитку плода. На сьогоднішній день це одна з важливих проблем сучасної перинатології, неонатології та педіатрії взагалі - через широке розповсюдження, високу летальність та несприятливі медико-соціальні наслідки. В структурі перинатальної смертності внутрішньоутробна інфекція складає до 65 %. Поліморфність клінічних ознак, відсутність патогномонічних симптомів затруднюють своєчасну діагностику внутрішньотробних інфекцій.

Внутрішньоутробні інфекції - одна з провідних причин неонатальної та дитячої захворюваності, смертності та інвалідності. Внутрішньоутробні інфекції \ВУІ\ зумовлюють невиношування вагітності, передчасні пологи, мертвонародження, вроджені вади розвитку центральної нервової системи, серцево-судинної системи, системи травлення дитини. Немовля може народжуватися з неспецифічними клінічними проявами інфекції, що в разі відсутності етіологічної діагностики значно ускладнює лікування та визначає несприятливий прогноз для подальшого здоров'я та розвитку дитини.

Серед причин перинатальної смертності внутрішньоутробні інфекціі становлять 25-30%, за даними А.В.Цинзерлінга навіть до 68-70%.

 

ІІ. Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння, що планується)

1. Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): α1

- Про місце внутрішньоутробних інфекцій в структурі перинатальної патології.

- Про статистичні дані щодо захворюваності, частоти виникнення ус­к­ладнень, летальності, найближчого та віддаленого прогнозу хворих на ВУІ.

- Про історію наукового вивчення та внесок відчизняних вчених.

2. Студент повинен знати (засвоїти): α2

- Структуру внутрішньоутробних інфекцій;

- етіологічні фактори та фактори ризику перинатальних інфекцій;

- ключові ланки патогенезу ВУІ;

- класифікацію та вміти проводити аналіз клінічної картини перинатальних інфекційних захворювань у новонароджених: внутрішньоутробна інфекція, локальна та генералізована інфекція;

- ускладнення ВУІ;

- принципи лікування ВУІ;

3. Студент повинен оволодіти: α3

Навичками:

- Збирання скарг та анамнезу захворювання;

- Обстеження хворого на ВУІ та виявлення основних симптомів і синдромів;

- Сформулювати та обгрунтувати попередній діагноз;

- Визначення плану лабораторного та інструментального обстеження хворого (згідно стандартам діагностики);

Вміннями:

- Визначати особливості перинатальних інфекційних захворювань новонароджених (внутрішньоутробна інфекція, локальна та генералізована інфекція) та ставити попередній діагноз;

- Скласти план обстеження при перинатальних інфекційних захворюваннях новонароджених (внутрішньоутробна інфекція, локальна та генералізована інфекція)

- Інтерпритувати результати лабораторних та інструментальних досліджень;

- Провести диференційну діагностику ВУІ;

- Надати рекомендації стосовно режиму та дієти хворого на ВУІ, важкість стану та супутню патологію;

- Скласти план лікування хворого на ВУІ (згідно стандартам лікування) з урахуванням стадії захворювання, наявності ускладнень та супутньої патології;

- Надати невідклажну допомогу в екстримальних ситуаціях та при невідкладних станах;

- Здійснювати прогноз життя при перинатальних інфекційних захворюваннях новонароджених;

ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі):

- Студент повинен демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в неонатології;

- Студент повинен навчитися дотримуватися правил поведінки, принципів лікарської етики та деонтології біля ліжка хворого на ВУІ;

- Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з матір’ю та родиною хворої дитини;

- Засвоїти почуття професійної відповідальності за своєчасність та адекватність надання кваліфікованої медичної допомоги.

 

ІV. Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна Знати Вміти
1. Попередні (забезпечуючі)
Нормальна анатомія Будову ЦНС, ССС, гепато­біліарної, СВС та ін., крово­постачання та інервацію  
Гістологія Будову головного мозку, легенів, альвеол, судинної системи, гепатобіліарної Аналізувати нормальну та патологічну змінену тканину головного мозку, легенів, судин гепатобіліарної системи та сечовивідної
Нормальна фізіологія Фізіологію основних систем в нормі, нормативні показники лабораторних та інструментальних методів дослідження, їхнє значення Оцінити дані лабораторних та інструментальних методів обстеження пацієнта
Патологічна фізіологія Ключові ланки патогенезу ВУІ  
Патологічна анатомія Морфологічні особливості розвитку ВУІ в залежності від часу інфікування плоду Аналізувати та інтерпретувати дані клінічного обстеження та додаткових методів обстеження хворих на ВУІ
Фармакологія Фармакокінетику, фармакодинаміку, побічні еффекти медикаментозних, які застосовуються при лікуванні хворих на ВУІ Призначити лікування в залеж­ності від етіології ВУІ, індиві­дуальних особливостей хворо­го та генералізації інфекційно­го процесу. Означити оптима­льний режим прийому та дози препаратів. Виписати рецепти.
Пропедевтика дитячих хвороб Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого Зібрати скарги, анамнез хворо­би, акушерський анамнез мате­рі, особливості постнатальної адаптації, виявити основні фактори ризику ВУІ, провести об’єктивне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні прояви ВУІ, інтерпре­тувати дані лабораторних та інструментальних досліджень
Променева діагностика Нормативні показники оглядової рентгенографії органів грудної порожнини Інтерпретувати дані оглядової рентгенографії органів грудної порожнини
Ультразвукова діагностика Нормативні показники ультразвукової діагностики органів у новонародженого Інтерпретувати дані ультразвукової діагностики органів у новонародженого
2. Наступні (забезпечувані)
Госпітальна педіатрія   Клінічні прояви ускладнень та особливості перебігу ВУІ у дітей різних вікових груп, тактика лікування Визначати клінічні прояви ускладнень та особливості перебігу ВУІ у дітей різних вікових груп, вміти призначити лікування

 

V. Зміст теми

Внутрішньоутробні інфекції виникають внаслідок пошкодження плоду вірусами, бактеріями, мікоплазмами, хламідіями, токсоплазмами тощо в ранній та пізній фетальний період. Клінічні прояви внутрішньоутробних інфекцій /ВУІ/ залежать від терміну інфікування, збудника захворювання, стану репродуктивного здоров'я та перебігу вагітності у матері. В разі інфікування до 12 тижня гестації, тобто в ембріональний період, можливі самовільне переривання вагітності, формування вроджених вад розвитку, ембріофетопатія, передчасне народження дитини. При інфікуванні плоду в ранній фетальний період спостерігаються вроджені вади розвитку, затримка внутрішньоутробного розвитку, ембріофетопатія, передчасне народження дитини з клінічними проявами инфекції., мертвонародження. Інфікування плоду в пізньому фетального періоді призводить до народження дитини з неспецифічними клінічними проявами інфекції, що значно ускладнює своєчасну діагностику та лікування. Результатом інфікування плоду в пізньому фетальному періоді може бути мертвонародження, вроджена пневмонія, важка асфіксія, геморагічний синдром, гіпербілірубінемія, гепатоспленомегалія тощо.

ЕТІОЛОГІЯ.

Збудники внутрішньоутробних інфекцій:

1. Віруси - цитомегаловірус, вірус краснухи, герпес віруси 1,11-ого типу, ентеровіруси Коксаки, ЕСНО, вірус гепатиту В,С.

2. Бактерії: лістерії, блідна трепонема, стрептококк,

мікобактерія туберкульозу.

Найпростіші - токсоплазма, пневмоцисти.

3. Мікроорганізми, що мають проміжне місце між бактеріями та вірусами - мікоплазми, хламідії, уреаплазми.

4. Гриби роду Сапсіісіа.

Враховуючи спільність патогенезу, клінічних проявів зазначені збудники об'єднано в групу перинатальних ТОRСН-інфекцій.

ПАТОГЕНЕЗ.

Виділяють наступні шляхи інфікування плоду:

1. Гематогенний трансплацентарний шлях інфікування характерний для вірусів, токсоплазми, лістерій, збудника вродженого сифілісу.

2. Внутрішньоамніальний контамінаційний /висхідний/ шлях

інфікування характерний для умовно патогенних бактерій, герпес-

вірусів, мікоплазм, хламідій.

3. Інтранатальний шлях інфікування, характерний для стрептококової інфекції, герпес-інфекції, хламідійної, мікоплазменої, уреаплазменої, кандидозної інфекції.

Фактори ризику внутрішньоутробних інфекцій:

1. Обтяжений акушерський анамнез матері /мертвонародження, безпліддя, смерть дітей в неонатальному віці.

2. Невиношування, загроза переривання вагітності.

3. Гострі та хронічні урогенітальні інфекції матері /пієлонефрит, аднексит, вульвовагініт то що/.

4. Грипоподібні захворювання протягом вагітності.

5. Материнські інфекції в пологах.

КЛІНІКА.

Клінічні прояви внутрішньоутробних інфекцій залежать від терміну інфікування, властивостей збудника, стану імунобіологічного захисту організму матері. Вроджені вади розвитку, ембріофетопатії характерні для інфікування в терміні до 12-14 тижнів гестації. Затримка внурішньоутробного розвитку, надмірне розрастання сполучної тканини /гліоз мозку,ендокардіальний фіброеластоз/, генералізовані інфекції властиві для інфікування плоду в ранньому та пізньому фетальному періоді. У разі інфікування до 12-14 тижні гестації або в ранньому фетальному періоді дитина народжується вже із завершеним процесом та наслідками перенесеної внутрішньо-утробної інфекції: гідроцефалія,кальцифікати мозку, мікроцефалія, хоріоретиніт.вроджені вади розвитку. При інфікуванні плоду в пізньому фетальному періоді або перед пологами в клінічному стані немовляти спостерігаються неспецифічні прояви інфекції, а саме: важка асфіксія, респіраторні, гемодинамічні, гастроінтестинальні розлади, порушення метаболізму, клінічні прояви перинатального пошкодження ЦНС, жовтяниця, анемія.розлади гемостазу. Може мати місце синдром системної протизапальної відповіді з розвитком інфекційно-токсичного шоку, зумовленого як вірусами, так і бактеріями.

Своєчасна діагностика та етіотропна терапія визначають клінічний перебіг та прогноз захворювання. Відсутність специфічної етіотропної терапії призводить до смерті дитини або до формування інвалідності з дитинства внаслідок пошкодження ЦНС, органів слуху, зору. Є дані, що вірус краснухи підвищує ризик розвитку цукрового діабету у дітей раннього віку. Цитомегаловірус підвищує ризик захворювань серцево-судинної системи. Вірус гепатиту В зумовлює розвиток хронічного гепатиту,цирозу печінки, первинної карциноми печінки у дітей раннього віку. Цитомегаловірусна інфекція:

Цитомегаловірус належить до вірусів герпетичної групи, містить ДНК. Інфікування відбувається, переважно, гематогенним трансплацентарним шляхом. Можливе контамінаційне внутрішньо-амніальне, а також інтранатальне інфікування. Вірус виділяється з сечею, кров'ю, виділеннями статевих шляхів, слиною, передається під час статевих контактів, через предмети догляду за новонародженим, особливо у відділеннях інтенсивної терапії. Високий ризик інфікування при проведенні гемотрансфузій.

При інфікуванні плоду на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку дитина народжується передчасно з клінікою завершеного інфекційного процесу, а саме: мікроцефалія, церебральні кальцифікати, гепатоспленомегалія, тромбоцитопенія, анемія, фетальний гепатит, затримка внутрішньоутробного розвитку. Прогноз, переважно, несприятливий: затримка психомоторного розвитку, дитячий церебральний параліч.

Інфікування в пізньому фетальному періоді призводить до народження дитини з неспецифічними клінічними проявами цитомегаловірусної інфекції: перинатальна асфіксія, респіраторні, гемодинамічні порушення, геморагічний синдром, гіпербіліру-бінемія, гепатоспленомегалія.

Серед клінічних ознак пошкодження ЦНС спостерігаються судоми, неспокій або пригнічення. В подальшому у новонародженого може розвиватись гепатит, тромбоцитопенія, пневмонія, вірусний енцефаліт, сепсис. При відсут­ності специфічної терапії спостерігається формування церебральних кальцифі­катів, хоріоретиніту, інвалідності з дитинства за рахунок ураження ЦНС.

Діагностика: проводиться імуноферментний аналіз (ІФА) крові матері та дитини з визначенням специфічних імуноглобулінів G і М, ІФА ліквору дитини. Імуноглобулін М можно визначити тільки в разі гострої форми ЦМВ-інфекції. Про персистенцію ЦМВ в організмі жінки та ризик для плоду свідчить наявність специфічних імуноглобулінів G у високих титрах.

Застосовуються також ланцюгова полімеразна реакція /ЛПР/, молекулярна ДНК-діагностика. У хворих новонароджених проводять нейросонографію, ехокардіографію, рентгенографію органів грудної клітини, біохімічний контроль крові, контроль рівня тромбоцитів.

Лікування: для проведення специфічної терапії застосовують цимивен /ганциловір/. Доза для новонароджених становить 10 мг на кг маси на добу, вводять 2 рази на добу внутрішньовенно.Тривалість лікування 10-14 днів. Лікування слід проводити під контролем рівня тромбоцитів. Цимивен діє тільки на клітини, інфіковані цитомегаловірусом, порушує репродукцію вірусу, зменшує тривалість персистенції ЦМВ в організмі, знижує ризик формування інвалідності у немовлят з ЦМВ-інфекцією. Використовують також специфічний імуноглобулін для внутрішньовенного введення з високим рівнем антитіл проти цитомегаловірусу.

Профілактика: обстеження та лікування жінок з високим перинатальним ризиком до вагітності, протягом вагітності.

ГЕРПЕТИЧНА ІНФЕКЦІЯ. Збудники неонатального герпесу-герпес-вірус 1-ого типу оролабіальний, герпес-вірус ІІ-ого типу урогенітальний /НSV І,II /. Фактори ризику: безпліддя, невиношування вагітності, генітальний герпес, хронічні урогенітальні інфекції невстановленої етіології, ерозії, дисплазії шийки матки, лабіальний герпес у матері.

Інфікування плоду можливе трансплацентарним гематогенним шляхом, через інфіковані навколоплідні води /внутрішньоамніально/, при проходженні через інфіковані пологові шляхи /інтранатально/. Немовля може інфікуватися від хворої матері на герпетичну інфекцію. Високий ризик нозокоміального інфікування новонароджених у відділеннях інтенсивної терапії.

Клінічні форми неонатального герпесу:

1. Вроджений неонатальний герпес (антенатальне інфікування) - передчасне народження, ураження ЦНС (мікроцефалія, гідроцефалія, церебральні кальціфікати), мікрофтальмія, гепатоспленомегалія, тромбоцитопенія, вроджений сепсис.

2. Генералізований неонатальний герпес /інфікування в "пізньому фетальному періоді, інтранатальне/ - судоми, збудливість, жовтяниця, пневмонія, виразково-некротичний ентероколіт, менінгоенцефаліт, геморагічний синдром, везикулярні висипи на шкірі, слизових. Клінічний розвиток захворювання спостерігається, переважно, з перших днів життя. Високий ризик розвитку перинатального сепсису, фетального гепатиту, атрезії жовчних ходів.

3. Локальна форма з ураженням шкіри, слизових оболонок,.характерні везикули однокамерні або багатокамерні, переважно, на грудній клітині, спині дитини. Локальна форма в 30-40% випадках супровождується ураженням ЦНС з розвитком енцефаліту.

4. Церебральна форма /інтранатальне інфікування/ - вірусний "енцефаліт, судоми. Клінічний розвиток захворювання спостерігається на другому-третьому тижні життя.

Нелікований неонатальний герпес - смертність 80-90%, інвалідність 90-95%.

Віддалені наслідки неонатального герпесу: затримка психо-моторного розвитку, дитячий церебральний параліч, епілепсія, глухота, катаракта.

Діагностика: визначення специфічних імуноглобулінів СІМ у матері та новона­родженого методом імуноферментного аналізу /ІФА/. Імуноглобулін М визна­чається в крові тільки в разі гострої інфекції. Герпетична інфекція належить до групи персистентних, тому діагностичне значення має також визначення імуноглобуліну G у високих титрах у жінок до і протягом вагітності.

У новонароджених для підтвердження вірусного енцефаліту діагностичне значення має імуноферментний аналіз ліквору.

Застосовують також цепну ланцюгову реакцію /ЦЛР\, молекулярну ДНК-діагностику. У хворих немовлят необхідно проводити нейросонографію.

Лікування: для специфічної противірусної терапії застосовують препарат зовіракс /ацикловір/. Новонародженим зовіракс призначають у дозі ЗО мг на кг маси тіла на добу. Препарат вводять внутрішньовенно, протягом години, три рази на добу. Курс лікування становить 10-14 днів. Зовіракс впливає виключно на клітини, інфіковані герпес-вірусом. Зовіракс пригнічує реплікацію вірусу, зменшує тривалість персистенції вірусу в організмі, значно підвищує рівень виживання немовлят з неонатальний герпесом, забезпечує позитивні результати лікування. Доцільно проводити лікування жінок до вагітності або протягом вагітності із застосуванням препаратів зовіракс, вальтрекс. Лікування генітального герпесу треба проводити у сімейної пари. Герпес-вірус чутливий до інтерферону, тому для лікування герпетичної інфекції застосовують препарати рекомбінантного інтенферону: лаферон, віферон. Лаферон призначають в дозі 100000-150000МО на кг маси тіла на добу, вводять ректально, внутрішньом'язево два рази на добу. Курс лікування - 5-10 днів, проводять два-три курси з інтервалом 7-10 днів.

Профілактика: обстеження та лікування жінок з високим перинатальним ризиком, генітальним герпесом. Лікування вагітних з герпетичною інфекцією з використанням специфічних препаратів: зовіракс, вальтрекс.

ТОКСОПЛАЗМОЗ: Токсоплазма належить до паразитарних збудників. Ризик інфікування жінок: контакт з кішками, вживання сирого та напівсирого м'яса. Найбільший ризик для плоду -інфікування жінки токсоплазмою вперше при вагітності. Проте хронічний токсоплазмоз у жінки теж визначає ризик для плода. Шлях інфікування плоду гематогенний трансплацентарний. Якщо інфікування відбувається на ранніх етапах розвитку плоду, спостерігається самовільне переривання вагітності, мертво-народження, формування вроджених вад розвитку /гідроцефалія/, передчасне народженням/Клініка вродженого токсоплазмозу: гідроцефалія, хоріоретиніт, церебральні кальцифікати.

Клініка гострого генералізованого токсоплазмозу /інфікування в пізньому фетальному періоді/: перинатальна асфіксія, судоми, збудливість або пригнічення, жовтяниця, пневмонія, гепатоспленомегалія, анемія, геморагічний синдром. Може розвиватися клініка менінгоенцефаліту, некротичного енцефаліту, перинатального сепсису. Віддалені наслідки: затримка психомоторного розвитку, епілепсія, глухота, втрата зору.

Діагностика: діагностичне значення має визначення специфічних імуноглобулінів G і М у матері та новонародженого. Імуноглобулін М можно визначити тільки в разі гострої інфекції. Застосовують ЦЛР, молекулярну ДНК-діагностику. Необхідно проводити рентгенографію кісток черепа, нейросонографію, біохімічний контроль крові.

Лікування: призначають антибіотик роваміцин у дозі І00 000 – 150 000 МО/кг маси тіла на добу, 2 рази на добу. Курс лікування 4- 6 тижнів.

ЛІСТЕРІОЗ: Збудником лістеріозу є грампозитивна паличка.У вагітних жінок лістеріоз перебігає як грипоподібне захворювання, супроводжується млявістю, підвищенням температури тіла, нездужанням, головним болем, міалгією. Плід інфікується гематогенним трансплацентарним шляхом. Можливе інфікування через навколоплідні води, а також при проходженні по пологовому шляху.

Клініка: в разі трансплацентарного інфікування дитина народжується з клінічними ознаками внутрішньоутробного грануломатозного лістеріозного сепсису. При цьому відзначаються гранульоми шкіри, слизових оболонок, печінки, селезінки, головного мозку, легенів. У дитини спостерігаються жовтяниця, гепатоспле-номегалія, менінгіт, пневмонія, сепсис.

Діагностика: бактеріоскопія з окраскою за Грамом мазків крові, ліквору.

ХЛАМІДІЙНА ІНФЕКЦІЯ. Хламідії - мікроорганізми, що займають проміжне положення між вірусами і бактеріями. Хламідії досить широко поширені серед населення, особливо у жінок і чоловіків репродуктивного віку / 35-40%/. Частота визначення хламідіозу у вагітних груп ризику становить 30-40%, ризик інфікування плоду - 40-70%.

Фактори ризику: безпліддя, невиношування, загроза переривання вагітності, хронічні урогенітальні інфекції /цервіцит, ендоцервіцит, вульвовагініт, кольпіт, уретрит/, псевдоерозії шийки матки.

Інфікування плоду відбувається інтранатально. Можлива висхідна внутрішньоамніальна інфекція /безводний період більш ніж 6 годин/. Хламідії можуть пошкоджувати плаценту, навколоплідні оболонки, що призводить до розриву плідних оболонок і передчасних пологів, відшарування плаценти, формуванню фетоплацентарної недостатності, гіпотрофії плоду.

Клінічні форми хламідійної інфекції у новонароджених:

1. Генералізована - ураження серця, легенів,травного каналу,

печінки з розвитком кардіо-респіраторних порушень, пневмонії,

міокардиту, гіпербілірубінемії, гепатоспленомегалії.

2. Менінгоенцефаліт - переважає пошкодження ЦНС, судоми, апное.

3. Внутрішньоутробна пневмонія.

4. Синдром дихальних розладів.

5. Гастроентеропатія.

6. Кон'юнктивіт.

У новонароджених з хламідійною інфекцією розвиток пневмонії спостерігається, переважно, протягом другого-третього тижня життя, пневмонія інтерстиціальна, вогнищево-інтерстиціальна, має тривалий перебіг. У недоношених дітей більш виражені інтоксикація, анемія, гіпербілірубінемія.перинатальне пошкодження ЦНС.У глибоконедоношених немовлят спостерігається важкий респіраторний дистрес-синдром, що потребує тривалої штучної вентиляції легенів.

Клінічний розвиток вродженої хламідійної пневмонії спостерігається вже на першу-другу добу життя дитини: дихальна недостатність, інтоксикація, дитина не засвоює ентеральне харчування, відмічаються метаболічні порушення, клінічні прояви перинатального пошкодження ЦНС, можливі жовтяниця, геморагічний синдром. У 60-70% новонароджених з хламідійною інфекцією розвивається кон'юнктивіт.

Діагностика: проводять ІФА, ЛПР,ДНК-діагностику. Необхідне рентгенологічне обстеження немовлят, нейросонографія, біохімічний контроль.

Лікування: призначають антибіотик із групи макролідів сумамед. Доза на добу становить 10 мг/кг маси тіла в перший день лікування, потім 5 мг/кг маси тіла протягом 3-4 днів. Курс лікування триває 3-5 днів. Також в лікуванні хламідійної інфекції у новонароджених застосовують еритроміцин в дозі 50мг/кг маси тіла на добу. Курс лікування 21 день. Для профілактики та лікування хламідійних кон'юнктивітів у новонароджених застосовують 1% тетрациклінову або еритроміцинову мазь.

Профілактика: обстеження і лікування жінок з високим перинатальним ризиком до вагітності, в разі потреби - протягом вагітності.

МІКОПЛАЗМЕНА ІНФЕКЦІЯ: Мікоплазми - мікроорганізми, що займають проміжне положення між вірусами і бактеріями.

Фактори ризику: безпліддя, невиношування, загроза переривання вагітності, хронічні урогенітальні інфекції.

Інфікування плоду відбувається, переважно, при проходженні через пологові шляхи або висхідним шляхом при тривалості безводного періоду більш ніж 6 годин. Можливе гематогенне трансплацентарне інфікування.

Клініка: кон'юнктивіт, інтерстиціальна пневмонія, передчасне народження. Може спостерігатися вроджена пневмонія. У Недоношених дітей в клінічному стані переважають респіраторні порушення: респіраторний дистрес-синдром з подальшим розвитком пнемонії. Може бути генералізована інфекція з ураженням ЦНС, легенів, печінки, міокарду, травного каналу.

Діагностика: проводять ІФА, ЛПР, ДНК-діагностику. Необхідне рентгенологічне обстеження, нейросонографія, біохімічний контроль.

Лікування: призначають еритроміцин в дозі 50 мг на кг маси тіла на добу. Курс лікування 10-14 днів.

Профілактика: обстеження і лікування жінок з високим перинатальним ризиком до вагітності, в разі потреби - протягом вагітності.

КРАСНУХА. Вірус краснухи визначає високий ризик для плода Д новонародженої дитини, а саме зумовлює вроджені вади розвитку, невиношування, мертвонародження, підвищує ризик неонатальної захворюваності та смертності.

У вагітних захворювання на краснуху перебігає в легкій субклінічній формі як респіраторна інфекція або алергія. 'Інфікування плоду відбувається гематогенним трасплацентарним шляхом. В разі інфікування плоду вірусом краснухи вагітність може закінчитися самовільним перериванням, мертвонародженням, передчасними пологами. Характерно формування вроджених вад розвитку: тріада Грега - катаракта, вроджена вада серця (незарощення артеріальної протоки, стеноз легеневої артерії та аорти, дефект перегородки), глухота. При інфікуванні в антенатальному періоді характерний розвиток краснушної ембріофетопатії: затримка внутрішньоутробного розвитку, вроджена вада серця, хоріоретиніт, мікрофтальмія, мікроцефалія.

Інфікування в фетальному періоді призводить до передчасного народження дитини з клінічними ознаками генералізованої інфекції: геморагічний синдром, гепатоспленомегалія, тромбоцитопенія, анемія, гіпербілірубінемія, пневмонія, міокардит, менінгоенцефаліт, перинатальний сепсис.

Діагностика: застосовують ІФА, ЛПР, ДНК-діагностику. Проводять рент­генологічне обстеження, нейросонографію, ехокардіографію, біохімічний контроль.

Лікування: специфічна терапія відсутня.

Профілактика: вакцинація.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-26; Просмотров: 843; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.08 сек.