Розділ І. Був сонячний день. Все було як завжди, майже

Був сонячний день. Все було як завжди, майже. Мій тато не вийшов на сніданок. Вчора він теж не вийшов зі свого кабінету на вечерю. Після вечері з його кабінету почувся шум. Я постукав у двері перед тим, як зайти, але зразу ж двері відкрив батько. Я його попросив потихіше. Він сказав, що буде тихіше. Після того ніякий шум не доносився з його кабінету ні до мене, ні до мами. Як я і розповідав, його не було сьогодні на сніданку. З його кабінету так і не доносились звуки, була ”мертва” тиши-на. Ми з мамою пішли хто-куди: я в школу, а мама на роботу.Пізніше, наша покоївка підішла до кабінету бать-ка. Постукала в двері, відповіді не було, така ж тишина. Тоді вона виходить на вулицю, щоб зазирнути до кімнати через вікно. Заглядає. Кричить від страху. Вікно у крові. Придивившись, вона побачила, що там лежить мій батько, мертвий і викликала поліцію. Першим на місце злочину прибув детектив Такеда Кейтаро. Він розбив вікно і зайшов у кімнату. Побачившв кімнату, Такеда був зляканий: навкруги було все в крові. Від того часу я живу з мамою.

Я твердо вирішив, що знайду вбивцю мого батька.

На наступний день я почав своє власне розслідува-ння. Коли детективи Кейтаро та Сасадзука вийшли з ка-

бінету батька, то я попросився оглянутись, може знайду якісь зачіпки. Я пішой шукати. У кімнаті я замітив, що стіл батька трішки зсунутий з місця, придивившись, я замітив лінзу, на якій була застигла кров. Тоді я згадав, що детектив Такеда загудив одну лінзу при обшуку кімнати. Пізніше, я побачив, набір лінійок, які батько використовував у кресленнях. Одна на кінці була приплюснута. Подумавши, я провів один експеримент. Після цього мої подозри підтвердились.

Закінчивши обшук у кімнаті, я сказав, що знаю, хто вбивця. Присутні здивувались. Тоді детектив Сасадзука спитав, хто це. Я вказав на Такеду Кейтаро зі словами: ”Вбивця мого батька – ти!”. Тоді всі ще більше здивувались. Детектив Такеда запитав мене:

- А чи ти маєш проти мене докази?

- Маю, вони і доведуть вашу вину у смерті батька.

- І котрі?

- По-перше, ви, здається, загубили лінзу при обшуку кімнати. Чи не так?

- Так.

- Тоді кров, коли ви прийшли по виклику, застила. А лінза, котру я знайшов, ваша, до того ж на ній застигла кров. По-друге, ви були найблище, коли викликали поліцію. По-третє, лінійка, яку я знайшов, із приплющеним кінцем. Я провів один експеримент, привідчинив вікно, підставив лінійку, забрав лінійку, та вийшло так, що вікно закрилось,

да так, що закрили зсередини. Тому це підтверджує вашу причепність до вбивства мого батька.

- Ненавижу допитливих дітей.

Після цих слів всі зрозуміли, що я правильно все розказав. Детектив Сасадзука зарештував Такеду Кейтаро.

- Чому ви вбили мого батька? Який був мотив вбивства? – викрикую я.

- Чому? Який мотив? Я просто побачив вашу щасливу родину, мені захотілося просто відібрати у ваас це щастя, тому я так поступив, вбив твого татуся, - спокійно відповідає Такеда.

- Невже із-за того, що наша родина була щаслива, ви пішли на вбивство мого батька?

- Так.

- Чому?

- Тобі цього ніколи не зрозуміти.

Після цих слів детектив Сасадзука віддячив мені за допомогу і відвіз Такеду Кейтаро до відділку.

Дата добавления: 2015-06-04