У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Миколая Монаха, що з воїнів був

Преподобний отець Миколай був спершу воєводою при Никифорі, царі грецькому, мав під собою багато полків воїнських. Коли ж Никифор-цар воював на болгар, вийшов і він з вошами своїми і до вечора ішов. Вступив до гостинниці, вечеряв з господарем і, помолившись, ліг спати. О другій ж і третій сторожі нічній донька господаря, сатанинською до гріха похіттю вражена, приступила тихо до ліжка воєводи, і, штовхнувши і збудивши його, на нечисте з нею сходження словами любодійними його заманювала. Воєвода ж казав до неї: "Зупинись, о дівице, від сатанинської несамовитої похоті і не бажай осквернити своє дівство і мене, окаянного, звести в глибину пекла". Вона ж, трохи засоромившись, відступила. І знову за якийсь час прийшла, намовляла до гріха цнотливого мужа. Воєвода вдруге відіслав її. Але вона і втретє знову до нього прийшла, бо біс її похіттю блудною розпалював. Тоді сказав до неї блаженний воєвода: "О окаянна і всілякого безстидства і несамовитости сповнена пристраснице, чи ти не бачиш, як біси тебе бентежать, щоб твоє дівство розтлити? На сміх же і зневагу роду твоєму і всім поставлять тебе, а душу вкинуть в муку вічну. Чи не бачиш, що я до народів варварських на війну і кровопролиття іду, і як оскверню тіло своє, прямуючи на війну? Не маю осквернитися, бо Бог мені допомагає". Це і більше безсоромній сказавши, відіслав її з соромом. Настав же день, воєвода той встав і, помолившись, пішов у дорогу свою. У наступну ж ніч, коли спав, бачив себе, ніби у прозорому місці стояв і поблизу нього сидів Хтось сильний, що мав ногу свою праву на ліву покладену, і сказав до і нього: "Чи бачиш ти з обох боків воїнів?" Миколай же, І воєвода, відповідав: "Так, Пане, бачу, що греки рубають болгар". І сказав явлений до праведного воєводи: "Поглядай на нас". Подивився ж воєвода на сильного Того: бачив Його, що поклав ногу ліву на праву. І коли це було, оглянувся праведний до воїнів і бачив, що болгари зміцніли і рубають нещадно грецькі полки. Коли ж перестали сікти, сказав сильний Той до праведного: "Роздивись уважно порубані тіла і скажи, що бачиш". Той же, роздивившись, бачив все поле мертвими тілами вкрите, серед всіх же місце порожнє і злачне, де лише одному можна лягти мужу. І сказав: "Пане, все поле сповнене трупами греків, нещадно порубаних, окрім місця, де можна лягти одному". Тоді сильний Той сказав воєводі: "Ти-бо що думаєш про це?" Він же відповів: "Невіглас і неук я, Пане, і нічого в тому не розумію". Знову до нього страшний Той каже: "Те місце, де земля вільна і злачна, як бачиш, для одного мужа ложе має, тобі було приготоване, на ньому ти мав порубаним лягти з приятелями своїми і ту порожнину заповнити. Але тому, що в минулу ніч треплетенного того змія, що на нечисте сходження тричі поборював тебе й убити тебе хотів, мужньо від себе відкинув, це вже ти сам себе від посічення звільнив, і злачне те ложе позбавив частки, і душу свою з тілом врятував. Далі ж навіть природна смерть над тобою не матиме влади, якщо завжди для мене працюватимеш". Це Миколай праведний бачивши і чувши, затремтів, збудився, сповнений страху і жаху, і, вставши, молився за воїнів своїх до Бога. Коли ж була битва і з обох сторін січ настала велика, спершу греки перемагали і долали болгар, тоді раптом болгари випросталися, почали долати греків і, ніби звірі роздратовані, хоробро на грецькі напали полки, нещадно їх ганяючи і рубаючи. І помалу вся сила грецька впала від вістря меча болгар, ледве лише сам цар Никифор з малою дружиною втекти зміг. Тоді блаженний Миколай, воєвода полків грецьких, бачив, що збувся сон, і за своє від порубання спасіння Богові подякував, залишив сан свій, і відійшов у монастир, плакав і ридав невтішно за загиблими воїнами. Прийняв же святу схиму і, для Бога ревно років досить потрудившись, став одним з ясновидців і великих отців, з ними ж і частки на Небесах сподобився в Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж слава навіки. Амінь.

Дата добавления: 2015-06-04