Примітки. 2) Напр. тільки в останніх часах став звісній Лямент дому кн

¹) Палинодія с. 1136-7.

²) Напр. тільки в останніх часах став звісній Лямент дому кн. Острозьких, острозький друк 1603 р., відповідь Острозького Клирика на другий лист Потїя кн. Острозького, 1599 р. або присьвячений Ісаї Балабану переклад Фед. Авукара, зроблений „спудеєм училища острозскаго” в 1611 р. (Чтенія київські т. VIII і XII, Памятки укр. мови і лїт. т. V).

³) Чтенія київські IX с. 19 (Лекціи Злотоустого отъ бесЂдъ евангельскихъ отъ иєрея Наливайка вибраніє), Каратаєв ч. 178 і 190.

⁴) Є й иньший здогад, що сей Василь був пан Василь староста або намісник суразький, дворянин Острозького, згадуваний як його посланець в зносинах: з Потїєм, (див. Антірізіс, показчик sub voce). Се можливо, хоч окрім подібности імени нїщо за тим не говорить. Але не можливо лучити до купи оби два здогади й говорити про Василя Суражського сьвященика острозького, як часом буває.

⁵) Гел. Діплїц, близький своїм часом православний письменнику своїй Антапольоґії (1633) писав, що Клирик Острозький клириком міг називати ся тїльки в ширшім значінню слова, себ то не був духовним (с. 614).

⁶) Звістки про нього й иньших людей, звязаних, хоч би гіпотетично з острозькою школою, збирає Харлампович в своїй книзї про школи (перед тим в статї про острозьку школу).

⁷) Див. вище 482.

⁸) Коли з'явив ся він на дворі Острозького, незвісно: циркулює стара звістка (Каппена-Евґенія), що він в 1576 р. уже був підскарбієм Острозького, але її джерело незвісне.

⁹) „Собраніе вещей нужнЂйшихъ вкратцЂ скораго ради обрЂтенія въ книзЂ новаго завЂта по словесемъ язбуки”.

¹⁰) Obrona werificaciey, l. c.

¹¹) Памфлєт на Мел. Смотрицького (Кіев. епарх. вЂдом. 1875) Мел. Смотрицький в цитованім дає зрозуміти, що „Ключъ”, присьвячений кн. Ол. Острозькому (я думаю, що про Ключъ треба розуміти його слова: przełożonym go cerkwi ruskiej wszystkim samą rzeczą, choć iednemu z nich imenno dedicowawszy, хоч Ол. Острозький не був старшиною „церкви руської”, тільки суспільности) був тільки першою памяткою, яку лишив Герасим по собі — potym i drugi i trzeci (zostawił muniment).

¹²) Можливо — натяк на порученнє від. кн. Острозького.

¹³) Надрукований в тім видї, як його маємо, в Архиві Югозап. Рос. І т. VII (коректа очевидно досить недбала).

¹⁴) Наведу кілька його дотепів і римів: Церква західня хорує, відорвавши ся від східньої — „звлаща отъ оного Формоса, за которого стал ся римскій костелъ якъ лице безъ носа” (с. 242). Папа „южъ теперъ у волной кузници своєй куєтъ собЂ што хочеть, ни на кого не обзираючи, ани о чию ласку и ратунокъ дбаючи” (с. 246). „Скарга оскаржаєтъ, Гербест осужаєтъ, бо той письмомъ своимъ страшитъ а сей декретомъ не тЂшить” (с. 247). „Третий на десятъ Грігорь папежъ, кгды обачилъ, же каленъдаръ предковъ єго старый дороги правоє далеко заблудилъ, солнце днювъ причінило, мЂсяцъ имена свои помешалъ, звЂзды бЂгъ свой потеряли — заразомъ, яко довтипный лЂкарь и расторопный строитель, отрЂзалъ члонки здоровыє, которыє еще стояли нЂшто при тЂле церковномъ” „мЂсяцы иначей покрестилъ, християнскую пасху з жидовскою далеко отменилъ и такъ посадилъ и своєму предъсявзятю, яко видимъ, досить учинилъ, только ся после того борзо и самъ схоронилъ — што вЂдати, если в пеклЂ чого поправляти не казано, бо то речъ еще старшая нижъ календаръ” (с. 252).

¹⁵) С. 253, 257-8.

¹⁶) Палїнодія с. 1507.

¹⁷) Наводжу, як найстарший датований взірець українських віршів, одну строфу, з лїпших:

Въсіяла звЂзда ясна от востока,

послЂдуя пръвой възвЂщеней от пророка

и приводить от Прьсиды трех царей съ дары

поклонити ся съ вЂрою цареви на цары.

твоя звЂзда нынЂ томуже послЂдуєт цареви

хотя всЂхъ сотворити жителя раєви,

и убываєт луна ветхаго завЂа,

сіяєтъ бо солнце неприступнаго свЂта,

в немже ходя не подкнет ся,

но паче спасет ся.

Подібний характер мають вірші Андрія Римші на поодинокі місяцї року, видані в Острогу в 1581 р. під титулом „Хронологія”. Досить правдоподібна згадка, що маємо тут ученицьку роботу, testimonium diligentiae, з острозької школи, й дїйсно тільки тим можна обяснити собі собі появу їх в друку. От взірець сих віршів:

Двадъцать четвертаго дня м-ця сенътябра

Доробленъ Єросолимъ — стала ся рЂчъ добра.

На кождий місяць дано по одній такій події.

¹⁸) Saulus et Paulus c. 15-6.

¹⁹) Видана в т. II Памятників полем. литературы.

²⁰) „Ciє Василієво писаніє испытахомъ извЂстно и увидЂхомъ, яко не отъ своеє фантазіи новоизобрЂтеннаго помысла, но отъ божественнаго писанія писа, яже написа; сего ради пріймЂте сіє, молю васъ, съ усердіємь вседушноє любве”, і т. д. — Акты Ю. і 3. Рос. II с. 264.

²¹) Каратаєв ч. 158.

²²) Зістаєть ся досї незвісним, де жив Філялєт — на Українї чи Білій Руси. В текстї Апокрізіса єсть вказівки на Вильно, з другого боку правдоподібно, що під час писання книги він пробував і на дворі Острозького, де й користав з листів його архиву. По словам пізнїйшого (XVIII в.) унїятського письменика Стебельського він і писав свою книгу на замовленнє Острозького і в нагороду дістав від нього Вільську волость. Виключно на свідоцтві тогож Стебельського (без подання джерел) опираєть ся звістка, що правдиве імя автора Апокрізіса було: Христофор Бронський (Dwa wielkie światła II с. 114-5, вид. 1866 р.). Близше про автора не знаємо нїчого; сам він називає себе шляхтичом; про його конфесію арґументи і сьвідоцва pro і contra його православности в книзї Скобалоновича про Апокрізіс і у Голубєва Библіографическія замЂчанія; з зібраного ними матеріалу виходить зовсїм ясно, що самі православні не признавали ся до солїдарности з Філялєтом, але чи був він таким нововірцем, що формально належав до котроїсь нововірської конфесії і тільки підшивав ся під православного в книзї, чи формально належав до православної церкви і тільки держав ся ріжних нововірських поглядів, — зістаєть ся неясним.

²³) Пам. полем. лит. III с. 381, 1043, 1053, 1115.

²⁴) Перша з них видана в III томі Пам. полем. лит., разом з долученою до неї історією флорентийського собору, друга в V т. Памяток укр. мови. Крім того Клирика уважають перекладчиком Апокрізіса на руське.

²⁵) Порівняннє писань Клирика з писаннями Герасима Смотрицького і Мелетія дав недавно проф. Студинський у вступній статї в т. V Памяток укр. мови, доводячи ідентичність Клирика з Мел. Смотрицьким (розд. IV).

²⁶) Пам. пол. лит. III с. 426.

²⁷) Здогад сей висловив Копітар в кореспонденції з Д. Зубрицьким (Записки Наук. тов. ім. Шевченка т. XLIII), докладнїйше розвинув і арґументував проф. Студинський в недавно виданій студії (як вище).

²⁸) Paraenesis c. 7, пор. 27.

²⁹) Передрукована у Малишевского М. Пигасъ т. II.

³⁰) Виїмки з сеї книжицї у Малишевского op. c. т. II.

³¹) Каратаєв ч. 178 (редактором був Д. Наливайко, перекладчиком Борецький, як довідуємо ся з чотиростиха Наливайка.

³²) Рік і місце друку невідомі (Каратаєв ч. 173); передруковано у Малишевського т. II.

³³) Для перегляду вичисляю всї дотепер звісні українські й словянські друки, які вийшли на українській території до 1600 р.:

1568/9 Учительне євангелиє, в Заблудові (на українсько-білоруськім пограничу).

1570. Псалтир з часословом, тамже.

1573/4: Апостол, у Львові.

1580. Біблїя в Острозї.

1580. Псалтир і новий завіт, тамже.

1581. Біблїя, дещо відмінне виданнє, тамже.

1581. Хронольоґія Римші (на двох картках).

Тамже без року (мб. 1584) збірка грамот патр. Єремії в калєндарній справі, в Острозї.

Без року О крестном знаменіи, на двох картках, в Острозї?

Без року грамота на сьвященство, від К. Терлецького, в Острозї?

1587. Гер. Смотрицького Ключъ царствія небесного, в Острозї.

1588. Сьвящ. Василия о єдиной истинной православной вЂрЂ, в Острозї.

(Книжка: ИсповЂданіє о исхожденіи св. Духа, показана осібно у Каратаєва й ин., мб. частина друга сеїж книги).

1591. Окружники патр. Єремії й митр. Рогози про церковнї непорядки на двох картках, у Львові (23/I).

1591. Пρσоφоνμα привЂть преосв. архіеп. Кир. Михайлу, у Львові (1/II).

1591. Aδελφοτης, граматика, у Львові.

1593. Мелетіа папы Александрійскаго къ Іудеомь отвЂтъ, у Львові.

1594. Постническія словеса св. Василия, в Острозї.

1595. Обіжник кн. Острозького против владик унїятів, в Острозї.

1595. Іоана Златоустого Маргарит, в Острозї.

1599. Часослов, в Острозї.

1598. Т. зв. Книжица в десяти роздїлах, в Острозї.

1598. Правило истиннаго живота христіанского (псалтир з святцями), в Острозї.

1598. Клирика Острозького Отписъ на лист о. Ипатіа володимерского еп., в Острозї.

1598. Йогож Исторія о листрикійскомь синодЂ, в одній книжцї з попереднїм.

1598 або 1599. Апокризисъ Филалета в руськім перекладї (письмо острозьке).

(1600-м роком датуєть ся „оглашенія церкви бр. Львовской”, але воно в дїйсности друковане в р. 1608).

Звістки про сї друки переважно у Каратаєва; його доповняють для сих часів вказівки в Памятниках полемич. лит., Архиві Югозап. Рос. І. VII і XII й ин.

³⁴) Архивъ Югозап. Рос. І т. Х ч. 58 (с. 116), з р. 1596 і Акты Зап. Рос. IV ч. 148 (коло р. 1603).

³⁵) „Ламентъ дому княжатъ Острозскихъ надъ зошлымъ съ того свЂта ясне освецонымъ княжатемъ Александром Константиновичом княжатем Острозким”, недавно віднайдений друк, в фраґментах (видані в Чтеніях київських т. XII с. 14). Вірші римовані, нерівноскладові.

³⁶) Палїнодія с. 1139-40.

³⁷) Каратаєвъ с. 322.

³⁸) Чтенія київські т. VIII.

³⁹) Див. трівожні зітхання Копистенського (Палїнодия с. 1140) і Саковича (Вірші на похорон Сагайдачного, вид. Голубева с. 29).

Дата добавления: 2015-06-04