Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва

Затвердження положення

Для деяких видів юридичних осіб органи, що повноважні приймати рішення про створення відокремленого підрозділу, і органи або особи, які затверджують їх положення, співпадають. Відносно інших юридич­них осіб орган, що затверджує положення про філію чи представництво, має визначатися в установчих документах.

Необхідно акцентувати увагу, перш за все, на положеннях Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки, як вказувалося вище, в законі не встановлено органу, який повноважний приймати рішення про створення того чи іншого відокремленого підрозділу. Однак до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства (п. 1 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства»). Видається, що саме до таких мають відно­ситися положення про філію (представництво). Тобто в разі створен­ня наглядової ради AT затвердження положення знаходиться в її ви­ключній компетенції.

При цьому потрібно зважати й на приписи ст. 77 Закону, якими встановлюється обов'язковість зберігання положення про кожну філію чи представництво, як правило, за місцезнаходженням товариства. За місцезнаходженням відокремлених підрозділів також повинні знаходи­тися положення про них. У зв'язку з чим потрібно затверджувати як мінімум два екземпляри відповідних документів².

' Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - ді­яльності з торгівлі цінними паперами: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.2006 р. № 346 // Офіційний вісник України. - 2006. -№ 34. - Ст. 2432.

² Наприклад, для внесення відомостей про філію банку до Державного реєстру банків необхідно подати Національному банку України чотири примірники положень про філію (пп. «в» п. 9.7 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень).

8.7. Публічно-правові наслідки створення філії

або представництва

Внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридич­них осіб та фізичних осіб - підприємців. Оскільки філії та пред­ставництва не є суб'єктами права, то, звичайно, законодавством не вимагається проведення їх державної реєстрації. Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦК відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру. Для цього згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (ч. З ст. 28) державному реєстратору необхідно подати заповнену реєстраційну картку на створення від­окремленого підрозділу юридичної особи (форма № 5)¹ та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу.

Слід звернути увагу, що Законом України «Про державну реєстра­цію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачається виключний перелік документів, що надаються державному реєстрато­рові, та не встановлено строків їх подання, після прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу. Зважаючи на те що перелік підстав залишення документів про створення відокремленого під­розділу без розгляду вичерпно передбачено ч. 7 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - під­приємців», неповідомлення протягом певного часу державного ре­єстратора про створення відокремленого структурного підрозділу не може слугувати підставою для відмови у внесенні інформації до реєстру.

Державний реєстратор після внесення запису до Єдиного держав­ного реєстру передає відповідні відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування за місце­знаходженням юридичної особи та за місцезнаходженням відокремле­ного підрозділу (ч. 9 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

¹ Детальніше див.: Форми реєстраційних карток: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.04.2007 р. № 54 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 34. - Ст. 1370.

Спеціальні правові наслідки:

а) у разі створення філії юридичною особою, яка здійснює діяльність,
що підлягає ліцензуванню, вона повинна подати до органу ліцензу­
вання заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також
відповідний перелік документів (ч. 9 ст. 14 Закону України «Про лі­
цензування певних видів господарської діяльності»)¹. Зазначені ви­
моги можуть деталізуватися в окремому законі, що стосується регу­
лювання певного виду діяльності. Наприклад, у разі створення
юридичною особою нової філії, яка здійснюватиме діяльність у сфері
телекомунікацій за отриманими нею ліцензіями, подається до Націо­
нальної комісії з питань регулювання зв'язку заява встановленого
зразка про видачу копій відповідних ліцензій, а також документи,
які підтверджують створення нової філії. Засвідчена копія ліцензії
є документом, що підтверджує право філії на здійснення діяльності у
сфері телекомунікацій на підставі даної ліцензії (ч. 8, 9 ст. 48 Закону
України «Про телекомунікації»)²;

б) відомості про філії та представництва банків Національний банк
України включає до Державного реєстру банків на підставі письмово­
го повідомлення банку (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про банки та бан­
ківську діяльність»);

в) фінансова установа, протягом п'ятнадцяти днів після створення
нового відокремленого підрозділу³, що надаватиме фінансові послуги,
державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетен­
ції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, зобов'язана
подати заяву про внесення до Державного реєстру фінансових установ
інформації про відокремлені підрозділи юридичної особи (додаток 6) та ре­
єстраційну картку з інформацією про відокремлений підрозділ юридичної
особи (додаток 4). Внесення інформації про відокремлений підрозділ до
Реєстру є обов'язковою умовою надання фінансовою установою фінансових

' Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р.

№ 1775-ІІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим

доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. ^г Про телекомунікації: Закон України від 11.11.2003 р. № 1280-IV // Офіційний сайт

Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.

gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. ³ Хоча в цьому випадку під словосполученням «відокремлений підрозділ», ураховуючи,

що йдеться про здійснення певної діяльності, варто розуміти тільки філію, оскільки

тільки вона може провадити певну діяльність.

послуг через такий відокремлений підрозділ (абз. 1 п. 1 розділу V Поло­ження про Державний реєстр фінансових установ)¹;

г) у випадку, якщо філію або представництво утворює емітент цін­них паперів, то інформація про таке рішення відноситься до особливої (абз. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ри­нок»). Вона повинна бути розкрита: у стрічці новин (протягом двох робочих днів з дати вчинення дії, але не пізніше 10.00 години третьо­го робочого дня, після дня вчинення дії); в офіційному друкованому виданні (протягом п'яти робочих днів з дати вчинення дії); подана до ДКЦПФР (протягом десяти робочих днів з дати вчинення дії) (п. 1 глави 3 розділу II Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів)².

У Повідомленні розкривається така інформація: дата прийняття рі­шення про утворення філії (філій), представництва (представництв) емітента, назва уповноваженого органу, що його прийняв, та причини прийняття такого рішення; повне найменування та місцезнаходження кожної філії чи представництва, що були створені, та функції, які вони виконуватимуть (ч. З п. 8 глави 2 розділу II Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів).

До моменту офіційного оприлюднення інформації про створен­ня філії та представництва вона відноситься до інсайдерської інфор­мації³;

ґ) філії та представництва всеукраїнських благодійних організацій підлягають державній реєстрації органами юстиції на місцях (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації») в по­рядку, передбаченому Положенням про порядок державної реєстрації

' Про внесення змін до Положення про Державний реєстр фінансових установ: Розпо­рядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2007 р. № 6640 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 9. - Ст. 336. Аналогічні вимоги передбачаються й для страховиків (п. S. 1 розділу 5 Ліцензійні умови проваджен­ня страхової діяльності). Див: Ліцензійні умови провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 40 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 38. - Ст. 2047.

² Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів: Рішення Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 р.№ 1591 // Офіційний віс­
ник України. - 2007. - № 9. - Ст. 339.

³ Про визначення інформації, яка належить до інсайдерської: Рішення Державної комісії
з цінних паперів та фондового ринку від 21.11.2006 р. № 1344 // Офіційний вісник
України. - 2007. - № 6. - Ст. 234.

156 €qgfeh*~

благодійних організацій¹. Як вказувалося вище, ЦК не встановлюється державної реєстрації філій та представництв, а закріплюється тільки внесення про них інформації до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відносно філій та представництв благодійних організацій законодавством закріплюється проведення саме державної реєстрації цих підрозділів. На­певне, це викликано тим, що наявність філій та представництв є передумо­вою для набуття статусу всеукраїнської або міжнародної організації. До того ж інформація про філії та представництва вноситься до Єдиного державного реєстру об'єднань громадян та благодійних організацій².

8.8. Діяльність філії та представництва

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони, як зазнача­лося вище, є складовими юридичної особи, що їх створила, і через це вони не можуть бути самостійними учасниками цивільних відносин. Ді­яльність, яку здійснюють ці відокремлені підрозділи, проводиться в інте­ресах та від імені юридичної особи, що їх створила.

Увага! Для того щоб вчиняти різноманітні правочини та інші юридичні дії, необхідно наділити повноваженнями особу, котра матиме можливість їхучиняти, в силу того, що є особою в розумінні цивільного законодавства. Такою особою є керівник філії та представництва, який призначається юридичною особою і діє на підставі довіреності.

8.9. Майно відокремленого підрозділу

Філія або представництво наділяється юридичною особою майном (ч. З ст. 95 ЦК). Це майно відокремлюється не від майна інших суб'єктів права, а всередині юридичної особи від іншого її майна.

¹ Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій: Постанова
Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 382 // Офіційний вісник України. -
1998.-№13.

² Положення про Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благодійних органі­
зацій: Наказ Міністерства юстиції України від 14.12.1998 р. № 66/5 // Офіційний сайт
Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.
gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Слід звернути увагу, що з 31 березня 2009року відповідно до
Наказу Міністерства юстиції України від 19.12.2008 р. інформація вноситиметься до
Єдиного реєстру громадських формувань. Див.: Положення про Єдиний реєстр громад­
ських формувань: Наказ Міністерства юстиції України від 19.12.2008 р. № 2226/5 //
Офіційний вісник України. - 2008. - № 99.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність в Україні» (абз. 6 ч. 5 ст. 8)¹ юридична особа може само­стійно виділяти на окремий баланс відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності юридичної особи.

Унаслідок наділення відокремленого підрозділу майном та для спро­щення його функціонування законодавством передбачається можливість відкриття юридичною особою через свої філії або представництва ра­хунків в банках (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»)². Допускається і виготовлення спеціальної печатки відокремленого підрозділу³.

За дії філії або представництва, незважаючи на наділення їх майном, несе відповідальність юридична особа, що їх створила. Однак слід мати на увазі, що в законодавстві існують певні особливості звернення стягнення на гро­шові кошти, що перебувають на рахунках відокремленого підрозділу.

§

Увага! У разі якщо коштів нарахунках боржника - юри­дичної особи недостатньо для погашення заборгованості перед стягувачами в повному обсязі, стягнення може бути звернуто на кошти, що знаходяться нарахунках, відкритих боржниками - юридичними особами через свої філії, пред­ставництва та інші відокремлені підрозділи (ч. З ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»)'*. Тобто законом чітко визначається черговість звернення стягнення на грошові кошти юридичної особи - спочатку на грошові кошти, що перебувають

' Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.08.1999 р. № 996-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 40. - Ст. 365.

² Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. № 2346-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137. Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та грома­дянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення за­мовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил проваджен­ня діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виго­товлення печаток і штампів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. № 17 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим до­ступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

⁴ Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 p. № 606-XIV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

на рахунках відкритих юридичною особою, а тільки в разі їх від­сутності або недостатності - на рахунках відкритих через від­окремлені підрозділи.

8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)

Наявність у філії відокремленого майна в середині самої юридичної особи, можливість обліковувати його на окремому балансі, наявність рахунків у банках дозволяє вести мову про майно філії як єдиний май­новий комплекс. Такий висновок допустимий, зокрема, і з огляду на тлумачення ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та кому­нального майна»', де прямо позначаються як предмет договору оренди цілісні майнові комплекси філій.

Законом України «Про фінансовий лізинг» (ч. 2 ст. 2)² передбача­ється, що не можуть бути предметом лізингу єдині майнові комплек­си підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Звісно не зовсім коректне використання законодавцем словосполучення «не можуть бути предметом лізингу відокремлені структурні підрозділи» може ввести в оману, що заборона відносить­ся до філії як структурного підрозділу. Однак філія не повинна роз­глядатися як об'єкт цивільних прав. За допомогою системного тлума­чення слід зробити висновок, що цей припис стосується обмеження бути предметом лізингу саме цілісного майнового комплексу, який відокремлений всередині самої юридичної особи, що створила філію або представництво.

На основі єдиного майнового комплексу, що використовується від­окремленим підрозділом, можливе створення іншої юридичної особи шляхом виділу (ст. 109 ЦК)³.

¹ Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. № 2269-XII // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим до­ступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

¹ Про внесення змін до Закону України «Про лізинг»: Закон України від 11.12.2003 р. № 1381-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 15. - Ст. 231.

³ Наприклад, Наказом Міністерства палива та енергетики було створено державні під­приємства шляхом виділу відокремлених підрозділів. Див.: Про створення ДП «Шахта «Житомирська» та ДП «Шахта «Тернопільська»: Наказ Міністерства палива та енергетики від 11.08.2005 р. № 381 // Відомості Міністерства палива та енергетики України. - 2005. - № 8.

8.10. Довіреність керівника філії (представництва)

У ст. 95 ЦК не встановлюється спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Підставою видачі такої довіре­ності буде виступати акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії або представництва.

Увага! Звичайно, що при видачі довіреності потрібно ке­руватися як загальними вимогами (ст. 244,245 ЦК), так і спеціальними - про довіреність юридичної особи (ст. 246 ЦК). Нотаріальне посвідчення довіреності керівника відокремле­ного підрозділу не є обов'язковим,утім, за бажанням юридич­ної особи вона може бути нотаріально посвідчена.

Видається, що довіреність керівника відокремленого підрозділу но­ситиме комплексний характер. З чим це пов'язується? Як відомо у ци­вільному законодавстві прямо передбачено, що представник має право або зобов'язаний вчиняти тільки правочини (ч. 1 ст. 237 ЦК)¹. Усі інші дії не охоплюються цивільним законодавством і регулюються іншими нормами, або взагалі позбавлені такого. До них відносяться й дії щодо процесуального представництва. Як наслідок при розгляді довіреності керівника філії або представництва, основну увагу варто зосередити на двох можливих повноваженнях та їх виконанні: вчиненні правочинів та процесуального представництва.

Учинення правочинів. При виданні довіреності в ній повинні бути чітко визначені повноваження, якими наділяється керівник відокремленого підрозділу. При вчиненні правочинів у тексті має вказуватися, що правочин вчинюється від імені юридичної особи. Утім, позиція судових органів у разі відсутності в тексті договору такого посилання зводиться до того, що це не виступатиме пере­шкодою для дійсності правочину. Вищий господарський суд Укра­їни вказує: якщо керівник відособленого підрозділу має повнова­ження, але в тексті договору помилково відсутні вказівки, що договір укладено від імені юридичної особи, то тільки ця обстави­на не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Хоча допускаються винятки відносно, наприклад, отримання заробітної плати, пред­ставництва акціонерів.

У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридич­ної особи '.

Увага/ У разі укладення правочину, що потребує нотарі­ального посвідчення, процедура його посвідчення залежатиме від того, вчинюється він на підставі простої письмової чи нотаріально посвідченої довіреності.

При вчиненні правочину на підставі довіреності, яка має просту письмову форму нотаріус відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону України «Про нотаріат»² зобов'язаний перевірити цивільну правоздатність та дієздат­ність юридичної особи шляхом ознайомлення з установчими докумен­тами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного держав­ного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчи­няється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності³. В Інструк­ції про вчинення нотаріальних дій позначається, що нотаріусом при вчиненні правочину юридичною особою має бути, окрім інших доку­ментів, перевірене положення про філію та представництво юридичної особи, наказ юридичної особи про призначення керівника філії або пред­ставництва (абз. 1 п. 41)⁴.

Як вказувалося вище, норми Закону України «Про нотаріат» у новій редакції не передбачають такої вимоги. Напевне, це свідчить про зміну підходу законодавця до перевірки дієздатності юридичної особи, що є виправданим та логічним і з часом Інструкція повинна бути викладена відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат».

¹ А6з.2п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995 р. №02-5/220
«Про укладання договорів відособленими підрозділами юридичних осіб» // Збірник
рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. - 1995. - № 2; абз. 2
п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» //
Юридичний вісник України. - 2002. - № 26.

² Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»: Закон України від 01.10.2008 р.
№ 614-V1 // Офіційний вісник України. - 2008. - № 81. - Ст. 2729.

³ Детальніше див.: Спасибо-Фатеева І.В.,КратВ.І. Науковий висновок щодо дій нотаріуса при
перевірці правоздатності та дієздатності юридичної особи при посвідченні правочину //
Мала енциклопедія нотаріуса. - 2008. - № 4. - С. 75 - 78.

⁴ Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства
юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України. За­
конодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

Якщо керівник філії або представництва вчинює правочин на під­ставі нотаріально посвідченої довіреності, нотаріус повинен, зважаючи на вимоги Закону України «Про нотаріат» (ч. 6,7 ст. 44), встановити особу уповноваженого представника та перевірити обсяг його повноважень. Перевірка повноважень керівника відокремленого підрозділу здійсню­ється на підставі довіреності та даних, які містяться в Єдиному реєстрі довіреностей. Тобто при вчиненні правочину керівником філії (пред­ставництва), який має нотаріально посвідчену довіреність, повтор всіх вказаних дій, звичайно, виключається.

Згідно з положеннями цивільного законодавства правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (абз. 2

ч. 2 ст. 207 ЦК).

Зважаючи на те що відокремлені підрозділи юридичної особи можуть мати печатки, при нотаріальному посвідченні правочинів можуть при­йматися договори, укладені від імені юридичних осіб їх філіями чи представництвами, підписані уповноваженими на це особами та скріплені печатками цих філій чи представництв (абз. З п. 42 Інструкції про вчи­нення нотаріальних дій).

Укладення правочину відокремленим підрозділом іноземної юри­дичної особи. Укладення правочину відокремленим підрозділом іно­земної юридичної особи, від імені якої діятиме керівник її відокремле­ного підрозділу на підставі довіреності, відзначатиметься специфікою. Адже в цьому випадку нотаріусу не можуть бути надані документи, передбачені Законом «Про нотаріат» та Інструкцією про вчинення нотаріальних дій. Не можуть і мати місце дії, передбачені цими норма­тивними актами. Зокрема, це стосується ознайомлення з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - під­приємців цієї юридичної особи та перевірки довіреності за Єдиним

реєстром довіреностей.

Ураховуючи, що йдеться про відокремлений підрозділ іноземної юридичної особи, слід мати на увазі, що на них не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємцш» і, звичайно, витяг з Державного реєстру, що містить відомості про іх державну реєстрацію, не може бути надано. Інформації

162 Оф*Я~

про довіреність в Єдиному реєстрі також не може існувати, адже вона видавалась за межами України.

При цьому нотаріусу слід ураховувати, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності керівника відокремленого підрозділу іноземної юридичної особи регулюється правом держави, вякій видана довіреність (ст. 34 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Тобто в такому разі необхідно здійсню­вати перевірку повноважень представника на підставі документів, ви­даних за кордоном.

Документи, які складено за кордоном з участю влади іноземної дер­жави або які від неї виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без ле­галізації такі документи приймаються нотаріусами в тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна (ст. 100 Закону України «Про нотаріат»).

Процесуальне представництво. Процесуальне законодавство не є одноманітним щодо регулювання питання, хто вправі виступати від імені юридичної особи. У ГПК встановлюється, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами (ч. 4 ст. 28). Отже, припускається, що відокрем­лений підрозділ може виступати від імені юридичної особи, якщо від­повідні повноваження передбачені установчими або іншими докумен­тами. Наведені положення беруться за основу у відповідних роз'ясненнях ВГСУ Наприклад, якщо від імені страховика діяв відокремлений підроз­діл, господарському суду необхідно встановити статус такого підроз­ділу, зокрема, чи може він представляти інтереси страховика в госпо­дарському процесі (абз. 4 п. 8 Рекомендацій ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»)¹.

Особливо показовими є випадки із судової практики, коли тими чи іншими судовими інстанціями позначається в рішеннях щодо конкрет­них господарських справ, що юридичні особи діють в особі своїх відо­кремлених підрозділів. Так, зокрема, упостанові ВГСУ у справі № 5/60

¹ Про внесення змін та доповнень до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»: Рекомендації Вищого господарського суду Укра­їни від 29.12.2007 р. № 04-5/239 // Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 1.

зазначається, що ТОВ «Український автомобільний холдинг» діє в особі Кременчуцької філії¹.

Така ситуація зумовлена часом прийняття відповідної норми ГПК, котра допускає участь філій та представництв у процесуальних відно­синах і як наслідок - невнесення змін до ст. 28 ГПК після прийняття ЦК. Таку тезу підтверджують і положення ЦПК та КАС у яких про­стежується певна єдність у регулюванні переліку осіб, що можуть ви­ступати від імені юридичної особи й передбачається, що такі дії здійснює представник (ч. З ст. 42 ЦПК, ч. З ст. 58 КАС).

Тому, зважаючи на цивільно-правове положення філій та представ­ництв, навряд чи правильним і навіть логічно обґрунтованим вигляда­тиме їх участь у певних процесуальних відносинах, оскільки суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відо­кремленого підрозділу, адже між ним і юридичною особою існують відноси­ни представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи.

Увага! Процесуальні повноваження керівника відокремле­ного підрозділу має бути вказано в довіреності юридичної особи. В Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій містяться загальні правила, яких має дотримуватися нота­ріус, посвідчуючи довіреність на процесуальне представництво. При посвідченні довіреності на ведення справи в суді нотаріус роз'яснює довірителю, що уповноважена особа (представник) вправі вчиняти від його іменіусі процесуальні дії. Обмеження повноважень представ­ника щодо вчинення конкретних процесуальних дій мають бути застережені в довіреності (п. 151). Наявність такого положення очевидно викликана різними підходами до регулювання змісту дові­реності представника процесуальними кодексами.

Відповідно до ЦПК представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, всі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної

Постанова Вищого господарського суду України від 13.03.2008 р. у справі № 5/60 // БД «НАУ-ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.

процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності (ч. 1, 2 ст. 44). Згідно з КАС повноваження на ведення справи в суді дає пред­ставникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа (ч. 1 ст. 59).

Отже, зважаючи на викладене, варто зауважити, що в довіреності доцільно зазначати повноваження, які може вчиняти керівник відокрем­леного підрозділу, а також ті, щодо яких існують обмеження, наприклад, відмова від позову, укладення мирової угоди або примирення.

Увага! У довіреності доцільно зазначати повноваження, якіможе вчиняти керівник відокремленого підрозділу, а також ті, щодо яких існують обмеження, наприклад, відмова від позову, укладення мирової угоди або примирення.

Не позбавлене актуальності й питання щодо співвідношен­ня довіреності керівника та положення про відокремлений підрозділ,

оскільки не виключені випадки, коли положення та довіреність будуть змістовно різні.

Навіть текстуально можливо простежити розмежування законодав­цем положення про відокремлений підрозділ та довіреності його керів­ника. Про це свідчить аналіз ч. З та ч. 4 ст. 95 ЦК, в яких спочатку зазна­чається, що філії (представництва) діють на підставі положення, а вже згодом - що керівники діють на підставі виданої юридичною особою довіреності.

Між фізичною особою (керівником) та юридичною особою іс­нують правовідносини представництва. Це обумовлене потребою участі в цивільному обороті особи - керівника філії (представництва). Довіреність керівника відокремленого підрозділу адресується третім особам.

Положення про відокремлений підрозділ є локальним актом юри­дичної особи, який спрямований, в першу чергу, на регулювання вну­трішніх відносин у юридичній особі, зокрема між керівником філії (представництва) та його підлеглими.

Що ж стосується участі в зовнішніх відносинах, то до них керівник вступає, оскільки в нього є довіреність, видана юридичною особою, і незалежно від того, що передбачено в положенні про відповідний під­розділ (філію або представництво).

Увага! Повноваження керівника, зазначені в довіреності, не можуть бути оспорені посиланням на положення відокрем­леного підрозділу.

8.11. Закриття філії або представництва

ЦК не встановлено, що відокремлені підрозділи підлягають закриттю. Утім, іншими законодавчими актами передбачається вчинення певних дій для закриття філії або представництва. Це і не дивно, оскільки, як вказу­валося вище, їх створення спричиняє певні наслідки, зокрема включення інформації про відокремлені підрозділи до відповідних реєстрів.

Передусім необхідно визначатися з понятійним апаратом, адже у нормативних актах використовуються різноманітні терміни для позна­чення закриття відокремленого підрозділу, зокрема: припинення (абз. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ч. 9 ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), ліквідація (ч. 10 ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господар­ської діяльності»), реорганізація та ліквідація (пп. «є» ч. 5 ст. 41 За­кону України «Про господарські товариства», п. 6 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), закриття (ч. З ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Така термінологічна плутанина призводить до певних непорозумінь у практичній діяльності. Наочно це можна продемонструвати на при­кладі аналізу Наказу Міністерства аграрної політики України (п. і), яким була припинена діяльність філіїШ 4 «Санаторій «Смерічка» Дер­жавного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» шля­хом приєднання до Колективного підприємства «Сільські вісті¹.

Однак, ураховуючи, що терміни «припинення», «ліквідація», «ре­організація» стосуються юридичних осіб та процедура їх проведення орієнтована виключно на суб'єктів права, навряд чи доцільно позначати за допомогою ан алогічних понять закриття відокремленого підрозділу. ¹ Про припинення діяльності філії № 4 «Санаторій «Смерічка»: Наказ Міністерства аграрної

політики України від 04.08.2005 р. № 366 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.

%/L*. *& '^^>- 166 ^«

Увага! Найбільш обґрунтованим вважається вживання сло­восполучення «закриття відокремленого підрозділу»' як тако­го, що найточніше відображає сутність цієї процедури та від­різняється від подібних, які встановлені для юридичних осіб.

Від закриття філії (представництва) варто відрізняти припинення діяльності відокремленого підрозділу, оскільки інформація про нього продовжує існувати у відповідних реєстрах, хоча він і припиняє свою діяльність.

У законодавстві з припиненням діяльності філії (представництва) пов'язується настання певних правових наслідків, як і при закритті цих підрозділів. Наприклад, уразі припинення філією, іншим відокремленим підрозділом провайдера телекомунікацій діяльності у сфері телекому-нікацій цей суб'єкт зобов'язаний протягом семи робочих днів з дати припинення діяльності у сфері телекомунікацій письмово повідомити Національну комісію з питань регулювання зв'язку та повернути відпо­відну копію ліцензії. Національна комісія з питань регулювання зв'язку повинна внести відповідні зміни до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня від дати надходження такого повідомлення (ч. 10 ст. 48 Закону України «Про телекомунікації»).

Дата добавления: 2015-06-04