КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Вклад та частка 1 страница
С нині ним не може бути майно, визнане у встановленому порядку безхазяйним, оскільки воно за законом потрапляє до комунальної власності (ч. 2 ст. 335 ЦК)1. Згідно з ГК не вбачається заборон для того, щоб державні, а також комунальні підприємства відчужували закріплене за ними майно шляхом передання його до статутних капіталів господарських товариств. Таким чином, вони можуть бути учасниками господарських товариств з додержанням відповідної процедури, зокрема з отриманням на це згоди власника. А враховуючи, що зазначеним підприємствам не заборонено придбавати акції, тобто якщо акціонер та засновник мають практично однакові права, то немає сенсу встановлювати будь-які заборони. Крім державних підприємств-невласників, в Україні існують й інші суб'єкти публічного права, які мають майно на інших речових правах, а не на праві власності2. Увага! На питання про можливість установ публічного права, які мають майно на праві оперативного управління, бути засновником та акціонером AT, треба відповісти негативно, оскільки ці юридичні особи мають цільове фінансування за рахунок державного бюджету, а отже, не мають права вільно розпоряджатися своїми коштами (за винятком тих установ, які можуть вносити до статутних фондів господарських товариств своє майно, одержане ними за рахунок своєї господарської діяльності). Це стосується також і комунальних установ та казенних підприємств. Поряд з державними підприємствами, організаціями і установами, за якими державне майно закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, існують і недержавні юридичні особи, правовий статус яких чинним законодавством України визначено суперечливо. Це фермерські господ арства, приватні, дочірні підприємства, підприємства
До цього часу, тобто незважаючи на дворічний строк дії цієї норми, податкова інспекція продовжує здійснювати облік безхазяйного майна згідно з п. 12 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. -№ 6. - Ст. 37; Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений Постановою КМУ від 25.08.1998 р. № 1340 // Офіційний вісник України. - 1998. -№ 34. - Ст. 1280. Правда, це речові права, не позначені в ЦК, а визначені за ГК як право господарського відання та оперативного управління. У ЦК подібних видів речових прав не передбачається. громадських організацій. Поширеною є точка зору про аналогічність правового режиму їх майна праву господарського відання, однак без законодавчих обмежень останнього щодо неможливості безоплатного відчуження державним підприємством свого майна, заборони виступати учасником господарських товариств та ін. Обмеження для підприємств-невласників установлюються в їх статутах, які затверджуються власниками або засновниками. Стосовно цих юридичних осіб слід висловитися негативно щодо їх правового статусу взагалі та прав на майно зокрема1. Суперечливість правового статусу вказаних організацій впливає й на можливість для них виступати акціонерами і насамперед засновниками AT. Це викликане не тільки і не стільки наведеними законодавчими обмеженнями (хоча застосування їх до таких юридичних осіб, - це ще одне питання), а більш вагомими проблемами, пов'язаними з тим, чи може невласник передати майно іншій особі, яка стає його власником, бо за давньоримським правилом ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (nemo plus juris transferre ad alium potest guam ipse habet). Це загальне правило хоча і не знайшло свого прямого відображення в законодавстві, але мається на увазі2. А наявність у цивільному обороті юридичних осіб-невласників дозволяє на практиці нехтувати цим правилом. Так, і сьогодні ще зберігається становище, коли невласник, наприклад державне підприємство, передає власнику - AT за договором купівлі-продажу майно, що вважається переданим у власність. Про це можна говорити й щодо передачі майна в оплату акцій як при створенні AT, так і в подальшому. При цьому не вбачається жодних суперечностей із загальним правилом і вважається, що правила, умови і наслідки передачі майна в таких випадках аналогічні праву власності.
Сучасне цивільне законодавство і цивільна наука також усуваються від оцінювання цього становища, зайнявши таку принципову позицію: цивільним законодавством регулюються відносини між власниками (фізичними та юридичними особами), а між суб'єктами публічного права - остільки, оскільки це необхідно для їх діяльності і цивільного обігу (статті 2, 329 ЦК). 1 Спасибо-Фатеева ІЗ. Окремі аспекти поняття юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. - 2001 - № 8. - С.21-24; Кравчук В. Зміна власника (засновника) приватного підприємства // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 1. - C.S1. 1 Гражданское право. - 2-е изд. / Отв. ред. Е.А.Суханов. - Т. 1. - С. 494; У. Маттеи, ЕЛ. Суханов. Основные положения права собственности. - М: Юрист, 1999. - С. 352. 352 ^g§*^-2.3. Правовий режим майна підприємницького товариства. Права та обов'язки учасників. Корпоративні права. Право участі 2.3.1. Формування майна господарського товариства У ч. 1 ст. 115 ЦК визначається, що господарське товариство є власником із подальшим визначенням не стільки об'єктів його права власності, скільки джерел походження майна. До них ЦК відносить і майно, передане йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, і продукцію, яка виробляється товариством, і доходи, які товариство отримує внаслідок своєї діяльності, і інше майно. Стосовно майна, переданого товариству учасниками, слід зробити два застереження. По-перше, цим майном можуть бути гроші і речі, майнові права та інші права, що мають грошову оцінку, про що йтиметься далі. По-друге, законодавством допускається передання речей товариству не тільки у власність, а й у користування. Тому в ч. 1 ст. 115 ЦК підкреслюється, що господарське товариство є власником майна, яке передане як вклад до статутного (складеного) капіталу. Те ж майно, яке передається товариству в користування, залишається у власності учасника, а розмір його вкладу вираховується не з вартості майна, а з вартості плати за користування ним. Майно, внесене учасником, повертається йому в натурі при його виході з товариства.
Стосовно інших джерел формування майна господарського товариства, то вони звичайні, як і для будь-яких юридичних осіб. Так, стосовно продукції, виробленої товариством, і доходів, які отримало товариство (наприклад, внаслідок реалізації цієї продукції або робіт чи послуг), то вони належать товариству як власнику на підставі ч. 2 ст. 189 ЦК. Товариство може набувати й інше майно на підставі різноманітних договорів - купівлі-продажу, міни, дарування, ренти тощо, а також внаслідок спадкування. Товариство може набувати й об'єкти права інтелектуальної власності на договірних підставах чи в іншому порядку, передбаченому законодавством. Між тим на основну увагу заслуговує формування майна господарського товариства за рахунок вкладів його учасників. Це є одночасно формуванням його статутного (складеного) капіталу. При цьому слід роз- різняти поняття вкладу, статутного (складеного) капіталу та майна господарського товариства та їх правовий режим. Вклад - це майно, яке передається учасниками у власність господарського товариства і грошовий еквівалент якого становитиме відповідну частку в статутному (складеному) капіталі товариства. Цим майном можуть бути як речі, так і майнові та інші відчужувані права, що мають грошову оцінку (ст. 115 ЦК). Статутний (складений) капітал складається з вартості вкладів учасників. Тобто уречевлений вираз вкладу або його інша характеристика, якщо ним є майнове право, нівелюється і набуває значення лише їх грошовий еквівалент. Майном господарського товариства є сукупність речей, його майнових прав та майнових обов'язків. Воно формується за рахунок вкладів учасників (в грошовій або майновій формі) та з інших джерел, зокрема, внаслідок здійснення товариством діяльності, укладення договорів тощо.
Як вклад до статутного капіталу може бути внесене будь-яке майно: гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 115 ЦК). Практично так само регулюється це питання й ГК (ч. 1 ст. 86). Згідно зч. 1 ст. 23 Закону «Про акціонерні товариства» оплата акцій здійснюється грошовими коштами або за згодою між товариством та інвестором - майновими правами, немайновими правами, що мають грошову вартість, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є набувач, та векселів), іншим майном. Насамперед варто зауважити, що оплата акцій в інший спосіб, ніж грошовими коштами, можлива лише за наявності згоди між інвестором (особою, яка купує акції) та AT. Тобто такі форми оплати акцій є скоріше винятком, ніж загальним правилом. Крім того, звертає на себе увагу те, що в ЦК вказується на можливість внесення вкладів у вигляді «інших відчужуваних прав», які мають грошову оцінку. У Законі ж «Про акціонерні товариства» ці права прямо називаються немайновими. Утім, протиріч тут немає, адже за ЦК існують майнові та немайнові права і якщо йдеться про інші права в порівнянні з майновими, то, звісно, ними є права немайнові. Єдине, це те, що такі права мають бути відчужуваними, про що окремо робиться на-голосуЦКі не згадується в Законі «Про акціонерні товариства». Між тим це важливо, адже особисті немайнові права, які тісно пов'язані з особою - їх носієм, не можуть відчужуватися, а відтак - і вноситися до статутного капіталу. Ще одна незначна розбіжність у термінології: у ЦК йдеться про немайнові права, що мають «грошову оцінку», а в Законі «Про акціонерні товариства» - про немайнові права, що мають «грошову вартість». Категорії оцінки та вартості пов'язані між собою, оскільки для визначення вартості необхідна оцінка і, навпаки, оцінка враховує критерії для формування вартості. Утім, труднощі полягають навіть не в термінології, а в сутності того, які саме немайнові та майнові права можуть вноситись як вклад до статутного капіталу або в оплату акцій. Особливого значення при цьому набувають об'єкти права інтелектуальної власності, які в ст. 199 ЦК називаються результатами інтелектуальної творчої діяльності - нематеріальні блага. Серед цих об'єктів для використання в підприємницькій діяльності особливо привабливими є права промислової власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок (гл. 39 ЦК). Водночас слід зауважити, що на вказані об'єкти існують як майнові, так і немайнові права. Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок згідно зі ст. 464 ЦК є право на них та виключне право дозволяти їх використання (видавати ліцензії). У гл. 75 ЦК відповідно передбачено різні види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких - ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та інші договори (ст. 1107 ЦК). Отже, майновими правами інтелектуальної власності можна розпорядитись або шляхом надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності (статті 1108,1109 ЦК), або шляхом передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК). У першому випадку, тобто якщо як вклад до статутного капіталу (в оплату акцій) вноситься право на використання об'єкта права інтелектуальної власності, учасник/акціонер зберігає своє майнове право інтелектуальної власності. У другому ж випадку, навпаки, до корпорації переходять майнові права інтелектуальної власності, внесені як вклад або в оплату акцій. Як нематеріальне благо в ст. 200 ЦК зазначається інформація. Особа, яка володіє інформацією на певному праві, так само як і результатами інтелектуальної, творчої діяльності, може передати її як вклад або в оплату акцій. При цьому проміжне становище серед зазначених об'єктів посідає так зване ноу-хау, і цікавим є питання про можливість його внесення як вклад. З одного боку, ноу-хау часто розуміється як результат інтелектуальної праці, тобто як об'єкт права інтелектуальної власності. Натомість ст. 420 ЦК такого об'єкта не передбачає. Однак зіставлення визначення терміна «ноу-хау» в Законі «Про інвестиційну діяльність» (сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау)) з визначенням цього терміна в п. 1.30 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)) доводить, що за своєю сутністю під терміном ноу-хау розуміється певна конфіденційна (нерозкрита) інформація, право на яку належить особі, що її створила. За своїм призначенням, ця інформація може носити лише технічний, організаційний, комерційний, економічний характер, оскільки покликана сприяти підвищенню ефективності діяльності юридичної особи, до статутного капіталу (фонду) якої вона вноситься. Тому вона взагалі являє собою комерційну цінність. Отже, ноу-хау розуміється, по-перше, як нематеріальне благо; по-друге, як комерційна цінність; по-третє, як результат творчої праці; по-четверте, як певна інформація. Співвідношення цих висновків із загальним правилом про те, що вклади до статутного капіталу або в оплату акцій повинні мати грошову оцінку доводить, що така оцінка стосовно ноу-хау цілком можлива. Відтак, немає перешкод проти внесення ноу-хау як вклад до статутного капіталу корпорації. Щодо майнових прав, які допускаються до внесення як вклад у корпорації, то ними ерізні права користування майном (наприклад, право оренди, лізингу), права на чужі речі (суперфіцій, емфітевзис), право вимоги сплати боргу за договором тощо. Головне, щоб ці майнові права були оборотоз-датними, тобто могли передаватися іншим особам. Так, сервітут за своєю природою не може передаватися окремо від майна, щодо якого він установлений. Наприклад, земельний сервітут не може вноситися як вклад. 356 ^g&M- У Законі «Про акціонерні товариства» передбачається можливість оплати акцій цінними паперами. Акції' можуть оплачуватися акціями іїщщх AT. Під час сертифікатної приватизації в оплату акцій вносилися й приватизаційні папери. Не виключається й внесення в оплату акцій казначейських зобов'язань, коносаментів тощо. Натомість Законом встановлено й певні винятки щодо оплати акцій цінними паперами. Поміж іншим ці винятки та деякі інші заборони формують загальну картину того, що не може вноситися в оплату акцій, а саме: - боргові емісійні цінні папери, емітентом яких є набувач, тобто майбутній акціонер. Наприклад, акції не можуть оплачуватися облігаціями, що випускаються ТО В, яке хоче придбати акції; - векселі, заборона внесення якихяк вклад до статутного капіталу господарського товариства передбачається, крш Закону «Про акціонерні товариства», й ст. 12 Закону України «Про обії- векселш в Украші»; - акції не можуть оплачуватися шляхом взяття на себе зобов'язань щодо виконання для товариства робіт або надання послуг. Наприклад, особа не може набути акції із зарахуванням їх як оплати вартості тих консультацій, які вона надавала для створення AT, або підготовки документації, необхідної для його державної реєстрації; - не можуть вноситися в оплату акцій та й взагалі як вклади ті види майна, яке не допускається законом мати юридичній особі на праві власності; - АГ не може надавати позику для придбання його цінних паперів або поруку за позиками, наданими третьою особою для придбання його акцій; - у разі наявності в особи, яка виступає учасником товариства, податкового боргу, коли її активи перебувають у податковій заставі, передання основних фондів до статутного капіталу юридичної особи підлягає письмовому узгодженню з податковим органом; - за загальним правилом відчужує майно його власник і тому внесення як вкладів або в оплату акцій майна особою, яка не є його власником, не допускається. У зв'язку з цим постає питання про можливість придбання акцій державними та комунальними підприємствами, які не є власниками своїх коштів та майна, бо вони їм належать на праві господарського відання. Існує небезпідставне твердження, що АГ «не може приймати як оплату акцій майно, яким акціонер володіє на пра- -=^1^357 ві повного господарського відання або оперативного управління»1. Щодо вкладів до статутного капіталу ТОБ/ТДВ, то тут як такої проблеми немає, оскільки в господарських товариствах державні підприємства та установи брати участь не можуть, а від імені держави діє орган, уповноважений управляти державним майном2; - є певні обмеження щодо майнових вкладів до статутного капіталу окремих видів юридичних осіб, наприклад банків, формування та збільшення статутного капіталу яких може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків (ч. 1 ст. 32 Закону «Про банки і банківську діяльність»); - згідно з ч. З ст. 86 ГК забороняється використовувати для формування статутного капіталу (фонду) товариства бюджетні кошти та кошти, одержані в кредит та під заставу. Кріїл того, законодавством передбачається в окремих випадках необхідність перевірки аудитором (аудиторською організацією) финансового стану засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу (фонду) господарського товариства, а майнового стану засновники - фізичних осіб - підтвердження декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом. Статутом АГ та законом можуть встановлюватися й інші обмеження щодо форм оплати акцій. Наступним важливим моментом є оцінка негрошових вкладів, які вносяться до статутного капіталу або в оплату акцій. Оцінка таких вкладів за загальним правилом здійснюється за взаємною згодою осіб, які вносять такі вклади, а в певних випадках - за згодою тих, хто вносить і тих, хто приймає. Так, при створенні господарського товариства всі питання вирішуються засновниками за взаємною згодою, у тому числі щодо оцінки негрошових вкладів. Це питання розглядається ними спільно і фіксується в засновницькому договорі (статті 120, 134 ЦК), договорі про заснування ТОВ (ст. 142 ЦК) або про створення АГ (ч. 2 ст. 153 ЦК). Батлер Уильям Э. Корпорации и ценные бумаги по праву России и США // Бат-лер У. Э., Гаши-Батлер М.Е. Корпорации и ценные бумаги в России и США. - М.: Зерцало, 1997. - С.39. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31.12.1992 p. № 24-92 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 11. - Ст.94. Крім того, ст. 10 Закону «Про акціонерні товариства» вимагається затвердження установчими зборами оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства. У разі якщо ТОВ/ТДВ або AT створюється однією особою, вона самостійно визначає оцінку майна, яке нею вноситься як вклад або оплата акцій, і фіксує це в статуті. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, оцінку майнового вкладу здійснює він самостійно і вказує її в меморандумі (ч. З ст. 134 ЦК). Між тим у певних випадках, установлених законом, вимагається залучення незалежного експерта для оцінки майна, внесеного в оплату акцій (ч. 2 ст. 115 ЦК). Такі випадки передбачені ч. З ст. 23 Закону «Про акціонерні товариства» та ст. 7 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно із цими законами обов'язкова оцінка майна для: (а) визначення вартості внесків учасників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна); (б) якщо майно, що вноситься як плата за цінні папери, перебуває в державній або комунальній власності; (в) уразі розміщення цінних паперів публічного AT, а також (г) у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства. У випадках, передбачених пунктами «б» і «в», грошова оцінка такого майна повинна дорівнювати його ринковій вартості. Ринкова вартість зазначеного майна визначається суб'єктом оціночної діяльності і підлягає затвердженню наглядовою радою. При цьому затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем, і в разі відмінності затвердженої ринкової вартості майна від визначеної оцінювачем, рішення наглядової ради має мотивуватися. Крім того, згідно зі ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках створення господарських товариств на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності, у тому числі внаслідок реорганізації державних, комунальних підприємств і господарських товариств з державною часткою майна (часткою комунального майна) та приватизації, у тому числі при перетворенні державних підприємств на AT Разом з тим у ст. 22 Закону «Про акціонерні товариства» встановлюється заборона для AT: 1) розміщувати або продавати викуплені ним акції за ціною, нижчою - під час заснування товариства за ціною, установленою засновницьким договором (договором про створення AT); - під час злиття, приєднання, поділу, виділу товариства; - за участю торговця цінними паперами, з яким укладено договір про андеррайтинг. У такому разі ціна розміщення акцій може бути нижчою за їх ринкову вартість на розмір винагороди цього торговця, що не може перевищувати 10 відсотків ринкової вартості таких акцій; 2) розміщувати акції за ціною, нижчою за їх номінальну вартість. корпорації, про який слід зазначити, є оформлення внесення вкладів до статутного капіталу або в оплату акцій. • Сутність внесення вкладу до статутного капіталу з точки зору цивільного права - це договірні (іноді їх виокремлюють як специфічні корпоративні) відносини про зміну власника. Тобто якщо це договір (між засновниками), то він буде договором, який опосередковує перехід права власності, як і договір купівлі-продажу, міни, тощо. • Публічне право внесення вкладу до статутного капіталу визначає схожим чином, розуміючи його (а) як обмін матеріальними цінностями на корпоративні права (пп. 3.2.8 Закону «Про податок на додану вартість») або (б) як операції з придбання (продажу) корпоративних прав (пп. 4.2.5, п. 7.6 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»). • Оформлення внесення вкладу до статутного капіталу має суттєве значення, оскільки засвідчує виконання відповідних обов'язків учасників, визначає момент виникнення права власності в корпорації і тягне за собою наслідки, встановлені публічним законодавством. • ЦК та ГК не передбачають спеціальних вимог щодо цього, крім зазначення на обов'язок унесення учасниками 50% вкладу до реєстрації ТОВ з подальшим внесенням вкладу в повному обсязі протягом року. Очевидно, при цьому слід керуватися загальними нормами про виконання зобов'язання (гл. 48 ЦК, зокрема ст. 545; гл. 22 ГК), хоча і тоді це питання фактично залишається відкритим. • Публічно-правові вимоги внесення вкладів містяться в Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який визначає необхідність подання для проведення державної реестра- ції юридичної особи документа, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом (ч. 4 ст. 24). Однак питання, що являє собою цей документ, було і залишається відкритим. Так, якщо як вклад вносяться грошові кошти, то таким документом буде відповідна довідка банку. Згідно зі ст. 52 Закону «Про господарські товариства» банківське підтвердження внесків до статутного капіталу (фонду) потрібно тільки щодо грошових коштів. • Якщо ж вносяться речі, то постає питання про оформлення цього У випадку внесення засновниками негрошових вкладів при створенні корпорації' ці вимоги виконати складно, оскільки постають такі питання: - хто складає цей акт і хто його підписує; - куди або кому вносяться речі, майнові та немайнові права, коли немає суб'єкта, який би їх прийняв, адже вказані об'єкти призначені для передання юридичній особі, якої ще немає, бо вона не зареєстрована; - що підтверджує цей акт, адже при цьому не може йтися про передання речей у власність юридичної особи, яку ще не створено. А само по собі передання майна засновниками повинне потягти перехід права власності на нього. Однак їх власником буде корпорації! після її державної реєстрації. Аналогічні проблеми виникають при внесенні як вкладів майнових та немайнових прав. • Висловлюються пропозиції складати такий акт спеціальною комісією, ' Рижикова О. Відповіді на питання // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - № 20 (566).-С 15. Залишається тільки призначення когось з учасників, якому передаються майно, майнові та немайнові права іншими учасниками, аби лише додержатися вимоги про внесення учасниками 50% вкладу до реєстрації ТО В або оплати акцій в негрошовому виразі. Це спричиняє істотні труднощі внаслідок специфіки передачі майнових та немайнових прав, які передаватимуться спочатку одному з учасників, а потім ще раз - уже зареєстрованому товариству. • Узагалі ж майнові права можуть передаватися в різний спосіб, зокрема з додержанням норм про відступлення права вимоги (статті 512-519 ЦК). При цьому така ступінчаста передача речей, майнових та немайнових прав до статутного капіталу створюваної юридичної особи викликає великі сумніви. • Мають місце й особливості внесення вкладу у вигляді ноу-хау, що фактично означає надання учасником товариства права використовувати інформацію, яка складає його сутність. Порядок передання інформації сторони визначають самостійно, виходячи з її специфіки та обсягу. Як правило, цей факт має підтверджуватися її фіксацією на тих чи інших носіях (матеріальних або електронних). • Застосовуваний часто вираз «передача з балансу на баланс» є неприйнятним для вирішення питань про внесення учасником вкладу, оскільки така дія є бухгалтерською операцією і не вирішує проблеми переходу права власності. • У разі злиття або приєднання юридичні особи, які внаслідок цього припиняються, майно не передають як вклади до статутного (складеного) капіталу правонаступника, бо вони не стають учасниками створюваної юридичної особи. Тобто не правильно вважати, що статутний капітал останньої становить вартість сукупності всього майна тих юридичних осіб, які припиняються. Статутний (складений) капітал нової корпорації складає вартість статутних капіталів її правопопередників, а обсяг і вартість усього її майна може бути іншою. • Навпаки, коли йдеться про приватизацію державного майна шляхом акціонування, що супроводжується перетворенням державного підприємства на AT, його статутний капітал становить вартість усього майна державного підприємства, а не тільки статутний капітал останнього.
Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 444; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |