Політичні еліти і демократія

Влада в кожній країні, незалежно від характеру політичного ладу, здійснюється певною групою людей - елітою. Слово елі­та - французьке, означає добірне, обране. Політична еліта зви­чайно визначається як достатньо самостійна, вища, відносно при­вілейована група або сукупність груп, що складає меншість суспільства, яка володіє більше або менше видатними психоло­гічними, соціальними і політичними якостями і безпосередньо бере участь в прийнятті і здійсненні рішень, зв'язаних з викори­станням державної влади або впливом на неї. Це не тільки ті люди, які формально наділені владою, але й ті, хто відіграє істот­ну роль у підготовці і реалізації політичних рішень. Ще в період розпаду родового ладу формуються погляди, що поділяють суспіль­ство на вищих і нижчих, шляхетних і чернь, аристократію і прос­тий люд. Обґрунтування ідеї розподілу суспільства на тих, які управляють і тих, які управляються знайшли відображення в пра цях Конфунія, Платона, Арістотеля, Карлейля, Ніцше та ряду інших мислителів. Сучасні класичні концепції еліт сформульо вані та розроблені в кінці XIX - на початку XX століть в пр;і цях соціологів Гаетано Моска і Вільфредо Парето, а також Ро берта Міхельса, Макса Вебера, В'ячеслава Ліпинського, Гарольда Лассуелла та ін.

Визначаючи місце політичної еліти в структурі влади, соціо­лог Гаетано Моска відзначав, що найважливішим критерієм фор мування політичного класу є спроможність, здатність до управління іншими людьми, тобто організаційна спроможність, а також матеріальна, моральна і інтелектуальна перевага. Неза­лежно від Гаетано Моска соціолог Вільфредо Парето, досліджу ючи процес управління державою, суспільством, приходить до висновку, що людське суспільство неоднорідне і індивіди різно­манітні фізично, морально, інтелектуально. Сукупність індивідіи, які відрізняються результативністю в діяльності та діють з ви­сокими показниками в тій або іншій сфері, і складають еліту. Ділиться еліта на тих що управляють, керують, що прямо або опосередковано беруть участь в правлінні, і тих, які не управля­ють, не керують - людей, що мають характерні для еліти пси­хологічні якості, але не мають доступу до керівних функцій. Соціолог Макс Вебер владу бюрократичної еліти обґрунтовував її компетентністю. Керівництво, управління суспільним життям вимагає досить високої професійної підготовки. Народ взагалі в більшості не підготований до управління суспільством. Існу­вання політичної еліти повністю оправдане. Еліта займає важ­ливе місце в управлінні за природними, розумовими, фізични­ми, психологічними якостями. В сучасному постіндустріальному суспільстві існує нова еліта (менеджери, верхівка чиновництва, інтелігенція). Вважається, що влада дедалі більше асоціюється з допуском до знань, інформації (Джон Гелбрейт). Це природно, тому що центр влади переміщається від еліти до фахівців. Інте­лектуальна еліта поліпшує структуру політичних правлячих еліт. Політолог В'ячеслав Ліпинський відзначав важливу роль еліт у політичному житті, встановленні національної державності, національної аристократії. Саме поряд з спільністю мови, тери­торії, економічного укладу, національного складу характеру в формуванні нації, національної суверенної держави значну роль відіграє носій національної ідеї, національної культури - націо­нальна аристократія. Ряд американських соціологів (Сеймур Ліпсет, Уіл'ям Уайт, Джон Сандерс та ін.) аналізує еліту з точ­ки зору стиля управління, статичності і динамічності еліти тощо.

Дата добавления: 2015-06-29