Грудня (28 грудня) — Святителя Стефана сповідника, архієпископа Сурожського

Грудня (28 грудня) — Собор Кримських святих

Грудня (26 грудня) — Преподобного Мардарія, затворника Печерського, у Дальніх печерах

Постриженик Києво-Печерського монастиря на прізвисько «без-келійний» жив у XIII ст. Ставши ченцем, намагався бути найдосконалішим не лише в послуху, постах, молитвах та інших чеснотах, але відзначався повною відсутністю потягу до будь-якої наживи. Уславився своєю убогістю, бо навіть не мав своєї келії, а з одежі лише те, що було на ньому. На завершення своїх подвигів пішов у затвор ітам догоджав Господу до самої кончини.

День його пам’яті відзначається ще 28 серпня (10 вересня) та в другу неділю Великого посту.

Святкування Собору Кримських святих встановлено 10 березня 1988 року, у рік тисячорічного ювілею Хрещення Руси-України. До складу Собору Кримських святих входять:

• Апостол Андрій Первозваний; — (30 листопада (13 грудня));
• Священномученик Климент Папа Римський — (25 листопада (8 грудня));
• Священномученики, єпископи Херсонеські Агафодор, Василій, Євгеній, Єлпідій, Єферій, Єфрем і Капітон — (7 (20) березня);
• Святитель Мартин, сповідник, Папа Римський — (14 (27) квітня);
• Святитель Стефан, сповідник, архієпископ Сурожський.
• Святитель Сава, архієпископ Сурожський.

Про двох останніх наша розповідь.

Грек за національністю, Стефан був родом з малоазійської Каппадокії. З юних літ відрізнявся благочестивим життям, старанністю до наук та смиренням. Уже в 15-літньому віці за царювання імператора Феодосія III(715-716) він відправився до Константинополя для отримання вищої освіти. Навчання Стефан закінчив настільки успішно, що перевершив знаннями своїх вчителів. Його видатні здібності помітив Патріарх Константинопольський Герман І (713-730) та запросив до себе на церковну службу.

Проте Стефана приваблювало чернече життя, і він таємно йде в один з монастирів та приймає там чернечий постриг. Пізніше поселяється в пустельному місці та віддається безмовності, перебуваючи у суворому посту і молитві.

У 730 році в Сурожі (теперішній Судак) овдовіла єпископська кафедра. Сурож тоді був великим торговим центром, у ньому жили люди різних віросповідань, багато було і язичників. Незважаючи на рішення IV Вселенського Собору, процвітало і монофелітство. Тому кримчани, які прибули

до Патріарха Германа, дуже просили призначити їм такого єпископа, який зміг би успішно справитися з усіма тими єресями й укріпити віру християнську.

Якось під час молитви перед Патріархом явився ангел, який повідомив, що єпископом у Сурожі має стати пустельник Стефан, йому також була відкрита Воля Господня. Тож невдовзі Патріарх висвятив Стефана на єпископа й направив у Сурож. Святий Стефан виправдав надії Патріарха і за 5 років його архіпастирської праці ні в Сурожі, ні в його околицях не залишилося ні єретиків, ні нехрещених язичників.

Але прийшла нова біда від чергового візантійського імператора. Лев III Ісавр (717-741) зайнявся новою єрессю — іконоборством. Він наказав викидати ікони з храмів і безчестити їх. За непослух було знято з посади Патріарха Германа і на його місце призначено Анастасія, який пробув на кафедрі з 730 до 753 року. По всіх єпархіях були розіслані укази про заборону вшанування святих ікон. Посли з таким указом прибули й до Сурожа, але тут вони почули чітку і ясну відповідь владики Стефана:

«Я не допущу, щоб люди мої відступили від Закону Христового; не виконаю повеління царевого та нечестивого патріарха!»

Наступного дня разом з послами святитель Стефан відправився до Константинополя, але ні переконання, ні навіть погрози імператора, не примусили Патріарха підкоритися.

«Якщо ти будеш мучити мене, я все охоче перетерплю заради святих ікон і Христового хреста», — така була відповідь архієпископа Стефана.

Розгніваний імператор повелів придворним жорстоко бити святого, потім його було кинуто до в’язниці. Але в 741 році імператор помер, і на престол став його син Константин V Копронім (741-775), іконоборець не менший. Його дружина Ірина, дочка хазарського кагана, проживала в Боспорі (Керчі) і добре знала та глибоко поважала архіпастиря Стефана. Вона й умовила відпустити його на свою кафедру, де він прослужив ще досить довгий час. Стефан сподобився знати час своєї кончини, а тому призначив свого наступника — клірика Філарета.

Рака з його мощами прославилася багатьма чудесами. Згадаємо про одне з них, яке описано П. Голохвастовим («Церковные ведомости» № 39 за 1888 рік):

Через багато літ після смерті святого Стефана в Крим прийшов з військом російський князь Бравлін. Після пограбування Корсуня й Керчі та десятиденної облоги Сурожа взяв і його. Вломився в собор Святої Софії та забрав усе дорогоцінне церковне майно. Проте коли наблизився до раки святого Стефана, щоб зняти розшите перлами покривало, то отримав від невидимої руки такий удар в обличчя, що звалився на землю без ознак життя. Лише коли з’явився архієпископ Філарет з архієреями, князь опритомнів і просив вибачити та охрестити як його, так і воїнів. Був охрещений і повернув усе награбоване.

Урок гідний для всіх завойовників і грабіжників.

На завершення оповіді скажемо, що страшна єресь іконоборства була засуджена на VII Вселенському Соборі у 787 році в Нікеї.

Дата добавления: 2015-06-30