Фінансова система України

Фінанси як економічна категорія розподілу.

Фінансові категорії.

Предмет науки про фінанси.

ТЕМА 1.Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів

1.4.Розподільча та контрольна функції фінансів.(сам.)

1.1. Предметом науки про фінанси є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі формування і використання грошових доходів і фондів на різних рівнях економічної системи: загальнодержавному (макрорівень), регіональному (рівень адміністративно-територіальних одиниць) і на рівні окремих суб'єктів господарювання (мікрорівень). Окремо виділяються міжнародні фінанси.

Окремо виділяються міжнародні фінанси. Матеріальними носіями фінансових відносин виступають фі­нансові ресурси.

Фінансові ресурси самі по собі не визначають сутності фінан­сів, не розкривають їх внутрішнього змісту і суспільного призна­чення.

Фінанси — продукт наявності держави і товарно-грошових відносин.

Фінанси виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу у зв'язку з розвитком держави і потреби у фінансових ресурсах.

У сучасній економічній і фінансовій літературі фінанси визна­чають як систему економічних відносин, що виникають з приводу розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, а в певних умовах і національного багатства, з метою формування фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання і держави і використання їх на розширене відтворення та задово­лення інших суспільних інтересів і потреб.

Оскільки використання фінансових ресурсів відбувається в основному через фонди цільового призначення, існує також визначення фінансів як економічної категорії, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій. Або фінанси трактуються як економічні відносини, пов 'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення

Під централізованими фінансами розу­міють економічні відносини, пов'язані з формуванням і викорис­танням фондів грошових коштів держави, що акумулюються в державній бюджетній системі і урядових позабюджетних фондах, під децентралізованими фінансами — грошові відносини, що опосередковують кругообіг грошових фондів підприємств. Отже, як випливає з наведених визначень, фінансовими будуть ті гро­шові відносини, які опосередковують відносини розподілу і пе­рерозподілу вартості ВВП.

Разом з тим існує думка, що «фінанси — сукупність грошових відносин, пов 'язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутріш­нього продукту, а за певних умов і національного багатства» (див.: Опарін В. М. Фінанси. (Загальна теорія): Навч. посібник. — К., 2001.— С. 5). Тут до фінансових відносин включаються не тільки відносини розподілу, а й відносини обміну, маючи на увазі, що фі­нанси завжди пов'язані з реальним рухом вартості, який відбуваєть­ся на таких стадіях відтворювального процесу, як розподіл і обмін.

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить розшире­но, не обмежуючись здебільшого будь-якими рамками. Де існу­ють товар і гроші — там мають місце фінанси.

Зауважимо, що наведені визначення економічної сутності фі­нансів не вичерпують усього розмаїття концептуальних підходів та міркувань із цього питання. Про розбіжність позицій можна судити хоча б із такого короткого їх переліку.

Фінанси — це застосування різноманітних прийомів та ме­тодів для досягнення максимального достатку фірми або загаль­ної вартості капіталу, вкладеного в справу.

Фінанси — система грошових відносин з приводу руху фон­дів коштів.

Фінанси є системою імперативних грошових відносин.

Фінанси — це планомірний рух фінансових фондів, що ви­ражають відносини з приводу необхідного, обов'язкового вилу­чення вартості та їхнього використання в суспільних інтересах.

Перше визначення у наведеному переліку акцентує увагу на фінансах фірми, ігноруючи інші структурні підрозділи економіч­ної системи. Крім того, наведене визначення стосується не стіль­ки фінансів підприємства, скільки управління їхніми фінансами (фінансового менеджменту).

У другому визначенні дещо звужується сфера дослідження — по­за увагою залишається безфондова форма руху фінансових ресурсів.

Третій та четвертий підходи перетворюють фінанси з еконо­мічної категорії на явище, яке організовується державою, тобто фактично викреслюють фінанси мікрорівня.

Важливою ознакою фінансів є їх грошовий характер. У повся­кденному житті ми часто вживаємо слово «фінанси», маючи на увазі гроші. Справді, фінанси завжди мають грошову форму ви­раження. Гроші є обов'язковою умовою існування фінансів. У цьо­му зв'язку неправомірно відносити до фінансів натуральні відно­сини, які мали місце в епоху рабовласництва і феодалізму. Наяв­ність фінансових відносин завжди супроводжується реальним рухом грошових коштів. Немає грошей — не може бути і фінан­сів. Тому часто вживається таке визначення, як фінансово-грошові відносини. Але це не дає підстав для ототожнення кате­горій «фінанси» і «гроші». За своїм місцем у товарному виробни­цтві й обігу гроші — це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним екві­валентом. Гроші мають своє призначення в економічному житті суспільства, що виражено в їхніх функціях.

Гроші — це поняття більш загальне. Можна мати гроші і вод­ночас не мати жодного стосунку до фінансів, і навпаки, при від­сутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної "власності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, бути співзасновником фірми, тобто мати стосунок до фінансово-господарської діяльності фірми.

Функціонування фінансів базується на таких функціях грошей як засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші.

Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів обо­в'язково супроводжується рухом грошових коштів, які набува­ють специфічної форми фінансових ресурсів. Вони формуються у суб'єктів господарювання і держави за рахунок різних грошових доходів, відрахувань і надходжень, а використовуються на роз­ширене відтворення виробництва, матеріальне стимулювання пра­цюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Матеріальними носіями фінансових відносин виступають фінансові ресурси.

Фінансові ресурси самі по собі не визначають сутності фінансів, не розкривають їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансова наука вивчає не фінансові ресурси як такі, а економічні відносини, що виникають у процесі їх формування, розподілу і використання.

Фінансові ресурси - це фонди коштів, що перебувають в розпорядженні держави, господарських суб'єктів і населення, утворені в процесі розподілу вартості ВВП у грошовій формі й призначені для забезпечення відтворювального процесу й задоволення загальнодержавних потреб.

Централізовані фінансові ресурси зосереджені в державному бюджеті, державних цільових позабюджетних фондах. Утворюються вони за рахунок наступних джерел:

- податкових надходжень;

- неподаткових надходжень;

- обов’язкових відрахувань;

- надходжень від населення (у вигляді: обов'язкових податків, відрахувань, зборів, надходжень від державних позик і лотерей, добровільних пожертвувань);

- державних кредитів;

- емісії грошей.

Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні суб'єктів господарської діяльності різних форм власності і населення. Створюються за рахунок прибутків і накопичень резидентів:

- прибутку;

- амортизаційних відрахувань;

- приросту стійких пасивів;

- кредитів банку - позикових коштів;

- кредиторської заборгованості - позикових коштів;

- коштів, отриманих від випуску цінних паперів;

- коштів, долучених в порядку перерозподілу (засоби асоціацій, асигнування з бюджету, та ін.).

1.2. Фінансові категорії. Фінансова наука охоплює загальноекономічні та фінансові категорії, які в абстрактно-теоретичній формі характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності. Через використання фінансових категорій як інструмента наукового пізнання досягається більш глибоке розкриття сутності фінансів, їх специфіки і особливостей функціонування.

Фінансові категорії мають історичний характер і виступають формою теоретичного мислення, наукової абстракції, яка є зрізом реального економічного життя.

Сутність фінансів відбивають наступні фінансові категорії.

• податки;

• державні прибутки;

• державний бюджет;

• державні витрати:

• державний кредит:

• фінанси держави.

Податок — це найпростіша «фінансова клітинка» державних фінансів, в якій сфокусовані основні сутнісні ознаки і властивості фінансів.

Податки, що сплачуються всіма суб'єктами економічного життя, формують державні прибутки, які концентруються в державному бюджеті. У наступному з державного бюджету фінансуються державні витрати. У випадку, коли державний бюджет не в змозі профінансувати всі державні витрати, держава використовує державний кредит - бере в борг у вітчизняних або іноземних кредиторів, якими виступає населення або суб'єкти, що господарюють. Усі п'ять перерахованих вище категорій формують фінанси держави.

Фінансові категорії утворюють піраміду, підніжжя якої складають податки, а верхівку - фінанси держави.

З розвитком держави і товарно-грошового господарства фор­мувались групи складніших категорій — державні доходи і державні видатки, які, у свою чергу, що утворюють категорію держав­ного бюджету, а всі разом вони складають найбільш загальну абстракцію фінансової науки — категорію фінансів.

Система фінансових категорій характеризується чіткою ієрархічністю і супідрядністю елементів, що забезпечує її цілісність. При цьому поява нових фінансових категорій, зокрема, таких як фінанси підприємств, фінансовий ринок, страхування тощо, їх функціонування і еволюція обумовлені розвитком усієї системи фінансових категорій.

1.3. Фінанси як економічна категорія розподілу.Однією з важливих ознак фінансів як економічної категорії є розподільний характер фінансових відносин. Учасниками таких відносин у межах національної держави є держава, підприємства, установи, організації, громадяни. Фінансові операції можуть також відбуватися між державами, національною державою і міжнародними фінансовими інституціями, між вітчизняними підприємствами та інофірмами.

Сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту, тобто коли ця вартість розподіляється на зарплату, прибуток тощо і формуються грошові доходи. Відокремлення у складі виручки від реалізації продукції прибутку, відрахувань на соціальне страхування, амортизаційних відрахувань відбувається за допомогою фінансів і відображає процес розподілу вартості відповідно до цільових призначень кожної її частини.

Подальший перерозподіл вартості між суб'єктами господарювання (вилучення частини прибутку на користь держави, сплата податків громадянами тощо) і конкретизація цільового її використання (направлення прибутку на фінансування капітальних вкладень, економічне стимулювання, виплату дивідендів та ін.) теж відбувається на основі фінансів.

З огляду на те, що економіка передбачає існування різноманітних форм власності, а фонди коштів перебувають у власності або розпорядженні суб'єктів господарської діяльності, зазначимо, що фінансові відносини можуть супроводжуватися зміною власника чи розпорядника коштів, зміною форм власності, а можуть і не зазнавати подібних змін. Так, сплата податків державі означає передання коштів у розпорядження держави (супроводжується зміною власника, розпорядника), форма власності при цьому може залишатися незмінною (сплата податків державними підприємствами) або змінюватися (сплата тих самих податків державі, але недержавними підприємствами). А, наприклад, розподіл чистого прибутку підприємства на внутрішні його потреби не супроводжується зміною ні власника, ні форми власності.

Як уже зазначалося, фінансові відносини супроводжуються реальним рухом грошових коштів, що має місце в процесі розподілу й обміну. Але характер руху вартості (в її грошовій формі) на цих стадіях відтворювального процесу різний. У процесі розподілу рух вартості в грошовій формі відбувається відособлено від руху товарів і характеризується її відчуженням (переходом від одних власників до інших) або цільовим відособленням кожної частини вартості (в межах одного власника).

Під час обміну вартість у грошовій формі обмінюється на товарну форму, тобто відбуваються акти купівлі-продажу. Вартість не відчужується, а тільки змінює свою форму - з грошової на товарну. Отже на стадії розподілу має місце односторонній (без зустрічного еквівалента) рух грошової форми вартості, а під час обміну - двосторонній (зустрічний) рух вартостей, одна з яких перебуває у грошовій формі, а інша - в товарній. На наш погляд, обмінні операції обслуговуються такими категоріями, як гроші і ціна.

Фінанси мають більш широкий діапазон розподілу, ніж ціна. Вони забезпечують не тільки первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах (дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, потреби електротранспорту, на окремі види ліків).

У розподільних процесах поряд з фінансами та ціною беруть участь також заробітна плата і кредит. У практиці господарювання доцільне комплексне використання усіх цих економічних категорій з урахуванням відмінностей кожної з них.

Дата добавления: 2015-07-01