Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Видатки місцевих бюджетів




Для досягнення основної мети регулювання міжбюджетних відносин, а саме забезпечення бюджетними ресурсами встановлених законодавством повноважень, видатки місцевих бюджетів розподілені на три частини:

1) видатки на виконання делегованих повноважень (видатки, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів);

2) видатки на виконання власних повноважень (видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів);

3) кошти, що передаються з бюджету одного рівня до іншого.

Розмежування видатків місцевих бюджетів на видатки, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, і видатки, що при цьому не враховуються, здійснюється тільки на стадії формування бюджетів та застосовується лише для обрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів, що передаються з одного бюджету іншому відповідно до положень Бюджетного кодексу України.

Загальний підхід полягає в тому, що уряд відповідає за фінансування видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та зберігає за собою контроль за ефективністю витрачання цих коштів.

Видатки на виконання делегованих повноважень

У ст. 87, 88, 89 та 90 Бюджетного кодексу України встановлено чітке розмежування видів видатків за видами бюджетів. Відповідно до прийнятих критеріїв розподілу, Бюджетний кодекс України закріплює за кожним видом бюджету конкретний перелік видатків, що проводяться з відповідного бюджету на постійній основі і враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

У ст. 88 та 89 Бюджетного кодексу України чітко встановлено види видатків, що мають здійснюватися з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення і бюджетів районів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Ст. 90 визначає видатки, що здійснюються з бюджету AP Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

Видатки на виконання власних повноважень

У ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено перелік видатків, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Органи місцевого самоврядування самостійно приймають рішення про необхідність, структуру та обсяги таких видатків. До видатків на виконання власних повноважень належать передусім видатки на підтримку та розвиток соціальної і транспортної інфраструктури населених пунктів, бюджетні програми та заходи місцевого значення. Основним джерелом забезпечення видатків, визначених у ст. 91 Бюджетного кодексу України, є доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Тому рівень благоустрою та рівень розвитку інфраструктури, а також якість комунальних послуг і фінансування власних соціальних програм на конкретній території прямо залежить від податкоспроможності відповідного бюджету та здатності місцевої влади мобілізувати доходи.

Кошти, що передаються з бюджету одного рівня до іншого

Як передбачає Бюджетний кодекс України 2001 року, територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень. Міські (міст республіканського (AP Крим) та обласного значення) ради та районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді AP Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету AP Крим чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту[3].

Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

У Бюджетному кодексі України 2010 року, право територіальних громад об’єднувати кошти місцевих бюджетів на договірних засадах передбачено у дещо звуженому форматі – згідно із ст. 75 нової редакції Бюджетного кодексу України, територіальні громади можуть об'єднувати на договірних засадах кошти своїх бюджетів лише для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств та організацій, в той час, як нині чинна редакція Бюджетного кодексу України передбачає можливість договірного об’єднання місцевих бюджетів для виконання будь-яких власних повноважень органів місцевого самоврядування.

1.3 Нормативно-правове забезпечення управління місцевими фінансами в Україні

Місцеві фінанси є важливою фінансово-правовою категорією, в основу якої покладено систему фінансових правовідносин. Ці відносини виникають під час утворення, розподілу та використання місцевих фінансових ресурсів.Функціонування місцевих фінансів як інструменту реалізації місцевого самоврядування регламентується законодавчими, нормативно-правовими та інструктивними документами.Першим нормативно-правовим актом, який відновив рух місцевого самоврядування в Україні, заклав передумови для децентралізації бюджетної системи та формування автономних місцевих бюджетів, стала Європейська хартія про місцеве самоврядування, яку ратифіковано в Україні у 1997 р.У статті 9 Хартії зазначено, що "органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень", причому їх обсяг має відповідати функціям, які покладаються на місцеві органи влади.Підтримка більш фінансово слабких органів місцевого самоврядування забезпечується процедурами бюджетного вирівнювання або аналогічних заходів. Місцевим органам влади можуть надаватися дотації "не для фінансування конкретних проектів" й у спосіб, який не обмежуватиме їх свободу проводити свою політику в межах їхньої власної компетенції.Наступним фундаментальним актом, який закріпив за органами місцевого самоврядування право на певні фінансові ресурси, стала Конституція України 1996 р., яка встановила, що "матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою". Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997 р.) дає визначення місцевому самоврядуванню: це "гарантоване право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України". Закон закріпляє принципи місцевого самоврядування, серед яких виокремлюється принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування. Перелік об'єктів матеріальної та фінансової основ місцевого самоврядування, зазначений у Законі, дублює їх склад, наведений Конституцією України. Через недосконалість законодавства щорічно вносилися зміни в наявні та запроваджувались нові правила організації бюджетного процесу, регулювання потоків фінансових ресурсів та розвитку міжбюджетних відносин. Щороку закон про Державний бюджет України встановлював тимчасові засади формування державного і місцевих бюджетів, їх взаємодії, розподілу повноважень і закріплення джерел доходів. За таких умов бюджетним рішенням була властива непослідовність і непередбачуваність. Вони були малоефективними і не сприяли стабільності та вдосконаленню бюджетного процесу. Наявна ситуація вимагала перегляду принципів побудови всієї бюджетної системи України. 21 червня 2001 року Верховною Радою України був ухвалений Бюджетний кодекс України, який дозволив розв'язати ряд концептуальних проблем, а саме: 1. Встановив прямі взаємовідносини між державним бюджетом і місцевими бюджетами. 2. Чітко розподілив дохідні бюджетні джерела між різними рівнями місцевих бюджетів без застосування механізмів щорічних відрахувань від регульованих податків. 3. Більш чітко розмежував видатки між ланками бюджетної системи, що дозволило усунути виникнення так званих "непрофінансованих бюджетних мандатів" (наділення державою органів місцевого самоврядування певними зобов'язаннями без підкріплення їх фінансовими ресурсами). 4. Установив принципово новий механізм розподілу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом і місцевими бюджетами: відтепер доходи й видатки місцевих бюджетів поділяються на два кошики і тільки певна частина доходів та видатків (кошик 1) бере участь у визначенні обсягу міжбюджетного трансферту. 5. Усунув проблему "ефекту витіснення", тепер нарощування місцевою владою власних доходів (кошик 2) не призведе до втрачання саме на таку суму дотації з вищого бюджету, або отримання меншої суми відрахувань від загальнодержавних податків, або відрахуванню більшого обсягу трансферту до державного бюджету. Пізніше, 2010 р., була ухвалена нова редакція Бюджетного кодексуУкраїни, яка виправила численні недоліки і прогалини старого бюджетного законодавства. Отже, на сьогодні бюджетним законодавством установлено, що основними ресурсами, якими можуть розпоряджатись місцеві органи влади, є доходи місцевих бюджетів, у тому числі місцеві податки і збори, цільові фонди, міжбюджетні трансферти. Крім того, Кодекс надає право місцевим бюджетам отримувати позики та запозичення, здійснювати кредитування. Механізми зарахування загальнодержавних податків до місцевих бюджетів та питання місцевого оподаткування (склад місцевих податків і зборів, платники, об'єкти, база, порядок та терміни стягнення) регламентовані Податковим кодексом України (2010 р.). Особливу увагу привертає питання законодавчого врегулювання міжбюджетних відносин в Україні: Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів" від 8 грудня 2010 р. № 1149 затверджена формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами, а також дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до місцевого бюджету між районним або міським (м. Севастополь, міста республіканського, Автономної Республіки Крим чи обласного значення) бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст, адміністративно підпорядкованих відповідному району або місту. Щорічні Закони України "Про Державний бюджет України" містять інформацію щодо обсягів міжбюджетних трансфертів - дотацій вирівнювання, додаткових дотацій та субвенцій, - які передаються місцевим бюджетам з метою фінансового вирівнювання територій, збалансування місцевих бюджетів і забезпечення гарантованого державою рівня мінімальних соціальних послуг населенню. Підвищення ефективності формування та виконання видатків місцевих бюджетів, упровадження їх середньострокового планування та орієнтація на результат є важливою складовою бюджетної політики. Запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів, що ефективно діє у більшості європейських країн, започатковано і в Україні Концепцією застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 № 538-р, Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Основних підходів до запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів" від 02.08.2010 № 805. Протягом2010 р. розроблено і затверджено відповідну методологічну базу щодо складання бюджетних програм та результативні показники їх виконання для місцевих бюджетів за галузями: державне управління, охорона здоров'я, культура, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення, соціальний захист сім'ї, дітей та молоді, фізична культура і спорт, житлово-комунальне господарство. Реалізація завдань зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування у середньостроковій перспективі передбачає подальше вдосконалення фінансового законодавства, що забезпечить цілісність, послідовність і стабільність фінансової політики у сфері місцевих фінансів.

2 АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз доходів місцевих бюджетів

За даними Державного казначейства України, до загального та спеціального фондів місцевих бюжетів (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) за I квартал 2013 року надійшло 49,7 млрд.грн., що на 9,2%, або на 4,2 млрд.грн., більше за відповідний показник минулого року. Без урахування міжбюджетних трансфертів надійшло 23,4 млрд.грн., що на 8,3% більше, ніж у січні – березні 2012 року. Рівень виконання річного планудоходів, затвердженого місцевими радами, становив 21,9% проти 22,6% за даними попереднього року. Рівень виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів України на 2013 рік склав 22,7% (у 2012 році – 23,4%) Виконання дохідної частини місцевих бюджетів характеризують дані, наведені у таблиці 2.1.1

Таблиця 2.1.1 Надходження доходів до місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) за січень – березень 2011-2013 років

Частка доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті становила 22,0% (лишилася на рівні минулого року). Усічні-березні 2013 року відбулися зміни у розрізі загального та спеціального фондів бюджету порівняно з I кварталом 2012 року. Так, частка доходів місцевих бюджетів по загальному фонду знизилася на 0,4 в.п., по спеціальному фонду зросла на 2,4 в.п. (див. діаграму 2.1.1)

Діаграма 2.1.1 Частка доходіву розрізі фондівдержавного та місцевих бюджетів удоходах зведеного бюджету за січень – березень 2010-2013 років.

Динаміка щомісячних надходжень доходів місцевих бюджетів відповідає тенденції останніх років, зі зниженням цих доходів у березні. (див. графік 2.1.1)

Графік 2.1.1 Динаміка щомісячних надходжень доходів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) у 2008 – 2013 роках.

Уструктурі доходів місцевих бюджетів порівняно з минулими роками спостерігається зростання частки податкових надходжень. Таке зростання відбулося за рахунок місцевих податків і зборів, частка яких збільшилася на 3,5 в.п. до 7,6%. Основним чинником збільшення цієї частки є зростання надходжень єдиного податку (див.діаграму 1). Діаграма 1. Структура доходів місцевих бюджетів за січень – березень 2008 – 2013 років

Податкові надходження складають 87,3% доходів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів). Їх обсяг становить 20,5 млрд.грн., що на 10,2% більше від минулорічного показника. Податок на доходи фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела дохідної частини місцевих бюджетів, однак його частка досягла найнижчого значення, починаючи з 2008 р. 60,9%. Надходження цього податку склали 14.3 млрд.грн.,що на 6,8% більше за відповідний показник минулого року. Динаміка надходжень податку на доходи фізичних осіб відображена на діаграмі 1. Діаграма1. динаміка надходжень податку на доходи фізичних осіб за січень- березень 2008-2013 років Другим за обсягом джерелом надходжень доходів до місцевих бюджетів традиційно є плата на землюю Зцього джерела надійшло майже 3,1 млрд.грн., що на 5,9% більше за відповідний показник минулого року (див.діаграму 1) Діаграма 1. Динаміка надходжень плати а землю за січень-березень за 2008-2013 років.

Структура плати за землю постійно змінюється: за I квартал 2013 року відбулося зростання орендної плати на 170,4 млн.грн. та скорочення надходження земельного податку на 0,6 млн.грн. порівняно з відповідним періодом минулого року (див діаграму 1) Діаграма 1. Динаміка надходжень земельного податку та орендної плати за січень – березень за 2008 – 2013 роки.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-02; Просмотров: 1998; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.024 сек.