Оглядовий документ

Серед вторинних документів особливе місце посідають огля­дові документи.

Оглядовий документ — це інформаційний документ, який містить один або кілька оглядів. Він відображає зміст основ­них первинних документів з певної проблеми (теми, питання), оцінку їх на основі їхньої аналітично-синтетичної обробки. Його основу становить огляд.

Огляд — це текст, який містить концентровану інформа­цію, отриману в результаті відбору, аналізу, систематизації і логічного узагальнення відомостей з великої кількості пер­шоджерел з певної теми за певний проміжок часу.

Оглядовий документ як вторинний (інформаційний) доку­мент має певні специфічні риси: 1) це інформаційна модель ста­ну, тенденцій розвитку та шляхів вирішення проблеми; 2) це узагальнена характеристика кількох чи сукупності документів.

Оглядові документи класифікують за різними ознаками. За глибиною згортання інформації розрізняють аналітичні огляди, які містять аргументовану оцінку інформації, реко­мендації з її використання і реферативні огляди описового характеру. Крім того, готують бібліографічні огляди, які мі­стять характеристики первинних документів як джерел інфор­мації, що появилися за певний час або об’єднані якоюсь спільною ознакою. Другий та третій види оглядів часто нази­ваються інформаційними оглядами.

За цільовим призначенням та методикою створення роз­різняють такі види оглядових документів: експрес-інфор- мація, бібліографічний огляд, реферативний огляд, огляд обґрунтування, щорічний огляд, щорічна доповідь, оглядова довідка тощо.

Інформаційний огляд посідає провідне місце в системі інформаційних документів. Його особливістю є те, що інфор­маційний огляд складають шляхом логічної обробки доку- ментної інформації з метою одержання вихідного знання про стан, розвиток і можливі шляхи вирішення проблеми. Отже, підготовка оглядової інформації — це не стільки опис, уза­гальнення документної інформації, скільки аналіз стану та розвитку проблеми на основі використання різноманітних дже­рел інформації.

Інформаційна характеристика проблеми має бути всебічною і повною. Тому, створюючи оглядові документи, враховують як опубліковані, так і неопубліковані документи, оскільки інформаційний огляд має не лише відповідати запитам спо­живача інформації, а й надавати максимум потрібної інфор­мації. Відбираючи інформацію, враховують різні погляди на можливість вирішення проблеми. Логічність викладу інфор­мації в оглядовому документі має поєднуватися зі змістовою характеристикою відібраних документів. У зв’язку з цим рефе- рент-аналітик має володіти темою огляду, мати так званий ап­ріорний запас знань з теми.

Складаючи огляд, застосовують методи, властиві процесам підготовки інших документів: інформаційний аналіз, абстра­гування, синтез, узагальнення тощо. Саме створюючи оглядові документи, передбачають як критичну оцінку наявної інфор­мації, так і використання елементів наукового дослідження цієї інформації для одержання вихідного знання про стан і тенденції розвитку проблеми.

Оглядова інформація — це систематизована узагальнена інформація про стан об’єкта (предмета, питання). Під станом об’єкта розуміють його науковий або технічний рівень, органі­заційно-економічну ситуацію і тенденції розвитку.

Оглядова інформація виконує підсумкову, інтеграційну, концентраційну, оціночну, орієнтовну та евристичну функції. Поряд з бібліографічною, фактографічною і концептографічною оглядова інформація відіграє суттєву роль у розвитку будь- якої сфери людської діяльності.

Отримання оглядової інформації базується на таких про­цесах обробки документальних джерел інформації:

· вилучення з документів, відбір і систематизація систе­ми даних і фактів, які характеризують основні аспекти стану об’єкта, що розглядається;

· доповнення їх, уточнення змісту, оцінка новизни і значу­щості, перевірка достовірності і встановлення взаємозалежності;

· логічне перетворення даних і фактів з метою отриман­ня нової інформації про стан об’єкта, тобто знання про досяг­нутий об’єктом рівень, організаційно-економічну ситуацію і тенденції розвитку.

Сукупність цих процесів становить зміст поняття “інфор­маційний аналіз і синтез”. Поряд з бібліографічним аналі­зом і методами дисциплінарного аналізу різноманітних на­укових і технічних дисциплін він є одним із видів аналітико- синтетичної обробки документної інформації.

Інформаційний реферативний огляд містить системати­зовані дані і факти, узагальнену інформацію про стан розроб­ки питання без їхньої критичної (наукової, технічної, еконо­мічної) оцінки автором огляду. Основне призначення інформа­ційного огляду — орієнтування споживачів інформації на озна­йомлення зі станом розробки проблеми, питання.

Огляд обґрунтування призначається для доведення необ­хідності й доцільності проведення конкретного дослідження або розробки, вибору оптимальних шляхів (напрямів, методи­ки, принципового рішення), організації і планування роботи.

Щорічний огляд є базою для оцінки наукового, технічного, організаційно-економічного стану і тенденцій розвитку галу­зей науки, техніки, освіти, культури. Його готують на основі інформаційних матеріалів, що надійшли за поточний рік.

Щорічна доповідь містить відомості, отримані з першо­джерел, про першочергові невирішені проблеми і завдання, най­важливіші вітчизняні й світові досягнення і можливості ефек­тивного їх використання.

Оглядова доповідь містить відомості про окремі аспекти стану науково-практичних напрямів, проблем, об’єктів, органі­зацій тощо. Вона має суттєве значення для оцінки поточних змін стану питання (проблеми, теми), що розглядається.

Бібліографічний огляд — це огляд, який містить зв’язну і послідовну бібліографічну характеристику сукупності докумєнтних джерел з певного питання (проблеми, теми), що ви­йшли за певний період часу, а також бібліографічні описи цих документів. Слід розрізняти анотований бібліографічний список і бібліографічний огляд. У першому з них подають бібліографічний опис та анотацію документів, у другому — логічний послідовний виклад змісту первинних документів, їхній бібліографічний опис та огляд документів.

Бібліографічний огляд містить зведену характеристику документів, виконану на основі документографічного аналізу. У бібліографічному огляді подають узагальнений опис змісто­вих елементів, а також наводять формальні ознаки, характерні для цих видань. Цільове призначення таких оглядів — орієн­тація споживачів інформації в документних потоках, тобто надання допомоги споживачам у відборі з цих потоків необхід­них їм (релевантних) документів. Бібліографічні огляди, як і інша бібліографічна продукція, є формою не концептографіч- ного, а документографічного обслуговування. На відміну від анотованих покажчиків, у бібліографічному огляді першо­джерела подають у зіставленні один з одним як об’єднаних однією думкою, часто з оцінкою документів. У такому разі складають критичні або рекомендаційні огляди.

Бібліографічні огляди поділяються також на огляди но­вих надходжень (ті, що вийшли у світ в останній період — місяць, рік), джерелознавчі або тематичні, в яких розгляда­ються характер, призначення і тематика видань з певної теми чи предмета, огляди інформаційних видань (певної сукупності реферативних журналів, бібліографічних покажчиків тощо), на персональні огляди і т. ін.

Бібліографічний огляд має таку структуру: вступ, основна частина, висновки. Усі складові огляду об’єднані спільною ідеєю, доповнюють одна одну, створюють зв’язну, логічну, по­слідовну розповідь про документи. У вступі обґрунтовується вибір теми, її специфіка. В основній частині подають характе­ристику документів. У заключній частині підбивають підсумки, вказують додаткові видання, інколи — відомості про критичні статті, рецензії, бібліографічні посібники, БД з теми огляду.

В основі складання бібліографічного огляду лежать загальні методи бібліографування, однак є й специфіка. Підготовку огляду становлять підготовчий, основний (аналітичний і син­тетичний) і заключний етапи.

До підготовчого етапу складання бібліографічного огляду входять:

· вибір та вивчення теми;

· розробка плану-проспекту;

· виявлення документів з теми огляду.

Вибір теми визначається передовсім її актуальністю, на­уковим і практичним значенням, потребами споживачів, бра­ком готової бібліографічної продукції з певної теми.

Розробка плану-проспекту необхідна для підготовки вели­ких за обсягом і складних за структурою оглядів. План-про- спект містить обґрунтування актуальності й новизни теми, визначення цільового і читацького призначення огляду, чітке формулювання теми огляду.

Виявлення документів з теми огляду передбачає визначен­ня кола основних і додаткових джерел інформації. Основні джерела переглядають ретельніше, ніж додаткові. Бажано оптимально поєднувати джерела вторинної інформації (бібліо­графічні посібники, покажчики змісту) і первинної інформації (періодичні видання відповідної галузі чи теми, хрестоматії, антології, збірники, праці конференцій відповідного профілю і т. ін.). Результатом цієї діяльності є створення масиву бібліо­графічних записів з теми огляду — як початкової “синте­зуючої” операції, що передує глибокому змістовому аналізу документів.

Основний етап складання бібліографічного огляду станов­лять два підетапи: аналітичний і синтетичний.

До аналітичного підетапу входить:

· відбір документів;

· аналіз документів.

До синтетичного підетапу входить:

· групування документів;

· характеристика документів.

Відбір документів — один з найважливіших процесів бібліографування. У процесі відбору здійснюють обмеження масиву документів, які включають в огляд відповідно до визна­чених якісних критеріїв.

Принципи відбору документів визначають відповідно до теми, цільового і читацького призначення огляду. Уточню­ються тематичні межі огляду (чи буде охоплено всю тему, чи лише деякі її аспекти, чи включатимуть документи зі спорід­нених галузей знань; яким буде висвітлення теми — теоре­тичним, практичним, історичним і т. ін.), хронологічні межі, видовий склад і кількість документів. Якщо це рекоменда­ційний огляд, то кількість документів, як правило, обмежують (від трьох до десяти). До огляду слід включати лише цінні, якісні документи. Відбір визначає передовсім якість огляду. Саме на цьому етапі проводять змістовий і формальний аналіз документів, здійснюють оцінку їхньої наукової, соціальної і практичної значущості, роблять порівняльний аналіз наукової і художньої цінності близьких за тематикою документів, визна­чають відповідність їхнього рівня складності змісту і підго­товленості споживачів.

Основними способами групування документів в огляді є змістовий або формальний. Змістове групування передбачає розподіл матеріалу за галузями, розділами наук, темами, ас­пектами, питаннями. Формальне групування передбачає роз­поділ документів за алфавітом авторів, назв, видами, жанрами документів, за місцем видання, хронологією, мовою, видавни­чою організацією. Як правило, документи групують за прин­ципом “від загального — до часткового” або “від простого — до складного”. Така побудова дає змогу конкретизувати зміст первинного документа, загострити увагу на певних аспектах теми, найважливіших і найперспективніших.

Характеристика кожного документа містить відомості про автора, вихідні дані, розглянуті питання. Оскільки головна мета огляду — формування інтересу споживачів до конкретних документів, інформація про них має рекомендаційний харак­тер. Важливо відібрати найсуттєвіші відомості про кожний із документів, показати внутрішню логіку розкриття теми, зіста­вити видання різних авторів, підкреслити наукове або прак­тичне значення відібраних документів. Огляд — це зв’язний виклад змісту первинних документів. У текстах-“зв’язках” підкреслюють схожість між документами або, навпаки, різни­цю між ними (за масштабами та глибиною розкриття теми, за видами документів тощо), підкреслюють популярність автора, рівень достовірності даних, художнього вимислу тощо. Інко­ли поєднувальним текстом слугує сама характеристика (ано­тація), яку ще поділяють на дві частини: одна передує бібліо­графічному запису, а другу подають після нього. Не допус­кається переказ змісту первинного документа. У рекомендацій­них бібліографічних оглядах групування матеріалу здійсню­ють від загального до часткового або від простого до складного. У науково-допоміжних оглядах застосовують складне групу­вання матеріалу, що базується на поєднанні кількох варіантів: за розділами, підрозділами, а в межах підрозділів — за фор­мальною ознакою (за алфавітом авторів, у прямій або зворот­ній хронології).

Дата добавления: 2015-06-27