Правове положення функціонування інших військових формувань в Україні

Згідно законодавства України створені та діють слідуючи військові формування:

Збройні Сили України;

Прикордонні війська України;

Служба безпеки України;

внутрішні війська міністерства внутрішніх справ України;

війська цивільної оборони.

Інші військові формування створюються відповідно до законів України

26. Поняття мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Поняття і головний зміст мобілізації залежать головним чином від характеру і мети війни того чи іншого періоду.

Так, до першої світової війни під мобілізацією вважалось переведення Збройних Сил і частини народного господарства країни /головним чином металообробної промисловості і транспорту/ з мирного стану на воєнний, що обумовлювалось вимогою стосовно невеликої кількісною армією для ведення війн. Війни велися на обмежених просторах і тому не було необхідності у завчасній підготовці до війни всього народного господарства. Однак, вже перша світова війна внесла суттєві зміни у зміст мобілізації: під час цієї війни неможливо було обійтися лише доукомплектуванням існуючих в мирний час частин з'єднань, потрібно було розгортання армій військового часу.

Значний ріст чисельності Збройних Сил, масштабів воєнних дій

неминуче потягли за собою різке збільшення потреб у людських ресурсах та матеріально-технічних засобах. Діючі військові заводи були не в змозі забезпечити своєю продукцією зростаючі потреби.

Накопичені запаси в період мирного часу були використані в перші місяці війни Воюючі країни повинні були значну частину галузей цивільної промисловості перевести на військове виробництво.

Таким чином, мобілізація вже набула різноманітного, загального характеру

У роки другої світової війни масштаби мобілізації ще більше виросли. У 1938-1941 рр чисельність Збройних Сил основних воюючих держав збільшилась у 4-6 разів.

Якщо під час першої світової війни із 5 дорослих чоловіків 2 знаходились у Збройних Силах, то під час другої світової війни уже кожен другий.

На чому ж базується сучасна мобілізація, що складає її основу? Це, перш за все, людські ресурси і воєнна економіка.

Людські ресурси - важлива основа мобілізації. Створення масових Збройних Сил і підтримання їх у повній кількості і на відповідному рівні неможливо без добре підготовлених людських ресурсів країни.

Проблема людських ресурсів під час війни забезпеченням Збройних Сил не вичерпуються. Вона включає в себе і проблему робочої сили тому що значна частина робітників з оголошенням мобілізації підлягає призову на військову службу.

Воєнна економіка - це матеріально-технічна база мобілізації. Цілком очевидно, що для ведення масових бойових дій вимагається велика кількість озброєння, боєприпасів, бойової техніки та інших видів матеріально-технічних засобів.

Запаси матеріально-технічних засобів, накопичених в мирний час, здатні частково вирішити проблему колосальної необхідності в них у період ведення бойових дій.

Отож, для рішення завдань постачання збройним силам матеріально технічних засобів потрібне буде переведення народного господарства країни на воєнне виробництво. А строки переведення повинні бути мінімальними.

Для забезпечення у воєнний час промисловості необхідною сировиною, пальним, устаткуванням створюються відповідні матеріальні резерви.

Принципи і наукові основи мобілізації мають певне правове закріплення, тобто мобілізація оголошується і проводиться згідно з діючим законодавством і іншими нормативними актами.

Згідно із Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (ст.ЗЗ) Президент України вводить загальну або часткову мобілізацію в передбаченому законодавством України порядку.

Виходячи з концепції оборони та будівництва ЗС України, законів України "Про оборону України", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і інших правових і нормативних актів встановлюють правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначають систему та організації цієї роботи в країні, обов'язки і відповідальність органів державної влади та органів місцевого і регіонального самоврядування, а також керівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності у здійсненні мобілізаційних заходів.

Мобілізаційна підготовка народного господарства України, Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, є складовою частиною оборонних заходів, що здійснюються в мирний час центральними і місцевими органами державної влади, органами місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами и організаціями всіх форм власності з метою створення необхідних умов для своєчасного проведення мобілізації та забезпечення потреб держави в особливий період на випадок стихійного лиха, аварій та катастроф.

Особливий період включає в себе час мобілізаційного розгортання народного господарства, Збройних Сил України та інших військ, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізаційна підготовка проводиться на плановій основі шляхом систем управління і зв'язку та необхідних виробничих мобілізаційних потужностей, а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів озброєння, військової техніки, матеріальних і продовольчих ресурсів, строкового фонду документації /згідно ст.2 Закону "Про мобілізаційну підготовку..."/.

Мобілізація - є загальнодержавним заходом,що має забезпечити планомірне розгортання Збройних Сил України та інших військ, переведення народного господарства з мирного на воєнний стан, а також залучення трудових і матеріально-технічних ресурсів до ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф у мирний час.

Демобілізація є загальнодержавним заходом для планомірного переведення народного господарства з воєнного на мирний стан і подальшого скорочення Збройних Сил України та інших військ. /Згідно ст.4 Закону "Про мобілізаційну підготовку..."/.

Мобілізаційна підготовка організується та проводиться згідно з Законом "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Положенням "Про мобілізаційну підготовку народного господарства України та іншими законодавчими та нормативними актами.

Загальне керівництво мобілізаційною підготовкою народного господарства України покладається на Кабінет Міністрів України, в Республіці Крим - на Раду Міністрів Республіки Крим, у галузевих і територіальних структурах - на відповідальні центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності - на їх керівників.

Функції щодо організації, планування, методологічного та методичного забезпечення мобілізаційної підготовки в народному господарстві покладаються на Міністерство економіки України, а в Збройних Силах України та інших військах - на Міністерство Оборони України.

Для безпосереднього управління мобілізаційною підготовкою та заходами щодо мобілізації в апаратах центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, а також на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності створюються військово-мобілізаційні підрозділи.

Організаційна структура і штатна чисельність цих підрозділів визначаються відповідними керівниками з урахуванням вимог законодавчих і нормативних актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також обсягів мобілізаційних завдань.

Згідно ст.9 Закону "Про мобілізаційну підготовку...", при запровадженні воєнного стану, мобілізація проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення відкритої мобілізації підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації.

Рішення про проведення приховано мобілізації доводиться по закритих каналах до керівників Ради Міністрів Республіки Крим, міністерств та інших центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Організовує роботу, пов'язану з підготовкою цивільної оборони до переходу з мирного на воєнний стан.

Міністерство оборони України /ст.13 Закону "Про мобілізаційну підготовку..."/: розробляє і подає Кабінету Міністрів України проект мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військ; а також спеціальних галузевих і територіальних формувань; планує та організовує накопичення озброєння і військової техніки в непорушному запас!, інших матеріальних ресурсів у мобілізаційному резерві Збройних Сил України, а також мобілізацію та демобілізацію.

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади /ст.14 Закону "Про мобілізаційну підготовку.../:

планують і організують мобілізаційну підготовку відповідних галузей, забезпечують їх переведення з мирного на воєнний стан та формування в особливий період; організовують розробку мобілізаційних планів на особливий період, довготермінових і річних програм мобілізаційної підготовки відповідних галузей, методологічне, методичне та нормативне забезпечення цієї роботи;

забезпечують створення об'єктів і потужностей мобілізаційного призначення, страхового фонду документації та мобілізаційних запасів матеріально-технічних ресурсів, продовольства, речового та іншого майна.

Рада Міністрів республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади /ст.15 Закону "Про мобілізаційну підготовку..."/:

планують і організовують мобілізаційну підготовку у відповідних регіонах;

організовують розробку мобілізаційних планів на особливий період, довготермінових

програм мобілізаційної підготовки регіонів;

у межах своїх повноважень забезпечують виконання підприємствами організаціями,

незалежно від форм власності, покладених на них мобілізаційних завдань;

забезпечують переведення господарства регіонів на режим роботи в умовах особливого

періоду.

Підприємства, установи й організації всіх форм власності /ст.16 Закону "Про мобілізаційну підготовку..."/:

розробляють мобілізаційні плани на особливий період, довготермінові та річні програми

мобілізаційної підготовки підприємства, установи і організації;

створюють потужності мобілізаційного призначення, страховий фонд документації та запаси

матеріально-технічних ресурсів;

забезпечують виконання державних замовлень і договорів з питань мобілізаційної

підготовки;

здійснюють перехід на режим роботи в умовах особливого періоду.

Співробітництво України з іншими державами з питань мобілізаційної підготовки здійснюється в частині методологічного та методичного забезпечення цієї роботи, взаємного постачання озброєння, військової та найважливішої цивільної продукції відповідно міждержавних угод чи договорів.

Відповідальність за стан мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності галузей народного господарства покладається на керівників відповідних центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій всіх форм власності.

Посадові особи, винні у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію несуть адміністративну відповідальність згідно з законодавством України.

Дата добавления: 2015-07-02